Братство козацького бойового звичаю «Спас» спільно з козаками з селища «Козака Мамая» на свята Катерини та Андрія запрошують на вечорниці (доповнено)
Опубліковано: 29 Лис 2010 15:55

О Г О Л О Ш Е Н Н Я !

Панянки наші ясноокі! Щиро по-козацьки, повідомляємо тим із Вас, хто палко бажає 7 грудня, в день Святої Великомучениці Катерини – в день «дівочої долі», знайти собі пару, що Вам дійсно варто зібратись гуртом на «Мамаєвій Слободі», аби погадати на долю (нареченого). Для цього Ви, дівчата, обов`язково маєте взяти із собою по маленькій жменці якихось круп. Це може бути гречка, пшоно, ячка, перловка, себто що в кого є…

Перед початком вечорниць, тобто після 19-00, в «Шинку – коса над чаркою» почнуться молодіжні складки. Отож, всю ту крупу, яку Ви принесли, при Вас буде зсипано до горшка, залито водою та поставлено в піч варитись. Парубкам в цей час відводиться роль підносити та підкидувати до печі дрова.  

Після того, як каша звариться, а з усього видно, що це буде каша  під назвою «Тетеря», кожній дівчині, яка взяла участь у молодіжних складках, буде видано горнятко і рушничок.  Панночка зможе набрати в нього щойно звареної каші. З цією кашею, обгорнутою рушничком, потрібно буде бігти в якийсь далекий куток «Мамаєвої Слободи», аби закликати долю… (Інформація про те, як робили це наші прабабусі наведена нижче).

Потім, після гадань,  Ви зможете повернутись з цією кашею до «Шинку – коса над чаркою», де парубоцтво із «Братства козацького бойового звичаю «Спас» під супровід троїстих музик «шкварить гоцака» (танцює), взяти у шинкарки дерев`яну ложку, облюбувати собі когось із парубків та пригостити його отією чарівною кашею…

Вдосталь натанцювавшись та скуштувавши хмільного вишняку, все товариство має піти на якусь із садиб козацького селища «Мамаєва Слобода» та у вишневому садку зламати собі по три вишневі гілочки й побажати, щоб вони розквітли до свята Маланки – 13 січня.

Нагадуємо, що початок вечорниць на Катерини – 7 грудня о 19-00 (хто прийде пізніше – не запізниться).

Завжди Ваші – козаки з селища «Козака Мамая».

Вечорниці,  досвітки, молодіжні складки на Наддніпрянщині були традиційними для кінця листопада,  початку грудня. Всі ці парубочо-дівочі гуляння були приурочені до однієї мети – майбутнього щасливого шлюбу. Особливо помічними у цьому вважались свята Святої Катерини – 7 грудня та Святого Андрія (Андрея, Святого Андрія Первозваного апостола) – 13 грудня.

Наші прабабусі, коли були ще дівками, сподіваючись на щасливе заміжжя, ворожили на долю. Саме на Святої Катерини зрізали кілька вишневих галузок (гілочок), ставили їх у воду в хаті на покутті перед образами, якщо ж до Нового року (Святої Маланки) 31 грудня (за старим стилем) або 13 січня (за новим) вишні зацвітали, то це означало, що дівчина незабаром вийде заміж.

Парубоцтво теж не відставало від дівок, ламали вишневі гілки та ставили їх у глечику до Різдва. Якщо ж вишнева гілка розвивалась але не зацвітала, то ця ознака свідчила, що наречений або  наречена будуть скромними, нічим не примітними. Чия ж гілка всихала, тому судилась погана пара: ледача, сварлива й негарна.

На Катерину дівчата варили в горщику кашу, зазвичай, або ж пшоняну або гречану. Опівночі виносили горщик на подвір`я, попередньо обгорнувши рушником, ставили на тин та голосно гукали: «Доле, доле, ходи до нас вечеряти!». Якщо ж на цей палкий дівочий заклик хтось або щось подавало голос у відповідь (гавкав собака, кукурікав півень,щось грюкало або ж хтось далеко співав пісню), то це означало, що «Доля» почула запрошення й усіляко сприятиме дівчині в пошуках нареченого. Якщо ж на вулиці було тихо і ніщо не гавкало, не нявкало, не грюкало і навіть не хрюкало, то дівоче серце боязко стискалось від страху залишитись цього року неодруженою.

На Святого Андрія дівчата ворожили майже цілу ніч, покладаючись на його пораду, щодо вдалого заміжжя.

Із дня Святої Катерини, дівчина повинна була носити при собі зав`язане у поясі конопляне зерня. У ніч перед Андрія вона мусила неодмінно посіяти його попри мороз чи сніг, кажучи при цьому:

Андрію, Андрію,
Я на тебе коноплі сію,
Дай мені знати,
З ким їх буду брати,
Андрію, Андрію,
Я на тебе сім`я сію,
Наміткою волочу,
Бо дуже заміж хочу.

Закликали свою долю ще й таким способом:

Я, Святий Андрію,
Конопельки сію;
Дай же, Боже, знати,
З ким весілля грати…

Після таких слів, як вважали наші бабусі, наречений повинен був обов`язково приснитись.

На ці свята у дівчат були різноманітні гадання, наприклад:

  1. Потрібно було спекти великий солоний корж та з`їсти його на ніч; наречений присниться та обов`язково подасть пити.
  2. Взяти по наперстку пшеничного борошна та солі, розбовтати все це у воді та випити перед сном. Вночі обов`язково захочеться пити. Присниться наречений, який подає пити.
  3. Замісити та спекти солоний коржик, лягаючи спати, одну половинку коржика з`їсти, а іншу покласти під подушку. Наречений прийде у вісні, щоб з`їсти все інше.
  4. Рано-вранці, на Андрія, дівчина, проснувшись, повинна підв`язатись поясом, цілий день молитися і нічого не їсти, лягаючи спати, зняти пояс та покласти його навхрест під подушку, притому голосно сказати:

    Живу в Києві на горах,
    Кладу хрест в головах;
    З ким вінчаться,
    З ким заручаться,
    З тим і за руки держаться.

Вночі появиться наречений, або як називають його – «Доля», бо ж з споконвіку свята  Великомучениці Катерини та Андрія вважалися святами дівочої долі.

На Андрія, крім всього відбувалось ще веселе та жваве дійство – кусання Калити. Це був солодкий печений із маком, родзинками та медом круглий корж із діркою посередині. Через дірку пронизували мотузку й прив`язували калиту до одвірка чи сволока. Дівчата та парубки на вечорницях намагалися вкусити її, проте це зробити було складно, адже Калиту стереже «Пан Калетинський», котрий смикаючи за мотузку, перешкоджав її вкусити. В руках у нього був квач, смачно обмазаний в сажу або ж вмочений в мед. Поряд із «вартовим Калетинським» на коцюбі верхи скаче «Пан Коцюбинський». «Калетинський» повинен весело кебкувати над «Коцюбинським», тож якщо після кпинів «Коцюбинський» не засміється, то тоді має право вкусити калиту, а якщо ж зарегоче, то отримає по носі віхтем із сажею або медом. Проте вкусити корж калити дуже не просто. Дівчата та парубки смикають її за мотузку, тож вона ніяк не може потрапити до рота «Пана Коцюбинського».

Братство козацького бойового звичаю «Спас» спільно з козаками з селища «Козака Мамая»  запрошують на вечорниці, що пройдуть на  «Мамаєвій Слободі» на  свято Катерини та Андрія. Тож спробуй і ти зламати на «Мамаєвій Слободі» гілочку вишні, або ж пограти у веселу гру, скуштувати «Калиту», поїздити на коцюбі, змастити дівок сажею або медом, потанцювати запальні танці під супровід троїстих музик саме так, як це робили наші прадіди. Початок вечорниць як 7 так і 13 грудня  о 19-00.

Ласкаво просимо долучитися до відтворення цих давніх добрих обрядів наших прабабусь та прадідусів й скуштувати на вечорницях духмяного хмільного  вишняку, та танцюючи під супровід троїстих музик, так гепнути лихом об землю, щоб аж турки почули…

Дресс код заходу – вишиванка.

Наші послуги

Страви в шинку

Вартість входу

120грн

Пільгові ціни(громадяни України)

  • 100грнПенсіонери
    При наявності пенсійного посвідчення
  • 100грнШколярі
    При наявності учнівського квитка
  • 100грнСтуденти
    В будні несвяткові дні при наявності студентського квитка

Безкоштовний вхід(громадяни України)

  • Дошкільнята
  • Інваліди І-ІІ груп
    За умови наявності пільгового посвідчення
  • Солдати та сержанти-строковики
    Збройні сили України
  • Ветерани АТО
    За наявності посвідчення Учасника бойових дій (УБД)

Наша адреса
вулиця Михайла Донця, 2, Київ
Це на теперішньому масиві Відрадний поблизу Національного авіаційного університету
Що до нас їде?
  • 27
    Від станцій метро Почайна та Шулявська
  • 433
    Від перетину вулиць Богдана Хмельницького та Терещенківської.
  • 201
    Від станції метро Шулявська
  • 427
    Від станцій метро Палац Спорту та Шулявська
Весь транспорт їде до зупинки «вулиця Михайла Донця»