Козаки «Мамаєвої Слободи» отримали чергову моральну перемогу в «Поєдинку честі» над Всевеликим Військом Донським Російської Федерації
Опубліковано: 02 Жов 2011 13:02

Панове товариство, дозвольте поінформувати Вас, що сьогодні, року Божого 2011, числа 2, місяця жовтня, у «Поєдинку честі» достроково переможцем була названа команда Українських козаків з «Мамаєвої Слободи» під орудою наказного отамана Олега Юрчишина.

А від­так, коза­кам Все­ве­ли­ко­го Вій­ська Дон­сько­го Росій­ської Феде­ра­ції вже вдру­ге зара­хо­ва­на техні­чна пораз­ка, тоб­то вони про­гра­ли не тіль­ки фізи­чно, але й мораль­но. З цьо­го при­во­ду  наші пра­ді­ди Запо­розь­кі коза­ки могли б ска­за­ти без зай­вої дипло­ма­тії та дишкре­тно­сті: «Дон­ські ота­ма­ни, хоча і нази­ва­ють себе чомусь Все­ве­ли­ким Вій­ськом,  зно­ву соро­му віхти­ком сьор­бну­ли». Зга­дай­те укра­їн­ське прислів‘я: «Як мед, то лож­кою, а як щось інше – то віхти­ком…»

Росій­ські коза­ки під ору­дою Вер­хов­но­го ота­ма­на Сою­зу коза­цьких військ Росії та закор­до­н­ня пана Водо­ла­цько­го В.П. не наді­сла­ли свій під­роз­діл на «Поєди­нок честі», котрий вже вдру­ге пови­нен був від­бу­ти­ся на Покро­ву – 14 жов­тня, між укра­їн­ськи­ми коза­ка­ми з «Мама­є­вої Сло­бо­ди» та коза­ка­ми Все­ве­ли­ко­го Вій­ська Дон­сько­го. Нага­ду­є­мо, що нащад­ки лица­рів Вій­ська Запо­розь­ко­го Низо­во­го 19 бере­зня 2011 року викли­ка­ли на  «Поєди­нок честі» росій­ських коза­ків.

Аби росій­ські ота­ма­ни потім не каза­ли, що їм від укра­їн­ських коза­ків ніяко­го запро­ше­н­ня на «Поєди­нок честі» не над­хо­ди­ло, копії запро­шень на поєди­нок були також офі­цій­но наді­сла­ні на адре­су посоль­ства Росій­ської Феде­ра­ції в Укра­ї­ні, а також в Кремль…

В листах на адре­су Крем­ля та Росій­сько­го посоль­ства, зокре­ма зазна­ча­лось: «Спо­ді­ва­є­мось, що зустріч укра­їн­ських та росій­ських коза­ків у дру­жніх коза­цьких зма­га­н­нях 14 жов­тня 2011 року, на Покро­ву, буде ще одним ваго­мим кро­ком наро­дної дипло­ма­тії й направ­ду слу­гу­ва­ти­ме спра­ві нала­го­дже­н­ня вза­є­мо­ро­зу­мі­н­ня між укра­їн­ським та росій­ським наро­да­ми».

Коза­цька Спад­ко­ва Духов­на Респу­блі­ка на «Мама­є­вій Сло­бо­ді» хоче наго­ло­си­ти, що росій­ські ота­ма­ни не ціну­ють наро­дну дипло­ма­тію й нала­го­дже­н­ня вза­є­мо­ро­зу­мі­н­ня між наши­ми наро­да­ми, адже насправ­ді зне­ва­жа­ють нас, бо навіть не від­по­ві­ли на письмо­ве звер­не­н­ня, яке їм було вру­че­но на дру­гий день після викли­ку між­на­ро­дною кур‘єрською поштою «DHL».

Таке нев­ві­чли­ве став­ле­н­ня до укра­їн­ських коза­ків Дон­ських ота­ма­нів є істо­ри­чно спад­ко­вим. Всім відо­мо про наказ Росій­ської імпе­ра­три­ці Кате­ри­ни ІІ лікві­ду­ва­ти Запо­розь­ку Січ. Імпе­рії немає, нема царів, але зали­ша­є­ться Росій­ське Дон­ське коза­цьке Вій­сько.

Мало хто з суча­сних укра­їн­ців здо­га­ду­є­ться, що саме Дон­ське Вій­сько бра­ло най­актив­ні­шу участь в руй­ну­ван­ні «Мате­рі Січі» у 1775 році. В тій нели­цар­ській для Дон­ських коза­ків спра­ві, бра­ло участь два­над­цять пол­ків та 11 еска­дро­нів Дон­сько­го коза­цтва.

Пра­во­слав­ні Дон­ські коза­ки так захо­пи­ли­ся, що, за свід­че­н­ня­ми суча­сни­ків, соки­ра­ми руба­ли цар­ські вра­та в коза­цькій січо­вій цер­кві в ім‘я Покро­ва Пре­свя­тої Бого­ро­ди­ці, котрі були виго­тов­ле­ні з масив­но­го лито­го золо­та, обди­ра­ли свя­ті обра­зи, випа­лю­ва­ли золо­то­тка­ні ризи. Жоден доро­го­цін­ний камін­чик не схо­вав­ся від «хри­сто­лю­би­во­го» пра­во­слав­но­го Дон­сько­го воїн­ства. За «подви­ги», здій­сне­ні в цій вій­сько­вій кам­па­нії, тоді ще під­пол­ков­ник (а пізні­ше Нака­зной Ата­ман Дон­ско­го каза­чье­го Вой­ска, гене­рал от кава­ле­рии, граф Рос­сий­ской импе­рии ) Дени­сов Федор Петро­вич стає Геор­гі­їв­ським кава­ле­ром, тоб­то наго­ро­джу­є­ться Орде­ном Свя­то­го Геор­гія IV сту­пе­ня, Ука­зом імпе­ра­три­ці Кате­ри­ни ІІ від 10.07.1775 р. 

Один із цих два­над­ця­ти пол­ків Дон­сько­го коза­цтва ще дов­го сто­яв гар­ні­зо­ном на попе­ли­щі Запо­розь­кої Січі і як «цепний пес» Кате­ри­ни ІІ сте­ріг, аби «сте­по­ві орли» зно­ву не повер­ну­лись до сво­го «віль­но­го гні­зда».

У нас, на «Мама­є­вій Сло­бо­ді», обіч цер­кви Покро­ва Пре­свя­тої Бого­ро­ди­ці, що є про­то­ти­пом цер­кви, котра виви­щу­ва­лась над Запо­розь­кою Січ­чю, пів­ко­лом роз­та­шо­ва­ні 38 кам‘яних хре­стів із сте­по­во­го піско­ви­ка, на яких викар­бу­ва­ні назви всіх 38 куре­нів Вій­ська Запо­розь­ко­го Низо­во­го. Це єди­ний на сьо­го­дні­шній день пан­те­он пам‘яті нашим пра­ді­дам – Запо­розь­ким коза­кам.

При­ро­дньо, що якби Дон­ські коза­ки все ж таки при­їха­ли до нас у Коза­цьку Сло­бо­ду, то їм дове­лось би зай­ти до цер­кви Покро­ва Пре­свя­тої Бого­ро­ди­ці, поста­ви­ти сві­чку та від­сто­я­ти моле­бень за без­не­вин­но убі­єн­них лица­рів Вій­ська Запо­розь­ко­го Низо­во­го, погра­бу­нок цер­кви на Січі та руй­ну­ва­н­ня самої Січі.

Тож для ота­ма­нів Росій­сько­го коза­цтва було лег­ше зне­хту­ва­ти сво­їм «коде­ксом честі» коза­ка, текст яко­го опу­блі­ко­ва­ний на голов­ній сто­рін­ці офі­цій­но­го сай­ту Все­ве­ли­ко­го Вій­ська Дон­сько­го, ніж при­їха­ти до нас на «Поєди­нок честі».

Наші пра­ді­ди, Запо­розь­кі коза­ки, були кра­щи­ми вої­на­ми Євро­пи і техні­чна пере­мо­га спад­ко­єм­ців Запо­розь­ко­го лицар­ства над Дон­ськи­ми коза­ка­ми є дода­тко­вим тому під­твер­дже­н­ням.

Насправ­ді нас боя­ться, адже ще в дале­ко­му сім­над­ця­то­му сто­літ­ті укра­їн­ські коза­ки звер­та­лись із закли­ком до пра­во­слав­но­го люду Над­дні­прян­щи­ни: «Хто хоче за віру хри­сти­ян­ську бути поса­дже­ним на палю, хто хоче бути четвер­то­ва­ним,  коле­со­ва­ним, хто ладен стер­пі­ти всі­ля­кі муки за свя­тий хрест, хто не бої­ться смер­ті – при­ста­вай до нас. Не тре­ба боя­тись смер­ті: від неї не вбе­ре­же­шся. Таке коза­цьке жит­тя».

Саме тому, серед воро­гів неза­ле­жно­сті Укра­ї­ни, сто­сов­но Запо­розь­ких коза­ків побу­ту­ва­ла така леген­да, що буцім­то наші пра­ді­ди були справ­жні­ми нев­ми­ра­ка­ми, цеб­то химо­ро­дни­ка­ми-хара­ктер­ни­ка­ми, і поми­ра­ли справ­жньою смер­тю не після пер­шої, не після дру­гої, та й навіть не після тре­тьої, а лише після четвер­тої смер­тель­ної рани. Ота­кі були наші пра­ді­ди – лица­рі Вій­ська Запо­розь­ко­го Низо­во­го, зара­ди сві­тлої пам‘яті яких ми, суча­сні укра­їн­ські коза­ки «Мама­є­вої Сло­бо­ди» – сер­ця сто­ли­ці Укра­ї­ни міста Киє­ва, викли­ка­ли на «Поєди­нок честі» нащад­ків руй­нів­ни­ків Запо­розь­кої Січі.

Щиро вітаємо всю козацьку Вкраїну з нашою моральною перемогою над Всевеликим Військом Донським Російської Федерації, котру в цьому 2011 році ми здобули вже вдруге, перша перемога була у 2010 році! 

Бог любе трійцю, тому ми обов‘язково і втретє викличемо Всевелике Військо Донське на «Поєдинок честі» у 2012 році.

Нехай вічна буде слава, через шаблю маєм права!

Наші послуги

Страви в шинку

Вартість входу

100грн

Пільгові ціни(громадяни України)

  • 60грнПенсіонери
    При наявності пенсійного посвідчення
  • 60грнШколярі
    При наявності учнівського квитка
  • 60грнСтуденти
    В будні несвяткові дні при наявності студентського квитка

Безкоштовний вхід(громадяни України)

  • Дошкільнята
  • Інваліди І-ІІ груп
    За умови наявності пільгового посвідчення
  • Солдати та сержанти-строковики
    Збройні сили України
  • Ветерани АТО
    За наявності посвідчення Учасника бойових дій (УБД)

Наша адреса
вулиця Михайла Донця, 2, Київ
Це на теперішньому масиві Відрадний поблизу Національного авіаційного університету
Що до нас їде?
  • 27
    Від станцій метро Петрівка та Шулявська
  • 433
    Від перетину Хрещатика і бульвару Тараса Шевченка
  • 201
    Від станції метро Шулявська
  • 427
    Від станцій метро Палац Спорту та Шулявська
Весь транспорт їде до зупинки «вулиця Михайла Донця»