Чубаті слов‘яни з селища «Козака Мамая» – «Мамаєвої Слободи» щиросердно вітають Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА з Днем народження! На многії літа, Владико!
Опубліковано: 23 Січ 2011 13:21

23 січня 2011 року Свя­тій­шо­му Патрі­ар­ху Київ­сько­му і всі­єї Руси-Укра­ї­ни ФІЛАРЕТУ випов­нилось 82 роки!

Укра­їн­ське коза­цтво та Пара­фія Став­ро­пі­гій­ної коза­цької цер­кви Покро­ва Пре­свя­тої Бого­ро­ди­ці щиро зичить справ­жньо­му укра­їн­сько­му Патрі­ар­ху мно­гії літа й най­швид­шо­го дося­гне­н­ня мети в утво­рен­ні Єди­ної Помі­сної Укра­їн­ської Пра­во­слав­ної Цер­кви.

Свя­тій­ший Патрі­арх Київ­ський і всі­єї Руси-Укра­ї­ни ФІЛАРЕТ (в миру Михай­ло Анто­но­вич Дени­сен­ко) наро­див­ся 23 січня 1929 р. в селі Бла­го­да­тно­му Амв­ро­сі­їв­сько­го райо­ну Доне­цької обла­сті в роди­ні робі­тни­ка. 1946 р., після закін­че­н­ня сере­дньої шко­ли, всту­пив до 3-го кла­су Оде­ської духов­ної семі­на­рії, яку закін­чив з від­зна­кою і того ж року всту­пив до Москов­ської духов­ної ака­де­мії. Навча­ю­чись на II кур­сі, 1 січня 1950 р. прийняв чер­не­чий постриг з ім’ям Філа­ре­та.

15 січня 1950 р. Свя­тій­шим Патрі­ар­хом Москов­ським і всі­єї Русі Але­ксі­єм був руко­по­кла­де­ний в сан ієро­ди­я­ко­на, а 18 черв­ня 1951 р. (удень Св. Трой­ці), – у сан ієро­мо­на­ха.

1952 р. закін­чив Москов­ську духов­ну ака­де­мію з уче­ним сту­пе­нем кан­ди­да­та богослов’я і був при­зна­че­ний викла­да­чем Свя­щен­но­го Писа­н­ня Ново­го Заві­ту в Москов­ську духов­ну семі­на­рію.

Одно­ча­сно вико­ну­вав обов’язки бла­го­чин­но­го Трой­це-Сер­гі­є­вої Лав­ри. З 1953 р. – викла­дач у Москов­ській духов­ній ака­де­мії. У 1953–54 навчаль­но­му році Вче­на Рада Москов­ської духов­ної ака­де­мії при­сво­ї­ла ієро­мо­на­ху Філа­ре­ту зва­н­ня доцен­та. Того ж, 1953 р. був при­зна­че­ний на поса­ду стар­шо­го помі­чни­ка інспе­кто­ра Москов­ської духов­ної ака­де­мії і семі­на­рії.

1956 р. при­зна­че­ний інспе­кто­ром Сара­тов­ської духов­ної семі­на­рії із возве­де­н­ням у сан ігу­ме­на.

1957 р. пере­ве­де­ний на поса­ду інспе­кто­ра Київ­ської духов­ної семі­на­рії, а 12 липня 1958 р. возве­де­ний у сан архі­ман­дри­та і при­зна­че­ний ректо­ром Київ­ської духов­ної семі­на­рії.

1960 р. архі­ман­дри­та Філа­ре­та при­зна­че­но керу­ю­чим спра­ва­ми Укра­їн­сько­го Екзар­ха­ту і насто­я­те­лем Свя­то-Воло­ди­мир­сько­го кафе­драль­но­го собо­ру в м. Киє­ві, а з черв­ня 1961 по січень 1962 р. він був насто­я­те­лем подвір’я Росій­ської Пра­во­слав­ної Цер­кви при Оле­ксан­дрій­сько­му Патрі­ар­ха­ті у місті Оле­ксан­дрії (ОАР).

12 січня 1962 р. ухва­ле­н­ням Свя­ті­шо­го Патрі­ар­ха Але­ксія і Свя­щен­но­го Сино­ду архі­ман­дрит Філа­рет був обра­ний єпис­ко­пом Лузь­ким, віка­рі­єм Ленін­град­ської єпар­хії, з дору­че­н­ням керу­ва­ти Ризь­кою єпар­хі­єю. 4 люто­го 1962 р. від­бу­ла­ся його хіро­то­нія на єпис­ко­па в м. Ленін­гра­ді, в якій взя­ли участь митро­по­лит Пимен (Ізвє­ков), архі­єпис­коп Нико­дим (Ротов), архі­єпис­коп Кипрі­ан (Зер­нов), єпис­коп Миса­їл (Воскре­сен­ський), єпис­коп Миха­їл (Чуб), єпис­коп Нико­дим (Русняк) та інші архі­є­реї.

13 черв­ня по жов­тень 1962 року вико­ну­вав обов’язки Екзар­ха Сере­дньої Євро­пи. Після утво­ре­н­ня єпар­хії Росій­ської Пра­во­слав­ної Цер­кви на тери­то­рії Австрії у жов­тні 1962 р. при­зна­че­ний єпис­ко­пом Віден­ським і Австрій­ським. 12 гру­дня 1964 р. при­зна­че­ний єпис­ко­пом Дми­тров­ським, віка­рі­єм Москов­ської єпар­хії, ректо­ром Москов­ської духов­ної ака­де­мії і семі­на­рії. 14 трав­ня 1966 р. возве­де­ний у сан архі­єпис­ко­па і при­зна­че­ний Екзар­хом Укра­ї­ни, архі­єпис­ко­пом Київ­ським і Гали­цьким, постій­ним чле­ном Свя­щен­но­го Сино­ду.

25 люто­го 1968 р. Свя­тій­шим Патрі­ар­хом Але­ксі­єм возве­де­ний у сан митро­по­ли­та. У 1971 р. Свя­тій­шим Патрі­ар­хом Пиме­ном удо­сто­є­ний пра­ва носі­н­ня двох пана­гій.

У 70–80-ті роки митро­по­лит Філа­рет вів актив­ну цер­ков­ну гро­мад­ську діяль­ність. Він керу­вав та брав участь в робо­ті бага­тьох вітчи­зня­них та між­на­ро­дних кон­фе­рен­цій, комі­сій зокре­ма, у робо­ті II (1963 р.), ПІ (1968 р.), IV (1971 р.) та V (1978 р.) Все­хри­сти­ян­ських Мир­них Кон­гре­сів у Пра­зі. У 1977 році став одним з віце-пре­зи­ден­тів Хри­сти­ян­сько­го Мир­но­го Кон­гре­су.

1970 р. очо­лю­вав деле­га­цію Росій­ської Пра­во­слав­ної Цер­кви на Все­сві­тній релі­гій­ній кон­фе­рен­ції «Релі­гія за мир» (м. Кіо­то, Япо­нія).

1974 р. брав участь у II Все­сві­тній Кон­фе­рен­ції «Релі­гія за мир» в м. Луве­ні (Бель­гія). На III Асам­блеї у Прин­сто­ні (СІМ) обра­ний віце-пре­зи­ден­том Все­сві­тньої Кон­фе­рен­ції «Релі­гія та мир». 1982 р. очо­лю­вав деле­га­цію Росій­ської Пра­во­слав­ної Цер­кви на Все­сві­тній Кон­фе­рен­ції «Релі­гій­ні дія­чі за спа­сі­н­ня свя­щен­но­го дару жит­тя від ядер­ної ката­стро­фи».

1965 р. був на Гель­сін­сько­му Все­сві­тньо­му Кон­гре­сі на захист миру. 1967 р. на Бер­лін­сько­му кон­гре­сі, а у 1973 р. брав участь у робо­ті Москов­сько­го Кон­гре­су миро­лю­бних сил. Брав участь у Між­на­ро­дній кон­фе­рен­ції за євро­пей­ську без­пе­ку в м. Від­ні (Австрія).

У черв­ні 1983 р. був на Празь­кій Все­сві­тній Асам­блеї «За мир і жит­тя, про­ти ядер­ної загро­зи». Брав участь у робо­ті Кон­фе­рен­ції недер­жав­них орга­ні­за­цій за роз­збро­є­н­ня (Жене­ва, 1978 р.).

1982 р. у скла­ді деле­га­ції ХМК брав участь у II Спе­ці­аль­ній Сесії Гене­раль­ної Асам­блеї ООН із роз­збро­є­н­ня.

1966 р. обра­ний засту­пни­ком голо­ви това­ри­ства дру­жби «СРСР — Гре­ція». Брав участь у робо­ті рад спі­лок радян­ських това­риств дру­жби та куль­тур­них зв’язків із зару­бі­жни­ми кра­ї­на­ми, прав­лі­н­ня това­ри­ства «Укра­ї­на», Укра­їн­сько­го Комі­те­ту захи­сту миру і комі­сії спри­я­н­ня Радян­сько­му фон­ду миру.

1970 року Радою Ака­де­мії обра­ний поче­сним чле­ном Москов­ської духов­ної ака­де­мії, 1973 р. — поче­сним чле­ном Ленін­град­ської духов­ної ака­де­мії.

14 жов­тня 1979 р. Буда­пешт­ська рефор­ма­тор­ська духов­на ака­де­мія удо­сто­ї­ла митро­по­ли­та Філа­ре­та сту­пе­ня поче­сно­го докто­ра богослов’я «Гоно­рис кау­за», а 20 трав­ня 1980 р. він одер­жав диплом докто­ра богослов’я «Гоно­рис кау­за» Пря­шів­сько­го бого­слов­сько­го факуль­те­ту.

У вида­н­нях Москов­сько­го Патрі­ар­ха­ту “Жур­на­лі Москов­ської Патрі­ар­хії” та “Пра­во­слав­но­му вісни­ку” у різний час дру­ку­ва­лись його бого­слов­ські стат­ті, допо­віді, посла­н­ня, про­по­віді. До них нале­жать: “Пра­ці свя­тих Кири­ла і Мефо­дія на тери­то­рії Росій­ської дер­жа­ви в росій­ській істо­ри­чній літе­ра­ту­рі” (ЖМП, 1967 р., № 3, стор.55–58); “Виступ за допо­від­дю на Помі­сно­му Собо­рі Росій­ської Пра­во­слав­ної Цер­кви 1971 р.”. (Помі­сний Собор Росій­ської Пра­во­слав­ної Цер­кви. Доку­мен­ти і мате­рі­а­ли 1972 р., Москва, стор.170–176); “Кафо­лі­чність Все­лен­ської і Помі­сної Цер­кви” (ЖМП 1980 р., № 10, стор.41–46); “Про п’ятий Все­хри­сти­ян­ський Мир­ний Кон­грес” (ЖМП, 1979 р., № 2, стор.43–49); “Різдво Хри­сто­ве. Пра­во­слав­не тлу­ма­че­н­ня Єван­ге­лія від Матфея і Єван­ге­лія від Луки” (Пра­во­слав­ний вісник, 1974 р., № 1, стор.21–30); “Хре­ще­н­ня Госпо­днє. Пра­во­слав­не тлу­ма­че­н­ня Єван­ге­лія від Мф.3,1–17; Мф.1,2–11; Лк.3,1–22) Пра­во­слав­ний вісник, 1974 № 2, стор.22–29); Бла­го­ві­ще­н­ня Пре­свя­тої Бого­ро­ди­ці. Єван­ге­ліє від Лк.1,26–38” (Пра­во­слав­ний вісник, 1974 р., № 3, стор.23–26); “Пра­во­слав­не тлу­ма­че­н­ня Єван­гель­ських роз­по­від­ей про Воскре­се­н­ня Хри­сто­ве” (Пра­во­слав­ний вісник, 1979 р. № 4, стор.21–27; № 5, стор.16–21; №6, стор.18–23): “Пра­во­слав­ний погляд на таєм­не і чуде­сне в релі­гії” (Пра­во­слав­ний вісник, 1975 р., № 2, стор.18–21); “Помі­сна Цер­ква і Все­лен­ська Цер­ква” (ЖМП, 1981 р. № 4, стор.60–67); “Допо­відь на свя­тку­ван­ні 35-річ­чя Львів­сько­го Цер­ков­но­го собо­ру 1946 року” (ЖМП. 1981 року, № 10, стор.6–13); “Допо­відь на від­крит­ті засі­да­н­ня Комі­те­ту про­дов­же­н­ня робо­ти ХМК в Єйзе­на­сі 14 жов­тня 1980 року” (ЖМП, 1981 р., № 1, стор.38–41; № 2 стор.46–50); “Про духов­ний образ Ісу­са Хри­ста за Єван­ге­лі­єм” (ЖМП, 1981 р., № 5, стор.55–60); “Про ріше­н­ня Дру­гої Пере­д­со­бор­ної Все­пра­во­слав­ної нара­ди” (ЖМП, 1983 р., № 8, стор.53–55: № 9, 46–49; № 10, стор.44–47; № 11, стор.43–46).

Митро­по­лит Філа­рет брав участь в кон­фе­рен­ції ЮНЕСКО, при­свя­че­ній свя­тку­ван­ню 1000-літ­тя Хре­ще­н­ня Русі. Всю робо­ту по під­го­тов­ці та про­ве­ден­ню свя­тку­ва­н­ня 1000-літ­тя Хре­ще­н­ня Русі вів митро­по­лит Філа­рет.

Після смер­ті Патрі­ар­ха Пиме­на 3 трав­ня 1990 р. Свя­щен­ний Синод Росій­ської Пра­во­слав­ної Цер­кви таєм­ним голо­су­ва­н­ням обра­ли митро­по­ли­та Філа­ре­та Місце­блю­сти­те­лем на Москов­ський Патрі­ар­ший Пре­стол. Був голо­вою Помі­сно­го Собо­ру РПЦ 7, 8 черв­ня 1990 р.

Єпис­ко­пат Укра­їн­ської Пра­во­слав­ної Цер­кви, за іні­ці­а­ти­вою митро­по­ли­та Філа­ре­та, прийняв звер­не­н­ня до Патрі­ар­ха Москов­сько­го і всі­єї Русі Але­ксія II і архі­є­ре­їв Росій­ської Пра­во­слав­ної Цер­кви про нада­н­ня Укра­їн­ській Пра­во­слав­ній Цер­кві само­стій­но­сті і неза­ле­жно­сті в управ­лін­ні. 25–27 жов­тня 1990 р. Архі­єрей­ський Собор РПЦ надав УПЦ само­стій­ність і неза­ле­жність в управ­лін­ні, а митро­по­лит Філа­рет, одно­го­ло­сно обра­ний укра­їн­ським єпис­ко­па­том Пред­сто­я­те­лем Укра­їн­ської Пра­во­слав­ної Цер­кви з титу­лом Митро­по­лит Київ­ський і усі­єї Укра­ї­ни. 26 жов­тня 1990 р. у Софій­сько­му собо­рі після Боже­ствен­ної літур­гії Патрі­арх Але­ксій II ого­ло­сив ріше­н­ня Архі­єрей­сько­го Собо­ру РПЦ і вру­чив митро­по­ли­ту Філа­ре­ту Патрі­ар­шу Гра­мо­ту на пра­во бути Пред­сто­я­те­лем Укра­їн­ської Пра­во­слав­ної Цер­кви.

Після прийня­т­тя Вер­хов­ною Радою Укра­ї­ни 24 сер­пня 1991 р. ріше­н­ня про про­го­ло­ше­н­ня Укра­ї­ни неза­ле­жною дер­жа­вою, за іні­ці­а­ти­вою митро­по­ли­та Філа­ре­та 1–3 листо­па­да 1991 р. від­був­ся Все­укра­їн­ський Помі­сний Собор УПЦ, який одно­го­ло­сно прийняв ріше­н­ня про пов­ну кано­ні­чну неза­ле­жність, тоб­то авто­ке­фа­лію Укра­їн­ської Пра­во­слав­ної Цер­кви. Собор звер­нув­ся до Патрі­ар­ха Але­ксія II і єпис­ко­па­ту Росій­ської Пра­во­слав­ної Цер­кви з цим ріше­н­ням, але Архі­єрей­ський Собор РПЦ 1, 2 кві­тня 1992 р. від­мо­вив нада­ти Укра­їн­ській Пра­во­слав­ній Цер­кві авто­ке­фа­лію.

Патрі­арх Але­ксій II вирі­шив нека­но­ні­чним засо­бом усу­ну­ти митро­по­ли­та Філа­ре­та з поста Пред­сто­я­те­ля Укра­їн­ської Пра­во­слав­ної Цер­кви і поста­ви­ти на його місце сво­го став­ле­ни­ка – митро­по­ли­та Воло­ди­ми­ра (Сабо­да­на). 26 черв­ня 1992 р., з пору­ше­н­ням кано­нів, Ста­ту­ту УПЦ і поста­нов Архі­єрей­сько­го Собо­ру РПЦ про само­стій­ність і неза­ле­жність в управ­лін­ні УПЦ, за вка­зів­кою Патрі­ар­ха Але­ксія II в Хар­ко­ві був скли­ка­ний «собор», який неза­кон­но обрав ще одно­го митро­по­ли­та Київ­сько­го. Ним став митро­по­лит Воло­ди­мир (Сабо­дан), який був перед обра­н­ням Керу­ю­чим спра­ва­ми Москов­ської Патрі­ар­хії РПЦ.

11 черв­ня 1992 р. Архі­єрей­ський Собор РПЦ вирі­шив таким чином пока­ра­ти митро­по­ли­та Філа­ре­та за намір від­окре­ми­ти­ся від Росій­ської Пра­во­слав­ної Цер­кви для утво­ре­н­ня Помі­сної Укра­їн­ської Пра­во­слав­ної Цер­кви, але митро­по­лит Філа­рет не визнав за собою вини і не під­ко­рив­ся рішен­ню Собо­ру, вва­жа­ю­чи його нека­но­ні­чним і неза­кон­ним.

25 черв­ня 1992 р. від­був­ся Все­укра­їн­ський Помі­сний Собор, на яко­му про­го­ло­ше­но об’єднання части­ни Укра­їн­ської Пра­во­слав­ної Цер­кви і Укра­їн­ської Авто­ке­фаль­ної Пра­во­слав­ної Цер­кви в єди­ну Укра­їн­ську Пра­во­слав­ну Цер­кву Київ­сько­го Патрі­ар­ха­ту. Собор визнав неза­кон­ним ріше­н­ня Архі­єрей­сько­го Собо­ру РПЦ і обрав Патрі­ар­хом Київ­ським і всі­єї Руси-Укра­ї­ни митро­по­ли­та Мсти­сла­ва (Скри­пни­ка). Митро­по­ли­та Філа­ре­та було обра­но Засту­пни­ком Патрі­ар­ха Київ­сько­го і всі­єї Руси-Укра­ї­ни.

Митро­по­лит Філа­рет попри всі напад­ки та інтри­ги про­дов­жує боро­ти­ся за ство­ре­н­ня в Укра­ї­ні Помі­сної Пра­во­слав­ної Цер­кви Київ­сько­го Патрі­ар­ха­ту.

У жов­тні 1995 року на Все­укра­їн­сько­му Помі­сно­му Собо­рі митро­по­лит Філа­рет був обра­ний Патрі­ар­хом Київ­ським і всі­єї Руси-Укра­ї­ни. Він плі­дно пра­цює над роз­бу­до­вою Помі­сної Пра­во­слав­ної Цер­кви в Укра­ї­ні, робить чима­ло і для об’єднання пра­во­слав­них віру­ю­чих Укра­ї­ни в лоні Укра­їн­ської Пра­во­слав­ної Цер­кви Київ­сько­го Патрі­ар­ха­ту.

Освя­че­ний Архи­єрей­ський собор Укра­їн­ської Пра­во­слав­ної Цер­кви Київ­сько­го Патрiар­ха­ту 12 гру­дня 1996 року під голо­ву­ва­н­ням Свя­тій­шо­го патрі­ар­ха Філа­ре­та пiсля ста­ран­но­го дослiдже­н­ня жит­тя i свя­ти­тель­сько­го слу­жi­н­ня Київ­сько­го Митро­по­ли­та Петра Моги­ли кано­нiзу­вав i при­єд­нав до лику свя­тих вели­ко­го Київ­сько­го Митро­по­ли­та. У засі­дан­ні сесії ЮНЕСКО у Пари­жі, при­свя­че­но­му юві­лею 400-літ­тя митро­по­ли­та Петра Моги­ли, брав участь і Свя­тій­ший Патрі­арх Філа­рет, висту­пив­ши з про­мо­вою про свя­ти­тель­ський шлях сла­ве­тно­го митро­по­ли­та та його вне­сок у роз­бу­до­ву укра­їн­сько­го православ’я.

3 липня 1996 року у Софії (Бол­га­рія) Патрі­арх Філа­рет взяв участь у робо­ті Цер­ков­но-наро­дно­го собо­ру Бол­гар­ської Пра­во­слав­ної Цер­кви, на яко­му були при­су­тні 95 деле­га­тів, з яких 90 про­го­ло­су­ва­ли за вибра­н­ня най­стар­шо­го за постав­ле­н­ням єпис­ко­па, митро­по­ли­та Нев­ро­коп­сько­го Пиме­на, Патрі­ар­хом; а 4 липня того ж року у хра­мі св. Пара­ске­ви в Софії – в інтро­ні­за­ції Свя­тій­шо­го Патрі­ар­ха Пиме­на.

На запро­ше­н­ня Його Свя­то­сті Укра­ї­ну нео­дно­ра­зо­во від­ві­ду­вав Пред­сто­я­тель Чор­но­гор­ської Пра­во­слав­ної Цер­кви – архи­єпис­коп Цетін­ський, митро­по­лит Чор­но­гор­ський Миха­їл.

До 2000-лiт­тя Рiздва Хри­сто­во­го з iнiцiа­ти­ви Свя­тiй­шо­го Патрiар­ха Філа­ре­та було ство­ре­но цер­ков­но-гро­мад­ський комі­тет для про­ве­де­н­ня захо­дів, при­свя­че­них зна­мен­но­му юві­лею в iсто­рiї хри­сти­ян­ства. Пер­шим таким захо­дом на шля­ху до юві­лею ста­ла Все­укра­їн­ська Між­на­ро­дна Хри­сти­ян­ська Асам­блея, про­ве­де­на за уча­стю Київ­сько­го Патрі­ар­ха­ту в люто­му 1998 року. В робо­ті Асам­блеї, її кру­глих сто­лів взя­ла участь вели­ка кiль­кiсть нау­ков­ців, цер­ков­них та гро­мад­ських дiя­чiв. Київ­ський Патрі­ар­хат нала­го­див постій­ний діа­лог з iнте­лiген­цiєю i зна­хо­дить в ній широ­ку під­трим­ку у сво­їй дiяль­но­стi в духов­ній сфе­рі.

За роки патрі­ар­ше­ства вiн об’їхав з архи­па­стир­ськи­ми візи­та­ми май­же всю Укра­ї­ну, зустрі­чав­ся з єпис­ко­па­том, духо­вен­ством, віру­ю­чи­ми усіх єпар­хій в Укра­ї­ні, а також за її межа­ми. За діє­вої уча­сті Свя­тiй­шо­го Патрiар­ха Фiла­ре­та поста­ли з руїн Михай­лів­ський Золо­то­вер­хий мона­стир, хра­ми Успi­н­ня Пре­свя­тої Бого­ро­ди­ці (Пиро­го­ща), Різдва Хри­сто­во­го та бага­то інших хра­мів у Киє­ві й по всій Укра­ї­ні.

З 2000 р. вийшло 7 томів пов­но­го зібра­н­ня послань, про­по­від­ей, висту­пів, звер­нень і допо­від­ей Свя­тій­шо­го Вла­ди­ки.

У сво­є­му висту­пі на Помі­сно­му Собо­рі у січні 2001 р. виклав осно­ви соці­аль­ної доктри­ни УПЦ Київ­сько­го Патрі­ар­ха­ту.

Патрі­арх Філа­рет під­три­мав візит Папи Рим­сько­го Іва­на Пав­ла ІІ в Укра­ї­ну, взяв участь у зустрі­чі Свя­ті­шо­го Отця з чле­на­ми Все­укра­їн­ської Ради Цер­ков та релі­гій­них орга­ні­за­цій.

Напри­кін­ці 2003 р. був чле­ном-заснов­ни­ком Нара­ди пред­став­ни­ків хри­сти­ян­ських Цер­ков Укра­ї­ни.

15 липня 2004 року у сті­нах Михай­лів­сько­го Золо­то­вер­хо­го мона­сти­ря від­був­ся Помі­сний Собор, на яко­му Свя­тій­ший Патрі­арх сти­сло під­су­му­вав здо­бу­тки УПЦ Київ­сько­го Патрі­ар­ха­ту за дев’ятирічний пері­од, пока­зав­ши дина­мі­ку її зро­ста­н­ня, накре­слив пер­спе­кти­ви на май­бу­тнє. Собор кано­ні­зу­вав пре­по­до­бних Іова (1550 – 1621) і Фео­до­сія (дру­га пол. ХVI ст. – 1629) Маняв­ських та свя­ти­те­ля Арсе­нія Маці­є­ви­ча (1697 – 1772), митро­по­ли­та Ростов­сько­го.

З 24 по 26 липня 2005 р. Патрі­арх Філа­рет пере­бу­вав з візи­том в м. Трі­по­лі (Лівія), де в рам­ках кон­фе­рен­ції Асо­ці­а­ції Все­сві­тньо­го Іслам­сько­го Закли­ку мав зустрі­чі з іслам­ськи­ми дія­ча­ми, а також з пред­став­ни­ка­ми римо-като­ли­цької і копт­ської гро­мад.

13 гру­дня 2005 р. у Дер­жав­но­му опер­но­му теа­трі Укра­ї­ни від­був­ся I Все­укра­їн­ський цер­ков­но-гро­мад­ський форум «За Укра­їн­ську Помі­сну Пра­во­слав­ну Цер­кву». Голов­ною поді­єю Фору­му став виступ Патрі­ар­ха Київ­сько­го і всі­єї Русi-Укра­ї­ни Філа­ре­та. Ана­лі­ти­чна й одно­ча­сно загаль­но­до­сту­пна допо­відь Патрі­ар­ха висві­тли­ла гене­зис дра­ма­ти­чно­го поді­лу православ’я в Укра­ї­ні та його небез­пе­чний вплив на суча­сну істо­рію.

13 трав­ня 2006 року ріше­н­ням Свя­щен­но­го Сино­ду під голо­ву­ва­н­ням Свя­ті­шо­го Патрі­ар­ха і всі­єї Руси-Укра­ї­ни Філа­ре­та взя­то курс на рефор­му осві­ти в духов­них навчаль­них закла­дах Укра­їн­ської Пра­во­слав­ної Цер­кви Київ­сько­го Патрі­ар­ха­ту. Плі­дно фун­кціо­ну­ють Київ­ська і Львів­ська Пра­во­слав­ні Бого­слов­ські Ака­де­мії, семі­на­рії у Луцьку та Рів­но­му, Бого­слов­ський інсти­тут в Іва­но-Фран­ків­ську, Тео­ло­гі­чне від­ді­ле­н­ня Філо­соф­сько-Тео­ло­гі­чно­го факуль­те­ту Чер­ні­ве­цько­го Націо­наль­но­го Уні­вер­си­те­ту.

15 кві­тня 2007 року під голо­ву­ва­н­ням Свя­тій­шо­го Патрі­ар­ха Філа­ре­та від­був­ся Архи­єрей­ський Собор Укра­їн­ської Пра­во­слав­ної Цер­кви Київ­сько­го Патрі­ар­ха­ту, одним з основ­них рішень яко­го було прийня­т­тя Істо­ри­ко-кано­ні­чної Декла­ра­ції «Київ­ський Патрі­ар­хат – Помі­сна Укра­їн­ська Пра­во­слав­на Цер­ква».

12 черв­ня 2007 року в «Укра­їн­сько­му домі» від­був­ся ІІ Все­укра­їн­ський цер­ков­но-гро­мад­ський форум «За Укра­їн­ську Помі­сну Пра­во­слав­ну Цер­кву», який пов­ною мірою під­три­мав і схва­лив Істо­ри­ко-кано­ні­чну декла­ра­цію. Його Свя­тість у сво­їй допо­віді зазна­чив, що Єди­на Помі­сна Цер­ква – це зав­да­н­ня як Цер­кви, так і дер­жа­ви, а тому висо­ко оці­нив діяль­ність чин­но­го Пре­зи­ден­та Укра­ї­ни Вікто­ра Ющен­ка у іні­ці­а­ти­вах з при­во­ду об’єднання роз­ді­ле­но­го Православ’я в Укра­ї­ні.

З наго­ди юві­лею 900-літ­тя Михай­лів­сько­го Золо­то­вер­хо­го мона­сти­ря та від­зна­че­н­ня 1020-літ­тя Хре­ще­н­ня Київ­ської Руси-Укра­ї­ни Свя­тій­ший Патрі­арх Філа­рет 11 липня 2008 року очо­лив Помі­сний Собор Цер­кви, а 19 липня 2008 р. на Михай­лів­ській пло­щі у Киє­ві – уро­чи­сту Боже­ствен­ну літур­гію. У спіль­ній свя­тко­вій слу­жбі взя­ли участь близь­ко тися­чі свя­ще­ни­ків та понад 15 тисяч вір­них.

Зав­дя­ки напо­ле­гли­вій пра­ці Патрі­ар­ха було пере­кла­де­но усі бого­слу­жбо­ві кни­ги, які потрі­бні для від­пра­ви бого­слу­жінь; він увій­де в істо­рію як четвер­тий пере­кла­дач Біблії укра­їн­ською мовою. З бла­го­сло­ве­н­ня Патрі­ар­ха Філа­ре­та було без­ко­штов­но видру­ку­ва­но і роз­по­всю­дже­но близь­ко міль­йо­ну при­мір­ни­ків Зако­ну Божо­го. Метою акції є те, щоб ця кни­га з основ боже­ствен­но­го вче­н­ня потра­пи­ла до кожної осе­лі, заві­та­ла в кожну сім’ю.

За роки пред­сто­я­тель­ства Свя­тій­шо­го Патрі­ар­ха Філа­ре­та Укра­їн­ська Пра­во­слав­на Цер­ква Київ­сько­го Патрiар­ха­ту зна­чно виро­сла. Якщо в 1995 році Патрі­ар­хат мав 1200 пара­фій, то сьо­го­дні — понад 4 тися­чі; тоді у скла­ді Цер­кви було 15 архі­є­ре­їв, зараз — 38, що від­по­від­ає чисель­но­сті єпар­хій: у 1995 році їх було 12, тепер — 33. За соціо­ло­гі­чни­ми опи­ту­ва­н­ня­ми Київ­ський Патрі­ар­хат кори­сту­є­ться під­трим­кою понад 30% чоло­вік доро­сло­го насе­ле­н­ня Укра­ї­ни (для порів­ня­н­ня – Москов­ський Патрі­ар­хат в Укра­ї­ні під­три­му­ють близь­ко 20%, тоб­то 6,5 міль­йо­нів чоло­вік). У гру­дні 2006 р. в сто­ли­ці Укра­ї­ни Киє­ві 52% опи­та­них від­не­сли себе до Київ­сько­го Патрі­ар­ха­ту і тіль­ки 8% – до Москов­сько­го Патрі­ар­ха­ту.

Цер­ков­ні наго­ро­ди:

За цер­ков­ні заслу­ги наго­ро­дже­ний орде­на­ми Росій­ської Пра­во­слав­ної Цер­кви, Але­ксан­дрій­сько­го, Анті­о­хій­сько­го, Ієру­са­лим­сько­го, Бол­гар­сько­го та Гру­зин­сько­го, Поль­сько­го, Чехо­сло­ва­цько­го Патрі­ар­ха­тів та Цер­ков.

В 1999 році згі­дно ріше­н­ня Свя­щен­но­го Сино­ду Укра­їн­ської Пра­во­слав­ної Цер­кви Київ­сько­го Патрі­ар­ха­ту Свя­тій­шо­го Патрі­ар­ха Філа­ре­та наго­ро­дже­но Орде­ном Свя­то­го рів­но­апо­столь­но­го кня­зя Воло­ди­ми­ра Вели­ко­го І сту­пе­ня.

В 2004 році згі­дно ріше­н­ня Свя­щен­но­го Сино­ду Укра­їн­ської Пра­во­слав­ної Цер­кви Київ­сько­го Патрі­ар­ха­ту Свя­тій­шо­го Патрі­ар­ха Філа­ре­та наго­ро­дже­но Орде­ном свя­то­го апо­сто­ла Андрія Пер­во­зва­но­го.

Дер­жав­ні наго­ро­ди:

22 січня 1979 року Ука­зом Пре­зи­дії Вер­хов­ної Ради СРСР за патрі­о­ти­чну діяль­ність на захист миру наго­ро­дже­ний орде­ном “Дру­жби наро­дів”.

Наго­ро­дже­ний орде­ном Тру­до­во­го Чер­во­но­го Пра­по­ра.

В 1999 році Пре­зи­дент Укра­ї­ни Лео­нід Кучма наго­ро­див Свя­тій­шо­го Патрі­ар­ха Філа­ре­та Орде­ном Яро­сла­ва Мудро­го V сту­пе­ню.

В 2001 році Пре­зи­дент Укра­ї­ни Лео­нід Кучма наго­ро­див Свя­тій­шо­го Патрі­ар­ха Філа­ре­та Орде­ном Яро­сла­ва Мудро­го ІV сту­пе­ню.

В 2004 році Пре­зи­дент Укра­ї­ни Лео­нід Кучма наго­ро­див Свя­тій­шо­го Патрі­ар­ха Філа­ре­та Орде­ном Яро­сла­ва Мудро­го ІІІ сту­пе­ню.

В 2006 році Пре­зи­дент Укра­ї­ни Віктор Ющен­ко наго­ро­див Свя­тій­шо­го Патрі­ар­ха Філа­ре­та Орде­ном Яро­сла­ва Мудро­го ІІ сту­пе­ню.

В 2008 році Пре­зи­дент Укра­ї­ни Віктор Ющен­ко наго­ро­див Свя­тій­шо­го Патрі­ар­ха Філа­ре­та Орде­ном Яро­сла­ва Мудро­го І сту­пе­ню.

В 2009 році Пре­зи­дент Укра­ї­ни Віктор Ющен­ко наго­ро­див Свя­тій­шо­го Патрі­ар­ха Філа­ре­та Орде­ном Сво­бо­ди.

В 2010 році Пре­зи­дент Укра­ї­ни Віктор Ющен­ко наго­ро­див Свя­тій­шо­го Патрі­ар­ха Філа­ре­та від­зна­кою Пре­зи­ден­та Укра­ї­ни – Хрест Іва­на Мазе­пи.

Небесний Батьку, допоможи нам здолати труднощі та дослухайся до наших щирих козацьких молитв про  благо рідної української землі! 

Наші послуги

Страви в шинку

Вартість входу

100грн

Пільгові ціни(громадяни України)

  • 60грнПенсіонери
    При наявності пенсійного посвідчення
  • 60грнШколярі
    При наявності учнівського квитка
  • 60грнСтуденти
    В будні несвяткові дні при наявності студентського квитка

Безкоштовний вхід(громадяни України)

  • Дошкільнята
  • Інваліди І-ІІ груп
    За умови наявності пільгового посвідчення
  • Солдати та сержанти-строковики
    Збройні сили України
  • Ветерани АТО
    За наявності посвідчення Учасника бойових дій (УБД)

Наша адреса
вулиця Михайла Донця, 2, Київ
Це на теперішньому масиві Відрадний поблизу Національного авіаційного університету
Що до нас їде?
  • 27
    Від станцій метро Петрівка та Шулявська
  • 433
    Від перетину Хрещатика і бульвару Тараса Шевченка
  • 201
    Від станції метро Шулявська
  • 427
    Від станцій метро Палац Спорту та Шулявська
Весь транспорт їде до зупинки «вулиця Михайла Донця»