«День української козачки» на «Мамаєвій Слободі!»
Опубліковано: 25 Вер 2012 13:41

Панове товариство!

Козацька Спадкова Духовна Республіка на «Мамаєвій Слободі» у 2010 році започаткувала традицію святкування «Дня української козачки». 

Свято буде проводитись щорічно в останню суботу жовтня місяця.

Цьогоріч свято відзначатиметься втретє і припаде на 27 жовтня.

Козацьке селище «Мамаєва Слобода» має тверде переконання, що незабаром це свято стане традиційним для всієї України, від карпатських гір і до синього Дону.

Початок козацького свята на честь наших жінок-козачок о 12–00.

Скла­дно від­най­ти в дав­ній істо­рії Укра­ї­ни сто­рінку яскра­ві­шу й роман­ти­чні­шу від тієї, що впи­са­на слав­ним лицар­ством Вій­ська Запо­розь­ко­го Низо­во­го – наши­ми пра­ді­да­ми. Мабуть немає бла­го­да­тні­шо­го мате­рі­а­лу для роз­ду­мів про українсь­кий само­бу­тній націо­наль­ний хара­ктер, аніж істо­рія Запо­розь­кої Січі та «Сте­по­вих орлів». 

Ціл­ком при­ро­дна та ува­га, якою вже котре сто­лі­т­тя кори­сту­є­ться уні­каль­на коза­цька респу­блі­ка за Дні­про­ви­ми по­рогами, її устрій, зви­чаї.

Спо­кон­ві­ку образ укра­їн­ця-лица­ря асо­ці­ю­є­ться саме з коза­цтвом, дідів­ськи­ми золо­ти­ми воль­но­стя­ми та нев­ми­ра­ка­ми хара­ктер­ни­ка­ми.

Однак є ціл­ком оче­ви­дно, що це було б немо­жли­во без само­від­да­но­сті геро­ї­чних укра­їн­ських жінок-коза­чок! Без наших рідних неньок, сестер та бабусь, а також коха­них дру­жин, котрі у від­су­тність коза­ка, як від­ва­жні гор­ли­ці боро­ни­ли родо­ві гні­зда від хижих пазу­рів різно­пле­мін­них чужин­ців.

А відтак питання риторичне: «То чи було б наше козацтво, чи була б Запорозька Січ, чи була б слава гордих малинових стягів, якби б не було наших українських жінок-козачок?».

Ще від часів літо­пи­сної кня­ги­ні Оль­ги, руські, це б то укра­їн­ські жін­ки, мали неза­ле­жність, не втра­ти­ли її й пізні­ше, в часи коза­цької воль­ни­ці. Такої сво­бо­ди й рів­но­прав­но­сті не зна­ла ні Моско­вія, ні інші євро­пей­ські монар­хії, де перед­усім, за відо­ми­ми виснов­ка­ми Енгель­са, була поне­во­ле­на жін­ка. В істо­рії Росії це досі викли­кає ряд непо­ро­зу­мінь, які випли­ва­ють із ба­жання вста­нов­ле­н­ня неро­зрив­ної «пря­мої» вели­ко­дер­жав­ної істо­рії від Рюри­ко­ви­чів. Моско­вія ще від царя  Петра І, без­со­ром­но при­вла­сни­ла собі істо­ри­чну назву нашої зем­лі й ста­ла нази­ва­ти себе Рус­сю, тоб­то в гре­цькій транс­кри­пції «Росі­єю». Про­те вкрав­ши назву, не запо­зи­чи­ла в справ­жньої істо­ри­чної Руси спад­ко­ві тра­ди­ції пова­жа­ти жін­ку-матір, її пра­ва та воль­но­сті… Вна­слі­док цьо­го, імпер­ські істо­ри­ки чомусь в один ряд нама­га­ю­ться поста­ви­ти Вели­ку Київ­ську кня­ги­ню Оль­гу, кня­жну Анну Яро­слав­ну — коро­ле­ву Фран­ції, інших вида­тних жінок Дав­ньої Руси-Укра­ї­ни з москов­ськи­ми боя­ри­нею Моро­зо­вою, або ж царів­ною Со­фією та ін.

Нам – укра­їн­цям, у котрих жін­ки були зав­жди віль­ни­ми, можна поспів­чу­ва­ти «бла­городному» пафо­су вислов­лю­ва­н­ня ака­де­мі­ка Лиха­чо­ва: «Жін­ки на Русі (Моско­вії) не були при­ни­же­ни­ми!», але спро­ба поши­ри­ти це твер­дже­н­ня на Росію, на жаль, без­під­став­на. Корінь цієї по­милки поля­гає в ігно­ру­ван­ні загально­відомого факту, що в Москов­ській дер­жа­ві, яка пішла типо­вим для того­часного сві­ту шля­хом роз­ви­тку дрі­му­чої азій­ської де­спотії, най­пер­шою жер­твою ста­ла жін­ка, посту­по­во втра­тив­ши всі пра­ва й пере­тво­рив­шись на деталь хатньо­го інтер’єра. Це ж яви­ще при­та­ман­не й усім без виня­тку євро­пей­ським дер­жа­вам, де жін­ка аж до кін­ця XIX ст.. деда­лі біль­ше перет­ворювалася на невіль­ни­цю.

В коза­цьких зем­лях Укра­ї­ни, обіч кор­до­нів татар­ських, спра­ва сто­я­ла ціл­ком іна­кше. Укра­їн­ське жіно­цтво не тіль­ки збе­рі­га­ло свої пра­ва, але навіть роз­ши­рю­ва­ло їх, а суспіль­ний устрій в коза­цько­му краї роз­ви­вав­ся демо­кра­ти­чним шля­хом.

Укра­їн­ська жін­ка-коза­чка воло­ді­ла  зна­чно біль­шою сво­бо­дою, ніж будь-де в іншо­му місті того­ча­сної Євро­пи.  Прав­да, обов’язкові для неї зако­ни на Русі були ті ж, що й у Литві: як тут, так і там литов­ський ста­тут вва­жав­ся коде­ксом, з яким тре­ба було узгоджу­вати своє жит­тя; але одна спра­ва за­кон, а інша — зви­чай. Тут, у місцевос­ті, вздовж сум­но­ві­до­мо­го татар­сько­го «Чор­но­го шля­ху», тоб­то пов­ній небез­пек, жін­ці-коза­чці дуже часто дово­ди­ло­ся ста­ва­ти на захист родин­но­го вогни­ща, на обо­ро­ну дома­шньо­го скар­бу… Ось чому при ближ­чо­му вив­ченні подій XVI -XVIIІ сто­лі­т­тя на тоді­шній Над­дні­прян­щи­ні, укра­їн­ська жін­ка-коза­чка  нерід­ко вла­сно­руч  бра­лась до зброї.
Тож заку­та у міцний духов­ний “пан­цир” укра­їн­ська жін­ка-коза­чка, мимо­во­лі нага­дує тих міфі­чних ама­зо­нок, або ж сар­мат­ських жінок-вої­нів, місце поселен­ня яких визна­ча­ло­ся істо­ри­ка­ми на тере­нах Сере­дньої Над­дні­прян­щи­ни, це б то як раз у коза­цько­му поясі Укра­ї­ни, зем­лі яко­го і є коли­скою всьо­го коза­цтва, в тому числі й тих коза­ків, що в силу обста­вин мешка­ють зараз на тери­то­рії Росій­ської Феде­ра­ції.

З сере­ди­ни XVI ст. дав­ньо­ру­ські воль­но­сті для жіно­цтва лиша­ю­ться тіль­ки на укра­їн­ських зем­лях: Мос­ковщина в той час уже утвер­ди­лась як силь­на деспо­тія, і одним із пер­ших актів закрі­па­че­н­ня наро­ду ста­ло зни­щення жіно­чої сво­бо­ди, яка регла­мен­ту­ва­лась акта­ми «домо­строю», голов­ним із яких є чин­ник: «жена, да убои­тся мужа сво­е­го».  В Укра­ї­ні ж жіно­ча сво­бо­да лиша­ла­ся нетор­ка­ною ще дов­гі сто­лі­т­тя, аж до лікві­да­ції Січі і вхо­дже­н­ня Укра­ї­ни в Росій­ську імпе­рію.  Поряд із Січ­чю — форпос­том націо­наль­ної дер­жав­но­сті й само­бутності — не мен­шу, а нерід­ко й біль­шу роль у фор­му­ван­ні українсько­го націо­наль­но­го хара­кте­ру віді­гра­ва­ло жіно­цтво. Патрі­ар­ха­тна запо­розь­ка респу­блі­ка існу­ва­ла в неро­зрив­них зв’язках із воло­стю (Сере­дньою Над­дні­прян­щи­ною), де без вну­трі­шньо­го гні­ту, неспо­тво­ре­но роз­ви­ва­ла­ся жіно­ча скла­дова само­бу­тньої націо­наль­ної куль­ту­ри. Най­ви­щі чоло­ві­чі інтен­ції — често­люб­ство, смі­ли­вість, зви­тя­жність тощо — зав­жди мали про­стір для ціл­ко­ви­то­го вті­лення на Запо­рож­жі, на полях вій­ни із зов­ні­шні­ми та вну­трі­шні­ми воро­га­ми, саме тому ніко­ли не спря­мовуючись на «бороть­бу за хатню вла­ду». Таким чином можна умов­но ска­за­ти, що укра­їн­ський козак-воїн був одно­ча­сно і “під­ка­блу­чни­ком”, адже ж за лицар­ським коде­ксом честі потрі­бно було «зма­га­ти­ся з воро­га­ми на полі раті, а не з жін­кою у хаті». За таких обста­вин укра­їн­ське жіно­цтво мало най­пов­ні­шу сво­бо­ду само­ви­яв­ле­н­ня як вдо­ма, так і в гро­мад­сько­му жит­ті тоді­шньої Укра­ї­ни.

У «Вече­рах на хуто­ре близ Дикань­ки» Мико­ла Васи­льо­вич Гоголь пише про «див­ну» пове­дін­ку одні­єї зі сво­їх геро­їнь, поясню­ю­чи її для росі­ян: «Дів­ча­та Мало­ро­сії мають незмір­но біль­ше сво­бо­ди ніж будь-де, і тому не повин­но вида­ва­ти­ся див­ним, що кра­су­ня наша без батько­во­го відо­ма при­йма­ла в себе гостя…». Зви­чай­но таке поясне­н­ня було необ­хі­дно, бо це йшло в роз­різ із догма­ми «домо­строя», за яки­ми мучи­лись у раб­стві тоді­шні росій­ські жін­ки.

Отож 27 жовтня 2012 року о 12–00 на «Мамаєвій Слободі» вже втретє розпочнеться свято – «День української козачки».

Маємо гонор оголосити, що в рамках святкування відбудеться конкурс дівочої краси «Панночка-козачка 2012». 

Організаторами конкурсу виступають: Історичний факультет Київського Національного Університету імені Тараса Шевченка та Козацьке селище «Мамаєва Слобода».

Звання «Панночка-козачка» виборюватимуть 12 найвродливіших дівчат з історичного факультету КНУ імені Т.Шевченка.

Здавна так велося на нашій козацькій Вкраїні, що козачка має бути не лише гарною, але й спритною та сміливою; хазяйновитою та добре знати традиції рідного народу. Саме за цими критеріями вельми достойне журі обиратиме справжню «Панночку-козачку».

Конкурс пройде за наступним планом:

Пано­ве това­ри­ство, згодь­тесь, що прав­ди­ва коза­чка мусить бути не тіль­ки чарів­ною але й кмі­тли­вою, вправ­ною та від­ва­жною, крім того згра­бною госпо­ди­нею та чем­ною панян­кою – справ­жньою захи­сни­цею «родо­во­го гні­зда»!

Тож наші чепур­ні дів­ча­та, аби здо­бу­ти зва­н­ня «Пан­но­чка-коза­чка» мають прой­ти крізь вогонь, воду та сур­ми сла­ви.

Конкурс “Панночка-козачка 2012” розпочнеться 27 жовтня 2012 року о 12–30 на ярмарковому майдані козацького селища “Мамаєва Слобода”.

Дрес-код захо­ду – виши­ван­ка, або еле­мен­ти укра­їн­сько­го одя­гу.

На май­да­ні «Мама­є­вої Сло­бо­ди» будуть висту­па­ти фоль­клор­ні коле­кти­ви, а також від­бу­ва­ти­ме­ться ярма­рок наро­дних май­стрів. В каза­нах вари­ти­ме­ться коза­цький куліш та гар­бу­зо­ва каша. Охо­чі змо­жуть поча­сту­ва­тись налив­ка­ми, насто­ян­ка­ми та варе­ну­хою.
Від­бу­де­ться май­стер-клас із дав­ніх коза­цьких забав, ігрищ та тан­ців.

Свою май­стер­ність перед наши­ми ясно­ли­ци­ми дів­ча­та­ми-коза­чка­ми та чепур­ни­ми моло­ди­ця­ми про­де­мон­струє кра­щий в Євро­пі кін­ний коза­цький каска­дер­ський театр під ору­дою Нака­зно­го ота­ма­на Оле­га Юрчи­ши­на.

Між дівчатами-козачками, що в цей час будуть на Слободі буде проведено конкурс  на найдовшу косу. Дівчина-переможець, в котрої найдовша коса, отримає нагороду – сюрприз від козацького селища «Мамаєва Слобода». Крім цінного подарунка, дівчину яка переможе в конкурсі на найдовшу косу, буде з почестями провезено на білому коні вулицями козацького селища! Тож запрошуємо дівчат, у котрих коса нижче пояса!

Агов, козачки, гайда до нас на своє свято! До нашого козацького коша! В селище самого «Козака Мамая» – «Мамаєву Слободу»! 

Будем пити, співати, танцювати – гарні мислі мати!

Наші послуги

Страви в шинку

Вартість входу

100грн

Пільгові ціни(громадяни України)

  • 60грнПенсіонери
    При наявності пенсійного посвідчення
  • 60грнШколярі
    При наявності учнівського квитка
  • 60грнСтуденти
    В будні несвяткові дні при наявності студентського квитка

Безкоштовний вхід(громадяни України)

  • Дошкільнята
  • Інваліди І-ІІ груп
    За умови наявності пільгового посвідчення
  • Солдати та сержанти-строковики
    Збройні сили України
  • Ветерани АТО
    За наявності посвідчення Учасника бойових дій (УБД)

Наша адреса
вулиця Михайла Донця, 2, Київ
Це на теперішньому масиві Відрадний поблизу Національного авіаційного університету
Що до нас їде?
  • 27
    Від станцій метро Петрівка та Шулявська
  • 433
    Від перетину Хрещатика і бульвару Тараса Шевченка
  • 201
    Від станції метро Шулявська
  • 427
    Від станцій метро Палац Спорту та Шулявська
Весь транспорт їде до зупинки «вулиця Михайла Донця»