Козацька Спадкова Духовна Республіка на «Мамаєвій Слободі», на Благовіщення – 7 квітня оголосить переможців Першого Міжнародного українського літературного конкурсу “Козацька балачка”
Опубліковано: 03 Кві 2011 13:06

Пано­ве това­ри­ство!

Керу­ю­чись зви­ча­є­вим коза­цьким пра­вом та гаслом «Мама­є­вої Сло­бо­ди», яке зву­чить як «рекон­кі­ста», тоб­то «від­во­ю­ва­н­ня», ми – суча­сні укра­їн­ські коза­ки, нащад­ки лица­рів Вій­ська Запо­розь­ко­го Низо­во­го, вирі­ши­ли 9 листо­па­да 2010 року,  в День укра­їн­ської писем­но­сті та мови здій­сни­ти коза­цьку «шабель­ну ата­ку» щодо обо­ро­ни гідно­сті нашої коза­цької укра­їн­ської мови, даро­ва­ної нам Госпо­дом Богом. А від­так ого­ло­си­ли Пер­ший Між­на­ро­дний Укра­їн­ський Літе­ра­тур­ний кон­курс „Коза­цька бала­чка”  – http://www.mamajeva-sloboda.ua/news.php?id=449

До уча­сті в кон­кур­сі ми запро­си­ли всіх, в чиїх жилах тече гор­да коза­цька кров. Адже нащад­ки коза­ків, цеб­то носії «коза­цької бала­чки» з XVI по XX ст.. роз­се­ли­лись на тери­то­рії між Кар­па­та­ми, Кав­ка­зом та Ура­лом.

Кар­та ком­па­ктно­го роз­се­ле­н­ня укра­їн­ців в три­ку­тни­ку між Кар­па­та­ми, Пів­ден­ним Ура­лом та Кав­ка­зом, скла­де­на у Від­ні 1920 року. Збе­рі­га­є­ться в від­ді­лі кар­то­гра­фії Цен­траль­ної нау­ко­вої бібліо­те­ки ім. В.Вернадського АН Укра­ї­ни.

На адре­су орг­ко­мі­те­ту наді­йшли деся­тки тво­рів, і що над­зви­чай­но при­єм­но, біль­шість з них із Схі­дних та Пів­ден­них обла­стей Укра­ї­ни, а саме з Хар­ків­ської,  Доне­цької, Луган­ської, Оде­ської, Мико­ла­їв­ської та респу­блі­ки Крим. Є тво­ри із закор­дон­них тере­нів, зокре­ма з Куба­ні та Спо­лу­че­них Шта­тів Аме­ри­ки. Оскіль­ки це пер­ший кон­курс, а ми має­мо надію, що він з часом ста­не авто­ри­те­тним та відо­мим, тож до ньо­го змо­жуть долу­чи­тись укра­їн­ці, котрі мешка­ють в істо­ри­чних обла­стях ком­па­ктно­го роз­се­ле­н­ня укра­їн­ських коза­ків: Брян­ська область (Ста­ро­дуб­щи­на), Воро­незь­ка, Кур­ська, Біл­го­род­ська, а також укра­їн­ці з Повол­жя, Тере­ка, Пів­ден­но­го Ура­лу та Дону Росій­ської Феде­ра­ції.

Козацька Спадкова Духовна Республіка на «Мамаєвій Слободі» проголошує, що урочистості з нагоди нагородження переможців Першого Міжнародного українського літературного конкурсу “Козацька балачка” відбудуться  на Благовіщення – 7 квітня 2011 року  о 12–00 в приміщенні книгарні українського слова «Шабля «Козака Мамая» за адресою: м.Київ, вул..Михайла Донця, 2 «Мамаєва Слобода».

Ниж­че, в алфа­ві­тно­му поряд­ку, пода­є­мо декіль­ка урив­ків кра­щих вибра­них тво­рів деяких авто­рів, серед яких за ріше­н­ням орг­ко­мі­те­ту й будуть визна­ча­тись пере­мож­ці Пер­шо­го Між­на­ро­дно­го укра­їн­сько­го літе­ра­тур­но­го кон­кур­су “Коза­цька бала­чка”:

Кова­льо­ва Оле­ксан­дра (Оле­ся Шепі­тько) – «Коза­цький дух горить у дикім полі»

      Бай­да

Ще не мілі­ли душі та річки.
Ген на Оско­лі – чай­ки, бай­да­ки.
Веслом коза­цьким вер­га­ю­чи вер­ші,
Униз спу­скав­ся Бай­да Вишне­ве­цький.

Так близь­ко від Оско­лу до Дні­пра.
Все близь­ко, бо така зайшла пора,
Що час і про­стір вимі­ру не мають.
Все близь­ко, що жива душа долає.

 Зухва­лий Бай­до із коза­цьких дум,
Яку ще пере­бу­деш ти біду?
Під­че­пле­но­го за татар­ський гак,
Яка тебе ще спа­лює жага?!

 Під­че­пле­ний  за гак смі­є­шся ти.
Очам дале­ко видно з висо­ти.
Гей, бусур­ма­ни, під­ні­міть ще вище.
Хай роз­див­лю­ся ваші кочо­ви­ща!

Обри­дло гаком ребра лоско­тать,
Пора мені на волі погу­лять.
Щоб на Дін­ці цві­ли паху­че вишні,
Я вщент топта­ти буду кочо­ви­ща!

                    * * *

Він сто­яв у запра­ній соро­чці
На висо­кім бере­зі Дін­ця.
Хма­ра на воді і над водою.
Літній дни­ні й хма­ра до лиця.

Чебре­це­ві куче­рі зав’яли,
Ско­ро в полі будуть жито жать.
Роз­ле­ті­лись дав­ні побра­ти­ми,
В кожно­го десь поле і межа.

А у ньо­го річка і хма­ри­на,
І п’янке роз­до­л­ля чебре­цю.
Як він у похо­дах пал­ко мрі­яв
Про солод­ку, чисту мить оцю.

Нез­гли­би­ме літо Батьків­щи­ни,
Ось таке у сер­ці він носив,
Як в широ­кім полі не колос­ся,
А воро­жі голо­ви косив.

Може, зав­тра в най­ми до сусі­да.
Все його багат­ство – мить оця:
Полу­дне­ва тиша Батьків­щи­ни.
Літній дни­ні й хма­ра до лиця.

Коло­мі­єць Сер­гій – «Пере­во­ло­чна»

Візьми і під­ні­ми доро­гу в кри­ла…
Сіл­лю спо­ті­ла доро­га.
Маки напи­ли­ся кро­ві,
Ми від­цу­ра­ли­ся Бога
І загу­би­ли­ся в полі.
Долі, долі, долі і у горі
Зорі, зорі, зорі – сестри мої.
Зно­ву, зно­ву, зно­ву про­шу я вас
Богу, Богу, Богу від­крий­те нас!!!
Сіль висту­па на чолі,
Грі­шні дум­ки виті­сняє.
Сіль роз’їдає сту­пні,
Коли ми прав­ду шука­єм.
Очі засо­лює піт
Пра­ця тяж­ка, мов повин­на.
Сіл­лю покри­ває весь світ
Бога сльо­за без­не­вин­на.
Дов­го йде­мо під зір­ка­ми,
Скро­пле­ні сіл­лю сві­тил,
Та ми діста­не­мось хра­му
Пов­ні надії і сил.

Шум­ський Максим – «Бун­тар­ська гале­ра»

            БУНТАРСЬКА ГАЛЕРА

                           1
Гале­ра вийшла із зато­ки нишком,
Бо про­тов­кла­ся там, зда­ва­лось, рік,
Й шви­день­ко, ніби та соро­ко­ніж­ка,
Заве­слу­ва­ла у пів­ден­ний бік.
І зно­ву про­стір, сві­жий вітер – зно­ву!
Кінець вій­ні й обло­зі – хай їм  грець!
Тож про­ща­вай, роз­про­кля­тий Азо­ве –
Най­злі­ша із уру­сів­ських фор­тець!
Як не гати­ли по ньо­му гар­ма­ти
(Уже колись, зда­ва­ло­ся, й горів),
Та все ж самим дово­ди­ться тіка­ти,
Під­няв­ши всі два­над­цять яко­рів.
Тіка­ти, раз про­гні­ва­ли Алла­ха
Й покла­ли тут десь сотню тисяч душ.
Хоча, дивись, за вте­чу вийде й пла­ха –
Натру­сять ще голів, нена­че груш.
А ці уру­си, виплод­ки ці гре­цькі,
Серед яких навіть щеня – козак,
Ще й роблять сміх, бо цей Азов туре­цьким
Колись же був – під назвою Азак.
І от ска­жи ж ти – захо­пи­ли, вра­жі,
Ще й пере­би­ли без­ліч яни­чар.
Ні, не дар­ма мул­ла галер­ний каже,
Що тут не обі­йшлось без чор­них чар.
Бо як його іна­кше поясни­ти –
Чому непе­ре­мо­жний зав­ше флот
І вої, най­хо­ро­брі­ші на сві­ті,
Без­слав­но так поки­ну­ли цей порт?!
Поки­ну­ли, як і гале­ра «Сар­на»
(Це ж так назвав її Анти-паша) –
Лег­ка, стрім­ка, як козе­ня­тко, гар­на,
Хто не поба­чить – роз­кві­та  душа!
Анти-паша і Чор­ним, й Мар­му­ро­вим
Носив­ся нею вже з деся­ток літ.
Пере­зи­мує місяць-два – і зно­ву
З весною, бач, джи­гу­ри­ться в похід:
То на вій­ну, то за живим това­ром.
І зав­ше, тре­ба визна­ти, – не даром.
А спро­бує нехай хоч хто там гна­ться,
То будуть непе­ре­лив­ки усім:
На «Сар­ні» і гар­мат аж он два­над­цять,
І хто­зна й скіль­ки різних пару­сів!

Солон­чук Людми­ла –  Вір­ші.  

Укра­їн­ка

Я – плоть від пло­ті рідної зем­лі.

Тече в мені бурем­на кров Дні­про­ва.

Я – віра, що лиша­ють журав­лі.

Я – коза­ка­ми зна­йде­на під­ко­ва.

Я -білий шлях, що сте­ли­ться у рай.

Для воро­гів – то вимо­ще­ний в пекло.У долі – і

бар­ві­нок, і курай які віки вже боря­ться запе­кло.

Я -вічна сіль наро­ду на чолі.

Я -укра­їн­ська пісня, каз­ка й дума. Я -всі 

три­во­ги, туги і жалі, які кобзар пере­би­рав на стру­нах.

Я -страх і жах для під­лих моска­лів.

Зне­ваг до яни­чар­ства не пору­шу.

Який би чорт мені сіль­це не плів – я націю про­дов­жу­ва­ти мушу.

Я -ніж, що ріже мер­тве і січе. 

Незлам­ний дух я Жін­ки й Бере­ги­ні.

Я не дозво­лю, щоб вкра­їн­ську честь свої топта­ли і москов­ські сви­ні.

Стою на рідних пру­жних спо­ри­шах. Ще біль­ше за ляхів­ну гоно­ро­ва -

цві­те в мені моя пра­ві­чна мова від кра­по­чки,

від зой­ку і до сло­ва, бо мій народ -це Вічно­сті Душа.

Бо Укра­ї­на -Все­сві­ту Осно­ва.

Сакраль­на ця й духов­на пупо­ви­на

ніко­ли пере­рва­тись не повин­на- бо Укра­ї­на -я.

А я – Вкра­ї­на.

За що ж боролись ми з ляхами?
За що ж ми різались з ордами?
За що ж скородили списами
Московські ребра?..

(«Чигрине, Чигрине…») Тарас Шевченко

Наші послуги

Страви в шинку

Вартість входу

100грн

Пільгові ціни(громадяни України)

  • 60грнПенсіонери
    При наявності пенсійного посвідчення
  • 60грнШколярі
    При наявності учнівського квитка
  • 60грнСтуденти
    В будні несвяткові дні при наявності студентського квитка

Безкоштовний вхід(громадяни України)

  • Дошкільнята
  • Інваліди І-ІІ груп
    За умови наявності пільгового посвідчення
  • Солдати та сержанти-строковики
    Збройні сили України
  • Ветерани АТО
    За наявності посвідчення Учасника бойових дій (УБД)

Наша адреса
вулиця Михайла Донця, 2, Київ
Це на теперішньому масиві Відрадний поблизу Національного авіаційного університету
Що до нас їде?
  • 27
    Від станцій метро Петрівка та Шулявська
  • 433
    Від перетину Хрещатика і бульвару Тараса Шевченка
  • 201
    Від станції метро Шулявська
  • 427
    Від станцій метро Палац Спорту та Шулявська
Весь транспорт їде до зупинки «вулиця Михайла Донця»