Козацький Колодій (Масляна) у «Мамаєвій Слободі»
Опубліковано: 11 Лют 2016 13:17

Споконвіку на землях «чубатих слов‘ян – русинів», які з середньовіччя більш знані в Європі як українці, головною стравою на Масляну були вареники з сиром та сметаною. Щоправда, сама назва свята Масляна не була дуже поширена, більшість України завжди йменувало це свято Колодій! Також в Україні були й інші назви цього свята: Масляна, Масниця, Масляниця, Сиропуст, Сиропусний тиждень, Сирна неділя, Пущення, Бабський тиждень. Однак, не зважаючи на назву, головною стравою впродовж всього «Бабського тижня» був вареник із сиром… Тож вареники на Колодій (Масницю чи Масляну) в цю пору наші прадіди – «чубаті слов‘яни» українці варили щодня, натомість «бліни» на Масницю споживали лише в кількох північних районах Слобожанщини (тепер Сумська та Харківська область), які межували з угро-фінським населенням московії…

Не дарма ж наші пра­діди Запо­розькі козаки кепку­ючи над моско­ви­тами, казали, що на Масляну: «… і турки варе­ники їдять!», то про нас пра­во­слав­них і мови не може бути!

Ось як пише у 1850 році (166 років тому) укра­їн­ський етно­граф та гро­мад­ський діяч Н.А.Маркевич в газеті «Петер­бурж­ские ведо­мо­сти» про Масляну: «В конце фев­раля при­хо­дит Масля­ница; жен­щины воло­чат колодку, т.е. идут по домам  и при­вя­зывают паруб­кам и див­кам неболь­шую колодку к ноге, в нака­за­ние за то, что не всту­пили в брак в про­шлый Мясоед. Эту колодку можна снять не иначе как за неко­то­рый выкуп; на собра­ные деньги пируют и вме­сто бли­нов москов­ских подают варе­ники со сме­та­ною; на масля­нице это глав­ное блюдо».

Початок заходів на ярмарковому майдані «Мамаєвої Слободи»
як 12 так і 13 березня 2016 року о 12–00.  Ласкаво запрошуємо!

З нагоди він­шу­ва­ння укра­їн­ського варе­ника з сиром, як голов­ної страви на Масляну по обох бере­гах Дні­пра, госпо­ди­нями «Мама­є­вої Сло­боди» буде вилі­плено понад 20 000 варе­ни­ків із соло­ним та солод­ким сиром! Також можна буде посма­ку­вати й іншими стра­вами з сиром: сир­ни­ками, нали­сни­ками, пиріж­ками, сир­ною бабою, сир­ною запі­кан­кою…

На слобідському ярмарковому майдані вже традиційно відбудуться командні змагання на найшвидше поїдання українських вареників із сиром та російських «блінов».

Дру­жні зма­га­ння від­бу­ду­ться під коза­цьким гаслом: «Варе­ники чи Бліни»? Хочемо при­на­гі­дно нага­дати, що всі попе­ре­дні роки під час зма­гань: «Хто кого? Варе­ники чи росій­ські бліни?» останні були зав­жди згань­блені, адже постійно пере­ма­гала команда, що їла укра­їн­ські варе­ники з сиром!

Для «люби­те­лів» від­зна­чати Масляну на москов­ський кшталт, цебто з «блі­нами-соне­чками» пові­дом­ля­ємо, що тер­мін «коло­дій» уві­йшов до укра­їн­ських писем­них дже­рел більш як 400 з лишком років тому, тобто в добу козач­чини. Однак свято «Коло­дій» без­пе­ре­чно існу­вало й до пер­шої писем­ної згадки про нього. На думку біль­шо­сті дослі­дни­ків слов‘янської ста­ро­вини – «Коло­дій» не має ана­ло­гів у жодного сусі­днього з Укра­ї­ною народу, тобто не запо­зи­че­ний ні в кого. Це є наше вла­сне дуже давнє свято, яке зану­рене своїм корі­н­ням у дохри­сти­ян­ські часи, можливо навіть до матрі­ар­хату, коли наші пра­діди вша­но­ву­вали Велику Богиню Матір – Макош (Богиню жіно­чої долі). Велика Богиня Матір мала й багато інших імен, які зде­біль­шого не дійшли до нашого часу. Тому в свя­тку­ва­н­нях Коло­дія про­сте­жу­ю­ться еле­менти гли­бин­них віру­вань доби, коли жінка на наших зем­лях була голов­ною (матрі­ар­хату). Саме тому, тиждень, коли він­шу­вали Велику Богиню Матір, як покро­ви­тельку шлюбу та сім‘ї і нази­вався «баб­ським», адже в цей тиждень укра­їн­ські жінки виро­бляли з чоло­ві­ками все, що хотіли. Напри­клад, дів­чина смі­ливо могла засва­тати будь якого упо­до­ба­ного парубка і він не мав права їй від­мо­вити. Також жінки могли зму­сити парубка одру­жи­тись на дів­чині, що зава­гі­тніла від нього… Про­дов­же­ння роду – от що було голов­ним на слов‘янському святі «Коло­дія» на від­міну від угро-фінів моско­ви­тів, де «хоро­нили зиму» з «блі­нами». Отже стає зро­зумі­лим, чому свя­тко­вою стра­вою були варе­ники з сиром, адже «варе­ник», то моло­дий місяць, що сим­во­лі­зу­вав собою жіночу цно­тли­ві­сть (неза­йма­ні­сть). «Колодка» ж, яка дала назву святу дав­ніх слов‘янських пле­мен Над­дні­прян­щини, в жар­тів­ли­вій формі уосо­блю­вала собою чоло­віче начало, цебто пру­тень (фалос). Ось яку риту­альну пісню в XIX ст.. запи­сала Леся Укра­їнка, вчи­тай­тесь, будь ласка:

Ой упала коло­дойка з неба, —
Ой чого ж бо нам та й до пані треба?
Ой треба ж нам та й до пані воза,
Ой наша пані, як чер­вона рожа.
Ой упала коло­дойка з неба, —
Ой чого ж бо нам та й до пані треба?
Ой треба ж нам та й до пані дишля,
Ой наша пані, як чер­вона вишня…

Панове, і де тут «москов­ська весна» з її «соне­чком» та блі­нами? Хіба Ви не розу­мі­єте, що має­ться на увазі під мета­фо­рою «… Наша пані, як чер­вона рожа…» і чому треба пані воза і до нього дишло… 

Не дарма ж укра­їн­ський варе­ник у поля­ків нази­ва­є­ться «Руські піроги». Бо ж пиріг, це від слова пиру­вати (свя­тку­вати). Отже, риту­альна (свя­ткова) страва на «Коло­дія» це варе­ник з сиром, а не блін. Адже це давнє слов‘янське свято має зов­сім іншу іде­о­ло­гію, від­мінну від угро-фін­ських пле­мен моско­вії. У нас йде­ться про про­дов­же­ння роду (життя), а у них про похо­валь­ний обряд зими. Зима вмерла – її хоро­нять (спа­лю­ють опу­дало). У нас не тільки різні свята з моска­лями, але й від­мінна мен­таль­ні­сть. Ми свя­тку­ємо про­дов­же­ння життя, а вони від­зна­ча­ють похо­рони зими та їдять бліни, як головну страву під час похо­рон ще до XIX ст.. у пів­ні­чно-схі­дних губер­ніях моско­вії.

Обряд «Колодки» або ж «Коло­дія» від­зна­чали напе­ре­до­дні Вели­кого посту, в остан­ній тиждень м’ясниці, в народі його ще нази­вали «сиро­пу­сним». Цей тиждень був остан­нім тер­мі­ном коли ще можна було справ­ляти весі­лля…

Отже тих паруб­ків які не всти­гли оже­ни­тися чекала «жор­стока жіноча кара» – Коло­дій.

В різних обла­стях Укра­їни були свої осо­бли­во­сті свя­тку­ва­ння, проте в основ­ній масі цей обряд три­вав про­тя­гом тижня. Кожен день свя­тку­ва­ння Коло­дія мав свої «іменні накли­чки». В поне­ді­лок «колодка наро­ди­лася», у вів­то­рок «хре­сти­лася», середа – «похре­стини», в четвер – «поми­рала», в п’ятницю її «хоро­нили», а в суботу «опла­ку­вали». В неділю, остан­ній день Масля­ної, молодь «воло­чить колодку»! Зазда­ле­гідь домо­вив­шись зби­ра­лися в шинку – «щоб поко­лод­ку­вати», після цього, замо­вивши горілки, виго­ло­шу­вали здра­виці (тости) і вітали один одного. Все це носило жар­тів­ли­вий хара­ктер. Пока­ра­ним доро­слим чоло­ві­кам та жін­кам за те, що не одру­жили у цьому році своїх дітей, прив’язували колодку до лівої ноги, а дів­ча­там та хло­пцям на ліву руку або до пояса й не дозво­ля­лось її зні­мати доти, доки не від­ку­пи­ться, тобто не поста­вить в шинку мого­рич. Жіно­цтво робило склад­чину  із при­не­се­ного сиру, варе­ни­ків, масла, яєць і горілки. Кожному чоло­віку чи парубку, хто на ту пору захо­див до шинка моло­диці чіпляли колодку, зазда­ле­гідь заго­тов­лену напе­ре­до­дні, за що він мав від­ку­пи­тися поста­вивши мого­рич медо­ву­хою чи горіл­кою. Співи, музики, танці тяглися аж до тре­тіх пів­нів. Поча­сту­вав­шись гурт співав: «Чому мені горі­ло­чки не пити, коли в мене хоро­шії діти…».

«Колодка» в шинку мусила вику­пи­тись, заго­дити і шин­каря і музик.

Саме тому в ста­ро­вину «Коло­дій» нази­вали «баб­ським свя­том». Дій­сно, свято було жіноче й ніхто з чоло­ві­ків не смів жін­кам ні в чому пере­чити, а жваво брав уча­сть у всіх їх іграх та жар­тах.

Віншування «Вареника з сиром», як головної святкової страви «чубатих слов‘ян» на Колодій (Масляну) будуть проводитись 12 та 13 березня з 12–00

Кожна  нео­дру­жена дів­чина та хло­пець отри­ма­ють на ярмар­ко­вому май­дані «Мама­є­вої Сло­боди» колодку, яку прив’яжуть до лівої руки. «Вла­сники» цієї колодки мусять зна­йти дорогу до «Шинку – коса над чар­кою», де на них  чека­ти­муть не тільки тро­їсті музики, але й часту­ва­ння та жарти весе­лих моло­диць (всі вла­сники «коло­док» будуть часту­ва­тись слив’янкою). Також біля «сви­ня­чого пере­лазу», що веде до «Шинку – коса над чар­кою» будуть про­во­ди­тись наро­дні гуля­ння та вари­ти­ме­ться в здо­ро­ве­зних каза­нах, із кіль­кох видів круп, слав­но­зві­сна коза­цька каша «Тетеря» та варе­ники з сиром.

Тож ску­шту­вавши укра­їн­ських варе­ни­ків із сиром, або ж нали­сни­ків, пиріж­ків із сиром, сир­ни­ків та запивши їх зва­ре­ним на від­кри­тому вогні коза­цьким хміль­ним напоєм «Мусу­лєс» (глін­твейн), або ж медо­ву­хою чи вишне­вою налив­кою, охочі змо­жуть гай­нути вули­цями «Мама­є­вої Сло­боди» на запря­же­них кіньми санях або возі, пока­тати своїх дітей на гой­далці чи потор­гу­ва­тись із пере­ку­пками, при­дбавши собі тра­ди­ційні укра­їн­ські суве­ніри на Слобід­ському ярмар­ко­вому май­дані.  

Фоль­клор­ний коле­ктив допо­може Вам від­чути атмо­сферу сере­дньо­ві­чної Над­дні­прян­щини.

Відсвяткуємо Колодій (Масляну) так же ж весело, як це вміли робити наші прабабусі! 

Давайте спільно згадаємо добу матріархату, коли кожен воїн-козак впродовж всього «Бабського тижня» на Колодій був «підкаблучником», але не переставав бути мужнім чубатим воїном!

Благослови, Мати, Колодій святкувати!


Наші послуги

Страви в шинку

Вартість входу

60грн

Пільгові ціни(громадяни України)

  • 40грнПенсіонери
    При наявності пенсійного посвідчення
  • 40грнШколярі
    При наявності учнівського квитка
  • 40грнСтуденти
    В будні несвяткові дні при наявності студентського квитка

Безкоштовний вхід(громадяни України)

  • Дошкільнята
  • Інваліди І-ІІ груп
    За умови наявності пільгового посвідчення
  • Солдати та сержанти-строковики
    Збройні сили України
  • Ветерани АТО
    За наявності посвідчення Учасника бойових дій (УБД)

Наша адреса
вулиця Михайла Донця, 2, Київ
Це на теперішньому масиві Відрадний поблизу Національного авіаційного університету
Що до нас їде?
  • 27
    Від станцій метро Петрівка та Шулявська
  • 433
    Від перетину Хрещатика і бульвару Тараса Шевченка
  • 201
    Від станції метро Шулявська
  • 427
    Від станцій метро Палац Спорту та Шулявська
Весь транспорт їде до зупинки «вулиця Михайла Донця»