Христос Воскрес! Воскресне і козацька Україна!
Опубліковано: 10 Кві 2012 13:09

Остан­ній тиждень посту пов‘язаний із бага­тьма обря­да­ми. Почи­на­ю­чи з поне­діл­ка кожен день мав своє зна­че­н­ня. Ще вчо­ра, на Вер­бну неді­лю, Ісус Хри­стос в‘їжджав до Єру­са­ли­му на віслю­ку, і раді­сний народ всте­ляв йому шлях гіл­ка­ми дерев. А в четвер опів­но­чі один із най­улю­бле­ні­ших його учнів на йме­н­ня Іуда за трид­цять срі­бня­ків зра­див сво­го вчи­те­ля. Тож почи­на­ю­чи із Чисто­го четвер­га, тоб­то за три дні до Вели­ко­дня, віру­ю­чі люди на Вкра­ї­ні дава­ли обі­тни­цю: «Щоб Господь Бог від­пу­стив всі грі­хи і допо­міг позбу­тись хво­роб».  

Цьо­го року Чистий четвер при­па­дає на 12 кві­тня. Почи­на­ю­чи з Чисто­го четвер­га, всі три дні напе­ре­до­дні  Вели­ко­дня наші пра­ді­ди нама­га­лись голо­сно не роз­мов­ля­ти, не встря­ва­ти в супе­ре­чки, не жар­ту­ва­ти та не смі­я­тись – «Бо то вели­кий гріх…». Адже ці дні у всій коза­цькій Вкра­ї­ні були жало­бни­ми – «бо Ісус Хри­стос поку­ту­вав за наші грі­хи». Чистий четвер коза­ки вва­жа­ли за день духов­но­го очи­ще­н­ня.

Почи­на­ю­чи зі сві­тан­ку, ще до схід сон­ця, челядь, пахол­ки, коза­ки-під­по­мі­чни­ки, як і селя­ни та міща­ни (мешкан­ці міст), при­би­ра­ли подвір‘я біля хат. В самих же хатах все також ладна­ло­ся по-свя­тко­во­му. Все повин­но було бути чистим та чепур­ним. Ретель­но при­би­ра­ли усі­ля­кий мотлох у комо­рах, чисти­ли в хлі­вах та стай­нях. В селян­ських та коза­цьких госпо­дах, на горо­ді і в саду госпо­да­рі ретель­но згрі­ба­ли доку­пи торі­шнє листя, сухе гіл­ля та бади­л­ля бур‘янів – все це під­па­лю­ва­лось – «Аби очи­сти­ти свя­ту зем­лю від смер­ти і всі­ля­кої нечи­сти…». Наші пра­ді­ди роби­ли це з пев­ни­ми закли­на­н­ня­ми: «Смер­те, смер­те, іди на ліси, іди на без­вість, іди на моря, і ти, моро­зе, вели­кий і лисий, не при­ходь до нас із сво­єї комо­ри. Смерть з моро­зом тан­цю­ва­ла, тан­цю­ва­ла і спів­а­ла, і за море почва­ла­ла…».

Пра­ді­ди віри­ли, що цей день є най­кра­щим часом для наса­дже­н­ня дерев та сів­би різних ярих зер­но­вих куль­тур та горо­ху – «збіж­жя буде коло­си­сте і без бур‘янів». Саме тому най­ва­жли­ві­шим днем остан­ньо­го тижня перед Вели­ко­днем, який ще мав назву «Білий тиждень», є четвер, також він нази­вав­ся Вели­ким, Сві­тлим, Жив­ним, але най­ча­сті­ше Чистим.

Козацька Спадкова Духовна Республіка на «Мамаєвій Слободі»  в Чистий четвер 12 квітня 2012 року в «Родовому козацькому гаю» планує провести прибирання території, а також продовжити добру традицію насадження дубів.

Наса­дже­н­ня дерев у «Родо­во­му коза­цько­му гаю» роз­по­чне­ться об 11–00 після Слу­жби Божої в став­ро­пі­гій­ній коза­цькій цер­кві Покро­ва Пре­свя­тої Бого­ро­ди­ці.

Наса­дже­н­ня дерев буде здій­сню­ва­тись під свя­то­чний пере­дзвін цер­ков­них дзво­нів.

Всі бажа­ю­чі, котрі вва­жа­ють за можли­ве долу­чи­тись до нашо­го захо­ду, змо­жуть при­вез­ти саджан­ці дубів із сво­їх родо­вих коза­цьких земель та виса­ди­ти їх на тери­то­рії «Мама­є­вої Сло­бо­ди» з тим, аби наші пра­прав­ну­ки через сотні років з гор­ді­стю могли ска­за­ти, що їх діди «сія­ли» не бур‘яни, а таки сади­ли гор­ді коза­цькі дуби в сер­ці сто­ли­ці Укра­ї­ни…

В субо­ту, в ніч перед Вели­ко­днем, перед поча­тком свя­то­чної полу­но­шни­ці об оди­над­ця­тій годи­ні вечо­ра роз­по­чи­на­є­ться чита­н­ня Діянь свя­тих Апо­сто­лів. Далі, після вихо­ду Хре­сним ходом свя­ще­ни­ка та при­хо­жан з цер­кви та сто­я­н­ня біля її захі­дних врат, коли у замкне­ній цер­кві вже ніко­го з людей  немає, янго­ли виво­дять Спа­си­те­ля із гро­бу, а свя­ті уго­дни­ки вихо­дять із ікон та цілу­ю­ться між собою – Хри­сто­су­ю­ться!

 В той же час, коли в цер­кві йде від­пра­ва, непо­да­лік на виго­ні наші пра­ді­ди, котрі не змо­гли вмі­сти­ти­ся в цер­кві – роз­па­лю­ва­ли бага­т­тя, вла­што­ву­ю­чи так зва­ні «гоні­н­ня смер­ті».

«Вогни­ще під Велик­день – то так, як Ісу­со­ві при­сві­чу­ва­ли, коли Він мав воскре­сну­ти», – так поясню­ва­ли наші пра­ді­ди.

Для цьо­го бага­т­тя вва­жа­ло­ся за добру при­кме­ту поцу­пи­ти у жида-шин­ка­ря діж­ку або коле­со від ста­ро­го воза – «щоб було чим роз­па­ли­ти вогни­ще». Також для цьо­го вогню різа­ли десь в лева­ді суху вер­бу чи дере­ви­ну дуба – «бо в сухо­му дере­ві нечи­ста сила хова­є­ться». Вогонь у багат­ті під­три­му­ва­ли цілу ніч про­тя­гом слу­жби в цер­кві, та так, щоб вогни­ще було видно на все сели­ще.

Очи­ще­н­ня зем­лі вогнем від уся­кої нечи­сті, що від­бу­ва­ло­ся під час «гоні­н­ня смер­ті» три­ва­ло цілу ніч. Дро­ва під­ки­да­ли, аби вогонь не гаснув, бо «янго­ли над селом літа­ють». Дій­ство не при­пи­ня­лось до того часу, поки свя­щен­ник не ста­не перед цар­ськи­ми вра­та­ми облич­чям до наро­ду і не ска­же: «Хри­стос Воскрес!!!», а люди у від­по­відь йому: «Воі­сти­ну Воскрес!!!».

Також у наших пра­ді­дів був гар­ний зви­чай: «На Велик­день кожен нама­гав­ся бодай кіль­ка разів сми­кну­ти за моту­зок і вда­ри­ти у цер­ков­ні дзво­ни», адже це, за наро­дни­ми віру­ва­н­ня­ми при­но­си­ло роди­ні щастя та доста­ток. Тож всі нави­пе­ред­ки нама­га­ли­ся під­ня­тись на дзвін­ни­цю і задзво­ни­ти у цер­ков­ні дзво­ни. Тому дзво­ни у Сві­тле Хри­сто­ве Воскре­сі­н­ня нести­ха­ю­чи луна­ли над укра­їн­ськи­ми місте­чка­ми, сло­бо­да­ми та села­ми цілі­сінь­кий день!

«На Велик­день цілий день дзво­нять. Хва­лять собі, як хто пер­ший, уку­сив­ши паски, або свя­че­но­го яйця, задзво­нить. Про­те, моло­ді паруб­ки, що ближ­че цер­кви сидять, пере­бі­га­ю­ться, аби пер­ший задзво­нив. Коли з’їдять обід, при­хо­дять до цер­кви і ста­рі, і моло­ді, бо ж колись на Укра­ї­ні люди дуже гар­но вмі­ли на дзво­нах видзво­ню­ва­ти – «гра­ти».

Коза­цька Спад­ко­ва Духов­на Респу­блі­ка на «Мама­є­вій Сло­бо­ді» гор­да з того, що пер­ший коза­цький храм збу­до­ва­ний у ново­му тися­чо­літ­ті, а саме наша став­ро­пі­гій­на коза­цька цер­ква в ім‘я Покро­ва Пре­свя­тої Бого­ро­ди­ці сто­їть на широ­ті схід-захід: за коор­ди­на­та­ми – 50,26‘06“ пн. ш.. За цими ж коор­ди­на­та­ми по лінії схід-захід 50,26‘06“ пн.ш. на свя­тих київ­ських горах висо­чіє най­го­лов­ні­ший собор всьо­го схі­дно­го Православ‘я – Свя­то-Успен­ський собор Киє­во-Печер­ської лав­ри. Згодь­тесь, такий про­ми­сел Госпо­дній є насправ­ді диво­ви­жний і не може бути про­стим збі­гом. Адже при­бли­зно на цій же самій лінії, крім сто­ли­ці чуба­тих слов‘ян – міста Киє­ва, сто­ять не менш слав­ні слов‘янські міста. Це зокре­ма сто­ли­ця чехів – Пра­га (широ­та 50,70); прадав­ня сто­ли­ця поля­ків – Кра­ків (широ­та 50,03); сто­ли­ця сло­ва­ків – Бра­ти­сла­ва (широ­та 48,08); полі­ти­чний центр на зем­лях літо­пи­сних білих хор­ва­тів – місто Львів (широ­та 49,50); а також місто, яке роз­та­шо­ва­но на дав­ніх укра­їн­ських зем­лях літо­пи­сно­го пле­ме­ні сів­рю­ків, або ж суві­рів – Хар­ків (широ­та 50,00).

У ту мить, коли дзво­ни над коза­цькою цер­квою Покро­ва Пре­свя­тої Бого­ро­ди­ці вда­рять в «Бла­го­віст»,  і свя­ще­ник, став­ши перед Цар­ськи­ми вра­та­ми, ска­же: «Хри­стос Воскрес!!!», то весь так зва­ний “слов‘янський пояс” від міста Пра­ги і до Хар­ко­ва, по оби­два боки від широ­ти 50,26,06, почує цю раді­сну вість із сер­ця Коза­цької Спад­ко­вої Духов­ної  Респу­блі­ки на «Мама­є­вій Сло­бо­ді».

Козацька Спадкова Духовна Республіка  на «Мамаєвій Слободі» запрошує всіх долучитися до наших праотцівських традицій: прийти до церкви Покрова Пресвятої Богородиці на всеношну помолитись, посвятити паску та наїдки. Ті ж, що не помістяться в церкві, зможуть кинути суху дровиняку з «нечистою силою» у  вогнище. А потім всі, хто забажає, піднімуться на дзвінницю поряд із церквою, аби вдарити в «Благовіст» та заграти на інших церковних дзвонах.

14 кві­тня (Субо­та). Вели­ка субо­та.

23–00 – Чита­н­ня діянь Свя­тих Апо­сто­лів.

15 квітня (Неділя). СВІТЛЕ  ХРИСТОВЕ  ВОСКРЕСІННЯ,  ПАСХА,  ВЕЛИКДЕНЬ.

00–00 – Свя­тко­ва опів­ні­чна. Хре­сний хід. Пасхаль­на Утре­н­ня. Цар­ські Пасхаль­ні часи. Вели­ко­дня Літур­гія свт. Іоана Золо­то­усто­го.

З 4–30 до 13–00 – Освя­че­н­ня Пасок.

Всі бажа­ю­чи долу­чи­тись до дав­ньої коза­цької тра­ди­ції від­зна­ча­ти Велик­день мають ще час попе­ре­дньо замо­ви­ти та при­дба­ти на «Мама­є­вій Сло­бо­ді» паски різних роз­мі­рів, які випе­че­ні в печі укра­їн­ської хати за дав­ні­ми реце­пта­ми, а також виго­тов­ле­ну на Сло­бо­ді дома­шню ков­ба­су, шин­ку, кра­шан­ки, пиріж­ки та інші наїд­ки та напої, котрі Ви змо­же­те покла­сти до сво­го Вели­ко­дньо­го коши­ка.

Теле­фон для попе­ре­дньо­го замов­ле­н­ня та бро­ню­ва­н­ня сто­лів, або ж орен­ди одні­єї з хат для родин­но­го свя­тку­ва­н­ня Вели­ко­дня: 093–872-48–77, або  mamayevasloboda@gmail.com

Вхід до коза­цької цер­кви Покро­ва Пре­свя­тої Бого­ро­ди­ці віль­ний для освя­че­н­ня пасок до 13–00.

Батько Небесний, прости наші гріхи, ми каємось! Благослови добре діло зробити! Во ім‘я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.


П А С Х А Л Ь Н Е   П О С Л А Н Н Я

ПАТРІАРХА КИЇВСЬКОГО І ВСІЄЇ РУСИ – УКРАЇНИ Ф І Л А Р Е Т А

Преосвященним архипастирям,

боголюбивим пастирям, чесному чернецтву та всім вірним 

Української Православної Церкви Київського Патріархату 

Доро­гі бра­т­тя і сестри!

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Най­біль­шим злом, яке існує у сві­ті, є смерть. Люди поми­ра­ють не тому, що жит­тя для них стає тяж­ким, а тому, що через гріх пер­шої люди­ни, Ада­ма, смерть уві­йшла в їхню при­ро­ду. Люди­на не хоче поми­ра­ти навіть тоді, коли тяж­ко хво­ріє і через ста­рість стає непра­це­зда­тною. Чому вона не хоче поми­ра­ти? Тому що її при­ро­да ство­ре­на Богом для жит­тя вічно­го. Буду­чи свобі­дною, люди­на обра­ла не жит­тя, а смерть: через гріх Ада­ма смерть пошко­ди­ла люд­ську при­ро­ду, яку оно­ви­ти люди­на не могла. Не могли цьо­го зро­би­ти й анге­ли, оскіль­ки люд­ську при­ро­ду ство­ри­ли не вони. Люди­ну ство­рив Бог! Тому оно­ви­ти, а це зна­чить подо­ла­ти в люд­ській при­ро­ді смерть, міг тіль­ки її Тво­рець, тоб­то Бог.

Зі Сво­го чоло­ві­ко­люб­ства Син Божий вті­лив­ся, став люди­ною, постра­ждав на хре­сті, помер і на тре­тій день воскрес – і таким чином подо­лав смерть у люд­ській при­ро­ді. Якби Син Божий не вті­лив­ся і не став люди­ною, Він би не помер; а якби не помер, то і не воскрес і не пере­міг би смерть у люд­ській при­ро­ді. А це озна­чає, що смерть про­дов­жу­ва­ла б пану­ва­ти над родом люд­ським.

Сьо­го­дні ми свя­тку­є­мо «смер­ті умер­тві­н­ня… іншо­го, вічно­го жит­тя поча­ток…» (7 пісня Пасхаль­но­го кано­ну). В пасхаль­ні дні у хра­мах за бого­слу­жі­н­ням постій­но зву­чать сло­ва «Хри­стос Воскрес!», на які від­по­від­а­є­мо: «Воі­сти­ну Воскрес!». Якщо в когось немає віри у Воскре­сі­н­ня Хри­сто­ве, то наві­що від­по­від­а­ти «Воі­сти­ну Воскрес!»? Не тре­ба гово­ри­ти неправ­ди!

Чому ми раді­є­мо?! Адже воскрес Хри­стос, а не ми. В тому то й спра­ва, що воскре­сі­н­ня Хри­сто­ве без­по­се­ре­дньо сто­су­є­ться кожно­го з нас. Як через тіле­сно­го родо­на­чаль­ни­ка люд­ства Ада­ма, який ввів у люд­ську при­ро­ду смерть, під­ко­ри­ли­ся зако­ну смер­ті всі люди, з’єднані з ним через тіле­сне наро­дже­н­ня, – так у духов­но­му родо­на­чаль­ни­ку Ісу­со­ві Хри­сті воскре­снуть всі, духов­но від­ро­дже­ні Ним, з’єднані з Ним вірою (див. 1 Кор. 15: 20–22, 47–48). Те, що від­бу­ло­ся з Ада­мом, пере­йшло на весь люд­ський рід. Тому те, що ста­ло­ся з Ісу­сом Хри­стом, у свій час звер­ши­ться над усім люд­ством. Апо­стол Пав­ло ясно і впев­не­но свід­чить: «Як в Ада­мі всі вми­ра­ють, так у Хри­сті всі ожи­вуть» (1 Кор. 15: 22). Ми поми­ра­є­мо тому, що спо­рі­дне­ні з Ада­мом помер­лим, а воскре­сне­мо через те, що хре­ще­н­ням з’єдналися з воскре­слим Хри­стом.

Під­сві­до­мо ми раді­є­мо тому, що Син Божий Господь наш Ісус Хри­стос оно­вив нашу зане­па­лу при­ро­ду, а це озна­чає, що ми воскре­сне­мо тіла­ми для жит­тя вічно­го. Помер­лі про­дов­жу­ють існу­ва­ти душею, оскіль­ки вона ство­ре­на без­смер­тною за сво­єю при­ро­дою. Але, живу­чи на зем­лі, люди­на чинить добро чи зло не тіль­ки душею, а й тілом, – тому тіло також повин­но або бла­жен­ству­ва­ти, або стра­жда­ти у вічно­сті, від­по­від­но до того, яким було про­ва­дже­не жит­тя на зем­лі. Тому нас не повин­но тур­бу­ва­ти пита­н­ня: воскре­сне­мо ми чи ні. Якщо Бог ска­зав: воскре­снуть усі люди, – зна­чить, так і ста­не­ться. Воскре­сне кожна люди­на, неза­ле­жно від того, вірить вона в це чи не вірить. Загаль­не воскре­сі­н­ня зале­жить не від люди­ни, а від Бога, від Його все­мо­гу­тно­сті. Спа­си­тель наш Ісус Хри­стос твер­до обі­цяв: «…Я живу, і ви буде­те жити» (Ін. 14: 19).

Пере­ва­жна біль­шість людей не думає про вічне жит­тя, про воскре­сі­н­ня. Вони при­свя­чу­ють себе тим­ча­со­во­му, зем­но­му, забу­ва­ю­чи про своє вічне при­зна­че­н­ня. Апо­стол Пав­ло ясно гово­рить: «Нев­же не зна­є­те, що непра­ве­дни­ки Цар­ства Божо­го не успад­ку­ють? Не обма­нюй­те себе: ні блу­дни­ки, ні ідо­ло­слу­жи­те­лі (а ті, що покло­ня­ю­ться мамо­ні, тоб­то багат­ству, також є ідо­ло­слу­жи­те­ля­ми. – П. Ф.), ні пере­лю­бни­ки… ні зло­дії, ні лихва­рі, ні п’яниці, ні хижа­ки – Цар­ства Божо­го не успад­ку­ють» (1 Кор. 6: 9–10). Але прав­ди­ві хри­сти­я­ни, які є таки­ми не по назві, а по суті, готу­ю­ться до вічно­го жит­тя. Серед мін­ли­во­го зем­но­го жит­тя воскре­сі­н­ня Хри­сто­ве дарує душі хри­сти­я­ни­на вели­ку вті­ху і від­ра­ду.

Воскре­сі­н­ня Хри­сто­ве дару­ва­ло нам віру, силь­ні­шу за зем­ні стра­ж­да­н­ня. Воно дає нам силу пере­ма­га­ти їх, бо радість Воскре­сі­н­ня Хри­сто­во­го для всіх хри­сти­ян є дже­ре­лом сві­тла, миру, любо­ві, мужно­сті й сили.

У ці пасхаль­ні дні сер­де­чно вітаю вас, пре­о­свя­щен­ні архі­па­сти­рі, бого­лю­би­ві пасти­рі, чесне чер­не­цтво, доро­гі бра­т­тя і сестри, зі свя­том сві­тло­го Воскре­сі­н­ня Хри­сто­во­го. Поздо­ров­ляю з Пасхою Хри­сто­вою Пре­зи­ден­та Укра­ї­ни Вікто­ра Яну­ко­ви­ча, Укра­їн­ський уряд, Вер­хов­ну Раду, Зброй­ні сили Укра­ї­ни, всіх хри­сти­ян Укра­ї­ни і весь укра­їн­ський народ. Сер­де­чно вітаю всіх укра­їн­ців у Євро­пі та Азії, в Кана­ді, в Аме­ри­ці та Австра­лії.

Нехай оно­вить воскре­слий Господь Ісус Хри­стос наші духов­ні й тіле­сні сили на добрі діла для бла­га нашої Укра­їн­ської дер­жа­ви та укра­їн­сько­го наро­ду.

Нехай Хри­стос Спа­си­тель при­ве­де Укра­їн­ське Православ’я до єди­ної Помі­сної Укра­їн­ської Пра­во­слав­ної Цер­кви. Йому сла­ва і покло­ні­н­ня на віки віків.

Воістину Христос Воскрес!

Філарет,
Патріарх Київський
і всієї Руси-України

Пасха Хри­сто­ва,
2012 рік,
м. Київ

Наші послуги

Страви в шинку

Вартість входу

100грн

Пільгові ціни(громадяни України)

  • 60грнПенсіонери
    При наявності пенсійного посвідчення
  • 60грнШколярі
    При наявності учнівського квитка
  • 60грнСтуденти
    В будні несвяткові дні при наявності студентського квитка

Безкоштовний вхід(громадяни України)

  • Дошкільнята
  • Інваліди І-ІІ груп
    За умови наявності пільгового посвідчення
  • Солдати та сержанти-строковики
    Збройні сили України
  • Ветерани АТО
    За наявності посвідчення Учасника бойових дій (УБД)

Наша адреса
вулиця Михайла Донця, 2, Київ
Це на теперішньому масиві Відрадний поблизу Національного авіаційного університету
Що до нас їде?
  • 27
    Від станцій метро Петрівка та Шулявська
  • 433
    Від перетину Хрещатика і бульвару Тараса Шевченка
  • 201
    Від станції метро Шулявська
  • 427
    Від станцій метро Палац Спорту та Шулявська
Весь транспорт їде до зупинки «вулиця Михайла Донця»