29 жовтня 2011 року «Мамаєва Слобода» вже вдруге святкуватиме «День української козачки». Захід відбудеться у вигляді концерту та квесту (доповнено)
Опубліковано: 04 Вер 2011 18:34

Панове товариство!

Козацька Спадкова Духовна Республіка на «Мамаєвій Слободі» двадцять днів тому назад, а саме – 8 жовтня 2011 року – святкувала світлий 140-й День народження найсильнішої людини планети минулого століття, найуславленішого борця, спадкового козака-характерника Івана Максимовича Піддубного.

Про­йшло 20 днів. Зав­тра, 29 жов­тня 2011 року, вже вдру­ге «Мама­є­ва Сло­бо­да» від­зна­ча­ти­ме свя­то «День укра­їн­ської коза­чки». Сьо­го­дні, числа 28, міся­ця жов­тня, року Божо­го 2011 у нас була над­зви­чай­но поче­сна  та вели­ка місія. Офі­цій­на деле­га­ція Коза­цької Спад­ко­вої Духов­ної  Респу­блі­ки при­ві­та­ла спад­ко­ву коза­чку Анто­ні­ну Пав­лів­ну Тищен­ко, котрій в цьо­му році випов­ни­лось  110 років  з дня наро­дже­н­ня, і вона офі­цій­но є най­стар­шою жін­кою Укра­ї­ни і вхо­дить до «Кни­ги рекор­дів Укра­ї­ни».

Заду­май­тесь лишень: пані Анто­ні­ні Тищен­ко 110 років, і вона насправ­ді є суча­сни­цею Іва­на Макси­мо­ви­ча Під­ду­бно­го. Коли 110-річну баб­цю, що мешкає в цен­трі Киє­ва, запи­та­ли, ким вона себе вва­жає – царів­ною, коро­лів­ною чи кня­ги­нею, баб­ця впев­не­но від­по­ві­ла: «Я – коза­чка із дав­ньо­го коза­цько­го роду, що на Чер­ні­гів­щи­ні!». Дій­сно, село Поко­ши­чі  – дав­нє коза­цьке село –від­но­си­лось до Сосни­цької Сотні Чер­ні­гів­сько­го пол­ку. Зга­дай­те, Сосни­ця – це ще й батьків­щи­на Оле­ксан­дра Дов­жен­ка.

В реє­стрі Вій­ська Запо­розь­ко­го Низо­во­го, затвер­дже­но­го у 1649 році слав­ним укра­їн­ським Геть­ма­ном Бог­да­ном-Зино­ві­єм Хмель­ни­цьким, у скла­ді коза­ків Чер­ні­гів­сько­го пол­ку є прі­зви­ще коза­ків Тищен­ків. Нема жодно­го сум­ні­ву, що це пра­пра­ді­ди нашої 110-літньої баб­ці-коза­чки Анто­ні­ни Тищен­ко. Коза­ки даної тери­то­рії, коли йшли на Запо­розь­ку Січ, то запи­су­ва­лись до Мен­сько­го куре­ня (м. Мена на Чер­ні­гів­щи­ні) Вій­ська Запо­розь­ко­го Низо­во­го.

Деле­га­ти «Мама­є­вої Сло­бо­ди» напе­ре­до­дні «Дня укра­їн­ської коза­чки» при­ві­та­ли пані Анто­ні­ну Тищен­ко, вру­чив­ши їй офі­цій­ний Ате­стат, що вона є «дій­сно най­ста­те­чні­шою та най­ша­но­ва­ні­шою коза­чкою всіх земель Укра­ї­ни».  Баб­ці був вру­че­ний пиріг, спе­че­ний в печі одні­єї з хат на «Мама­є­вій Сло­бо­ді» та  при­кра­ше­ний кетя­га­ми кали­ни, що росте обіч коза­цької цер­кви Покро­ва Пре­свя­тої Бого­ро­ди­ці на «Мама­є­вій Сло­бо­ді». Також пода­ро­ва­на кни­га-іко­на «Свя­то­бо­го­ро­ди­чні хра­ми у «Дру­го­му Єру­са­ли­мі – місті Киє­ві», коза­цькі дерев‘яні лож­ки із золо­тої вер­би, кера­мі­чні миски, а також жіно­ча виши­та соро­чка із бла­ки­тни­ми кві­тка­ми (з кольо­ром виши­ван­ки ми вга­да­ли, бо в бабу­сі бла­ки­тні очі). Бабу­ся-коза­чка поса­ди­ла в гор­щик жолудь дуба, який в «День укра­їн­ської коза­чки» буде виса­дже­ний на тери­то­рії «Родо­во­го коза­цько­го гаю», що на «Мама­є­вій Сло­бо­ді». Бабу­ся в свої 110 років дуже при­я­зна і лагі­дна, спів­а­ла разом із нами коза­цьких пісень, усмі­ха­лась і коке­ту­ва­ла, сми­ка­ла коза­ків за чуби. Коли жур­на­ліст «5 кана­лу» запи­тав, як їй вда­ло­ся досяг­ти тако­го віку, то вона від­по­ві­ла: «Тре­ба люби­ти жит­тя, тре­ба люби­ти людей, пова­жа­ти один одно­го, пам‘ятати про свій дав­ній коза­цький родо­від». Згодь­тесь, після таких слів ми всі щиро по-коза­цьки  були раді випи­ти разом із бабу­сею по ков­тку медо­ву­хи за її здоров‘я та міцний дух. Випи­ла з нами разом і бабу­ся за коза­ків та коза­чок, а потім нев­га­мов­на 110-річна коза­чка разом із дів­ча­та­ми «Мама­є­вої Сло­бо­ди» під­спі­ву­ва­ла Заслу­же­но­му арти­сту Укра­ї­ни Тара­су Ком­па­ні­чен­ку. Тарас Ком­па­ні­чен­ко вико­нав бага­то пісень, але баб­ці най­біль­ше спо­до­ба­лись коза­цькі: «Їхав козак за Дунай», «Ой, чий то кінь сто­їть», «Гей, нали­вай­мо, пов­нії чари…».

Сер­це спов­ню­є­ться любов‘ю і пова­гою до наших пра­ба­бусь-коза­чок, котрі в свої 110 років можуть спів­а­ти і бути таки­ми опти­мі­ста­ми. Нао­ста­нок баб­ця пообі­ця­ла догля­да­ти за сво­їм дубом, рости­ти й пле­ка­ти його, поки не виро­сте вели­кий та дужий. При цьо­му не випу­ска­ла з рук коза­цької гра­мо­ти-ате­ста­ту, кажу­чи, що це не про­сто коза­цька гра­мо­та, а що така гра­мо­та «і в вогні не горить, і в воді не тоне». 

Тож, кори­сту­ю­чись наго­дою, ще раз під­твер­джу­є­мо сло­ва, напи­са­ні в ате­ста­ті, що  110-літня Анто­ні­на Пав­лів­на Тищен­ко дій­сно є най­ста­те­чні­шою та най­ша­но­ва­ні­шою коза­чкою всіх земель Укра­ї­ни. Це є щира прав­да.

Дай Господь здоров‘я нашій бабусі-козачці та й іншим жінкам-козачкам України!

Козацька Спадкова Духовна Республіка на «Мамаєвій Слободі» минулого 2010 року започаткувала традицію святкування «Дня української козачки».  Свято буде проводитись щорічно в останню суботу жовтня місяця. Цьогоріч свято відзначатиметься вдруге і припаде на 29 жовтня. «Мамаєва Слобода» сподівається, що незабаром це свято стане традиційним для всієї України.

Початок козацького свята на честь наших жінок-козачок о 12–00.

Важ­ко зна­йти в істо­рії Укра­ї­ни сто­рінку яскра­ві­шу й при­кме­тні­шу від тієї, що впи­са­на слав­ним лицар­ством Вій­ська Запо­розь­ко­го Низо­во­го. Адже мабуть немає бла­го­да­тні­шо­го мате­рі­а­лу для роз­ду­мів про українсь­кий націо­наль­ний хара­ктер, аніж істо­рія Запо­розь­кої Січі та «Сте­по­вих орлів». 

Ціл­ком при­ро­дна та ува­га, якою вже котре сто­лі­т­тя кори­сту­є­ться уні­каль­на коза­цька респу­блі­ка за Дні­про­ви­ми по­рогами, її устрій, зви­чаї.

Спо­кон­ві­ку образ укра­їн­ця-лица­ря асо­ці­ю­є­ться саме з коза­цтвом, дідів­ськи­ми воль­но­стя­ми та нев­ми­ра­ка­ми хара­ктер­ни­ка­ми.

Ціл­ком оче­ви­дно, що це було б немо­жли­во без геро­ї­чних укра­їн­ських жінок-коза­чок! Без наших рідних неньок, сестер та бабусь, а також коха­них дру­жин, котрі у від­су­тність коза­ка, як від­ва­жні гор­ли­ці боро­ни­ли родо­ві гні­зда від хижих пазу­рів різно­пле­мін­них чужин­ців.

Пита­н­ня рито­ри­чне: «Чи було б наше коза­цтво, якби не було наших укра­їн­ських жінок-коза­чок?».

Ще від часів літо­пи­сної кня­ги­ні Оль­ги, руські, це б то укра­їн­ські жін­ки, мали неза­ле­жність, не втра­ти­ли її й пізні­ше, в часи коза­цької воль­ни­ці. Такої сво­бо­ди й рів­но­прав­но­сті не зна­ла ні Моско­вія, ні інші євро­пей­ські монар­хії, де перед­усім, за відо­ми­ми виснов­ка­ми Енгель­са, була поне­во­ле­на жін­ка. В істо­рії Росії це досі викли­кає ряд непо­ро­зу­мінь, які випли­ва­ють із ба­жання вста­нов­ле­н­ня неро­зрив­ної «пря­мої» вели­ко­дер­жав­ної істо­рії від Рюри­ко­ви­чів. Моско­вія ще від царя  Петра І, без­со­ром­но при­вла­сни­ла собі істо­ри­чну назву нашої зем­лі й ста­ла нази­ва­ти себе Рус­сю, тоб­то в гре­цькій транс­кри­пції «Росі­єю». Про­те вкрав­ши назву, не запо­зи­чи­ла в справ­жньої істо­ри­чної Руси спад­ко­ві тра­ди­ції пова­жа­ти жін­ку-матір, її пра­ва та воль­но­сті… Вна­слі­док цьо­го, імпер­ські істо­ри­ки чомусь в один ряд нама­га­ю­ться поста­ви­ти Вели­ку Київ­ську кня­ги­ню Оль­гу, кня­жну Анну Яро­слав­ну — коро­ле­ву Фран­ції, інших вида­тних жінок Дав­ньої Руси-Укра­ї­ни з москов­ськи­ми боя­ри­нею Моро­зо­вою, або ж царів­ною Со­фією та ін.

Нам – укра­їн­цям, у котрих жін­ки були зав­жди віль­ни­ми, можна поспів­чу­ва­ти «бла­городному» пафо­су вислов­лю­ва­н­ня ака­де­мі­ка Лиха­чо­ва: «Жін­ки на Русі (Моско­вії) не були при­ни­же­ни­ми!», але спро­ба поши­ри­ти це твер­дже­н­ня на Росію, на жаль, без­під­став­на. Корінь цієї по­милки поля­гає в ігно­ру­ван­ні загально­відомого факту, що в Москов­ській дер­жа­ві, яка пішла типо­вим для того­часного сві­ту шля­хом роз­ви­тку дрі­му­чої азій­ської де­спотії, най­пер­шою жер­твою ста­ла жін­ка, посту­по­во втра­тив­ши всі пра­ва й пере­тво­рив­шись на деталь хатньо­го інтер’єра. Це ж яви­ще при­та­ман­не й усім без виня­тку євро­пей­ським дер­жа­вам, де жін­ка аж до кін­ця XIX ст.. деда­лі біль­ше перет­ворювалася на невіль­ни­цю.

В коза­цьких зем­лях Укра­ї­ни, обіч кор­до­нів татар­ських, спра­ва сто­я­ла ціл­ком іна­кше. Укра­їн­ське жіно­цтво не тіль­ки збе­рі­га­ло свої пра­ва, але навіть роз­ши­рю­ва­ло їх, а суспіль­ний устрій в коза­цько­му краї роз­ви­вав­ся демо­кра­ти­чним шля­хом.

Укра­їн­ська жін­ка-коза­чка воло­ді­ла  зна­чно біль­шою сво­бо­дою, ніж будь-де в іншо­му місті того­ча­сної Євро­пи.  Прав­да, обов’язкові для неї зако­ни на Русі були ті ж, що й у Литві: як тут, так і там литов­ський ста­тут вва­жав­ся коде­ксом, з яким тре­ба було узгоджу­вати своє жит­тя; але одна спра­ва за­кон, а інша — зви­чай. Тут, у місцевос­ті, вздовж сум­но­ві­до­мо­го татар­сько­го «Чор­но­го шля­ху», тоб­то пов­ній небез­пек, жін­ці-коза­чці дуже часто дово­ди­ло­ся ста­ва­ти на захист родин­но­го вогни­ща, на обо­ро­ну дома­шньо­го скар­бу… Ось чому при ближ­чо­му вив­ченні подій XVI -XVIIІ сто­лі­т­тя на тоді­шній Над­дні­прян­щи­ні, укра­їн­ська жін­ка-коза­чка  нерід­ко вла­сно­руч  бра­лась до зброї.
Тож заку­та у міцний духов­ний “пан­цир” укра­їн­ська жін­ка-коза­чка, мимо­во­лі нага­дує тих міфі­чних ама­зо­нок, або ж сар­мат­ських жінок-вої­нів, місце поселен­ня яких визна­ча­ло­ся істо­ри­ка­ми на тере­нах Сере­дньої Над­дні­прян­щи­ни, це б то як раз у коза­цько­му поясі Укра­ї­ни, зем­лі яко­го і є коли­скою всьо­го коза­цтва, в тому числі й тих коза­ків, що в силу обста­вин мешка­ють зараз на тери­то­рії Росій­ської Феде­ра­ції.

З сере­ди­ни XVI ст. дав­ньо­ру­ські воль­но­сті для жіно­цтва лиша­ю­ться тіль­ки на укра­їн­ських зем­лях: Мос­ковщина в той час уже утвер­ди­лась як силь­на деспо­тія, і одним із пер­ших актів закрі­па­че­н­ня наро­ду ста­ло зни­щення жіно­чої сво­бо­ди, яка регла­мен­ту­ва­лась акта­ми «домо­строю», голов­ним із яких є чин­ник: «жена, да убои­тся мужа сво­е­го».  В Укра­ї­ні ж жіно­ча сво­бо­да лиша­ла­ся нетор­ка­ною ще дов­гі сто­лі­т­тя, аж до лікві­да­ції Січі і вхо­дже­н­ня Укра­ї­ни в Росій­ську імпе­рію.  Поряд із Січ­чю — форпос­том націо­наль­ної дер­жав­но­сті й само­бутності — не мен­шу, а нерід­ко й біль­шу роль у фор­му­ван­ні українсько­го націо­наль­но­го хара­кте­ру віді­гра­ва­ло жіно­цтво. Патрі­ар­ха­тна запо­розь­ка респу­блі­ка існу­ва­ла в неро­зрив­них зв’язках із воло­стю (Сере­дньою Над­дні­прян­щи­ною), де без вну­трі­шньо­го гні­ту, неспо­тво­ре­но роз­ви­ва­ла­ся жіно­ча скла­дова само­бу­тньої націо­наль­ної куль­ту­ри. Най­ви­щі чоло­ві­чі інтен­ції — често­люб­ство, смі­ли­вість, зви­тя­жність тощо — зав­жди мали про­стір для ціл­ко­ви­то­го вті­лення на Запо­рож­жі, на полях вій­ни із зов­ні­шні­ми та вну­трі­шні­ми воро­га­ми, саме тому ніко­ли не спря­мовуючись на «бороть­бу за хатню вла­ду». Таким чином можна умов­но ска­за­ти, що укра­їн­ський козак-воїн був одно­ча­сно і “під­ка­блу­чни­ком”, адже ж за лицар­ським коде­ксом честі потрі­бно було «зма­га­ти­ся з воро­га­ми на полі раті, а не з жін­кою у хаті». За таких обста­вин укра­їн­ське жіно­цтво мало най­пов­ні­шу сво­бо­ду само­ви­яв­ле­н­ня як вдо­ма, так і в гро­мад­сько­му жит­ті тоді­шньої Укра­ї­ни.

У «Вече­рах на хуто­ре близ Дикань­ки» Мико­ла Васи­льо­вич Гоголь пише про «див­ну» пове­дін­ку одні­єї зі сво­їх геро­їнь, поясню­ю­чи її для росі­ян: «Дів­ча­та Мало­ро­сії мають незмір­но біль­ше сво­бо­ди ніж будь-де, і тому не повин­но вида­ва­ти­ся див­ним, що кра­су­ня наша без батько­во­го відо­ма при­йма­ла в себе гостя…». Зви­чай­но таке поясне­н­ня було необ­хі­дно, бо це йшло в роз­різ із догма­ми «домо­строя», за яки­ми мучи­лись у раб­стві тоді­шні росій­ські жін­ки.

Квест «Черевички для коханої козачки»

Умо­ви про­ве­де­н­ня кве­сту будуть ого­ло­ше­ні без­по­се­ре­дньо після реє­стра­ції уча­сни­ків.

Наго­ро­да для пари, яка пере­мо­же:  Ново­рі­чний бен­кет на двох  у  «Шин­ку – коса над чар­кою». ( У про­по­зи­цію вклю­че­но: бен­кет з роз­ра­хун­ку 1000 грн. на осо­бу + участь у ново­рі­чних гуля­н­нях  на «Мама­є­вій Сло­бо­ді»)

Наго­ро­да для пари, яка пося­де дру­ге місце:  Різдвя­на  роман­ти­чна вече­ря (з 7 по 19 січня 2011 р.) при сві­чках на двох, з роз­ра­хун­ку 500 грн. на осо­бу, в «Шин­ку – коса над чар­кою».

Наго­ро­да для пари, яка пося­де тре­тє  місце: Пере­дно­во­рі­чна  роман­ти­чна вече­ря (з 19 по 30 гру­дня 2011 р.) при сві­чках на двох, з роз­ра­хун­ку 400 грн. на осо­бу в  «Шин­ку – коса над чар­кою»  на «Мама­є­вій Сло­бо­ді».

Реє­стра­ція: о 14–00 – реє­стру­ю­ться всі нео­дру­же­ні пари, а також хло­пці та дів­ча­та, що при­йшли без пар (котрі в про­це­сі реє­стра­ції змо­жуть позна­йо­ми­тись та обра­ти собі пару, одним сло­вом: «хто кому при­па­де до душі». Вся іні­ці­а­ти­ва за дів­ча­та­ми…) Чека­є­мо на смі­ли­вих паруб­ків! Згодь­те­ся, Ви змо­же­те позна­йо­ми­тись, пере­мог­ти та від­свя­тку­ва­ти Ново­рі­чну ніч- 2012 р. на «Мама­є­вій Сло­бо­ді» разом, а далі вже й весі­л­ля… Хто ж зна?

Умо­ви попе­ре­дньої реє­стра­ція бажа­ю­чих позма­га­тись у кве­сті «Чере­ви­чки для коха­ної коза­чки» від­бу­ва­ти­ме­ться з 24 по 28 жов­тня вклю­чно за тел..044–361-98–48, або за ел. адре­сою: mamayevasloboda@gmail.com

О 12–00 на «Мамаєвій Слободі» вже вдруге розпочнеться свято – «День української козачки».

На май­да­ні «Мама­є­вої Сло­бо­ди» будуть висту­па­ти фоль­клор­ні коле­кти­ви, а також від­бу­ва­ти­ме­ться ярма­рок наро­дних май­стрів. В каза­нах вари­ти­ме­ться коза­цький куліш. Охо­чі змо­жуть поча­сту­ва­тись налив­ка­ми, насто­ян­ка­ми та варе­ну­хою.

Свою май­стер­ність про­де­мон­струє кра­щий в Євро­пі кін­ний коза­цький каска­дер­ський театр під ору­дою Нака­зно­го ота­ма­на Оле­га Юрчи­ши­на.

В рамках святкування, між дівчатами-козачками буде проведено конкурс  на найдовшу косу. Дівчина-переможець, в котрої найдовша коса, отримає нагороду – сюрприз від козацького селища «Мамаєва Слобода». Крім цінного подарунка, дівчину яка переможе конкурсі на найдовшу косу, буде з почестями провезено на білому коні вулицями козацького селища! Тож запрошуємо дівчат, у котрих коса нижче пояса!

Агов, козачки, гайда до нас на своє свято!

Наші послуги

Страви в шинку

Вартість входу

100грн

Пільгові ціни(громадяни України)

  • 60грнПенсіонери
    При наявності пенсійного посвідчення
  • 60грнШколярі
    При наявності учнівського квитка
  • 60грнСтуденти
    В будні несвяткові дні при наявності студентського квитка

Безкоштовний вхід(громадяни України)

  • Дошкільнята
  • Інваліди І-ІІ груп
    За умови наявності пільгового посвідчення
  • Солдати та сержанти-строковики
    Збройні сили України
  • Ветерани АТО
    За наявності посвідчення Учасника бойових дій (УБД)

Наша адреса
вулиця Михайла Донця, 2, Київ
Це на теперішньому масиві Відрадний поблизу Національного авіаційного університету
Що до нас їде?
  • 27
    Від станцій метро Петрівка та Шулявська
  • 433
    Від перетину Хрещатика і бульвару Тараса Шевченка
  • 201
    Від станції метро Шулявська
  • 427
    Від станцій метро Палац Спорту та Шулявська
Весь транспорт їде до зупинки «вулиця Михайла Донця»