«Бабський тиждень» або Колодій (Масниця) в «Мамаєвій Слободі»
Опубліковано: 01 Бер 2016 17:56

Починаючи з понеділка розпочинається «Жіночий», або ж «Бабський тиждень», який більш відомий в Україні під назвою Колодій (Масниця). У понеділок Колодка родилася, у вівторок Хрестилася, в середу Похрестини…

Відтак 12 та 13 березня, тобто в суботу та неділю неодружена молодь буде «волочити Колодку» та їсти вареники з сиром, маслом чи сметаною! Саме так святкували Масницю на наших землях ще, напевне, з доби матріархату, коли чоловіки впродовж всього «Бабського тижня» ставали «підкаблучниками», однак не переставали бути гордими чубатими воїнами-козаками!

Початок заходів на ярмарковому майдані «Мамаєвої Слободи» як 12 так і 13 березня 2016 року о 12–00. Ласкаво запрошуємо!

Благослови, Велика Мати, Колодій справляти, жінок величати!

Тож, що ми буде­мо свя­тку­ва­ти, пано­ве: укра­їн­ський «Коло­дій» чи росій­ську «Масле­ні­цу»? Це, насправ­ді, пита­н­ня  само­і­ден­ти­фі­ка­ції …

Якщо ти москаль, то будь ним аж до смер­ті, тоб­то їж «блі­ни», пий «вод­ку», пали опу­да­ло «зіми» й за пра­дав­ні­ми тра­ди­ці­я­ми угро-фін­ських пле­мен моско­вії, вла­што­вуй її похо­ро­ни… Не сором­ся  бути собою, весе­ло «пля­ши»  під бала­лай­ку в сара­фа­нах, коко­шни­ках і лаптях, бо ти москаль і маєш шану­ва­ти та берег­ти зви­чаї та тра­ди­ції сво­їх пра­ді­дів!))  Саме так здав­на з «водо­чкой», «браж­кой» та «блі­на­ми» й від­зна­ча­ли Масля­ну в моско­вії, оскіль­ки «про­во­ди зіми» у пра­ді­дів росі­ян, це насправ­ді похо­ро­ни, де поми­наль­ною (похо­валь­ною) їжею й були  «масков­скіє блі­ни», котрі  здав­на були в угро-фін­ських пле­мен похо­валь­ною стра­вою, яку моско­ви­ти їли  на похо­ро­нах та помин­ках… Цеб­то ця дав­ня риту­аль­на стра­ва ніко­ли не була в моско­ви­тів «соне­чком» яким запро­шу­ють весну! Муси­мо нага­да­ти, що угро-фін­ські пле­ме­на, котрі мали вка­за­ні похо­валь­ні тра­ди­ції, займа­ли тери­то­рію від вито­ків Вол­ги й аж до гір пів­ні­чно­го Ура­лу, при­найм­ні так пишуть при­том­ні росій­ські нау­ков­ці, яким не бай­ду­жа доля куль­тур­но­го спад­ку пів­ні­чно­ро­сій­ських наро­дів та наро­дно­стей аси­мі­льо­ва­них імпе­рі­єю і які зараз в паспор­тах запи­са­ні як росі­я­ни!!!

 Однак, якщо твої діди й баби були укра­їн­ця­ми, то будь гоно­ро­вим та свя­ткуй Масни­цю (Коло­дій) так, як це спо­кон­ві­ку роби­ли на тере­нах Руси-Укра­ї­ни наші пра­пра­ді­ди «чуба­ті слов‘яни» по обох бере­гах Дні­пра…

Запам‘ятай, укра­їн­ська «Масля­на» на від­мі­ну від москов­ської має вла­сне йме­н­ня і це ім‘я – «Коло­дій»!

Також затям, що укра­їн­ський Коло­дій (Масни­ця) не має ана­ло­гів у жодно­го сусі­дньо­го з нами наро­ду. Таким чином Коло­дій є уні­каль­ним неза­по­зи­че­ним куль­тур­ним надба­н­ням, корі­н­ня яко­го губля­ться напев­но ще в добу матрі­ар­ха­ту!

Інші назви цьо­го дав­ньо­го дохри­сти­ян­сько­го свя­та «чуба­тих слов‘ян» на  Над­дні­прян­щи­ні, Поділ­лі, Воли­ні, Сівер­щи­ні та Сло­бо­жан­щи­ні (Сир­ний тиждень, Пуще­ня, Баб­ський тиждень, Масни­ця, Масля­на), похо­дять від того, що впро­довж  всьо­го пері­о­ду свя­тку­вань дозво­ля­лось їсти лише стра­ви з коров’ячого моло­ка (сир, сме­та­на, вер­шко­ве масло) та боро­шна. Ось чому най­го­лов­ні­шою стра­вою в укра­їн­ців на Масни­цю й був варе­ник із сиром, коров‘ячим маслом або сме­та­ною! 

Істо­ри­чна довід­ка:

Ось як пише у 1850 році (166 років тому) укра­їн­ський етно­граф та гро­мад­ський діяч Н.А.Маркевич в газе­ті «Петер­бурж­ские ведо­мо­сти» про Масля­ну: «В кон­це фев­ра­ля при­хо­дит Масля­ни­ца; жен­щи­ны воло­чат колод­ку, т.е. идут по домам  и при­вя­зыва­ют паруб­кам и див­кам неболь­шую колод­ку к ноге, в нака­за­ние за то, что не всту­пи­ли в брак в про­шлый Мясо­ед. Эту колод­ку можна снять не ина­че как за неко­то­рый выкуп; на собра­ные день­ги пиру­ют и вме­сто бли­нов москов­ских пода­ют варе­ни­ки со сме­та­ною; на масля­ни­це это глав­ное блю­до».

Вар­то зазна­чи­ти для ске­пти­ків, що Мико­лі Мар­ке­ви­чу (1804–1860), як вида­тно­му укра­їн­сько­му гро­мад­сько­му дія­чу та вче­но­му-етно­гра­фу, сам  Тарас Шев­чен­ко при­свя­тив вір­ша. Тому його авто­ри­тет для сер­йо­зних нау­ков­ців є неза­пе­ре­чним.

Чому ж укра­їн­ський «Коло­дій» має ще й інші назви, котрі пов‘язані з маслом та сиром, а саме Масни­ця? Тому що, як на москов­ських, так і в укра­їн­ських зем­лях в пері­од перед Вели­ким Постом на наро­дних гуля­н­нях готу­ва­ли стра­ви  із боро­шна  та «масла», тому назва свя­тко­во­го пері­о­ду й має  похі­дну від цьо­го сло­ва, від­по­від­но  «Маслен­ні­ца» у моско­ві­тів і «Масни­ця чи Масля­на» в укра­їн­ців. Однак укра­їн­ці  в силу вро­дже­них сте­ре­о­ти­пів чомусь не беруть до ува­ги, що пра­ді­ди росі­ян виго­тов­ля­ли «блі­ни» з гре­ча­но­го боро­шна та сма­жи­ли їх на рослин­ній олії, яка у них нази­ва­є­ться «посное масло», тоді як пра­ді­ди укра­їн­ців «маслом»  нази­ва­ли не рослин­ну олію, а вер­шко­ве, тоб­то виго­тов­ле­не із коров‘ячого моло­ка й тра­ди­цій­но добав­ля­ли це масло до варе­ни­ків із сиром! Не втри­ма­є­мось щоб не зазна­чи­ти, що сир в росі­ян нази­ва­є­ться «тво­рог», тому «сир­опу­стной неде­лі» не може бути за визна­че­н­ням, адже ця назва тоді зву­ча­ла б як «тво­ро­жн­опу­стная неде­ля». Цей тер­мін вони в нас поцу­пи­ли, зав­дя­ки нашим свя­ще­ни­кам, котрі слу­жи­ли на моско­вії…

Коло­ді­єм же свя­то укра­їн­ської «Масни­ці»  нази­ва­є­ться тому, що під час наро­дних гулянь,  нео­дру­же­ні паруб­ки та дів­ча­та, а також їх батьки, які не одру­жи­ли сво­їх дітей впро­довж року, на пока­ру воло­чи­ли прив‘язаний до ноги шма­ток гіл­ки дере­ва – «Колод­ку»!

Однак най­го­лов­ні­шим вида­є­ться те, що укра­їн­ська Масни­ця (Коло­дій) від­рі­зня­лась від москов­ської «Масля­ної» не тіль­ки вла­сною назвою, іншою риту­аль­но-обря­до­вою стра­вою (варе­ник із сиром), але й прин­ци­по­во іншим сві­то­гля­дним під­текс­том!  Себ­то, якщо пра­пра­ді­ди росі­ян свя­тку­ва­ли похо­ро­ни  та помин­ки зими, паля­чи її опу­да­ло та їли гре­ча­ні поми­наль­ні «блі­ни» з «посним маслом», то пра­ді­ди укра­їн­ців свя­тку­ва­ли наро­дже­н­ня нової роди­ни, шлю­бу й любо­щів та наро­дже­н­ня ново­го циклу (кола), від­так «воло­чи­ли колод­ку», їли варе­ни­ки з коров‘ячим сиром, сме­та­ною та вер­шко­вим маслом!

Чому ж вла­сне пері­од наро­дних гулянь Коло­дій (Масни­ця)  в укра­їн­ських зем­лях ще нази­ва­ли «жіно­чим»,  або «Баб­ським тижнем»?  Бо з дав­ніх часів на наших зем­лях жін­ки-моло­ди­ці, зазда­ле­гідь домо­вив­шись, зби­ра­ли­ся в шин­ку – «щоб поко­лод­ку­ва­ти!». Тож замо­вив­ши в шин­ка­ря вишне­вої чи сли­во­вої налив­ки, гала­сли­во виго­ло­шу­ва­ли одна одній здра­ви­ці (тости) та він­шу­ва­ли кума­се­ньок із вели­кою роди­ною. Все це носи­ло весе­лий, жар­тів­ли­вий хара­ктер. Жва­ві моло­ди­ці, на так зва­ній «жіно­цькій судній раді», при­су­джу­ва­ли  доро­слим чоло­ві­кам та жін­кам  «пока­ра­н­ня» за те, що не зумі­ли одру­жи­ти у цьо­му році сво­їх дітей. Зав­зя­ті моло­ди­ці з пісня­ми, тан­ця­ми та жар­та­ми, часту­ва­ли всіх варе­ни­ка­ми з сиром та маслом, «пока­ра­ним» ще й прив’язували «Колод­ку» до лівої ноги, а  дів­ча­там та паруб­кам, які були пере­бір­ли­ви­ми, бо від­мов­ля­ли сва­там й не одру­жи­лись до Вели­ко­го Посту, прив‘язували «Колод­ку» на ліву руку або до пояса… Весе­ле жіно­цтво роби­ло склад­чи­ну із при­не­се­но­го сиру, варе­ни­ків, масла, яєць, горіл­ки, або нали­вок. Кожно­му чоло­ві­ку чи паруб­ку, хто на ту пору захо­див до шин­ку, моло­ди­ці чіпля­ли колод­ку, зазда­ле­гідь заго­тов­ле­ну, за що він мав від­ку­пи­ти­ся поста­вив­ши мого­рич медо­ву­хою чи горіл­кою та затан­цю­ва­ти, або вико­на­ти якусь іншу жіно­чу заба­ган­ку.

В укра­їн­ських зем­лях кожен день свя­тку­ва­н­ня Коло­дія (Масля­ної) мав свої «імен­ні накли­чки». В поне­ді­лок «колод­ка наро­ди­ла­ся», у вів­то­рок «хре­сти­ла­ся», сере­да – «похре­сти­ни», в четвер – «поми­ра­ла», в п’ятницю її «хоро­ни­ли», а в субо­ту «опла­ку­ва­ли». В неді­лю, остан­ній день Масля­ної, молодь «воло­чить колод­ку»! Співи, музи­ки, тан­ці тягли­ся аж до опів­но­чі. Поча­сту­вав­шись, жіно­чий гурт спів­ав: «Чому мені горі­ло­чки не пити, коли в мене хоро­шії діти…».

Для «люби­те­лів» від­зна­ча­ти Масля­ну на москов­ський кшталт, цеб­то з «блі­на­ми-соне­чка­ми» пові­дом­ля­є­мо, що тер­мін «Коло­дій» уві­йшов до укра­їн­ських писем­них дже­рел більш як 400 з лишком років тому, себ­то в добу слав­но­го від віків Вой­ска Запо­розь­ко­го Низо­во­го. Однак свя­то «Коло­дій» без­пе­ре­чно існу­ва­ло й до пер­шої писем­ної згад­ки про ньо­го. Як вже вка­зу­ва­лось вище, на дум­ку біль­шо­сті дослі­дни­ків слов‘янської ста­ро­ви­ни – «Коло­дій» не має ана­ло­гів у жодно­го сусі­дньо­го із Укра­ї­ною наро­ду, від­так не запо­зи­че­ний ні в кого, а є нашим вла­сним само­бу­тнім пред­ко­ві­чним свя­том, яке без­пе­ре­чно зану­ре­не сво­їм корі­н­ням у дохри­сти­ян­ські часи, можли­во навіть до матрі­ар­ха­ту, коли наші пра­ді­ди вша­но­ву­ва­ли Вели­ку Боги­ню Матір – Макош (Матір Коша) – Боги­ню жіно­чої долі, шлю­бу та пло­дю­чо­сті. Вели­ка Боги­ня Матір, або Цар Мати (Мако­ша) мала й бага­то інших імен, які зде­біль­шо­го не дійшли до нашо­го часу. Саме тому в свя­тку­ва­н­нях Коло­дія (Масни­ці) й про­сте­жу­ю­ться еле­мен­ти гли­бин­них віру­вань доби матрі­ар­ха­ту, коли жін­ка на наших зем­лях була голов­ною не тіль­ки в госпо­дар­ських пита­н­нях осе­лі, але й вої­ном та духов­ним ліде­ром – жри­цею…  Від­го­ло­сок того «Золо­то­го» для моло­диць та дівок пері­о­ду й носив назву «Баб­ський тиждень»! У цю пору весе­ло він­шу­ю­чи Вели­ку Боги­ню Матір, укра­їн­ські жін­ки виро­бля­ли з чоло­ві­ка­ми все, що хоті­ли, навіть у воза запря­га­ли та їха­ли ним до шин­ку! А ще, укра­їн­ська дів­чи­на смі­ли­во могла засва­та­ти будь яко­го упо­до­ба­но­го паруб­ка і він не мав пра­ва їй у тому від­мо­ви­ти… Також моло­ди­ці могли зму­си­ти паруб­ка одру­жи­тись на дів­чи­ні, що нена­ро­ком зава­гі­тні­ла від ньо­го, аби та не була дові­ку покри­ткою… Про­дов­же­н­ня роду – от що було голов­ним на свя­ті «чуба­тих слов‘ян», яке від віків нази­ва­лось «Коло­дій» на від­мі­ну від угро-фінів моско­ви­тів, де «хоро­ни­ли зиму» з «блі­на­ми». Стає зро­зумі­лим, чому свя­тко­вою стра­вою були варе­ни­ки з сиром, адже «варе­ник», то моло­дий місяць, що сим­во­лі­зу­вав собою пло­дю­че жіно­че «лоно» та діво­цьку цно­тли­вість (неза­йма­ність). «Колод­ка» ж, яка дала назву свя­ту дав­ніх слов‘янських пле­мен Над­дні­прян­щи­ни, Поді­л­ля, Воли­ні та Сівер­щи­ни в жар­тів­ли­вій фор­мі уосо­блю­ва­ла собою чоло­ві­че нача­ло, цеб­то пру­тень (фалос). Ось яку риту­аль­ну пісню в XIX ст.. запи­са­ла сама Леся Укра­їн­ка!  Вчи­тай­тесь, будь ласка:

Ой упа­ла коло­дой­ка з неба, —
Ой чого ж бо нам та й до пані тре­ба?
Ой тре­ба ж нам та й до пані воза,
Ой наша пані, як чер­во­на рожа.
Ой упа­ла коло­дой­ка з неба, —
Ой чого ж бо нам та й до пані тре­ба?
Ой тре­ба ж нам та й до пані дишля,
Ой наша пані, як чер­во­на вишня…

Пано­ве това­ри­ство, і де тут «москов­ська весна» з її «соне­чком» та блі­на­ми? Хіба Ви не розу­мі­є­те, що має­ться на ува­зі під мета­фо­рою «… Наша пані, як чер­во­на рожа…» і чому тре­ба пані воза і до ньо­го дишло… 

Не дар­ма ж укра­їн­ський варе­ник у поля­ків нази­ва­є­ться «Руські піро­ги». Бо ж пиріг, це від сло­ва «Пиру­ва­ти» (свя­тку­ва­ти). Отже, риту­аль­на (свя­тко­ва) стра­ва на наших укра­їн­ських тере­нах під час Масни­ці (Коло­дія) це варе­ник з сиром, а не угро-фін­ський «блін». Аби всі укра­їн­ці запам‘ятали, хоче­мо вко­тре повто­ри­ти: «Коло­дій» це дав­нє слов‘янське свя­то яке несе зов­сім іншу іде­о­ло­гію, від­мін­ну від тра­ди­цій  «Масле­ні­ци» яку від­зна­ча­ють нащад­ки угро-фін­ських пле­мен засні­же­ної моско­вії… У нас, укра­їн­ців, йде­ться про про­дов­же­н­ня роду (жит­тя), а у них про похо­валь­ний обряд зими. Зима вмер­ла – її хоро­нять (спа­лю­ють опу­да­ло). У нас не тіль­ки різні свя­та з моска­ля­ми, але й від­мін­на мен­таль­ність. Ми свя­тку­є­мо про­дов­же­н­ня жит­тя, а вони від­зна­ча­ють похо­ро­ни зими та їдять блі­ни, як голов­ну стра­ву під час похо­рон ще до XIX ст.. у пів­ні­чно-схі­дних губер­ні­ях моско­вії.

Після Дру­гої сві­то­вої вій­ни (1939–1945рр) на від­бу­до­ву зруй­но­ва­них міст Укра­ї­ни вер­бу­ва­ли­ся буді­вель­ні бри­га­ди виклю­чно із цен­траль­них та пів­ні­чних обла­стей Росій­ської Феде­ра­ції (Твер, Псков, Перм тощо). В числі інших у Киє­ві була ство­ре­на буді­вель­на орга­ні­за­ція «Хре­ща­тик­буд», сфор­мо­ва­на в основ­но­му із  пів­ні­чно­у­раль­ських мешкан­ців, пра­ді­ди яких мали угро-фін­ське корі­н­ня, але у паспор­тах яких зна­чи­лась  одна­ко­ва націо­наль­ність – росі­я­нин.

В той же час укра­їн­цям пра­кти­чно до 1970 року важ­ко було навіть довід­ку в сіль­ра­ді отри­ма­ти, не кажу­чи вже про паспорт, котрий давав змо­гу пере­їха­ти до міста. Від­так – укра­їн­ські міста посту­по­во зро­сій­щу­ва­лись. Вихід­ці з Росії прин­ци­по­во ігно­ру­ва­ли й ігно­ру­ють автен­ти­чне укра­їн­ське свя­то Коло­дія (Масни­ці). На кшталт  пта­ше­ня­ти «куку­шкі» (зозу­лі), яке щой­но вилу­пи­лось: росій­ське «куку­ше­ня» вики­дає яйця пта­шки з рідно­го гні­зда, вивіль­ня­ю­чи для себе жит­тє­вий про­стір…

Отож, не див­но, що суча­сне поко­лі­н­ня кра­ще знає зви­чаї сусі­дів, аніж свої. Ска­жі­мо, впро­довж остан­ніх деся­ти­літь у Киє­ві та інших містах Дер­жа­ви широ­ко від­зна­ча­ли і про­па­гу­ва­ли росій­ську Масля­ну з млин­ця­ми, так зва­ні «Про­во­ди росій­ської зими». Орга­ні­за­то­ра­ми поді­бних захо­дів у неза­ле­жній Укра­їн­ській Дер­жа­ві, як не див­но, висту­па­ли та висту­па­ють від­ді­ли куль­ту­ри держ­адмі­ні­стра­цій. Ніхто з таких пра­ців­ни­ків жодно­го разу не зга­дав про укра­їн­сько­го  Коло­дія, наче тако­го свя­та ніко­ли й не існу­ва­ло. Між тим, наші пра­щу­ри від­зна­ча­ли це дій­ство, що мало виклю­чно само­бу­тній націо­наль­ний хара­ктер та коло­рит.

У свя­тку­ван­ні Коло­дія, або ж Масни­ці мало спіль­но­го з іде­о­ло­гі­єю гулянь та ігрищ росій­ської Масля­ної (про­во­ди зими). Укра­їн­ці не про­ти того, щоб росі­я­ни гуля­ли та їли «блі­ни» так, як їхні пра­ді­ди на пів­ні­чно-схі­дно­му Ура­лі. Але ми, укра­їн­ці, повин­ні ски­ну­ти кан­да­ли «руска­ва міра», зупи­нив­ши пере­ли­цю­ва­н­ня наших зви­ча­їв під «москов­ські», нато­мість  взя­тись спіль­но та від­ро­ди­ти тра­ди­цію свя­тку­ва­н­ня Коло­дія на рідних тере­нах так, як це й було у наших пра­щу­рів – коза­ків та гре­чко­сі­їв. Коли кожен чоло­вік, як і в добу матрі­ар­ха­ту, впро­довж «Баб­сько­го тижня» на Коло­дія ста­вав «під­ка­блу­чни­ком», але не пере­ста­вав бути мужнім чуба­тим вої­ном-коза­ком!

Відсвяткуємо Колодій (Масляну) так же ж весело, як це вміли робити наші прабабусі! Гайда всі до нас на «Бабський тиждень»!

Давайте спільно згадаємо добу матріархату, коли кожен воїн-козак впродовж всього «Бабського тижня» на Колодій був «підкаблучником», але не переставав бути мужнім чубатим воїном!

Благослови, Мати, Колодій святкувати!

Наші послуги

Страви в шинку

Вартість входу

100грн

Пільгові ціни(громадяни України)

  • 60грнПенсіонери
    При наявності пенсійного посвідчення
  • 60грнШколярі
    При наявності учнівського квитка
  • 60грнСтуденти
    В будні несвяткові дні при наявності студентського квитка

Безкоштовний вхід(громадяни України)

  • Дошкільнята
  • Інваліди І-ІІ груп
    За умови наявності пільгового посвідчення
  • Солдати та сержанти-строковики
    Збройні сили України
  • Ветерани АТО
    За наявності посвідчення Учасника бойових дій (УБД)

Наша адреса
вулиця Михайла Донця, 2, Київ
Це на теперішньому масиві Відрадний поблизу Національного авіаційного університету
Що до нас їде?
  • 27
    Від станцій метро Петрівка та Шулявська
  • 433
    Від перетину Хрещатика і бульвару Тараса Шевченка
  • 201
    Від станції метро Шулявська
  • 427
    Від станцій метро Палац Спорту та Шулявська
Весь транспорт їде до зупинки «вулиця Михайла Донця»