«Бабський тиждень» або Колодій (Масниця) в «Мамаєвій Слободі»
Опубліковано: 01 Бер 2016 17:56

Починаючи з понеділка розпочинається «Жіночий», або ж «Бабський тиждень», який більш відомий в Україні під назвою Колодій (Масниця). У понеділок Колодка родилася, у вівторок Хрестилася, в середу Похрестини…

Відтак 12 та 13 березня, тобто в суботу та неділю неодружена молодь буде «волочити Колодку» та їсти вареники з сиром, маслом чи сметаною! Саме так святкували Масницю на наших землях ще, напевне, з доби матріархату, коли чоловіки впродовж всього «Бабського тижня» ставали «підкаблучниками», однак не переставали бути гордими чубатими воїнами-козаками!

Початок заходів на ярмарковому майдані «Мамаєвої Слободи» як 12 так і 13 березня 2016 року о 12–00. Ласкаво запрошуємо!

Благослови, Велика Мати, Колодій справляти, жінок величати!

Тож, що ми будемо свя­тку­вати, панове: укра­їн­ський «Коло­дій» чи росій­ську «Масле­ніцу»? Це, насправді, пита­ння  само­і­ден­ти­фі­ка­ції …

Якщо ти москаль, то будь ним аж до смерті, тобто їж «бліни», пий «водку», пали опу­дало «зіми» й за пра­дав­німи тра­ди­ці­ями угро-фін­ських пле­мен моско­вії, вла­што­вуй її похо­рони… Не соромся  бути собою, весело «пляши»  під бала­лайку в сара­фа­нах, коко­шни­ках і лаптях, бо ти москаль і маєш шану­вати та берегти зви­чаї та тра­ди­ції своїх пра­ді­дів!))  Саме так здавна з «водо­чкой», «браж­кой» та «блі­нами» й від­зна­чали Масляну в моско­вії, оскільки «про­води зіми» у пра­ді­дів росіян, це насправді похо­рони, де поми­наль­ною (похо­валь­ною) їжею й були  «масков­скіє бліни», котрі  здавна були в угро-фін­ських пле­мен похо­валь­ною стра­вою, яку моско­вити їли  на похо­ро­нах та помин­ках… Цебто ця давня риту­альна страва ніколи не була в моско­ви­тів «соне­чком» яким запро­шу­ють весну! Мусимо нага­дати, що угро-фін­ські пле­мена, котрі мали вка­зані похо­вальні тра­ди­ції, займали тери­то­рію від вито­ків Волги й аж до гір пів­ні­чного Уралу, при­наймні так пишуть при­томні росій­ські нау­ковці, яким не бай­дужа доля куль­тур­ного спадку пів­ні­чно­ро­сій­ських наро­дів та наро­дно­стей аси­мі­льо­ва­них імпе­рією і які зараз в паспор­тах запи­сані як росі­яни!!!

 Однак, якщо твої діди й баби були укра­їн­цями, то будь гоно­ро­вим та свя­ткуй Масницю (Коло­дій) так, як це спо­кон­віку робили на тере­нах Руси-Укра­їни наші пра­пра­діди «чубаті слов‘яни» по обох бере­гах Дні­пра…

Запам‘ятай, укра­їн­ська «Масляна» на від­міну від москов­ської має вла­сне йме­ння і це ім‘я – «Коло­дій»!

Також затям, що укра­їн­ський Коло­дій (Масниця) не має ана­ло­гів у жодного сусі­днього з нами народу. Таким чином Коло­дій є уні­каль­ним неза­по­зи­че­ним куль­тур­ним надба­н­ням, корі­ння якого губля­ться напевно ще в добу матрі­ар­хату!

Інші назви цього дав­нього дохри­сти­ян­ського свята «чуба­тих слов‘ян» на  Над­дні­прян­щині, Поділлі, Волині, Сівер­щині та Сло­бо­жан­щині (Сир­ний тиждень, Пущеня, Баб­ський тиждень, Масниця, Масляна), похо­дять від того, що впро­довж  всього пері­оду свя­тку­вань дозво­ля­лось їсти лише страви з коров’ячого молока (сир, сме­тана, вер­шкове масло) та боро­шна. Ось чому най­го­лов­ні­шою стра­вою в укра­їн­ців на Масницю й був варе­ник із сиром, коров‘ячим маслом або сме­та­ною! 

Істо­ри­чна довідка:

Ось як пише у 1850 році (166 років тому) укра­їн­ський етно­граф та гро­мад­ський діяч Н.А.Маркевич в газеті «Петер­бурж­ские ведо­мо­сти» про Масляну: «В конце фев­раля при­хо­дит Масля­ница; жен­щины воло­чат колодку, т.е. идут по домам  и при­вя­зывают паруб­кам и див­кам неболь­шую колодку к ноге, в нака­за­ние за то, что не всту­пили в брак в про­шлый Мясоед. Эту колодку можна снять не иначе как за неко­то­рый выкуп; на собра­ные деньги пируют и вме­сто бли­нов москов­ских подают варе­ники со сме­та­ною; на масля­нице это глав­ное блюдо».

Варто зазна­чити для ске­пти­ків, що Миколі Мар­ке­вичу (1804–1860), як вида­тному укра­їн­ському гро­мад­ському діячу та вче­ному-етно­графу, сам  Тарас Шев­ченко при­свя­тив вірша. Тому його авто­ри­тет для сер­йо­зних нау­ков­ців є неза­пе­ре­чним.

Чому ж укра­їн­ський «Коло­дій» має ще й інші назви, котрі пов‘язані з маслом та сиром, а саме Масниця? Тому що, як на москов­ських, так і в укра­їн­ських зем­лях в період перед Вели­ким Постом на наро­дних гуля­н­нях готу­вали страви  із боро­шна  та «масла», тому назва свя­тко­вого пері­оду й має  похі­дну від цього слова, від­по­відно  «Маслен­ніца» у моско­ві­тів і «Масниця чи Масляна» в укра­їн­ців. Однак укра­їнці  в силу вро­дже­них сте­ре­о­ти­пів чомусь не беруть до уваги, що пра­діди росіян виго­тов­ляли «бліни» з гре­ча­ного боро­шна та сма­жили їх на рослин­ній олії, яка у них нази­ва­є­ться «посное масло», тоді як пра­діди укра­їн­ців «маслом»  нази­вали не рослинну олію, а вер­шкове, тобто виго­тов­лене із коров‘ячого молока й тра­ди­ційно добав­ляли це масло до варе­ни­ків із сиром! Не втри­ма­є­мось щоб не зазна­чити, що сир в росіян нази­ва­є­ться «тво­рог», тому «сир­опу­стной неделі» не може бути за визна­че­н­ням, адже ця назва тоді зву­чала б як «тво­ро­жн­опу­стная неделя». Цей тер­мін вони в нас поцу­пили, зав­дяки нашим свя­ще­ни­кам, котрі слу­жили на моско­вії…

Коло­дієм же свято укра­їн­ської «Масниці»  нази­ва­є­ться тому, що під час наро­дних гулянь,  нео­дру­жені парубки та дів­чата, а також їх батьки, які не одру­жили своїх дітей впро­довж року, на покару воло­чили прив‘язаний до ноги шма­ток гілки дерева – «Колодку»!

Однак най­го­лов­ні­шим вида­є­ться те, що укра­їн­ська Масниця (Коло­дій) від­рі­зня­лась від москов­ської «Масля­ної» не тільки вла­сною назвою, іншою риту­ально-обря­до­вою стра­вою (варе­ник із сиром), але й прин­ци­пово іншим сві­то­гля­дним під­текс­том!  Себто, якщо пра­пра­діди росіян свя­тку­вали похо­рони  та поминки зими, палячи її опу­дало та їли гре­чані поми­нальні «бліни» з «посним маслом», то пра­діди укра­їн­ців свя­тку­вали наро­дже­ння нової родини, шлюбу й любо­щів та наро­дже­ння нового циклу (кола), від­так «воло­чили колодку», їли варе­ники з коров‘ячим сиром, сме­та­ною та вер­шко­вим маслом!

Чому ж вла­сне період наро­дних гулянь Коло­дій (Масниця)  в укра­їн­ських зем­лях ще нази­вали «жіно­чим»,  або «Баб­ським тижнем»?  Бо з дав­ніх часів на наших зем­лях жінки-моло­диці, зазда­ле­гідь домо­вив­шись, зби­ра­лися в шинку – «щоб поко­лод­ку­вати!». Тож замо­вивши в шин­каря вишне­вої чи сли­во­вої наливки, гала­сливо виго­ло­шу­вали одна одній здра­виці (тости) та він­шу­вали кума­се­ньок із вели­кою роди­ною. Все це носило весе­лий, жар­тів­ли­вий хара­ктер. Жваві моло­диці, на так зва­ній «жіно­цькій судній раді», при­су­джу­вали  доро­слим чоло­ві­кам та жін­кам  «пока­ра­ння» за те, що не зуміли одру­жити у цьому році своїх дітей. Зав­зяті моло­диці з піснями, тан­цями та жар­тами, часту­вали всіх варе­ни­ками з сиром та маслом, «пока­ра­ним» ще й прив’язували «Колодку» до лівої ноги, а  дів­ча­там та паруб­кам, які були пере­бір­ли­вими, бо від­мов­ляли сва­там й не одру­жи­лись до Вели­кого Посту, прив‘язували «Колодку» на ліву руку або до пояса… Веселе жіно­цтво робило склад­чину із при­не­се­ного сиру, варе­ни­ків, масла, яєць, горілки, або нали­вок. Кожному чоло­віку чи парубку, хто на ту пору захо­див до шинку, моло­диці чіпляли колодку, зазда­ле­гідь заго­тов­лену, за що він мав від­ку­пи­тися поста­вивши мого­рич медо­ву­хою чи горіл­кою та затан­цю­вати, або вико­нати якусь іншу жіночу заба­ганку.

В укра­їн­ських зем­лях кожен день свя­тку­ва­ння Коло­дія (Масля­ної) мав свої «іменні накли­чки». В поне­ді­лок «колодка наро­ди­лася», у вів­то­рок «хре­сти­лася», середа – «похре­стини», в четвер – «поми­рала», в п’ятницю її «хоро­нили», а в суботу «опла­ку­вали». В неділю, остан­ній день Масля­ної, молодь «воло­чить колодку»! Співи, музики, танці тяглися аж до опів­ночі. Поча­сту­вав­шись, жіно­чий гурт співав: «Чому мені горі­ло­чки не пити, коли в мене хоро­шії діти…».

Для «люби­те­лів» від­зна­чати Масляну на москов­ський кшталт, цебто з «блі­нами-соне­чками» пові­дом­ля­ємо, що тер­мін «Коло­дій» уві­йшов до укра­їн­ських писем­них дже­рел більш як 400 з лишком років тому, себто в добу слав­ного від віків Вой­ска Запо­розь­кого Низо­вого. Однак свято «Коло­дій» без­пе­ре­чно існу­вало й до пер­шої писем­ної згадки про нього. Як вже вка­зу­ва­лось вище, на думку біль­шо­сті дослі­дни­ків слов‘янської ста­ро­вини – «Коло­дій» не має ана­ло­гів у жодного сусі­днього із Укра­ї­ною народу, від­так не запо­зи­че­ний ні в кого, а є нашим вла­сним само­бу­тнім пред­ко­ві­чним свя­том, яке без­пе­ре­чно зану­рене своїм корі­н­ням у дохри­сти­ян­ські часи, можливо навіть до матрі­ар­хату, коли наші пра­діди вша­но­ву­вали Велику Богиню Матір – Макош (Матір Коша) – Богиню жіно­чої долі, шлюбу та пло­дю­чо­сті. Велика Богиня Матір, або Цар Мати (Макоша) мала й багато інших імен, які зде­біль­шого не дійшли до нашого часу. Саме тому в свя­тку­ва­н­нях Коло­дія (Масниці) й про­сте­жу­ю­ться еле­менти гли­бин­них віру­вань доби матрі­ар­хату, коли жінка на наших зем­лях була голов­ною не тільки в госпо­дар­ських пита­н­нях оселі, але й вої­ном та духов­ним ліде­ром – жри­цею…  Від­го­ло­сок того «Золо­того» для моло­диць та дівок пері­оду й носив назву «Баб­ський тиждень»! У цю пору весело він­шу­ючи Велику Богиню Матір, укра­їн­ські жінки виро­бляли з чоло­ві­ками все, що хотіли, навіть у воза запря­гали та їхали ним до шинку! А ще, укра­їн­ська дів­чина смі­ливо могла засва­тати будь якого упо­до­ба­ного парубка і він не мав права їй у тому від­мо­вити… Також моло­диці могли зму­сити парубка одру­жи­тись на дів­чині, що нена­ро­ком зава­гі­тніла від нього, аби та не була довіку покри­ткою… Про­дов­же­ння роду – от що було голов­ним на святі «чуба­тих слов‘ян», яке від віків нази­ва­лось «Коло­дій» на від­міну від угро-фінів моско­ви­тів, де «хоро­нили зиму» з «блі­нами». Стає зро­зумі­лим, чому свя­тко­вою стра­вою були варе­ники з сиром, адже «варе­ник», то моло­дий місяць, що сим­во­лі­зу­вав собою пло­дюче жіноче «лоно» та діво­цьку цно­тли­ві­сть (неза­йма­ні­сть). «Колодка» ж, яка дала назву святу дав­ніх слов‘янських пле­мен Над­дні­прян­щини, Поді­лля, Волині та Сівер­щини в жар­тів­ли­вій формі уосо­блю­вала собою чоло­віче начало, цебто пру­тень (фалос). Ось яку риту­альну пісню в XIX ст.. запи­сала сама Леся Укра­їнка!  Вчи­тай­тесь, будь ласка:

Ой упала коло­дойка з неба, —
Ой чого ж бо нам та й до пані треба?
Ой треба ж нам та й до пані воза,
Ой наша пані, як чер­вона рожа.
Ой упала коло­дойка з неба, —
Ой чого ж бо нам та й до пані треба?
Ой треба ж нам та й до пані дишля,
Ой наша пані, як чер­вона вишня…

Панове това­ри­ство, і де тут «москов­ська весна» з її «соне­чком» та блі­нами? Хіба Ви не розу­мі­єте, що має­ться на увазі під мета­фо­рою «… Наша пані, як чер­вона рожа…» і чому треба пані воза і до нього дишло… 

Не дарма ж укра­їн­ський варе­ник у поля­ків нази­ва­є­ться «Руські піроги». Бо ж пиріг, це від слова «Пиру­вати» (свя­тку­вати). Отже, риту­альна (свя­ткова) страва на наших укра­їн­ських тере­нах під час Масниці (Коло­дія) це варе­ник з сиром, а не угро-фін­ський «блін». Аби всі укра­їнці запам‘ятали, хочемо вко­тре повто­рити: «Коло­дій» це давнє слов‘янське свято яке несе зов­сім іншу іде­о­ло­гію, від­мінну від тра­ди­цій  «Масле­ніци» яку від­зна­ча­ють нащадки угро-фін­ських пле­мен засні­же­ної моско­вії… У нас, укра­їн­ців, йде­ться про про­дов­же­ння роду (життя), а у них про похо­валь­ний обряд зими. Зима вмерла – її хоро­нять (спа­лю­ють опу­дало). У нас не тільки різні свята з моска­лями, але й від­мінна мен­таль­ні­сть. Ми свя­тку­ємо про­дов­же­ння життя, а вони від­зна­ча­ють похо­рони зими та їдять бліни, як головну страву під час похо­рон ще до XIX ст.. у пів­ні­чно-схі­дних губер­ніях моско­вії.

Після Дру­гої сві­то­вої війни (1939–1945рр) на від­бу­дову зруй­но­ва­них міст Укра­їни вер­бу­ва­лися буді­вельні бри­гади виклю­чно із цен­траль­них та пів­ні­чних обла­стей Росій­ської Феде­ра­ції (Твер, Псков, Перм тощо). В числі інших у Києві була ство­рена буді­вельна орга­ні­за­ція «Хре­ща­тик­буд», сфор­мо­вана в основ­ному із  пів­ні­чно­у­раль­ських мешкан­ців, пра­діди яких мали угро-фін­ське корі­ння, але у паспор­тах яких зна­чи­лась  одна­кова націо­наль­ні­сть – росі­я­нин.

В той же час укра­їн­цям пра­кти­чно до 1970 року важко було навіть довідку в сіль­раді отри­мати, не кажучи вже про паспорт, котрий давав змогу пере­їхати до міста. Від­так – укра­їн­ські міста посту­пово зро­сій­щу­ва­лись. Вихідці з Росії прин­ци­пово ігно­ру­вали й ігно­ру­ють автен­ти­чне укра­їн­ське свято Коло­дія (Масниці). На кшталт  пта­ше­няти «куку­шкі» (зозулі), яке щойно вилу­пи­лось: росій­ське «куку­шеня» вики­дає яйця пта­шки з рідного гні­зда, вивіль­ня­ючи для себе жит­тє­вий про­стір…

Отож, не дивно, що суча­сне поко­лі­ння краще знає зви­чаї сусі­дів, аніж свої. Ска­жімо, впро­довж остан­ніх деся­ти­літь у Києві та інших містах Дер­жави широко від­зна­чали і про­па­гу­вали росій­ську Масляну з млин­цями, так звані «Про­води росій­ської зими». Орга­ні­за­то­рами поді­бних захо­дів у неза­ле­жній Укра­їн­ській Дер­жаві, як не дивно, висту­пали та висту­па­ють від­діли куль­тури держ­адмі­ні­стра­цій. Ніхто з таких пра­ців­ни­ків жодного разу не зга­дав про укра­їн­ського  Коло­дія, наче такого свята ніколи й не існу­вало. Між тим, наші пра­щури від­зна­чали це дій­ство, що мало виклю­чно само­бу­тній націо­наль­ний хара­ктер та коло­рит.

У свя­тку­ванні Коло­дія, або ж Масниці мало спіль­ного з іде­о­ло­гією гулянь та ігрищ росій­ської Масля­ної (про­води зими). Укра­їнці не проти того, щоб росі­яни гуляли та їли «бліни» так, як їхні пра­діди на пів­ні­чно-схі­дному Уралі. Але ми, укра­їнці, повинні ски­нути кан­дали «рускава міра», зупи­нивши пере­ли­цю­ва­ння наших зви­чаїв під «москов­ські», нато­мі­сть  взя­тись спільно та від­ро­дити тра­ди­цію свя­тку­ва­ння Коло­дія на рідних тере­нах так, як це й було у наших пра­щу­рів – коза­ків та гре­чко­сіїв. Коли кожен чоло­вік, як і в добу матрі­ар­хату, впро­довж «Баб­ського тижня» на Коло­дія ста­вав «під­ка­блу­чни­ком», але не пере­ста­вав бути мужнім чуба­тим вої­ном-коза­ком!

Відсвяткуємо Колодій (Масляну) так же ж весело, як це вміли робити наші прабабусі! Гайда всі до нас на «Бабський тиждень»!

Давайте спільно згадаємо добу матріархату, коли кожен воїн-козак впродовж всього «Бабського тижня» на Колодій був «підкаблучником», але не переставав бути мужнім чубатим воїном!

Благослови, Мати, Колодій святкувати!

Наші послуги

Страви в шинку

Вартість входу

50грн

Пільгові ціни(громадяни України)

  • 35грнПенсіонери
    При наявності пенсійного посвідчення
  • 35грнШколярі
    При наявності учнівського квитка
  • 35грнСтуденти
    В будні несвяткові дні при наявності студентського квитка

Безкоштовний вхід(громадяни України)

  • Дошкільнята
  • Інваліди І-ІІ груп
    За умови наявності пільгового посвідчення
  • Солдати та сержанти-строковики
    Збройні сили України
  • Ветерани АТО
    За наявності посвідчення Учасника бойових дій (УБД)

Наша адреса
вулиця Михайла Донця, 2, Київ
Це на теперішньому масиві Відрадний поблизу Національного авіаційного університету
Що до нас їде?
  • 27
    Від станцій метро Петрівка та Шулявська
  • 433
    Від перетину Хрещатика і бульвару Тараса Шевченка
  • 201
    Від станції метро Шулявська
  • 427
    Від станцій метро Палац Спорту та Шулявська
Весь транспорт їде до зупинки «вулиця Михайла Донця»