«День цвітіння черемхи» 1, 2, 3 та 4 травня вп’яте відзначатиметься козаками та дівчатами-козачками «Мамаєвої Слободи»
Опубліковано: 28 Кві 2014 12:23

Як свід­чать наро­дні пере­ка­зи, Бог­дан Хмель­ни­цький ще буду­чи моло­дим нео­дру­же­ним коза­ком вла­сно­руч поса­див біля ґан­ку будин­ку у сво­є­му родо­во­му має­тку в Субо­то­ві (нині Чиги­рин­ський район Чер­ка­ської обла­сті) шість моло­дих дерев черем­хи.

Отже, черем­ха – це най­улю­бле­ні­ше дере­во одно­го з най­зав­зя­ті­ших рубак й найу­слав­ле­ні­шо­го з «чуба­тих слов‘ян» XVII ст.. Геть­ма­на Вій­ська Запо­розь­ко­го Низо­во­го Бог­да­на-Зино­вія Хмель­ни­цько­го. Бог­дан Хмель­ни­цький у ті дале­кі часи робив усе можли­ве, аби Укра­ї­на утвер­ди­лась по оби­два бере­ги Дні­пра-Сла­ву­ти як неза­ле­жна Дер­жава.

Тож має­мо гонор спо­ві­сти­ти, що 1 трав­ня 2014 року о 12:00 на «Мама­є­вій Сло­бо­ді» коза­ки та дів­ча­та-коза­чки вже вп’яте від­зна­ча­ти­муть свя­то «День цві­ті­н­ня черем­хи».

Коза­цьке свя­то три­ва­ти­ме чоти­ри дні поспіль, тоб­то 1, 2, 3 та 4 трав­ня року Божо­го 2014. Всі основ­ні захо­ди від­бу­ва­ти­му­ться на подвір’ї  «Шин­ку – Коса над чар­кою». Буде­мо спіль­но з Вами пити, гуля­ти та гар­ні мислі мати!

 У програмі заходу:

Веселі музики, пісні та танці фольклорних колективів.

• Конкурс піїтики. Декламування віршів на похвалу Богдана Хмельницького та на честь «Квітки черемхи».

• Майстер-клас із шаблювання (фехтування на шаблях). Показові герці (бої) між козаками на честь славного Гетьмана Богдана-Зиновія Хмельницького.

Дегустація історичних козацьких страв та хмільних напоїв. 

Вам будуть запропоновані історичні козацькі страви: таратута, варя, щерба, соломаха, шпундра, шкварки, лизень, тетеря, рябко, лемішка, галушки, гетьманський борщ із зеленої кропиви, козацький куліш, варяниці, вареники із «дикими» грушами, гречаники, загреби, підпалок, шулик, вергуни, стародавні козацькі підливи (соуси): шафранова, вишнева, чорносливова, медова. Запити це все можна буде козацьким чаєм-гербатою, а також такими славновідомими хмільними напоями, котрі подавали до столу Великого Гетьмана, як варенуха, запіканка, кусака, калганівка, мусулєс, дулівка, чикилдиха, слив’янка, вишняк та, звичайно ж, медовуха!

Також в програмі заходу: ярмарок народних майстрів, катання на возі, катання верхи на коні, стрільба з лука тощо.

Отже, «Шинок – Коса над чаркою», що на «Мамаєвій Слободі, чекає Вас впродовж великого козацького свята «Дня цвітіння черемхи».

Ґен­длю­ва­ти, тоб­то тор­гу­ва­ти (коза­ки це нази­ва­ли «пра­цю­ва­ти ліктем»), вва­жа­лось втра­тою гоно­ру та гідно­сті. Тож ті два шин­ка, котрі були у вла­сно­сті роди­ни Хмель­ни­цьких у родо­во­му має­тку у Субо­то­ві, батько Бог­да­на Хмель­ни­цько­го, а зго­дом і сам Бог­дан Хмель­ни­цький від­да­вав у орен­ду. Коза­цький шинок, котрий нада­вав­ся в орен­ду, в наро­ді ще нази­вав­ся «Оран­да» (тоб­то похі­дне від сло­ва «орен­ду­ва­ти»). При­ро­дньо, що Бог­дан Хмель­ни­цький вико­ри­сто­ву­вав «свої» два шин­ки як заїжджі дво­ри для роз­та­шу­ва­н­ня почту сво­їх гостей, дипло­ма­ти­чних місій та купців… Бо Бог­дан Хмель­ни­цький був руським (укра­їн­ським) пра­во­слав­ним шля­хти­чом гер­бу «Ґаб­данк». Бага­то хто з Вас бачив цей герб у вигля­ді англій­ської літе­ри W (дабл ю). Насправ­ді, це гра­фі­чне зобра­же­н­ня лицар­сько­го пояса. Отже, Бог­дан Хмель­ни­цький, як і бага­то руси­нів-укра­їн­ців, мав честь бути лица­рем-коза­ком. Герб «Ґаб­данк» слу­гу­вав під­твер­дже­н­ням його шля­хет­ської гідно­сті.

Ви має­те зна­ти, що в сере­дньо­ві­чну добу на зем­лях Руси-Укра­ї­ни в наро­ді побу­ту­ва­ло прислів’я, що у кожно­го шля­хти­ча свій вла­сний «янкель» (цеб­то єврей, кра­мар). Саме тому, коза­ки, аби не при­ни­жу­ва­ти свою лицар­ську гідність тор­гів­лею, від­да­ва­ли части­ну сво­їх має­тно­стей в орен­ду жидам-кра­ма­рям. Саме з цієї при­чи­ни фінан­са­ми, тор­гів­лею та поста­ча­н­ням про­ві­зії Вой­ська Запо­розь­ко­го Низо­во­го, рів­но як і Запо­розь­кої Січі, займа­лись жиди-кра­ма­рі… Ще раз нага­ду­є­мо, що «пра­цю­ва­ти ліктем», тоб­то тор­гу­ва­ти, для коза­ка було неко­за­цькою спра­вою. Коза­цькою спра­вою був «коза­цький хліб» або ж «вій­сько­ва здо­бич», цеб­то вій­на…

Спад­ко­ві коза­цькі роди здав­на мали таєм­ни­ці воло­ді­н­ня мисте­цтвом бою на шаблях, яке нази­ва­лось «шаблю­ва­н­ня». «Шабля є про­дов­же­н­ням руки» – каза­ли наші пра­ді­ди. Таєм­ний спо­сіб веде­н­ня дво­бою на шаблях у Запо­розь­ких коза­ків йме­ну­вав­ся «гре­чкою». Голов­ною озна­кою цьо­го спосо­бу шаблю­ва­н­ня (фехту­ва­н­ня) було рапто­ве пере­ки­да­н­ня у пові­трі шаблі із пра­вої руки до лівої і нав­па­ки. Таким чином, супро­тив­ник дезо­рі­єн­то­ву­вав­ся, і уда­ри шаблею неспо­ді­ва­но нано­си­лись йому із неза­хи­ще­но­го боку…

Наші пра­ді­ди Запо­рож­ці здо­бу­ва­ли сво­го коза­цько­го «хлі­ба» не біля плу­га, а на полях вій­ни. Тож Бог­дан Хмель­ни­цький з дитин­ства, як і всі діти лицар­сько­го ста­ну, май­стер­но воло­дів мисте­цтвом саме тако­го коза­цько­го дво­бою на шаблях.

В ці дні, коли над нашою Укра­ї­ною нави­сла небез­пе­ка вна­слі­док агре­сії та оку­па­ції части­ни земель хижи­ми моско­ві­та­ми, ми має­мо зна­ти, що у вирі­шаль­них боях 20–22 вере­сня 1633 року під росій­ським містом Смо­ленськ запо­рож­ців, котрі були у скла­ді поль­сько-литов­сько­го коро­лів­сько­го вій­ська, біля пере­пра­ви через річку Дні­про, наваль­но ата­ку­вав 6000 кор­пус москов­ської помі­сної кін­но­ти воє­во­ди Про­зо­ров­сько­го та дра­гу­нів під коман­ду­ва­н­ням фран­цу­за д’Еберга.

Запо­розь­кі коза­ки, в числі яких був май­бу­тній Геть­ман Укра­ї­ни Бог­дан Хмель­ни­цький, не тіль­ки зумі­ли успі­шно від­би­ти числен­ні ата­ки  моско­ви­тів та фран­цузь­ких найман­ців, але й, виявив­ши зви­чну для запо­рож­ців кмі­тли­вість, пере­йшли в кон­тра­та­ку неспо­ді­ва­ним для воро­га чином. Так, три тися­чі «чуба­тих» слов’янських вої­нів, незва­жа­ю­чи на сту­де­ну осін­ню воду, вплав діста­лись про­ти­ле­жно­го бере­га Дні­пра лише з одни­ми шабля­ми в зубах. Запо­рож­ці шале­ною ата­кою на пень пости­на­ли кіль­ка­над­цять тисяч ото­ро­пі­лих від неспо­ді­ван­ки москов­ських стріль­ців.

За актив­ної уча­сті кор­пу­су Запо­розь­ких та реє­стро­вих коза­ків під Смо­лен­ськом, а також Вязьмою, Ржевом, Калу­гою, Козель­ськом, Вели­ки­ми Лука­ми та Можай­ськом – москов­ське цар­ство зму­ше­но було гане­бно капі­ту­лю­ва­ти та під­пи­са­ти 14 черв­ня 1634 року з Поль­ським коро­лем Вла­ди­сла­вом ІV уго­ду про так зва­ний «Вічний мир».

Зав­дя­ки сво­їй зви­тя­зі й кмі­тли­во­сті у вій­сько­вій випра­ві біля росій­сько­го міста Смо­лен­ська коза­цький сотник Бог­дан Хмель­ни­цький за осо­би­сту над­зви­чай­ну хоро­брість отри­мав з рук коро­ля Вла­ди­сла­ва IV най­ви­щу та най­по­че­сні­шу для вої­на наго­ро­ду Речі Поспо­ли­тої – «Імен­ну золо­ту шаблю». 

Цим жестом король Вла­ди­слав IV визнав коза­ка Бог­да­на Хмель­ни­цько­го одним із най­кра­щих вої­нів-рубак Поль­сько­го коро­лів­ства. Осо­би­сті зви­тя­ги не зава­жа­ли від­чай­ду­ху-руба­ці Бог­да­ну Хмель­ни­цько­му одно­ча­сно бути пое­ти­чною нату­рою та «роман­ти­ком».

Згодь­тесь, тіль­ки воїн-філо­соф у віль­ний від постій­них вій­сько­вих зма­гань час міг милу­ва­тись духмя­ни­ми кетя­га­ми кві­ток черем­хи.

За свід­че­н­ня­ми суча­сни­ків, Бог­дан-Зино­вій Хмель­ни­цький вла­сно­руч виса­див шість дерев черем­хи поряд із ґан­ком родо­во­го палацу-кам’яниці в сели­щі Субо­то­ві, що біля Чиги­ри­на (тепер Чер­ка­ська область).

Таке тре­пе­тне від­чу­т­тя пре­кра­сно­го у спад­ко­во­го вої­на-коза­ка наво­дить нас на пара­ле­лі з філо­соф­ськи­ми погля­да­ми япон­ських вої­нів-саму­ра­їв, котрі із зачу­ду­ва­н­ням спо­сте­рі­га­ли за цві­ті­н­ням саку­ри…

У 2009 році поряд із кам’яницею коза­цько­го стар­ши­ни (сотни­ка) на «Мама­є­вій Сло­бо­ді» було виса­дже­но шість саджан­ців черем­хи – най­улю­бле­ні­шо­го дере­ва ясно­вель­мо­жно­го Геть­ма­на. Саджан­ці були при­ве­зе­ні із лісу поряд із Субо­то­вим.

З часу капі­ту­ля­ції москов­сько­го вій­ська під Смо­лен­ськом, тоб­то з 14 черв­ня 1634 року, мину­ло 380 років. Росій­ський «Кар­фа­ген» обов’язково буде зруй­но­ва­но! Має­мо пере­ко­на­н­ня, що 14 черв­ня року Божо­го 2014 нащад­ки Запо­розь­ких коза­ків зно­ву будуть сто­я­ти не тіль­ки під Смо­лен­ськом, але й під Вязьмою, Рже­вом, Калу­гою, Козель­ськом, Вели­ки­ми Лука­ми та Можай­ськом!

Сла­ва Укра­ї­ні! Сла­ва Вели­ко­му Коза­ку Бог­да­ну Хмель­ни­цько­му, який сво­їм при­кла­дом пока­зав нам, як тре­ба сти­на­ти воро­га, аби сла­ва коза­цька не пов’яла у віках!

«Всі народи, що живуть на світі, завжди боронили і боронитимуть вічно життя своє, свободу і власність; і навіть найнижчі на землі тварини, які суть звірина, худоба і птаство, боронять становище своє, гнізда свої і немовлят своїх до знемоги; і природа з волі Творця всіх і Господа дала їм різне для того знаряддя в самих членах їх» (Богдан-Зиновій Хмельницький)

«Ой полети, галко, ой полети, чорна, да й на Січ риби їсти; Ой принеси, галко, ой принеси, чорна, від Кошового вісті…»

Наші послуги

Страви в шинку

Вартість входу

100грн

Пільгові ціни(громадяни України)

  • 60грнПенсіонери
    При наявності пенсійного посвідчення
  • 60грнШколярі
    При наявності учнівського квитка
  • 60грнСтуденти
    В будні несвяткові дні при наявності студентського квитка

Безкоштовний вхід(громадяни України)

  • Дошкільнята
  • Інваліди І-ІІ груп
    За умови наявності пільгового посвідчення
  • Солдати та сержанти-строковики
    Збройні сили України
  • Ветерани АТО
    За наявності посвідчення Учасника бойових дій (УБД)

Наша адреса
вулиця Михайла Донця, 2, Київ
Це на теперішньому масиві Відрадний поблизу Національного авіаційного університету
Що до нас їде?
  • 27
    Від станцій метро Петрівка та Шулявська
  • 433
    Від перетину Хрещатика і бульвару Тараса Шевченка
  • 201
    Від станції метро Шулявська
  • 427
    Від станцій метро Палац Спорту та Шулявська
Весь транспорт їде до зупинки «вулиця Михайла Донця»