Донські козаки є Повними кавалерами «Ордену козацької неслави» трьох ступенів
Опубліковано: 06 Бер 2015 12:04

«Ой вийди, вийди, московський  царю, нехай ми собі поговоримо, свої коники випробуємо, а ясні мечики вимоцуємо: Чий коник швидший і мечик твердший? Ой виїдь, виїдь, ти, московський  царю, на ту толоку, та на мураву, покажи славу, ти, московський царю!”  (Давня українська колядка).

Пано­ве това­ри­ство! Напе­ре­до­дні Дня наро­дже­н­ня Вели­ко­го Кобза­ря хоче­мо нага­да­ти про ціка­ву подію, яка ста­лась два з хво­сти­ком роки тому, а саме 4 жов­тня 2012 року. Тоді на Вели­ко­му колі коза­ків «Мама­є­вої Сло­бо­ди» було ого­ло­ше­но про отри­ма­н­ня тре­тьої мораль­ної пере­мо­ги над Все­ве­ли­ким Вій­ськом Дон­ським, адже дон­ські коза­ки вияви­лись «Вели­ки­ми» лише на папе­рі. Почи­на­ю­чи з 2010 року коза­ки «Мама­є­вої Сло­бо­ди» викли­ка­ли їх на «Поєди­нок честі». Аби Дон­ські коза­ки при­їха­ли, ми тоді над­си­ла­ли листи само­му В.Путіну, послу РФ в Укра­ї­ні М.Зурабову. Однак Вер­хов­ний ота­ман всіх військ Росії В.Водолацький осо­би­сто від­мо­вив­ся при­сла­ти коза­ків на поєди­нок.

Тож Дон­ські коза­ки Росій­ської Феде­ра­ції 4 жов­тня 2012 року втре­тє отри­мав­ши мораль­ну пораз­ку в «Поєдин­ку честі» були офі­цій­но спо­ві­ще­ні листом напи­са­ним на блан­ку коза­цько­го сели­ща «Мама­є­ва Сло­бо­да» про те, що дар­ма вони не при­їха­ли до нас «ску­шту­ва­ти біло­го коза­цько­го тіла», що «бала­чкою Запо­розь­ких коза­ків» «дипло­ма­ти­чно» озна­ча­ло «не поці­лу­ва­ли нас у сра­ку»! Крім того в офі­цій­но­му листі на адре­су Все­ве­ли­ко­го Вій­ська Дон­сько­го пові­дом­ля­лось, що коза­цтво «Мама­є­вої Сло­бо­ди» «наго­ро­джує їх» «Орде­ном коза­цької несла­ви» пер­шо­го сту­пе­ня.

Зва­жа­ю­чи на те, що у 2010 році Дон­ські коза­ки за неяв­ку на поєди­нок були наго­ро­дже­ні «Орде­ном коза­цької несла­ви Тре­тьо­го сту­пе­ня»; у 2011 році росі­я­ни були удо­сто­є­ні «Орде­на коза­цької несла­ви Дру­го­го сту­пе­ня». Таким чином з 4 жов­тня 2012 року Все­ве­ли­ке Вій­сько Дон­ське від­ни­ні і пові­ки ста­ло пов­ним кава­ле­ром «Орде­ну коза­цької несла­ви» трьох сту­пе­нів, з чим ми їх і віта­є­мо! Віта­є­мо і Вас, укра­їн­ці, з тією нашою мораль­ною пере­мо­гою. Пере­мо­гли тоді, пере­мо­же­мо й зараз!

Ота­ма­ни Росій­сько­го коза­цтва нехту­ю­чи сво­їм «Коде­ксом честі» коза­ка, котрий опу­блі­ко­ва­ний на голов­ній сто­рін­ці офі­цій­но­го сай­ту Все­ве­ли­ко­го Вій­ська Дон­сько­го три­чі: в 2010, 2011 та 2012 роках так і не наді­сла­ли кра­щих Дон­ських коза­ків на «Поєди­нок честі».

Така при­ни­зли­ва для лицар­ської честі та гідно­сті, тоб­то від­вер­то анти­ко­за­цька пове­дін­ка Ота­ма­нів Все­ве­ли­ко­го Вій­ська Дон­сько­го є, на пре­ве­ли­кий сором, гане­бною тра­ди­ці­єю для коза­ків Росій­ської імпе­рії.

Мало хто з суча­сни­ків здо­га­ду­є­ться, що саме Дон­ське коза­цтво взя­ло най­жва­ві­шу участь в руй­ну­ван­ні у 1775 році «гні­зда золо­тої воль­но­сті» – Запо­розь­кої Січі.

В тій оги­дній та бру­дній вій­сько­вій кам­па­нії з лікві­да­ції “Мате­рі-Січі” бра­ло участь два­над­цять пол­ків та оди­над­цять еска­дро­нів Дон­сько­го коза­цтва...

Пра­во­слав­ні Дон­ські коза­ки так захо­пи­ли­ся, що за свід­че­н­ня­ми суча­сни­ків соки­ра­ми руба­ли цар­ські вра­та в коза­цькій січо­вій цер­кві в ім‘я Покро­ва Пре­свя­тої Бого­ро­ди­ці, котрі були виго­тов­ле­ні з масив­но­го лито­го золо­та, обди­ра­ли свя­ті обра­зи, випа­лю­ва­ли золо­то­тка­ні ризи. Жоден доро­го­цін­ний камін­чик не схо­вав­ся від «хри­сто­лю­би­во­го» пра­во­слав­но­го воїн­ства. За «подви­ги», здій­сне­ні в цій вій­сько­вій кам­па­нії, тоді ще під­пол­ков­ник (а пізні­ше Нака­зной Ата­ман Дон­ско­го каза­чье­го Вой­ска, гене­рал от кава­ле­рии, граф Рос­сий­ской импе­рии) Дени­сов Федор Петро­вич стає Геор­гі­їв­ським кава­ле­ром, тоб­то наго­ро­джу­є­ться Орде­ном Свя­то­го Геор­гія IV сту­пе­ня, Ука­зом імпе­ра­три­ці Кате­ри­ни ІІ від 10.07.1775 р. 

Один із цих два­над­ця­ти пол­ків Дон­сько­го коза­цтва ще дуже дов­го сто­яв гар­ні­зо­ном на попе­ли­щі Запо­розь­кої Січі і, як «цепний пес» нім­ке­ні Кате­ри­ни ІІ, сте­ріг, аби «чуба­ті слов‘яни» зно­ву не повер­ну­лись до сво­го віль­но­го гні­зда…  

Царів немає, імпе­рії немає, зате тра­ди­ції ігно­ру­ва­н­ня Ота­ма­на­ми Все­ве­ли­ко­го Вій­ська Дон­сько­го «коде­ксу честі» коза­ка зали­ша­ю­ться незмін­ни­ми навіть через 240 років після під­ло­го руй­ну­ва­н­ня Запо­розь­кої Січі.

Дон­ські коза­ки мають вели­кий гріх перед «Матір‘ю Січ­чю», яка їх поро­ди­ла. Адже саме пра­во­слав­не укра­їн­ське лицар­ство з суча­сної Чер­ка­щи­ни та Київ­щи­ни сто­я­ло біля вито­ків утво­ре­н­ня пер­ших коза­цьких фор­по­стів на Дону, Куба­ні, Тере­ку, Ура­лу та Сибі­ру.

Для істо­ри­ків є загаль­но­ві­до­мим факт, що пер­ші сто років існу­ва­н­ня коза­ків на Дону були тісно пов‘язані з Запо­розь­кою Січ­чю. У цей пері­од всі ота­ма­ни на Дону, як і біль­шість коза­ків, були вихід­ця­ми з Цен­траль­ної та Захі­дної Укра­ї­ни. І навіть ще до лікві­да­ції Запо­розь­кої Січі у 1775 році в ряду інших 38 куре­нів існу­вав курінь вихід­ців із річки Дон, так зва­ний Дін­ський курінь Вій­ська Запо­розь­ко­го Низо­во­го.  

Тож як же ж вели­кі Ота­ма­ни Дон­сько­го коза­цтва могли при­їха­ти до нас на «Дво­бій честі» та від­зна­ча­ти спіль­но свя­то Покро­ви Пре­свя­тої Бого­ро­ди­ці, якщо вони під­сві­до­мо розу­мі­ють, що є вели­ки­ми грі­шни­ка­ми. Адже ж перед тим, як при­їжджа­ти до нас, нащад­ків Вій­ська Запо­розь­ко­го Низо­во­го, на «Дво­бій честі»  тре­ба було б, по-пер­ше, мати її, оту гоно­ро­ву «коза­цьку честь», а по-дру­ге, вар­то було б офі­цій­но виба­чи­тись за руй­ну­ва­н­ня коли­ски коза­цтва та  погра­бу­нок  Січо­вої Покров­ської цер­кви, ана­лог якої і від­тво­ре­но у нас в коза­цько­му сели­щі «Мама­є­ва Сло­бо­да» в сер­ці сто­ли­ці Укра­ї­ни місті Киє­ві.

В XVI-XVIII ст.. на Запо­розь­кій Січі кожен, хто вва­жав себе коза­ком, вхо­див до одно­го з 38 куре­нів. Куре­ні на Запо­розь­кій Січі ста­но­ви­ли осе­ре­док своє­рі­дно­го зем­ля­цтва і мали назву обла­стей чи посе­лень Укра­ї­ни, вихід­ці з яких пер­ві­сно їх сфор­му­ва­ли. Тому чима­ло куре­нів Запо­розь­кої Січі мали назву укра­їн­ських міст та сіл або ж місце­во­стей.  

До відо­ма Вер­хов­но­го Ота­ма­на Сою­зу коза­цьких військ Росії та закор­до­н­ня, голов­но­го Ота­ма­на Все­ве­ли­ко­го Вій­ська Дон­сько­го пана ВОДОЛАЦЬКОГО В.П. ниж­че публі­ку­є­мо прі­зви­ща з реє­стру коза­ків «Нової Січі» Вій­ська Запо­розь­ко­го Низо­во­го, який був укла­де­ний у 1756 році. Почи­на­є­мо саме  з реє­стру коза­ків Дон­сько­го куре­ня (коза­ки вихід­ці зі Сло­бо­жан­щи­ни, Сівер­сько­го Дон­ця, Сере­дньо­го та Нижньо­го Дону). Хоче­мо також звер­ну­ти ува­гу, що в ньо­му немає жодно­го росій­сько­го прі­зви­ща, а це своє­рі­дний «паспорт» насе­ле­н­ня Дону того часу.

Адже ж Дон­ське коза­цтво, «не зна­ю­чи» вла­сної істо­рії, про­дов­жує вва­жа­ти наші спо­кон­ві­чні укра­їн­ські коза­цькі зем­лі сво­ї­ми. Росій­ське коза­цтво за остан­ні 240 років, цеб­то з часу руй­ну­ва­н­ня у 1775 році Дон­ськи­ми пол­ка­ми Запо­розь­кої Січі, так і не втя­ми­ло, що коза­цький кодекс честі і полі­цей­сько-жан­дарм­ські фун­кції є реча­ми діа­ме­траль­но про­ти­ле­жни­ми, а від­так неприйня­тни­ми для віль­них людей, які нази­ва­ють себе коза­ка­ми. Або ти віль­на люди­на – козак, або ж ти цепний пес – полі­цай.

Саме тому, щиро по-коза­цьки, ще раз про­си­мо всіх бажа­ю­чих, в тому числі й коза­ків Все­ве­ли­ко­го Вій­ська Дон­сько­го зна­йти в реє­стрі Дон­сько­го куре­ня Вій­ська Запо­розь­ко­го Низо­во­го хоча б одне росій­ське прі­зви­ще.

Реєстр коза­ків Донського (Дін­сько­го) куреня Войська Запо­розь­ко­го Низо­во­го за 1756 рік
Дін­ський – від річки Дін (Дон) й Сівер­ський Дінець (Сівер­ський Донець) (так доте­пер вимов­ляє цю назву насе­ле­н­ня Сере­дньо­го Дону між його при­то­ка­ми Богу­ча­ром та Діви­цею, що є нащад­ка­ми коза­ків Остро­гозь­ко­го слобід­сько­го коза­цько­го пол­ку)

Ота­ман  – Сте­пан Сірий

  1. Про­кіп Дов­жен­ко
  2. Мики­та Білий
  3. Федір Сту­ко­ніг
  4. Сте­пан Сірий
  5. Яцько Литвин
  6. Іван Письмен­ний
  7. Іван Страх
  8. Іван Воро­на
  9. Сав­ка Кри­во­ру­кий
  10. Пав­ло Лошак
  11. Гре­цько Дуб
  12. Андрій Матрос
  13. Хома Жила
  14. Максим Ста­рень­кий
  15. Федір Таран
  16. Сте­пан Бой­ко
  17. Федір Шуль­га
  18. Юхим Вели­кий
  19. Федір Без­сон­ний
  20. Андрій Поко­ти­ло
  21. Сте­пан Бой­ко
  22. Пар­хим Баран­ник
  23. Михай­ло Садів­ський
  24. Федір Жере­бець
  25. Семен Роз­во­ра
  26. Іван Кло­чко
  27. Михай­ло Чор­ний
  28. Андрій Дерев‘янко
  29. Дми­тро Цап
  30. Пилип Поле­жай
  31. Іван Сиво­ко­би­ла
  32. Андрій Заба­ра
  33. Яцько Тиль­ка
  34. Іван Лях
  35. Сав­ка Кіт
  36. Андрій Хале­па
  37. Іван Бобир
  38. Тере­шко Роз­дай­бі­да
  39. Назар Жобол­да
  40. Іван Кучер
  41. Оле­ксій Без­кров­ний
  42. Нечи­пір Чупри­на
  43. Юрко Швець
  44. Іван Сукур
  45. Іван Боро­дав­ка
  46. Они­сько Воло­шин
  47. Остап Чай­ка
  48. Гре­цько Заста­ва
  49. Михай­ло Шуль­га
  50. Сте­пан Шепіль
  51. Дани­ло Мали­нів­ський
  52. Гре­цько Білий
  53. Василь Пінур­ка
  54. Пилип Хорт
  55. Гри­цько Ско­ри­на
  56. Мар­тин Ніс
  57. Федір Дін
  58. Василь Кри­во­шия
  59. Ігнат Шрам
  60. Іван Нелі­дни­чий
  61. Кузьма Сухий
  62. Сидір Чай­ка
  63. Федір Литвин
  64. Артем Чор­ний
  65. Остап Вели­кий
  66. Пав­ло Джен­чен­ко
  67. Кор­ній Дже­пка
  68. Петро Малий
  69. Ігнат Рудий
  70. Іван Кислий
  71. Кор­ній Ніс
  72. Мирін Литвин
  73. Андрій Каба­ка
  74. Ігнат Тіль­ний
  75. Михай­ло Шуль­га
  76. Федір Шуль­га
  77. Гри­го­рій Баштан
  78. Мусій Білий
  79. Іван Попо­вич
  80. Самій­ло Поро­хнен­ко
  81. Петро Субо­та
  82. Яким Пука­ло
  83. Семен Топал
  84. Іван Субо­та
  85. Оле­кса Гон­ча­рен­ко
  86. Остап Чвір­ко
  87. Гри­цько Міро­чний
  88. Юхим Ман­джу­ла
  89. Яцько Білий
  90. Іван Тов­стик
  91. Іван Хале­па
  92. Про­цько Малий
  93. Дани­ло Ста­рень­кий
  94. Роман Зеле­ний
  95. Ісько Коваль
  96. Гри­цько Тупо­та
  97. Яцько Кри­вень­кий
  98. Дем­ко Жура­вель
  99. Федір Нечай
  100. Мики­та Тесля
  101. Кін­драт Білий
  102. Пав­ло Невін­ча­ний
  103. Пав­ло Стри­га
  104. Зінець Кло­чко Мен­ший
  105. Дем­ко Чумак
  106. Федір Кри­жа­нів­ський
  107. Іван Дрюк
  108. Оле­ксій Воло­шин
  109. Роман Коваль
  110. Оле­ксій Козир
  111. Євтух Без­со­нен­ко
  112. Гри­цько Гриб
  113. Мирін Кара­ва­нець
  114. Гри­цько Шев­чик
  115. Борис Шев­чи­ків брат
  116. Матвій Дуда
  117. Пилип Бра­гар­ник
  118. Федір Стор­чак
  119. Андрій Дерев‘янко
  120. Сви­рид При­блу­да
  121. Федір Стри­жак
  122. Дани­ло Стри­жак
  123. Михай­ло Мамай
  124. Юхим Тан­цю­ра
  125. Про­кіп Чапкий
  126. Андрій Дід
  127. Сте­пан Дуби­на
  128. Хома Чере­ва­тий
  129. Іван Малий
  130. Лев­ко Рудий
  131. Яцько Гур­то­вий
  132. Клим Зава­ла
  133. Василь Малий
  134. Яким Висо­кий
  135. Денис Таран
  136. Гор­дій Гна­тів­син
  137. Наум Малий
  138. Конон Обду­ла
  139. Яцько Різник
  140. Кін­драт Чупри­на
  141. Наум Таран
  142. Костя Вели­кий
  143. Они­сько Білий
  144. Яцько Стор­чак
  145. Пав­ло Ніс
  146. Лук‘ян Капа­ніс
  147. Сидір Вели­кий
  148. Наум Чор­нень­кий
  149. Пилип Поло­вин­ка
  150. Кін­драт Йона
  151. Яцько Гар­ку­ша
  152. Сав­ка Коваль
  153. Іван Дужий
  154. Тиміш Литвин
  155. Клим Трим­бач
  156. Кирик Ніс
  157. Максим Жур­ба
  158. Костя Тимо­жний
  159. Сте­пан Жура­вель
  160. Іван Лома­ка
  161. Ігнат Ніс
  162. Дани­ло Сон
  163. Михай­ло Базав­лук
  164. Тиміш Щер­би­на
  165. Панас Чор­няв­ський
  166. Іван Сагай­да­чний
  167. Тиміш Дро­бот
  168. Ісько Совим­ний
  169. Омель­ко Донець
  170. Йона Малий
  171. Кор­ній Тара­нець
  172. Петро Гар­ку­ша
  173. Назар Запі­чний
  174. Василь Стрій­ний
  175. Ісько Таран
  176. Дми­тро Тягун
  177. Михай­ло Дядь­ко
  178. Нечи­пір Строць
  179. Роман Трьом­син
  180. Іван Чор­ний
  181. Ісько Циван
  182. Федір Коби­ла
  183. Лук‘ян Дуді­жвин
  184. Хома Чор­ний
  185. Тро­хим Чер­во­но­ши­їй
  186. Гри­цько Малий
  187. Андрій Вели­чко
  188. Семен Бар­за­зим
  189. Хар­ко Шуль­га
  190. Хома Баштан­ник
  191. Нечи­пір Ста­рий
  192. Луцько Щер­би­на
  193. Максим Кри­вень­кий
  194. Кор­ній Бур­дюг
  195. Тро­хим Бур­дюг
  196. Федір Бухи­ни­чен­ко
  197. Василь Малий
  198. Гри­цько Музи­ка
  199. Мар­тин Вечір 

«Всі народи, що живуть на світі, завжди боронили і боронитимуть вічно життя своє, свободу і власність; і навіть найнижчі на землі тварини, які суть звірина, худоба і птаство, боронять становище своє, гнізда свої і немовлят своїх до знемоги; і природа з волі Творця всіх і Господа дала їм різне для того знаряддя в самих членах їх» (Богдан-Зиновій Хмельницький)

«Ой полети, галко, ой полети, чорна, да й на Січ риби їсти; Ой принеси, галко, ой принеси, чорна, від Кошового вісті…»

Наші послуги

Страви в шинку

Вартість входу

100грн

Пільгові ціни(громадяни України)

  • 60грнПенсіонери
    При наявності пенсійного посвідчення
  • 60грнШколярі
    При наявності учнівського квитка
  • 60грнСтуденти
    В будні несвяткові дні при наявності студентського квитка

Безкоштовний вхід(громадяни України)

  • Дошкільнята
  • Інваліди І-ІІ груп
    За умови наявності пільгового посвідчення
  • Солдати та сержанти-строковики
    Збройні сили України
  • Ветерани АТО
    За наявності посвідчення Учасника бойових дій (УБД)

Наша адреса
вулиця Михайла Донця, 2, Київ
Це на теперішньому масиві Відрадний поблизу Національного авіаційного університету
Що до нас їде?
  • 27
    Від станцій метро Петрівка та Шулявська
  • 433
    Від перетину Хрещатика і бульвару Тараса Шевченка
  • 201
    Від станції метро Шулявська
  • 427
    Від станцій метро Палац Спорту та Шулявська
Весь транспорт їде до зупинки «вулиця Михайла Донця»