Братство козацького бойового звичаю «Спас» спільно з козаками з селища «Козака Мамая» на свята Катерини та Андрія запрошують на вечорниці (доповнено)
Опубліковано: 29 Лис 2010 15:55

О Г О Л О Ш Е Н Н Я !

Панянки наші ясноокі! Щиро по-козацьки, повідомляємо тим із Вас, хто палко бажає 7 грудня, в день Святої Великомучениці Катерини – в день «дівочої долі», знайти собі пару, що Вам дійсно варто зібратись гуртом на «Мамаєвій Слободі», аби погадати на долю (нареченого). Для цього Ви, дівчата, обов‘язково маєте взяти із собою по маленькій жменці якихось круп. Це може бути гречка, пшоно, ячка, перловка, себто що в кого є…

Перед початком вечорниць, тобто після 19–00, в «Шинку – коса над чаркою» почнуться молодіжні складки. Отож, всю ту крупу, яку Ви принесли, при Вас буде зсипано до горшка, залито водою та поставлено в піч варитись. Парубкам в цей час відводиться роль підносити та підкидувати до печі дрова. 

Після того, як каша звариться, а з усього видно, що це буде каша  під назвою «Тетеря», кожній дівчині, яка взяла участь у молодіжних складках, буде видано горнятко і рушничок.  Панночка зможе набрати в нього щойно звареної каші. З цією кашею, обгорнутою рушничком, потрібно буде бігти в якийсь далекий куток «Мамаєвої Слободи», аби закликати долю… (Інформація про те, як робили це наші прабабусі наведена нижче).

Потім, після гадань,  Ви зможете повернутись з цією кашею до «Шинку – коса над чаркою», де парубоцтво із «Братства козацького бойового звичаю «Спас» під супровід троїстих музик «шкварить гоцака» (танцює), взяти у шинкарки дерев‘яну ложку, облюбувати собі когось із парубків та пригостити його отією чарівною кашею…

Вдосталь натанцювавшись та скуштувавши хмільного вишняку, все товариство має піти на якусь із садиб козацького селища «Мамаєва Слобода» та у вишневому садку зламати собі по три вишневі гілочки й побажати, щоб вони розквітли до свята Маланки – 13 січня.

Нагадуємо, що початок вечорниць на Катерини – 7 грудня о 19–00 (хто прийде пізніше – не запізниться).

Завжди Ваші – козаки з селища «Козака Мамая».

Вечор­ни­ці,  досві­тки, моло­ді­жні склад­ки на Над­дні­прян­щи­ні були тра­ди­цій­ни­ми для кін­ця листо­па­да,  поча­тку гру­дня. Всі ці пару­бо­чо-діво­чі гуля­н­ня були при­уро­че­ні до одні­єї мети – май­бу­тньо­го щасли­во­го шлю­бу. Осо­бли­во помі­чни­ми у цьо­му вва­жа­лись свя­та Свя­тої Кате­ри­ни – 7 гру­дня та Свя­то­го Андрія (Андрея, Свя­то­го Андрія Пер­во­зва­но­го апо­сто­ла) – 13 гру­дня.

Наші пра­ба­бу­сі, коли були ще дів­ка­ми, спо­ді­ва­ю­чись на щасли­ве заміж­жя, воро­жи­ли на долю. Саме на Свя­тої Кате­ри­ни зрі­за­ли кіль­ка вишне­вих галу­зок (гіло­чок), ста­ви­ли їх у воду в хаті на покут­ті перед обра­за­ми, якщо ж до Ново­го року (Свя­тої Малан­ки) 31 гру­дня (за ста­рим сти­лем) або 13 січня (за новим) вишні зацві­та­ли, то це озна­ча­ло, що дів­чи­на неза­ба­ром вийде заміж.

Пару­бо­цтво теж не від­ста­ва­ло від дівок, лама­ли вишне­ві гіл­ки та ста­ви­ли їх у гле­чи­ку до Різдва. Якщо ж вишне­ва гіл­ка роз­ви­ва­лась але не зацві­та­ла, то ця озна­ка свід­чи­ла, що наре­че­ний або  наре­че­на будуть скром­ни­ми, нічим не при­мі­тни­ми. Чия ж гіл­ка вси­ха­ла, тому суди­лась пога­на пара: леда­ча, свар­ли­ва й негар­на.

На Кате­ри­ну дів­ча­та вари­ли в гор­щи­ку кашу, зазви­чай, або ж пшо­ня­ну або гре­ча­ну. Опів­но­чі вино­си­ли гор­щик на подвір‘я, попе­ре­дньо обгор­нув­ши рушни­ком, ста­ви­ли на тин та голо­сно гука­ли: «Доле, доле, ходи до нас вече­ря­ти!». Якщо ж на цей пал­кий діво­чий заклик хтось або щось пода­ва­ло голос у від­по­відь (гав­кав соба­ка, куку­рі­кав півень,щось грю­ка­ло або ж хтось дале­ко спів­ав пісню), то це озна­ча­ло, що «Доля» почу­ла запро­ше­н­ня й усі­ля­ко спри­я­ти­ме дів­чи­ні в пошу­ках наре­че­но­го. Якщо ж на вули­ці було тихо і ніщо не гав­ка­ло, не няв­ка­ло, не грю­ка­ло і навіть не хрю­ка­ло, то діво­че сер­це бояз­ко сти­ска­лось від стра­ху зали­ши­тись цьо­го року нео­дру­же­ною.

На Свя­то­го Андрія дів­ча­та воро­жи­ли май­же цілу ніч, покла­да­ю­чись на його пора­ду, щодо вда­ло­го заміж­жя.

Із дня Свя­тої Кате­ри­ни, дів­чи­на повин­на була носи­ти при собі зав‘язане у поясі коно­пля­не зер­ня. У ніч перед Андрія вона муси­ла нео­дмін­но посі­я­ти його попри мороз чи сніг, кажу­чи при цьо­му:

Андрію, Андрію,
Я на тебе коно­плі сію,
Дай мені зна­ти,
З ким їх буду бра­ти,
Андрію, Андрію,
Я на тебе сім‘я сію,
Намі­ткою воло­чу,
Бо дуже заміж хочу.

Закли­ка­ли свою долю ще й таким спосо­бом:

Я, Свя­тий Андрію,
Коно­пель­ки сію;
Дай же, Боже, зна­ти,
З ким весі­л­ля гра­ти…

Після таких слів, як вва­жа­ли наші бабу­сі, наре­че­ний пови­нен був обов‘язково при­сни­тись.

На ці свя­та у дів­чат були різно­ма­ні­тні гада­н­ня, напри­клад:

  1. Потрі­бно було спе­кти вели­кий соло­ний корж та з‘їсти його на ніч; наре­че­ний при­сни­ться та обов‘язково подасть пити.
  2. Взя­ти по наперс­тку пше­ни­чно­го боро­шна та солі, роз­бов­та­ти все це у воді та випи­ти перед сном. Вно­чі обов‘язково захо­че­ться пити. При­сни­ться наре­че­ний, який подає пити.
  3. Замі­си­ти та спе­кти соло­ний кор­жик, ляга­ю­чи спа­ти, одну поло­вин­ку кор­жи­ка з‘їсти, а іншу покла­сти під поду­шку. Наре­че­ний при­йде у вісні, щоб з‘їсти все інше.
  4. Рано-вран­ці, на Андрія, дів­чи­на, про­снув­шись, повин­на підв‘язатись поясом, цілий день моли­ти­ся і нічо­го не їсти, ляга­ю­чи спа­ти, зня­ти пояс та покла­сти його нав­хрест під поду­шку, при­то­му голо­сно ска­за­ти:

    Живу в Киє­ві на горах,
    Кла­ду хрест в голо­вах;
    З ким він­ча­ться,
    З ким зару­ча­ться,
    З тим і за руки дер­жа­ться.

Вно­чі появи­ться наре­че­ний, або як нази­ва­ють його – «Доля», бо ж з спо­кон­ві­ку свя­та  Вели­ко­му­че­ни­ці Кате­ри­ни та Андрія вва­жа­ли­ся свя­та­ми діво­чої долі.

На Андрія, крім всьо­го від­бу­ва­лось ще весе­ле та жва­ве дій­ство – куса­н­ня Кали­ти. Це був солод­кий пече­ний із маком, родзин­ка­ми та медом кру­глий корж із дір­кою посе­ре­ди­ні. Через дір­ку про­ни­зу­ва­ли мотуз­ку й прив‘язували кали­ту до одвір­ка чи сво­ло­ка. Дів­ча­та та паруб­ки на вечор­ни­цях нама­га­ли­ся вку­си­ти її, про­те це зро­би­ти було скла­дно, адже Кали­ту сте­ре­же «Пан Кале­тин­ський», котрий сми­ка­ю­чи за мотуз­ку, пере­шко­джав її вку­си­ти. В руках у ньо­го був квач, сма­чно обма­за­ний в сажу або ж вмо­че­ний в мед. Поряд із «вар­то­вим Кале­тин­ським» на коцю­бі вер­хи ска­че «Пан Коцю­бин­ський». «Кале­тин­ський» пови­нен весе­ло кеб­ку­ва­ти над «Коцю­бин­ським», тож якщо після кпи­нів «Коцю­бин­ський» не засмі­є­ться, то тоді має пра­во вку­си­ти кали­ту, а якщо ж заре­го­че, то отри­має по носі віхтем із сажею або медом. Про­те вку­си­ти корж кали­ти дуже не про­сто. Дів­ча­та та паруб­ки сми­ка­ють її за мотуз­ку, тож вона ніяк не може потра­пи­ти до рота «Пана Коцю­бин­сько­го».

Братство козацького бойового звичаю «Спас» спільно з козаками з селища «Козака Мамая»  запрошують на вечорниці, що пройдуть на  «Мамаєвій Слободі» на  свято Катерини та Андрія. Тож спробуй і ти зламати на «Мамаєвій Слободі» гілочку вишні, або ж пограти у веселу гру, скуштувати «Калиту», поїздити на коцюбі, змастити дівок сажею або медом, потанцювати запальні танці під супровід троїстих музик саме так, як це робили наші прадіди. Початок вечорниць як 7 так і 13 грудня  о 19–00.

Ласка­во про­си­мо долу­чи­ти­ся до від­тво­ре­н­ня цих дав­ніх добрих обря­дів наших пра­ба­бусь та пра­ді­ду­сів й ску­шту­ва­ти на вечор­ни­цях духмя­но­го хміль­но­го  вишня­ку, та тан­цю­ю­чи під супро­від тро­їстих музик, так гепну­ти лихом об зем­лю, щоб аж тур­ки почу­ли…

Дресс код захо­ду – виши­ван­ка.

Наші послуги

Страви в шинку

Вартість входу

100грн

Пільгові ціни(громадяни України)

  • 60грнПенсіонери
    При наявності пенсійного посвідчення
  • 60грнШколярі
    При наявності учнівського квитка
  • 60грнСтуденти
    В будні несвяткові дні при наявності студентського квитка

Безкоштовний вхід(громадяни України)

  • Дошкільнята
  • Інваліди І-ІІ груп
    За умови наявності пільгового посвідчення
  • Солдати та сержанти-строковики
    Збройні сили України
  • Ветерани АТО
    За наявності посвідчення Учасника бойових дій (УБД)

Наша адреса
вулиця Михайла Донця, 2, Київ
Це на теперішньому масиві Відрадний поблизу Національного авіаційного університету
Що до нас їде?
  • 27
    Від станцій метро Петрівка та Шулявська
  • 433
    Від перетину Хрещатика і бульвару Тараса Шевченка
  • 201
    Від станції метро Шулявська
  • 427
    Від станцій метро Палац Спорту та Шулявська
Весь транспорт їде до зупинки «вулиця Михайла Донця»