Козацький Колодій (Масляна) у «Мамаєвій Слободі». «Українські вареники проти російських «блінов»!
21 Січня 2016 12:18

Головне гасло заходу: «Українські вареники проти російських «блінов»! Ні зросійщенню українських традицій! «Бліни» на росію!

Наші пра­діди Запо­розькі козаки, кепку­ючи над моска­лями, казали, що на Масляну «… і турки варе­ники їдять!». А про нас, пра­во­слав­них хри­стиян, і мови не може бути!

Тож запрошуємо на «Козацький Колодій» (Масляну) в «Мамаєву Слободу»!

Свято Коло­дія окрім Масля­ної мало в укра­їн­ців ще й інші назви: Масниця, Масля­ниця, Сир­опуст, Сиро­пу­сний тиждень, Сирна неділя. Голов­ною стра­вою у ці дні, пра­кти­чно в усіх обла­стях Укра­їни завше були варе­ники з сиром. «Тра­ди­ція» свя­тку­вати Масляну в Укра­їні з «блі­нами» запо­ча­тку­ва­лась пра­кти­чно 50 років тому в часи ген­се­ків Хру­щова та Бре­жнєва. Саме вони роз­по­чали нову хвилю зро­сій­ще­ння укра­їн­ських міст. Тож, давайте спільно закли­кати заклади хар­чу­ва­ння, ресто­рани, а також управ­лі­ння куль­тури при Держ­адмі­ні­стра­ціях та сели­щних радах  від­ро­джу­вати наші само­бу­тні укра­їн­ські тра­ди­ції, бо ж попу­ля­ри­зу­ючи «росій­ські бліни», вони допо­ма­га­ють крем­лів­ським татаро-ордин­ським іде­о­ло­гам робити Укра­їну части­ною так-зва­ного «рус­ского мира»…  Це заклик до тих укра­їн­ців, хто ще не втя­мив, що буцімто «без­не­вин­ний» «росій­ський блін» і є, насправді, части­ною «імпер­ських скрєп», котрі ніве­лю­ючи наші пра­ді­дів­ські тра­ди­ції роблять з Укра­їни частину «руського мира». Москов­ські іде­о­логи зна­ють: «Там де їдять на Масляну їхні бліни, ходять в москов­ські цер­кви, там і є Росія». 

Саме тому, козацьке селище «Мамаєва Слобода» від дня свого відкриття в 2009 році, тобто сьомий рік поспіль, закликає українців відзначати Колодій (Масляну) так, як робили наші прадіди Запорозькі козаки, селяни та шляхта! А вони вважали, що на Масляну «… і турки вареники їдять!» Тому, геть московські традиції на їхні етнічні землі назад до річки Оки та гір північного Уралу!

З нагоди він­шу­ва­ння укра­їн­ського варе­ника з сиром, як голов­ної страви на Масляну по обох бере­гах Дні­пра, госпо­ди­нями «Мама­є­вої Сло­боди» буде вилі­плено понад 20 000 варе­ни­ків із соло­ним та солод­ким сиром!

На слобідському ярмарковому майдані вже традиційно відбудуться командні змагання на найшвидше поїдання українських вареників із сиром та російських «блінов».

Дру­жні зма­га­ння від­бу­ду­ться під коза­цьким гаслом: «Варе­ники чи Бліни»? Хочемо при­на­гі­дно нага­дати, що всі попе­ре­дні роки під час зма­гань: «Хто кого? Варе­ники чи росій­ські бліни?» останні були зав­жди згань­блені, адже постійно пере­ма­гала команда, що їла укра­їн­ські варе­ники з сиром!

Початок заходів на ярмарковому майдані «Мамаєвої Слободи»
як 1
2 так і 13 березня 2016 року о 12–00.  Ласкаво запрошуємо!

Істо­ри­чна довідка:

Ось як опи­сує зро­зумі­лими для росіян тер­мі­нами свято Масля­ної (Коло­дія) на укра­їн­ських зем­лях, ще у дале­кому 1850 році, себто 166 років тому, вида­тний укра­їн­ський етно­граф та гро­мад­ський діяч М.Маркевич в газеті «ПЕТЕРБУРЖСКИЕ ВЕДОМОСТИ»: «В конце фев­раля при­хо­дит Масля­ница; жен­щины воло­чат колодку, т.е. идут по домам  и при­вя­зывают паруб­кам и див­кам неболь­шую колодку к ноге, в нака­за­ние за то, что не всту­пили в брак в про­шлый Мясоед. Эту колодку можна снять не иначе как за неко­то­рый выкуп; на собра­ные деньги пируют и вме­сто бли­нов москов­ских подают варе­ники со сме­та­ною; на масля­нице это глав­ное блюдо».

У нас в козацькому селищі «Мамаєва Слобода» все буде точнісінько так, як у 1850 році в газеті «Петербуржские ведомости» описав для росіян  етнограф М.Маркевич. Гурт дівчат, троїсті музики та козаки допоможуть Вам відчути колоритну атмосферу козацької Наддніпрянщини.

Отож кожна нео­дру­жена дів­чина чи пару­бок отри­ма­ють на «Мама­є­вій Сло­боді» колодку, яку їм прив’яжуть до лівої руки. «Вла­сники» коло­док будуть зму­шені «вику­пля­тись» (затан­цю­вати спільно з фоль­клор­ним коле­кти­вом). Наро­дні гуля­ння 12 та 13 бере­зня 2016 року будуть про­во­ди­тись як на вигоні, поруч із «сви­ня­чим пере­ла­зом», що веде до «Шинку – коса над чар­кою», так і на Слобід­ському ярмар­ко­вому май­дані, де вари­ти­му­ться в здо­ро­ве­зних каза­нах варе­ники з сиром та коза­цька каша «Тетеря».

Однак, аби росі­яни від­чули себе в нас у коза­цькій Вкра­їні в гостях, як «у себе вдома на тери­то­рії від Вал­дай­ської висо­чини і до Уралу» – для них будуть про­по­ну­ва­тись млинці (блины) з різно­ма­ні­тною начин­кою, які в угро­фін­ських пле­мен цієї смуги Росії мають екзо­ти­чну назву «пачат»…

Тож ску­шту­вавши укра­їн­ських варе­ни­ків із сиром чи млин­ців та запивши їх зва­ре­ним на від­кри­тому вогні коза­цьким хміль­ним напоєм «Мусу­лєс» (глін­твейн), або ж медо­ву­хою чи вишне­вою налив­кою, охочі змо­жуть гай­нути вули­цями «Мама­є­вої Сло­боди» на запря­же­них кіньми санях, пока­тати своїх дітей на гой­далці чи потор­гу­ва­тись із пере­ку­пками, при­дбавши собі тра­ди­ційні укра­їн­ські суве­ніри на Слобід­ському ярмар­ко­вому май­дані.  

Охочі змо­жуть зазда­ле­гідь забро­ню­вати собі сто­лик у «Шинку – коса над чар­кою», або одну із хат на «Мама­є­вій Сло­боді» за тел.. 066–091-12–79; 044–361-98–48

Масляна, або ж про­води зими (про­во­джати на той світ, тобто хоро­нити, для пра­во­слав­них росіян, що мешка­ють на вели­че­зних обши­рах росій­ських губер­ній між суча­сним Петер­бур­гом та пів­ні­чним Ура­лом) – є нічим іншим, як рекон­стру­кцією язи­чни­цького похо­валь­ного обряду угро-фін­ських пле­мен, що насе­ляли ці обла­сті до прийня­ття хри­сти­ян­ства. Саме про них у «Пові­сті врем‘яних літ» зга­дує Нестор Літо­пи­сець. Ці літо­пи­сні язи­чни­цькі угро-фін­ські пле­мена пів­ні­чної Росії: Пермь, Мєря, Корела, Мещора, Мурома, Ям, Водь, Чеме­риси, Твер, Марі, Мор­два та інші, тобто пра­діди суча­сних росіян, за сво­їми дав­німи тра­ди­ці­ями не хоро­нили покій­ни­ків у землю, а спа­лю­вали на риту­аль­них вогни­щах, як спа­лю­ють і донині їхні суча­сники «чучело Зими». Таким чином  «про­води Зими» є нічим іншим, як дав­нім похо­валь­ним обря­дом угро-фін­ських пле­мен пів­ні­чно-схі­дної Моско­вії. Під час похо­рон та поми­нок у пред­ків суча­сних росіян було прийнято роз­да­вати всім при­су­тнім похо­вально-обря­дову їжу – «бліни», які вони ще нази­ва­ють «рус­скими бли­нами». Ось як про це напи­сано в росій­ських дже­ре­лах: «…блины были, оче­ви­дно, обря­до­вой, а точнее — поми­наль­ной едой (видимо, в связи со своей архаи­чно­стью). Это про­я­ви­лось в том, что блины явля­ю­тся частым атри­бу­том поми­нок у рус­ских и дру­гих «сла­вян­ских» наро­дов. По той же при­чине блины явля­ю­тся непре­мен­ным атри­бу­том пра­здника Масле­ницы. В наше время блины уже пра­кти­че­ски не вос­при­ни­ма­ю­тся как обря­до­вая еда, и заняли своё место в обыден­ном рус­ском раци­оне». Росій­ські автори зви­чайно лукав­лять, або ж хитру­ють, адже, напри­клад у укра­їн­ців та біло­ру­сів, які на від­міну від росіян без­пе­ре­чно є слов‘янами – «похо­валь­ною» чи «поми­наль­ною» обря­до­вою стра­вою є «коливо» (пісна каша на зра­зок куті) і ніяк не «блины»…

Ми за те, щоб росі­яни пам‘ятали і шану­вали обряди своїх пра­ді­дів, але в Укра­їні є свої давні дідів­ські тра­ди­ції та обряди. І ми будемо до того часу укра­їн­цями, поки будемо їх пам‘ятати та від­тво­рю­вати. Це, зокрема, сто­су­є­ться і дав­нього свята схі­дних слов‘ян Коло­дія, за свід­че­н­нями того ж таки Нестора Літо­пи­сця: полян, ули­чів, дулі­бів (білих хор­ва­тів, або ж суча­сних гали­чан), воли­нян, тивер­ців, древ­лян, дре­го­ви­чів, кри­ви­чів та сіве­рян…

«Люби­телі» від­зна­чати Масляну «москов­ським робом» мають знати, що тер­мін «коло­дій» уві­йшов до сере­дньо­ві­чних укра­їн­ських писем­них дже­рел більш, ніж 400 з лишком років тому, а саме в добу роз­квіту козач­чини…

В 1860 році в Росій­ській імпе­рії була видана книга вида­тного укра­їн­ського етно­графа та гро­мад­ського діяча  М.Маркевича «Обычаи, пове­рья, кухня и напи­тки мало­рос­сиян».  В своїй книзі М.Маркевич спо­ві­щає росій­ським чита­чам про «про­сто­на­ро­дну кухню», десерти і напої Укра­їни. В ній наве­дено 90 реце­птів різних страв, серед яких зна­чна кіль­кі­сть, що виго­тов­ля­лась із боро­шна. Це, зокрема, буханці з кав‘яром, баба-шар­па­нина, бублики, варе­ники, варя­ниці, гилуни, галу­шки, галу­шки в квасі, гре­ча­ники, книші, коржі, кулики, коро­вай, лемі­шка, локшина, медо­вий шулик, паля­ниці, пун­дики, пере­пі­чка, пле­сканка, пасха, сла­стьони, стов­пці, соло­маха, тетеря, хоми, пам­пу­шки та інше.  Як бачите, панове, жодної згадки чи вка­зівки на млинці в даному чима­лому пере­ліку страв із боро­шна немає. Але про росій­ські млинці трохи зго­дом, а зараз про наші сма­чнючі укра­їн­ські варе­ники, які на Масляну, як Ви вже зна­єте «і турки їдять…»

Варе­ники – обря­дова страва дав­ніх укра­їн­ців, яка дійшла до нас, напевне, з часів «три­піль­ської куль­тури». Моло­дий місяць сим­во­лі­зу­вав собою жіноче начало, а варе­ник був його уосо­бле­н­ням.  З появою на небі моло­дого місяця наші пра­діди конче мусили помо­ли­тись, аби щастило цілий місяць. Аби місяць сприяв добро­буту людей, йому робили дару­нок у вигляді варе­ни­ків. Начинка варе­ни­ків сим­во­лі­зу­вала собою вагі­тну жінку, а від­так, про­дов­же­ння роду. Напри­клад, варе­ники,  начи­нені пшо­ня­ною кашею, спри­йма­лись пра­ді­дами як сим­вол май­бу­тнього вро­жаю; начинка з гри­бів спри­яла чоло­ві­чій силі, з риби – жіно­чій; варе­ники начи­нені посі­че­не­ними варе­ними куря­чими яйцями та зеленню, наді­ля­лися вели­кою жит­тє­твор­чою силою; варе­ники з маком уосо­блю­вали бага­то­ма­ні­тні­сть сві­тів та зоря­ного світу; варе­ники з вишнями або дикими чере­шнями вва­жа­лись чарів­ними… Осо­бливе ж місце займали варе­ники з сиром, адже сир – це є про­дукт пере­робки молока, а молоко в уяв­ле­н­нях наших пра­ді­дів було сим­во­лом при­мно­же­ння та доста­тку.

У наро­дних каз­ках та замов­ля­н­нях «Моло­чна ріка з кисіль­ними бере­гами» уосо­блює собою зем­ний рай. Тож поба­жа­ння «Щоб ти жив, як варе­ник у сме­тані» було поба­жа­н­ням доброї хатньої магії, з тим, аби в тебе, в твоїй родині і в тво­єму краю все було в ціл­ко­ви­тій гар­мо­нії і доста­тку.

Саме тому, голов­ною стра­вою на Масляну, тобто Коло­дій,  в Укра­їні  спо­кон­віку  і був варе­ник, а тиждень коли їли варе­ники з сиром, нази­вався «баб­ським», бо варе­ник з сиром сим­во­лі­зу­вав собою вагі­тну жінку, про­дов­жу­ва­чку вели­кого Роду.

Тож не дивно, що наші пра­діди кепку­вали, що на Масляну «і турки варе­ники їдять…». Малось на увазі буквально насту­пне: «Хіба хтось собі ворог? Хоча б і ті ж турки? Хто ж собі поба­жає пога­ного? На думку наших пра­ді­дів, і турки були б не проти того, аби у них були великі та багаті родини, що живуть у пов­ному доста­тку, при­наймні так, як укра­їн­ський варе­ник із сиром у сме­тані…». Отака коза­цька магія…

Костян­тин Олій­ник – козак Леву­шків­ського куреня Вой­ська Запо­розь­кого Низо­вого (рука вла­сна)

Завітайте до нас на «Козацький Колодій» (Масляну) та скуштуйте вареників із сиром!

Давайте спільно відроджувати наші давні самобутні традиції!

P.S.

Свято Коло­дія (Масля­ної) в Укра­їні:

Тиждень Коло­дія (Масля­ної) нази­вався «баб­ським тижнем». Тож про­довж тижня, зазда­ле­гідь домо­вив­шись, жінки зби­ра­лися в шинку – «щоб поко­лод­ку­вати», після цього, замо­вивши наливки, виго­ло­шу­вали здра­виці (тости) і вітали один одного. Все це носило жар­тів­ли­вий хара­ктер. Пока­ра­ним доро­слим чоло­ві­кам та жін­кам за те, що не одру­жили у цьому році своїх дітей, прив’язували колодку до лівої ноги, а дів­ча­там та хло­пцям на ліву руку або до пояса. Жіно­цтво робило склад­чину  із при­не­се­ного сиру, варе­ни­ків, масла, яєць і горілки. Кожному чоло­віку чи парубку, хто на ту пору захо­див до шинку, моло­диці чіпляли колодку, зазда­ле­гідь заго­тов­лену напе­ре­до­дні, за що він мав від­ку­пи­тися поста­вивши мого­рич медо­ву­хою чи горіл­кою.

На Над­дні­прян­ській Укра­їні кожен день свя­тку­ва­ння Коло­дія, тобто Масля­ної, мав свої «іменні накли­чки».

В поне­ді­лок «колодка наро­ди­лася»,
у вів­то­рок «хре­сти­лася»,
середа – «похре­стини»,
в четвер – «поми­рала»,
в п’ятницю її «хоро­нили»,
а в суботу «опла­ку­вали».
В неділю, остан­ній день Масля­ної, молодь «воло­чить колодку»! Співи, музики, танці тяглися аж до опів­ночі. Поча­сту­вав­шись, гурт співав: «Чому мені горі­ло­чки не пити, коли в мене хоро­шії діти…».

Исто­рия и тра­ди­ции пра­здно­ва­ния Масле­ницы в Рос­сии
(інфор­ма­ція взята з суча­сних росій­ських дже­рел)

… Суб­бота нака­нуне масле­ной недели называ­лась “малень­кой масле­ни­цей”. В этот день при­нято было поми­нать умер­ших роди­те­лей и род­ствен­ни­ков. Для них пекли спе­ци­аль­ное уго­ще­ние – блины. Пер­вый блин клали на божницу, слу­хо­вое окно или крышу, остав­ляли на моги­лах на кла­дбище, разда­вали в цер­квях нищим, мона­хам и стран­ни­кам. В воскре­се­нье на заго­ве­нье перед Вели­ким постом после­дний раз ели мясо. Основ­ным уго­ще­нием и сим­во­лом Масле­ницы явля­ю­тся блины. Тра­ди­ция печь блины в Рос­сии сохра­ни­лась со вре­мён покло­не­ния языче­ским богам. Блины были глав­ной обря­до­вой поми­наль­ной едой. До нашего вре­мени в неко­то­рых обла­стях север­ной Рос­сии сохра­ни­лось суе­ве­рие, когда перед похо­ро­нами на чело покой­ника клался блин. После похо­рон, этот поми­наль­ный блин род­ствен­ники ухи­тря­лись под­су­нуть свя­щен­нику, чтобы он  его съел. Если батю­шка съе­дал этот поми­наль­ный блин – усо­пшему Цар­ствие Небе­сное. Это суе­ве­рие ещё раз под­твер­ждает древ­нее  архаи­чное  дохри­сти­ан­ское прои­схо­жде­ние бли­нов как поми­наль­ной еды.

Вопреки широко рас­про­стра­нён­ному мне­нию, блины не явля­ю­тся и нико­гда не явля­лись сим­во­лом солнца у сла­вян­ских наро­дов. Блины у сла­вян все­гда были поми­наль­ным блю­дом, поэтому они как нельзя кстати соо­твет­ствуют поми­наль­ной сущно­сти Масле­ницы.

Патри­арх Адриан хотел уни­что­жить этот «бесов­ский пра­здник», но не успел, однако сокра­тил время его на 8 дней.

Пра­здно­вать Масле­ницу начи­нали с поне­дель­ника сле­ду­ю­щей недели.

Для всего рус­ского насе­ле­ния семь масле­ни­чных дней были самым весе­лым и люби­мым вре­ме­нем в году. Народ ласково называл этот пра­здник “каса­то­чка”, “сахар­ные уста”, “цело­валь­ница”, “честная масле­ница”, “весе­лая”, “пеpе­пе­ло­чка”, “объе­духа”.

Масле­ница на про­тя­же­нии мно­гих веков сохра­нила хара­ктер наро­дного гуля­нья. Сим­во­лом Масле­ницы было чучело из соломы, обря­жен­ное в жен­ские оде­жды, с кото­рым вме­сте весе­ли­лись, а затем сжи­гали на костре вме­сте с бли­ном, кото­рое чучело дер­жало в руке. Все тра­ди­ции Масле­ницы направ­лены на то, чтобы похо­ро­нить зиму, то есть сжечь на костре чучело зимы. Этот обряд есть не что иное как рекон­стру­кция древ­него погре­баль­ного языче­ского обряда пле­мён, насе­ляв­ших северо-восток Рос­сии до при­ня­тия ими Хри­сти­ан­ства. 

Основ­ным уго­ще­нием и сим­во­лом Масле­ницы явля­ю­тся блины. Их пекут каждый день с поне­дель­ника, но осо­бенно много ‑ с четверга по воскре­се­нье.

Вся неделя на масле­ницу име­но­ва­лась не иначе как “честная, широ­кая, весе­лая, боя­рыня-масле­ница, госпожа масле­ница”. Каждый день недели имеет свое назва­ние, кото­рое гово­рит о том, что в этот день нужно делать.

Поне­дель­ник – “встреча” пра­здника. Дети делали утром соло­мен­ное чучело Масле­ницы, наря­жали его и все вме­сте возили по ули­цам.
Втор­ник – “заи­грыш”. В этот день начи­на­ю­тся весе­лые игры. С утра девицы и молодцы ката­лись на ледя­ных горах, ели блины.
Среда – “лакомка”. На пер­вом месте в ряду уго­ще­ний, коне­чно же, блины.
Четверг – “разгу­ляй”. Песни, пля­ски, уго­ще­ние друг друга вод­кой, браж­кой, ну и, коне­чно же, бли­нами.
Пятница – “тещины вечера”, когда зять едет “к теще на блины”.
Суб­бота – “золов­кины поси­делки”. В этот день ходят в гости ко всем род­ствен­ни­кам, и уго­ща­ю­тся бли­нами, поми­ная усо­пших род­ствен­ни­ков.
Воскре­се­нье – это заклю­чи­тель­ный “про­ще­ный день”, когда про­сят про­ще­ния у родных и зна­ко­мых за обиды и после этого, как пра­вило, пьют водку, бражку, весело поют и пля­шут, тем самым про­во­жая (хороня) широ­кую Масле­ницу.

В этот день на огром­ном костре сжи­гают соло­мен­ное чучело, оли­це­тво­ря­ю­щее уми­ра­ю­щую зиму. Его уста­нав­ли­вают в цен­тре костро­вой пло­щадки и про­ща­ю­тся с ним шутками, песнями, тан­цами. Ругают зиму за морозы и зим­ний голод и бла­го­да­рят за весе­лые зим­ние забавы, поми­ная умер­шую зиму вод­кой  и пое­да­нием бли­нов. Это ещё раз под­твер­ждает, что блины явля­ю­тся древ­ней риту­аль­ной поми­наль­ной едой, со вре­мён покло­не­ния языче­ским боже­ствам… После этого чучело поджи­гают под весе­лые возгласы и песни. Когда же зима сго­рит, завер­шает пра­здник финаль­ная забава: моло­дежь прыгает через костер.

Про­ща­ние с Масле­ни­цей завер­ша­лось в пер­вый день Вели­кого поста – Чистый поне­дель­ник, кото­рый счи­тали днем очи­ще­ния от греха и ско­ром­ной пищи.

(Те, що укра­їнці є слов‘янами ні в кого не викли­кає сум­ніву… Однак у нас, по обох бере­гах Дні­пра, похо­валь­ною стра­вою були не «блины», як пишуть про це росі­яни, а коливо (поми­нальна каша, що нага­дує кутю), тобто і тут росі­яни не вга­дали! Хто не вірить, то запи­тайте про це у ста­рих людей)

Тож, не дарма, наші прадіди – Запорозькі козаки, кепкуючи над москалями, казали, що на Масляну «і турки вареники їдять!», а про нас, православних християн, і мови не може бути!

Наші послуги

Страви в шинку

}

Вартість входу

50грн

Пільгові ціни(громадяни України)

  • 35грнПенсіонери
    При наявності пенсійного посвідчення; Понеділок та вівторок - вхід безоплатний.
  • 35грнШколярі
    При наявності учнівського квитка
  • 35грнСтуденти
    В будні несвяткові дні при наявності студентського квитка

Безкоштовний вхід(громадяни України)

  • Дошкільнята
  • Інваліди І-ІІ груп
    За умови наявності пільгового посвідчення
  • Солдати та сержанти-строковики
    Збройні сили України
  • Ветерани АТО
    За наявності посвідчення Учасника бойових дій (УБД)

Наша адреса
вулиця Михайла Донця, 2, Київ
Це на теперішньому масиві Відрадний поблизу Національного авіаційного університету
Що до нас їде?
  • 27
    Від станцій метро Петрівка та Шулявська
  • 433
    Від перетину Хрещатика і бульвару Тараса Шевченка
  • 201
    Від станції метро Шулявська
  • 427
    Від станцій метро Палац Спорту та Шулявська
Весь транспорт їде до зупинки «вулиця Михайла Донця»