Козацький Колодій (Масляна) у «Мамаєвій Слободі». «Українські вареники проти російських «блінов»!
Опубліковано: 21 Січ 2016 12:18

Головне гасло заходу: «Українські вареники проти російських «блінов»! Ні зросійщенню українських традицій! «Бліни» на росію!

Наші пра­ді­ди Запо­розь­кі коза­ки, кепку­ю­чи над моска­ля­ми, каза­ли, що на Масля­ну «… і тур­ки варе­ни­ки їдять!». А про нас, пра­во­слав­них хри­сти­ян, і мови не може бути!

Тож запрошуємо на «Козацький Колодій» (Масляну) в «Мамаєву Слободу»!

Свя­то Коло­дія окрім Масля­ної мало в укра­їн­ців ще й інші назви: Масни­ця, Масля­ни­ця, Сир­опуст, Сиро­пу­сний тиждень, Сир­на неді­ля. Голов­ною стра­вою у ці дні, пра­кти­чно в усіх обла­стях Укра­ї­ни зав­ше були варе­ни­ки з сиром. «Тра­ди­ція» свя­тку­ва­ти Масля­ну в Укра­ї­ні з «блі­на­ми» запо­ча­тку­ва­лась пра­кти­чно 50 років тому в часи ген­се­ків Хру­що­ва та Бре­жнє­ва. Саме вони роз­по­ча­ли нову хви­лю зро­сій­ще­н­ня укра­їн­ських міст. Тож, давай­те спіль­но закли­ка­ти закла­ди хар­чу­ва­н­ня, ресто­ра­ни, а також управ­лі­н­ня куль­ту­ри при Держ­адмі­ні­стра­ці­ях та сели­щних радах  від­ро­джу­ва­ти наші само­бу­тні укра­їн­ські тра­ди­ції, бо ж попу­ля­ри­зу­ю­чи «росій­ські блі­ни», вони допо­ма­га­ють крем­лів­ським тата­ро-ордин­ським іде­о­ло­гам роби­ти Укра­ї­ну части­ною так-зва­но­го «рус­ско­го мира»…  Це заклик до тих укра­їн­ців, хто ще не втя­мив, що буцім­то «без­не­вин­ний» «росій­ський блін» і є, насправ­ді, части­ною «імпер­ських скрєп», котрі ніве­лю­ю­чи наші пра­ді­дів­ські тра­ди­ції роблять з Укра­ї­ни части­ну «русько­го мира». Москов­ські іде­о­ло­ги зна­ють: «Там де їдять на Масля­ну їхні блі­ни, ходять в москов­ські цер­кви, там і є Росія». 

Саме тому, козацьке селище «Мамаєва Слобода» від дня свого відкриття в 2009 році, тобто сьомий рік поспіль, закликає українців відзначати Колодій (Масляну) так, як робили наші прадіди Запорозькі козаки, селяни та шляхта! А вони вважали, що на Масляну «… і турки вареники їдять!» Тому, геть московські традиції на їхні етнічні землі назад до річки Оки та гір північного Уралу!

З наго­ди він­шу­ва­н­ня укра­їн­сько­го варе­ни­ка з сиром, як голов­ної стра­ви на Масля­ну по обох бере­гах Дні­пра, госпо­ди­ня­ми «Мама­є­вої Сло­бо­ди» буде вилі­пле­но понад 20 000 варе­ни­ків із соло­ним та солод­ким сиром!

На слобідському ярмарковому майдані вже традиційно відбудуться командні змагання на найшвидше поїдання українських вареників із сиром та російських «блінов».

Дру­жні зма­га­н­ня від­бу­ду­ться під коза­цьким гаслом: «Варе­ни­ки чи Блі­ни»? Хоче­мо при­на­гі­дно нага­да­ти, що всі попе­ре­дні роки під час зма­гань: «Хто кого? Варе­ни­ки чи росій­ські блі­ни?» остан­ні були зав­жди згань­бле­ні, адже постій­но пере­ма­га­ла коман­да, що їла укра­їн­ські варе­ни­ки з сиром!

Початок заходів на ярмарковому майдані «Мамаєвої Слободи»
як 1
2 так і 13 березня 2016 року о 12–00.  Ласкаво запрошуємо!

Істо­ри­чна довід­ка:

Ось як опи­сує зро­зумі­ли­ми для росі­ян тер­мі­на­ми свя­то Масля­ної (Коло­дія) на укра­їн­ських зем­лях, ще у дале­ко­му 1850 році, себ­то 166 років тому, вида­тний укра­їн­ський етно­граф та гро­мад­ський діяч М.Маркевич в газе­ті «ПЕТЕРБУРЖСКИЕ ВЕДОМОСТИ»: «В кон­це фев­ра­ля при­хо­дит Масля­ни­ца; жен­щи­ны воло­чат колод­ку, т.е. идут по домам  и при­вя­зыва­ют паруб­кам и див­кам неболь­шую колод­ку к ноге, в нака­за­ние за то, что не всту­пи­ли в брак в про­шлый Мясо­ед. Эту колод­ку можна снять не ина­че как за неко­то­рый выкуп; на собра­ные день­ги пиру­ют и вме­сто бли­нов москов­ских пода­ют варе­ни­ки со сме­та­ною; на масля­ни­це это глав­ное блю­до».

У нас в козацькому селищі «Мамаєва Слобода» все буде точнісінько так, як у 1850 році в газеті «Петербуржские ведомости» описав для росіян  етнограф М.Маркевич. Гурт дівчат, троїсті музики та козаки допоможуть Вам відчути колоритну атмосферу козацької Наддніпрянщини.

Отож кожна нео­дру­же­на дів­чи­на чи пару­бок отри­ма­ють на «Мама­є­вій Сло­бо­ді» колод­ку, яку їм прив’яжуть до лівої руки. «Вла­сни­ки» коло­док будуть зму­ше­ні «вику­пля­тись» (затан­цю­ва­ти спіль­но з фоль­клор­ним коле­кти­вом). Наро­дні гуля­н­ня 12 та 13 бере­зня 2016 року будуть про­во­ди­тись як на виго­ні, поруч із «сви­ня­чим пере­ла­зом», що веде до «Шин­ку – коса над чар­кою», так і на Слобід­сько­му ярмар­ко­во­му май­да­ні, де вари­ти­му­ться в здо­ро­ве­зних каза­нах варе­ни­ки з сиром та коза­цька каша «Тете­ря».

Однак, аби росі­я­ни від­чу­ли себе в нас у коза­цькій Вкра­ї­ні в гостях, як «у себе вдо­ма на тери­то­рії від Вал­дай­ської висо­чи­ни і до Ура­лу» – для них будуть про­по­ну­ва­тись млин­ці (бли­ны) з різно­ма­ні­тною начин­кою, які в угро­фін­ських пле­мен цієї сму­ги Росії мають екзо­ти­чну назву «пачат»…

Тож ску­шту­вав­ши укра­їн­ських варе­ни­ків із сиром чи млин­ців та запив­ши їх зва­ре­ним на від­кри­то­му вогні коза­цьким хміль­ним напо­єм «Мусу­лєс» (глін­твейн), або ж медо­ву­хою чи вишне­вою налив­кою, охо­чі змо­жуть гай­ну­ти вули­ця­ми «Мама­є­вої Сло­бо­ди» на запря­же­них кінь­ми санях, пока­та­ти сво­їх дітей на гой­дал­ці чи потор­гу­ва­тись із пере­ку­пка­ми, при­дбав­ши собі тра­ди­цій­ні укра­їн­ські суве­ні­ри на Слобід­сько­му ярмар­ко­во­му май­да­ні.  

Охо­чі змо­жуть зазда­ле­гідь забро­ню­ва­ти собі сто­лик у «Шин­ку – коса над чар­кою», або одну із хат на «Мама­є­вій Сло­бо­ді» за тел.. 066–091-12–79; 044–361-98–48

Масля­на, або ж про­во­ди зими (про­во­джа­ти на той світ, тоб­то хоро­ни­ти, для пра­во­слав­них росі­ян, що мешка­ють на вели­че­зних обши­рах росій­ських губер­ній між суча­сним Петер­бур­гом та пів­ні­чним Ура­лом) – є нічим іншим, як рекон­стру­кці­єю язи­чни­цько­го похо­валь­но­го обря­ду угро-фін­ських пле­мен, що насе­ля­ли ці обла­сті до прийня­т­тя хри­сти­ян­ства. Саме про них у «Пові­сті врем‘яних літ» зга­дує Нестор Літо­пи­сець. Ці літо­пи­сні язи­чни­цькі угро-фін­ські пле­ме­на пів­ні­чної Росії: Пер­мь, Мєря, Коре­ла, Мещо­ра, Муро­ма, Ям, Водь, Чеме­ри­си, Твер, Марі, Мор­два та інші, тоб­то пра­ді­ди суча­сних росі­ян, за сво­ї­ми дав­ні­ми тра­ди­ці­я­ми не хоро­ни­ли покій­ни­ків у зем­лю, а спа­лю­ва­ли на риту­аль­них вогни­щах, як спа­лю­ють і дони­ні їхні суча­сни­ки «чуче­ло Зими». Таким чином  «про­во­ди Зими» є нічим іншим, як дав­нім похо­валь­ним обря­дом угро-фін­ських пле­мен пів­ні­чно-схі­дної Моско­вії. Під час похо­рон та поми­нок у пред­ків суча­сних росі­ян було прийня­то роз­да­ва­ти всім при­су­тнім похо­валь­но-обря­до­ву їжу – «блі­ни», які вони ще нази­ва­ють «рус­ски­ми бли­на­ми». Ось як про це напи­са­но в росій­ських дже­ре­лах: «…бли­ны были, оче­ви­дно, обря­до­вой, а точнее — поми­наль­ной едой (види­мо, в свя­зи со сво­ей архаи­чно­стью). Это про­я­ви­лось в том, что бли­ны явля­ю­тся частым атри­бу­том поми­нок у рус­ских и дру­гих «сла­вян­ских» наро­дов. По той же при­чи­не бли­ны явля­ю­тся непре­мен­ным атри­бу­том пра­здни­ка Масле­ни­цы. В наше вре­мя бли­ны уже пра­кти­че­ски не вос­при­ни­ма­ю­тся как обря­до­вая еда, и заня­ли своё место в обыден­ном рус­ском раци­о­не». Росій­ські авто­ри зви­чай­но лукав­лять, або ж хитру­ють, адже, напри­клад у укра­їн­ців та біло­ру­сів, які на від­мі­ну від росі­ян без­пе­ре­чно є слов‘янами – «похо­валь­ною» чи «поми­наль­ною» обря­до­вою стра­вою є «коли­во» (пісна каша на зра­зок куті) і ніяк не «бли­ны»…

Ми за те, щоб росі­я­ни пам‘ятали і шану­ва­ли обря­ди сво­їх пра­ді­дів, але в Укра­ї­ні є свої дав­ні дідів­ські тра­ди­ції та обря­ди. І ми буде­мо до того часу укра­їн­ця­ми, поки буде­мо їх пам‘ятати та від­тво­рю­ва­ти. Це, зокре­ма, сто­су­є­ться і дав­ньо­го свя­та схі­дних слов‘ян Коло­дія, за свід­че­н­ня­ми того ж таки Несто­ра Літо­пи­сця: полян, ули­чів, дулі­бів (білих хор­ва­тів, або ж суча­сних гали­чан), воли­нян, тивер­ців, древ­лян, дре­го­ви­чів, кри­ви­чів та сіве­рян…

«Люби­те­лі» від­зна­ча­ти Масля­ну «москов­ським робом» мають зна­ти, що тер­мін «коло­дій» уві­йшов до сере­дньо­ві­чних укра­їн­ських писем­них дже­рел більш, ніж 400 з лишком років тому, а саме в добу роз­кві­ту козач­чи­ни…

В 1860 році в Росій­ській імпе­рії була вида­на кни­га вида­тно­го укра­їн­сько­го етно­гра­фа та гро­мад­сько­го дія­ча  М.Маркевича «Обычаи, пове­рья, кухня и напи­тки мало­рос­си­ян».  В сво­їй кни­зі М.Маркевич спо­ві­щає росій­ським чита­чам про «про­сто­на­ро­дну кухню», десер­ти і напої Укра­ї­ни. В ній наве­де­но 90 реце­птів різних страв, серед яких зна­чна кіль­кість, що виго­тов­ля­лась із боро­шна. Це, зокре­ма, бухан­ці з кав‘яром, баба-шар­па­ни­на, бубли­ки, варе­ни­ки, варя­ни­ці, гилу­ни, галу­шки, галу­шки в ква­сі, гре­ча­ни­ки, кни­ші, кор­жі, кули­ки, коро­вай, лемі­шка, локши­на, медо­вий шулик, паля­ни­ці, пун­ди­ки, пере­пі­чка, пле­скан­ка, пасха, сла­стьо­ни, стов­пці, соло­ма­ха, тете­ря, хоми, пам­пу­шки та інше.  Як бачи­те, пано­ве, жодної згад­ки чи вка­зів­ки на млин­ці в дано­му чима­ло­му пере­лі­ку страв із боро­шна немає. Але про росій­ські млин­ці тро­хи зго­дом, а зараз про наші сма­чню­чі укра­їн­ські варе­ни­ки, які на Масля­ну, як Ви вже зна­є­те «і тур­ки їдять…»

Варе­ни­ки – обря­до­ва стра­ва дав­ніх укра­їн­ців, яка дійшла до нас, напев­не, з часів «три­піль­ської куль­ту­ри». Моло­дий місяць сим­во­лі­зу­вав собою жіно­че нача­ло, а варе­ник був його уосо­бле­н­ням.  З появою на небі моло­до­го міся­ця наші пра­ді­ди кон­че муси­ли помо­ли­тись, аби щасти­ло цілий місяць. Аби місяць спри­яв добро­бу­ту людей, йому роби­ли дару­нок у вигля­ді варе­ни­ків. Начин­ка варе­ни­ків сим­во­лі­зу­ва­ла собою вагі­тну жін­ку, а від­так, про­дов­же­н­ня роду. Напри­клад, варе­ни­ки,  начи­не­ні пшо­ня­ною кашею, спри­йма­лись пра­ді­да­ми як сим­вол май­бу­тньо­го вро­жаю; начин­ка з гри­бів спри­я­ла чоло­ві­чій силі, з риби – жіно­чій; варе­ни­ки начи­не­ні посі­че­не­ни­ми варе­ни­ми куря­чи­ми яйця­ми та зелен­ню, наді­ля­ли­ся вели­кою жит­тє­твор­чою силою; варе­ни­ки з маком уосо­блю­ва­ли бага­то­ма­ні­тність сві­тів та зоря­но­го сві­ту; варе­ни­ки з вишня­ми або дики­ми чере­шня­ми вва­жа­лись чарів­ни­ми… Осо­бли­ве ж місце займа­ли варе­ни­ки з сиром, адже сир – це є про­дукт пере­роб­ки моло­ка, а моло­ко в уяв­ле­н­нях наших пра­ді­дів було сим­во­лом при­мно­же­н­ня та доста­тку.

У наро­дних каз­ках та замов­ля­н­нях «Моло­чна ріка з кисіль­ни­ми бере­га­ми» уосо­блює собою зем­ний рай. Тож поба­жа­н­ня «Щоб ти жив, як варе­ник у сме­та­ні» було поба­жа­н­ням доброї хатньої магії, з тим, аби в тебе, в тво­їй роди­ні і в тво­є­му краю все було в ціл­ко­ви­тій гар­мо­нії і доста­тку.

Саме тому, голов­ною стра­вою на Масля­ну, тоб­то Коло­дій,  в Укра­ї­ні  спо­кон­ві­ку  і був варе­ник, а тиждень коли їли варе­ни­ки з сиром, нази­вав­ся «баб­ським», бо варе­ник з сиром сим­во­лі­зу­вав собою вагі­тну жін­ку, про­дов­жу­ва­чку вели­ко­го Роду.

Тож не див­но, що наші пра­ді­ди кепку­ва­ли, що на Масля­ну «і тур­ки варе­ни­ки їдять…». Малось на ува­зі букваль­но насту­пне: «Хіба хтось собі ворог? Хоча б і ті ж тур­ки? Хто ж собі поба­жає пога­но­го? На дум­ку наших пра­ді­дів, і тур­ки були б не про­ти того, аби у них були вели­кі та бага­ті роди­ни, що живуть у пов­но­му доста­тку, при­найм­ні так, як укра­їн­ський варе­ник із сиром у сме­та­ні…». Ота­ка коза­цька магія…

Костян­тин Олій­ник – козак Леву­шків­сько­го куре­ня Вой­ська Запо­розь­ко­го Низо­во­го (рука вла­сна)

Завітайте до нас на «Козацький Колодій» (Масляну) та скуштуйте вареників із сиром!

Давайте спільно відроджувати наші давні самобутні традиції!

P.S.

Свя­то Коло­дія (Масля­ної) в Укра­ї­ні:

Тиждень Коло­дія (Масля­ної) нази­вав­ся «баб­ським тижнем». Тож про­довж тижня, зазда­ле­гідь домо­вив­шись, жін­ки зби­ра­ли­ся в шин­ку – «щоб поко­лод­ку­ва­ти», після цьо­го, замо­вив­ши налив­ки, виго­ло­шу­ва­ли здра­ви­ці (тости) і віта­ли один одно­го. Все це носи­ло жар­тів­ли­вий хара­ктер. Пока­ра­ним доро­слим чоло­ві­кам та жін­кам за те, що не одру­жи­ли у цьо­му році сво­їх дітей, прив’язували колод­ку до лівої ноги, а дів­ча­там та хло­пцям на ліву руку або до пояса. Жіно­цтво роби­ло склад­чи­ну  із при­не­се­но­го сиру, варе­ни­ків, масла, яєць і горіл­ки. Кожно­му чоло­ві­ку чи паруб­ку, хто на ту пору захо­див до шин­ку, моло­ди­ці чіпля­ли колод­ку, зазда­ле­гідь заго­тов­ле­ну напе­ре­до­дні, за що він мав від­ку­пи­ти­ся поста­вив­ши мого­рич медо­ву­хою чи горіл­кою.

На Над­дні­прян­ській Укра­ї­ні кожен день свя­тку­ва­н­ня Коло­дія, тоб­то Масля­ної, мав свої «імен­ні накли­чки».

В поне­ді­лок «колод­ка наро­ди­ла­ся»,
у вів­то­рок «хре­сти­ла­ся»,
сере­да – «похре­сти­ни»,
в четвер – «поми­ра­ла»,
в п’ятницю її «хоро­ни­ли»,
а в субо­ту «опла­ку­ва­ли».
В неді­лю, остан­ній день Масля­ної, молодь «воло­чить колод­ку»! Співи, музи­ки, тан­ці тягли­ся аж до опів­но­чі. Поча­сту­вав­шись, гурт спів­ав: «Чому мені горі­ло­чки не пити, коли в мене хоро­шії діти…».

Исто­рия и тра­ди­ции пра­здно­ва­ния Масле­ни­цы в Рос­сии
(інфор­ма­ція взя­та з суча­сних росій­ських дже­рел)

… Суб­бо­та нака­ну­не масле­ной неде­ли называ­лась “малень­кой масле­ни­цей”. В этот день при­ня­то было поми­нать умер­ших роди­те­лей и род­ствен­ни­ков. Для них пекли спе­ци­аль­ное уго­ще­ние – бли­ны. Пер­вый блин кла­ли на божни­цу, слу­хо­вое окно или крышу, остав­ля­ли на моги­лах на кла­дби­ще, разда­ва­ли в цер­квях нищим, мона­хам и стран­ни­кам. В воскре­се­нье на заго­ве­нье перед Вели­ким постом после­дний раз ели мясо. Основ­ным уго­ще­ни­ем и сим­во­лом Масле­ни­цы явля­ю­тся бли­ны. Тра­ди­ция печь бли­ны в Рос­сии сохра­ни­лась со вре­мён покло­не­ния языче­ским богам. Бли­ны были глав­ной обря­до­вой поми­наль­ной едой. До наше­го вре­ме­ни в неко­то­рых обла­стях север­ной Рос­сии сохра­ни­лось суе­ве­рие, когда перед похо­ро­на­ми на чело покой­ни­ка клал­ся блин. После похо­рон, этот поми­наль­ный блин род­ствен­ни­ки ухи­тря­лись под­су­нуть свя­щен­ни­ку, что­бы он  его съел. Если батю­шка съе­дал этот поми­наль­ный блин – усо­пше­му Цар­ствие Небе­сное. Это суе­ве­рие ещё раз под­твер­жда­ет древ­нее  архаи­чное  дохри­сти­ан­ское прои­схо­жде­ние бли­нов как поми­наль­ной еды.

Вопре­ки широ­ко рас­про­стра­нён­но­му мне­нию, бли­ны не явля­ю­тся и нико­гда не явля­лись сим­во­лом солн­ца у сла­вян­ских наро­дов. Бли­ны у сла­вян все­гда были поми­наль­ным блю­дом, поэто­му они как нель­зя кста­ти соо­твет­ству­ют поми­наль­ной сущно­сти Масле­ни­цы.

Патри­арх Адри­ан хотел уни­что­жить этот «бесов­ский пра­здник», но не успел, одна­ко сокра­тил вре­мя его на 8 дней.

Пра­здно­вать Масле­ни­цу начи­на­ли с поне­дель­ни­ка сле­ду­ю­щей неде­ли.

Для все­го рус­ско­го насе­ле­ния семь масле­ни­чных дней были самым весе­лым и люби­мым вре­ме­нем в году. Народ ласко­во называл этот пра­здник “каса­то­чка”, “сахар­ные уста”, “цело­валь­ни­ца”, “честная масле­ни­ца”, “весе­лая”, “пеpе­пе­ло­чка”, “объе­ду­ха”.

Масле­ни­ца на про­тя­же­нии мно­гих веков сохра­ни­ла хара­ктер наро­дно­го гуля­нья. Сим­во­лом Масле­ни­цы было чуче­ло из соло­мы, обря­жен­ное в жен­ские оде­жды, с кото­рым вме­сте весе­ли­лись, а затем сжи­га­ли на костре вме­сте с бли­ном, кото­рое чуче­ло дер­жа­ло в руке. Все тра­ди­ции Масле­ни­цы направ­ле­ны на то, что­бы похо­ро­нить зиму, то есть сже­чь на костре чуче­ло зимы. Этот обряд есть не что иное как рекон­стру­кция древ­не­го погре­баль­но­го языче­ско­го обря­да пле­мён, насе­ляв­ших севе­ро-восток Рос­сии до при­ня­тия ими Хри­сти­ан­ства. 

Основ­ным уго­ще­ни­ем и сим­во­лом Масле­ни­цы явля­ю­тся бли­ны. Их пекут каждый день с поне­дель­ни­ка, но осо­бен­но мно­го ‑ с четвер­га по воскре­се­нье.

Вся неде­ля на масле­ни­цу име­но­ва­лась не ина­че как “честная, широ­кая, весе­лая, боя­рыня-масле­ни­ца, госпо­жа масле­ни­ца”. Каждый день неде­ли име­ет свое назва­ние, кото­рое гово­рит о том, что в этот день нужно делать.

Поне­дель­ник – “встре­ча” пра­здни­ка. Дети дела­ли утром соло­мен­ное чуче­ло Масле­ни­цы, наря­жа­ли его и все вме­сте вози­ли по ули­цам.
Втор­ник – “заи­грыш”. В этот день начи­на­ю­тся весе­лые игры. С утра деви­цы и молод­цы ката­лись на ледя­ных горах, ели бли­ны.
Сре­да – “лаком­ка”. На пер­вом месте в ряду уго­ще­ний, коне­чно же, бли­ны.
Четверг – “разгу­ляй”. Песни, пля­ски, уго­ще­ние друг дру­га вод­кой, браж­кой, ну и, коне­чно же, бли­на­ми.
Пятни­ца – “тещи­ны вече­ра”, когда зять едет “к теще на бли­ны”.
Суб­бо­та – “золов­ки­ны поси­дел­ки”. В этот день ходят в гости ко всем род­ствен­ни­кам, и уго­ща­ю­тся бли­на­ми, поми­ная усо­пших род­ствен­ни­ков.
Воскре­се­нье – это заклю­чи­тель­ный “про­ще­ный день”, когда про­сят про­ще­ния у родных и зна­ко­мых за оби­ды и после это­го, как пра­ви­ло, пьют вод­ку, браж­ку, весе­ло поют и пля­шут, тем самым про­во­жая (хоро­ня) широ­кую Масле­ни­цу.

В этот день на огром­ном костре сжи­га­ют соло­мен­ное чуче­ло, оли­це­тво­ря­ю­щее уми­ра­ю­щую зиму. Его уста­нав­ли­ва­ют в цен­тре костро­вой пло­щад­ки и про­ща­ю­тся с ним шутка­ми, песня­ми, тан­ца­ми. Руга­ют зиму за моро­зы и зим­ний голод и бла­го­да­рят за весе­лые зим­ние заба­вы, поми­ная умер­шую зиму вод­кой  и пое­да­ни­ем бли­нов. Это ещё раз под­твер­жда­ет, что бли­ны явля­ю­тся древ­ней риту­аль­ной поми­наль­ной едой, со вре­мён покло­не­ния языче­ским боже­ствам… После это­го чуче­ло поджи­га­ют под весе­лые возгла­сы и песни. Когда же зима сго­рит, завер­ша­ет пра­здник финаль­ная заба­ва: моло­де­жь прыга­ет через костер.

Про­ща­ние с Масле­ни­цей завер­ша­лось в пер­вый день Вели­ко­го поста – Чистый поне­дель­ник, кото­рый счи­та­ли днем очи­ще­ния от гре­ха и ско­ром­ной пищи.

(Те, що укра­їн­ці є слов‘янами ні в кого не викли­кає сум­ні­ву… Однак у нас, по обох бере­гах Дні­пра, похо­валь­ною стра­вою були не «бли­ны», як пишуть про це росі­я­ни, а коли­во (поми­наль­на каша, що нага­дує кутю), тоб­то і тут росі­я­ни не вга­да­ли! Хто не вірить, то запи­тай­те про це у ста­рих людей)

Тож, не дарма, наші прадіди – Запорозькі козаки, кепкуючи над москалями, казали, що на Масляну «і турки вареники їдять!», а про нас, православних християн, і мови не може бути!

Наші послуги

Страви в шинку

Вартість входу

100грн

Пільгові ціни(громадяни України)

  • 60грнПенсіонери
    При наявності пенсійного посвідчення
  • 60грнШколярі
    При наявності учнівського квитка
  • 60грнСтуденти
    В будні несвяткові дні при наявності студентського квитка

Безкоштовний вхід(громадяни України)

  • Дошкільнята
  • Інваліди І-ІІ груп
    За умови наявності пільгового посвідчення
  • Солдати та сержанти-строковики
    Збройні сили України
  • Ветерани АТО
    За наявності посвідчення Учасника бойових дій (УБД)

Наша адреса
вулиця Михайла Донця, 2, Київ
Це на теперішньому масиві Відрадний поблизу Національного авіаційного університету
Що до нас їде?
  • 27
    Від станцій метро Петрівка та Шулявська
  • 433
    Від перетину Хрещатика і бульвару Тараса Шевченка
  • 201
    Від станції метро Шулявська
  • 427
    Від станцій метро Палац Спорту та Шулявська
Весь транспорт їде до зупинки «вулиця Михайла Донця»