Другий день Великодня. «Обливаний понеділок» в козацькому селищі «Мамаєва Слобода»
Опубліковано: 06 Кві 2014 12:08

В період святкування Великодня найцікавішим був другий день свят. В козацькій Вкраїні це був День Богородиці.

У різних місце­во­стях дру­гий після Вели­ко­дня день, тоб­то поне­ді­лок, мав різні йме­н­ня: поли­ва­ний, водя­ний, обли­ва­ний або ж воло­чиль­ний поне­ді­лок. Ці наро­дні обря­ди роз­ді­ля­лись на два окре­мих дій­ства, котрі про­хо­ди­ли неза­ле­жно одне від одно­го. По-пер­ше – воло­чиль­ний поне­ді­лок, коли діти – «хри­сто­су­валь­ни­ки», або ж «воло­че­бни­ки», зібрав­шись у вата­ги, «несли кала­ча» до роди­чів та сусі­дів, при цьо­му нень­ка кла­ла до вузли­ка сво­є­му малю­ку три вели­ко­дні кала­чі та кіль­ка писа­нок. Зараз у бага­тьох містах та селах Укра­ї­ни молодь на дру­гий день Вели­ко­дня обли­ває один одно­го водою. Про­те робить це весе­ло та гамір­но, обли­ва­ю­чи всіх хто тра­пи­ться на той час на доро­зі: дідів, бабів, доро­слих чоло­ві­ків та ста­те­чних жінок. Насправ­ді це непра­виль­но. Бо ж моло­ді люди про­сто не зна­ють про при­хо­ва­ний сакраль­ний під­текст дано­го свя­та. Адже в дав­ни­ну обли­ва­ти можна було лише моло­дих гар­них нео­дру­же­них дів­чат і це мали пра­во роби­ти лише нео­дру­же­ні паруб­ки. Якщо Вам не лінь­ки, то почи­тай­те ниж­че нашу ста­т­тю і Вам ста­не зро­зумі­ло, як і для чого паруб­ки обли­ва­ли дів­чат водою в «Обли­ва­ний поне­ді­лок».

Козацьке селище «Мамаєва Слобода» запрошує всіх неодружених парубків та дівчат долучитись в «День Пресвятої Богородиці» до веселого гамірливого свята – «Обливаного понеділка».

Відтворення обряду  «Обливаного понеділка» розпочнеться 21 квітня 2014 року о 12–00 за участі фольклорного гурту  та неодружених козаків та козачок з «Мамаєвої Слободи». Дійство відбуватиметься  на вигоні поруч із криницею садиби Титаря.

Захо­дя­чи в осе­лю, вата­га гамір­но віта­ла при­су­тніх:  

- Хри­стос Воскрес! Батько й нень­ка про­си­ли взя­ти калач, –  каза­ли, почер­го­во цілу­ю­чи у руки всіх, хто був у хаті на той час.

- Воі­сти­ну Воскрес, – дру­жньо від­по­від­а­ли їм госпо­да­рі. – Поздо­ров­ля­є­мо Вас, ростіть вели­кі та здо­ро­ві.  При­йма­ю­чи «воло­че­не», тоб­то зав‘язані у вузли­ку кала­чі та кра­шан­ки, дяку­ва­ли та про­си­ли пере­да­ти уклін батькам. При цьо­му, у свою чер­гу, кла­ли дітям до вузли­ка печи­во, кіль­ця ков­ба­ски, кра­шан­ки та інші освя­че­ні напе­ре­до­дні в цер­кві ласо­щі та пун­ди­ки.

Про­те чи не най­ці­ка­ві­шою заба­вою дру­го­го дня після вели­ко­дньо­го поне­діл­ка, або як його ще нази­ва­ли «обли­ва­но­го», для нео­дру­же­ної моло­ді було обли­ва­н­ня водою. Для май­бу­тньо­го чисто­го міцно­го шлю­бу обли­ва­н­ня водою у день Бого­ро­ди­ці, яка, як відо­мо, сво­їм покро­ви­тель­ством допо­ма­гає з’єднати у міцну сім’ю моло­ді зако­ха­ні сер­ця, на коза­цькій Вкра­ї­ні було обов’язковим, бо ж вва­жа­лось очи­сним.

У ті часи на коза­цькій Вкра­ї­ні серед наро­ду небез­під­став­но побу­ту­ва­ла дум­ка, що цей дав­ній зви­чай обли­ва­н­ня водою був кон­че необ­хі­дний для моло­дих людей, які пра­гнуть ство­ри­ти міцну роди­ну. Наші пра­ді­ди, Запо­розь­кі коза­ки, вва­жа­ли, що жиди під час Вели­ко­дня «нишком» шко­дять хри­сти­я­нам, не віря­чи у Хри­сто­ве Воскре­сі­н­ня. Отож,  коли пра­во­слав­ні коза­ки ішли до цер­кви на Велик­день, жиди в цей час потай­ки зуми­сне їли пів­нів з кіс­тка­ми та «обли­ва­ли бру­дом і поми­я­ми хри­сти­ян». Як тоді вва­жа­ли, іудеї роби­ли це для того, аби хоча б якось нашко­ди­ти пра­во­слав­ним хри­сти­я­нам, цеб­то зро­би­ти все можли­ве, щоби півень, не дай Боже, не про­ку­ку­рі­кав, адже саме куку­рі­ка­н­ня пів­ня, за наро­дни­ми уяв­ле­н­ня­ми, є пере­дві­сни­ком Воскре­сі­н­ня Спа­си­те­ля. У ті часи каза­ли: «Хри­стос Воскре­сає, як півень заспі­ває». Тож, щоб очи­сти­тись від бру­ду жидів­ської каба­лі­сти­ки (таєм­ної юдей­ської чор­но­кни­жної магії), моло­ді люди обли­ва­ю­ться водою в «Поли­ва­ний поне­ді­лок».    

В «Обли­ва­ний поне­ді­лок» ще дале­ко до схо­ду сон­ця укра­їн­ські дів­ча­та поспі­ша­ли вми­ти­ся із «непо­ча­тої води» кри­ниць. Бо ж пер­ше від­ро дже­рель­ної води, що поста­ви­ли на цям­ри­ні на дру­гий день після Вели­ко­дня, було з «непо­ча­тою водою». Тож дів­чи­на, про­снув­шись з пер­шою ран­ко­вою зорею, пере­хре­стив­шись, бра­ла з миски, що сто­я­ла на поку­ті під обра­за­ми, кіль­ка­над­цять кра­ша­нок чи писа­нок та кла­ла їх собі за пазу­ху. Потім тихень­ко, нав­шпинь­ках вихо­ди­ла з хати, щоб крий Боже не почу­ли рідні як риплять две­рі та йшла з від­ром до кри­ни­ці…

В цей же ж час моло­ді нео­дру­же­ні коза­ки, зача­їв­шись десь неда­ле­чко в кущах вер­бо­ло­зу чи кали­ни, чека­ли цьо­го момен­ту з нетер­пі­н­ням. Тож як тіль­ки цебер­ко (від­ро) з водою ста­ви­лось дів­кою на цям­ри­ні, то пару­бок, що упо­до­бав собі котрусь із дів­чат, тут же ж вистри­бнув­ши із засід­ки, нама­гав­ся обли­ти її сту­де­ною дже­рель­ною водою. Так само паруб­ки вчи­ня­ли з дів­ка­ми на вули­ці чи на виго­ні, або ж навіть наздо­гнав­ши дів­ку у хаті на печі… А отут най­го­лов­ні­ше: хло­пець, котро­му все ж таки вда­ло­ся обли­ти дів­ку водою, мав пов­не мораль­не пра­во засу­ну­ти їй руку за пазу­ху і дов­гень­ко там порив­шись, зна­йти та діста­ти, зігрі­ту гаря­чим діво­цьким тілом, писан­ку чи кра­шан­ку! Після того дів­ка муси­ла три рази з паруб­ком поці­лу­ва­тись, тоб­то «Похри­сто­су­ва­тись».  На коза­цькій Укра­ї­ні такі жар­ти та витів­ки були при­ро­дни­ми. Тож тепер Ви має­те зро­зу­мі­ти сакраль­ний під­текст «Обли­ва­но­го поне­діл­ка», бо ж в цей День – День Пре­свя­тої Бого­ро­ди­ці, наші пра­ді­ди закла­да­ли осно­ви май­бу­тньої міцної бага­то­ді­тної роди­ни.

Мину­ло­го 2013 року бага­то хто з нас бачив, як теле­ба­че­н­ня пока­зу­ва­ло «Обли­ва­ний поне­ді­лок» у Він­ни­ці та Льво­ві, де шістнад­ця­ти­рі­чні пару­бії ганя­ли по вули­цям та обли­ва­ли водою геть усіх, хто тра­пляв­ся на ту мить під руку. Обли­ва­ю­чи літніх людей водою молодь поясню­ва­ла, що це ж «Обли­ва­ний поне­ді­лок». Як Ви тепер розу­мі­є­те, такий під­хід до від­ро­дже­н­ня тра­ди­цій є баналь­ним глу­мом та їх ніве­ля­ці­єю. 

В цей Бого­ро­ди­чний день, наші пра­ба­бу­сі, як були ще дів­ка­ми, води­ли весе­лі хоро­во­ди, тан­цю­ва­ли шпар­кі тан­ці, спів­а­ли пісень, йшли на гой­дал­ку, вла­што­ву­ва­ли інші заба­ви. Надве­чір у поне­ді­лок паруб­ки та дів­ча­та зби­ра­лись на якійсь галя­ви­ні «на склад­чи­ну», аби хміль­ним сто­я­ним медом замо­чи­ти свя­та.  

З дав­ніх коза­цьких часів дійшло до нас весе­ле прислів‘я: «Ще при­йде до дівок поли­ва­ний поне­ді­лок».

Приходьте до нас на козацьку Слободу – відсвяткуємо разом, бо ж Христос Воскрес – то мусить Воскреснути і козацька Вкраїна!

Наші послуги

Страви в шинку

Вартість входу

100грн

Пільгові ціни(громадяни України)

  • 60грнПенсіонери
    При наявності пенсійного посвідчення
  • 60грнШколярі
    При наявності учнівського квитка
  • 60грнСтуденти
    В будні несвяткові дні при наявності студентського квитка

Безкоштовний вхід(громадяни України)

  • Дошкільнята
  • Інваліди І-ІІ груп
    За умови наявності пільгового посвідчення
  • Солдати та сержанти-строковики
    Збройні сили України
  • Ветерани АТО
    За наявності посвідчення Учасника бойових дій (УБД)

Наша адреса
вулиця Михайла Донця, 2, Київ
Це на теперішньому масиві Відрадний поблизу Національного авіаційного університету
Що до нас їде?
  • 27
    Від станцій метро Петрівка та Шулявська
  • 433
    Від перетину Хрещатика і бульвару Тараса Шевченка
  • 201
    Від станції метро Шулявська
  • 427
    Від станцій метро Палац Спорту та Шулявська
Весь транспорт їде до зупинки «вулиця Михайла Донця»