«Мамаєва Слобода» оголошує Перший Міжнародний український літературний конкурс “Козацька балачка”
Опубліковано: 09 Лис 2010 11:49

Панове товариство!

Сьогодні 9 листопада 2010 року  вся Україна відзначає День української писемності та мови.

Керуючись звичаєвим козацьким правом та гаслом «Мамаєвої Слободи», яке звучить як «реконкіста», тобто «відвоювання», ми – сучасні українські козаки, нащадки лицарів Війська Запорозького Низового, вирішили саме в цей день здійснити козацьку «шабельну атаку» щодо оборони гідності нашої козацької української мови, дарованої нам Господом Богом. А відтак оголошуємо Перший Міжнародний Український Літературний конкурс „Козацька балачка”, котрий буде тривати з 9 листопада 2010 року по 9 лютого 2011 року.

Маємо честь запросити всіх, в чиїх жилах тече горда козацька кров, взяти участь у літературному конкурсі „Козацька балачка”.

Сфор­мо­ва­на  на спо­кон­ві­чних коза­цьких тери­то­рі­ях, в так зва­но­му коза­цько­му поясі Сере­дньої Над­дні­прян­щи­ни,  «коза­цька бала­чка» закон­сер­ву­ва­ла в собі коза­цькі гово­ри кін­ця 18 сто­лі­т­тя, а від­так не має пра­кти­чно жодних роз­бі­жно­стей із літе­ра­тур­ною укра­їн­ською мовою, котра також сфор­му­ва­лась на осно­ві цих же самих цен­траль­но-укра­їн­ських гово­рів. Адже на Пів­ден­ній Київ­щи­ні та Чер­ка­щи­ні до цьо­го часу «бала­ка­ють»… І це не див­но, адже це – корін­ні коза­цькі зем­лі, так би мови­ти «коли­ска» всьо­го коза­цтва.

За твер­дже­н­ня­ми Гійо­ма Ле Васе­ра де Бопла­на у 1625 році кіль­кість коза­ків, що була зда­тна три­ма­ти в руках шаблю, на корін­них коза­цьких зем­лях у Київ­щи­ні та Бра­тслав­щи­ні (суча­сна Чер­ка­ська, Київ­ська, Кіро­во­град­ська, Він­ни­цька та час­тко­во Жито­мир­ська область) сяга­ла понад 120 000 осіб, а разом із роди­на­ми це більш як пів­міль­йо­на насе­ле­н­ня. На цих корін­них коза­цьких зем­лях у XVI-XVII ст.. гідність роз­мов­ної мате­рин­ської мови коза­цьких тере­нів була під­не­се­на до рів­ня най­ви­щих апо­столь­ських духов­них цілей, а саме: для про­по­від­ей у пра­во­слав­них цер­квах, в «Учи­тель­них Єван­ге­лі­ях», у числен­них пере­кла­дах «Свя­то­го письма». Кра­сно­мов­ним при­кла­дом цьо­го є Пере­со­пни­цьке Єван­ге­ліє, на яко­му беруть при­ся­гу тепе­рі­шні Пре­зи­ден­ти Укра­ї­ни. Пере­со­пни­цьке Єван­ге­ліє є яскра­вим зраз­ком під­твер­дже­н­ня гідно­сті коза­цької мови, бо ж ста­ло одним із пер­ших пере­кла­дів Ново­за­ві­тних книг того­ча­сною роз­мов­ною укра­ї­но-коза­цькою мовою. 

Для бага­тьох тепе­рі­шніх укра­їн­ців, а осо­бли­во киян, буде дуже див­но почу­ти те, що одним із основ­них осе­ред­ків тако­го під­ня­т­тя гідно­сті коза­цької мови у ті дале­кі часи була Киє­во-Печер­ська Лав­ра, де про­по­від­ни­ки про­го­ло­шу­ва­ли Сло­во Госпо­днє лише укра­їн­ською. Дру­кар­ня Киє­во-Печер­ської Лав­ри випу­ска­ла бага­то кни­жок, напи­са­них саме укра­їн­ською мовою. Повчаль­ні чита­н­ня у цер­квах здій­сню­ва­лись того­ча­сною роз­мов­ною укра­їн­ською мовою, саме тією ж мовою якою пов­ся­кчас послу­го­ву­ва­лись коза­ки, пра­во­слав­на руська шля­хта, кня­зі та духо­вен­ство, цеб­то тоді­шня полі­ти­чна елі­та наших земель.

Тому не див­но, що  разом із пере­се­ле­ни­ми укра­їн­ськи­ми коза­ка­ми, вихід­ця­ми з Цен­траль­ної Над­дні­прян­щи­ни, «коза­цька бала­чка» потра­пи­ла на Кубань, Став­ро­пі­л­ля , а також Дон.

Деякі росій­ські полі­ти­ки, аби розі­рва­ти зв’язок із запо­розь­ким мину­лим кубан­ців та мате­рин­ською укра­їн­ською мовою, з полі­ти­чних мір­ку­вань вва­жа­ють і напо­ля­га­ють на тому, що «бала­чка» буцім є діа­ле­ктом мови росій­ської або, при­найм­ні, окре­мою мовою. Із цією метою «коза­цькій бала­чці» на Куба­ні, Дону та Став­ро­піл­лі  нав’язують росій­ську абе­тку.

В Радян­сько­му Сою­зі, як моди­фі­ко­ва­ній Росій­ській імпе­рії, актив­но вико­ри­сто­ву­ва­лась техно­ло­гія  «вышу­че­ва­ния», цеб­то висмі­ю­ва­н­ня, тож сло­во „бала­чка” мало нав­ми­сне обра­зли­вий та глу­зли­вий хара­ктер, бо шля­хом загаль­ної руси­фі­ка­ції вла­да нама­га­лась нав’язати суспіль­ству, що „бала­чка”, себ­то укра­їн­ська мова, є мовою „селю­ків” та «бидла» і не є модною та пре­сти­жною. Між тим,  як свід­чать числе­ні істо­ри­чні дже­ре­ла, цю мову у XVI-XVIII ст. вико­ри­сто­ву­ва­ли в пов­сяк­ден­но­му жит­ті нащад­ки дав­ніх кня­зів­ських та бояр­ських родин, що вці­лі­ли на нашій зем­лі після мон­голь­ської нава­ли і їх у цей час нази­ва­ли шля­хтою та коза­ка­ми.

Не є таєм­ни­цею, що й тепе­рі­шні укра­їн­ські сто­ло­на­чаль­ни­ки не мають жодно­го сен­ти­мен­ту до укра­їн­ської мови і біль­ше пере­йма­ю­ться про­бле­ма­ми її деваль­ва­ції.

Наша коза­цька «шабель­на ата­ка» поля­гає в тому, аби під­кре­сли­ти неро­зрив­ний гене­ти­чний та істо­ри­чний зв’язок бала­чки на Куба­ні та Дону з літе­ра­тур­ною укра­їн­ською мовою, тому ми маю­чи спад­ко­ву коза­цьку честь, назва­ли наш Пер­ший Між­на­ро­дний Укра­їн­ський Літе­ра­тур­ний кон­курс „Коза­цька бала­чка”. Хоче­мо ще раз заяви­ти та під­твер­ди­ти, що «коза­цька бала­чка» –  це насправ­ді мова шля­хе­тної лицар­ської вер­стви сере­дньо­ві­чної Укра­ї­ни, котра дійшла до нас і нею, цією гор­дою коза­цькою мовою, на Пере­со­пни­цько­му Єван­ге­лію нині при­ся­га­ють Пре­зи­ден­ти Укра­ї­ни.

Отже, голов­ною метою Пер­шо­го Між­на­ро­дно­го Укра­їн­сько­го Літе­ра­тур­но­го кон­кур­су „Коза­цька бала­чка” є від­нов­ле­н­ня істо­ри­чної спра­ве­дли­во­сті та реа­бі­лі­та­ція «коза­цької бала­чки» як дав­ньо­укра­їн­ської мови від­ва­жних  вої­нів – лица­рів Вій­ська Запо­розь­ко­го Низо­во­го, рів­но як і попу­ля­ри­за­ція  укра­їн­ської мови та пошук тала­но­ви­тих авто­рів.  

Має­мо впев­не­ність, що отри­ма­є­мо бага­то достой­них робіт, які при­єм­но вра­зять не тіль­ки журі кон­кур­су, а й зго­дом ско­ли­хнуть і всіх укра­їн­ців як в Укра­ї­ні, так і за її межа­ми. 

Участь у кон­кур­сі змо­жуть взя­ти всі охо­чі як з Укра­ї­ни, так і з інших кра­їн, де про­жи­ва­ють укра­їн­ці. Осо­бли­во очі­ку­є­мо робо­ти від укра­їн­ців з Куба­ні та Дону, де досі, як і на Чер­ка­щи­ні та Київ­щи­ні, послу­го­ву­ю­ться нашою рідною коза­цькою бала­чкою.

Кар­та ком­па­ктно­го роз­се­ле­н­ня укра­їн­ців в три­ку­тни­ку між Кар­па­та­ми, Пів­ден­ним Ура­лом та Кав­ка­зом, скла­де­на у Від­ні 1920 року. Збе­рі­га­є­ться в від­ді­лі кар­то­гра­фії Цен­траль­ної нау­ко­вої бібліо­те­ки ім. В.Вернадського АН Укра­ї­ни.

Пано­ве!  Нащад­ки коза­ків! Із сер­ця сто­ли­ці Укра­ї­ни, коза­цько­го сели­ща «Мама­є­ва Сло­бо­да» закли­ка­є­мо Вас при­єд­на­тись до нас й напи­са­ти вір­шо­ва­ний або про­зо­вий твір та наді­сла­ти його на нашу еле­ктрон­ну адре­су: mamayevasloboda@gmail.com, або ж від­пра­ви­ти листом поштою: Коза­цьке сели­ще “Мама­є­ва Сло­бо­да”, вул. Михай­ла Донця,2, місто Київ, Укра­ї­на, 03061.

Всі наді­сла­ні тво­ри повин­ні від­по­від­а­ти насту­пним вимо­гам:

  1. Твір має бути напи­са­ний укра­їн­ською мовою у вір­шо­ва­ній чи про­зо­вій фор­мі.
  2. За обся­гом пови­нен місти­ти не біль­ше, ніж 50 сто­рі­нок дру­ко­ва­но­го текс­ту. Якщо твір над­си­ла­є­ться еле­ктрон­ною адре­сою, він пови­нен йти одним фай­лом у фор­ма­ті WORD. Якщо твір над­си­ла­є­ться по пошті, то він мусить бути  надру­ко­ва­ний на арку­шах фор­ма­ту А4. Не забу­вай­те вка­зу­ва­ти ваше прі­зви­ще та ім’я (псев­до­нім), вік та зво­ро­тну  адре­су.
  3. Твір має роз­по­від­а­ти про геро­ї­чне мину­ле наших пра­ді­дів коза­ків – лица­рів Вій­ська Запо­розь­ко­го Низо­во­го, або ж про їх нащад­ків, які бра­ли участь в визволь­них зма­га­н­нях 20 сто­річ­чя на тери­то­рії Укра­ї­ни, Куба­ні та Дону, або ж про наших суча­сни­ків, які і в наш час не втра­ти­ли коза­цько­го духу та гоно­ру, і в їхньо­му жит­ті зна­йшло­ся місце для непе­ре­сі­чних вчин­ків.
  4. У тво­рі може бути при­су­тня говір­ка, яка вико­ри­сто­ву­є­ться у вашо­му регіо­ні, або ж сло­ва з суча­сно­го укра­їн­сько­го слен­гу. Бо укра­їн­ська мова має свої осо­бли­во­сті у кожно­му регіо­ні, ба навіть у кожно­му дво­рі чи обі­сті, і є суча­сною та кон­ку­рен­тною.
  5. Робо­ти при­йма­ю­ться з 9 листо­па­да 2010 року до 9 люто­го 2011 року.

Пере­мож­ця та лау­ре­а­тів Пер­шо­го Між­на­ро­дно­го Укра­їн­сько­го Літе­ра­тур­но­го кон­кур­су буде ого­ло­ше­но  21 люто­го 2011 року в Між­на­ро­дний день рідної мови на тере­нах коза­цько­го сели­ща «Мама­є­ва Сло­бо­да».

Пам’ятайте, що кожна напи­са­на робо­та – це ще один крок впе­ред на шля­ху роз­бу­до­ви силь­ної неза­ле­жної Дер­жа­ви Укра­ї­на, бо ж як писав укра­їн­ський письмен­ник Оле­ксандр Іль­чен­ко, автор слав­но­зві­сно­го химер­но­го рома­ну з наро­дних вуст «Коза­цько­му роду нема пере­во­ду, або ж Мамай і чужа моло­ди­ця»:  “Мова – пер­ша зброя в бороть­бі: вижи­ве мова, вижи­ве й Вітчи­зна, бо ж мова є не тіль­ки най­пев­ні­ший засіб поне­во­ле­н­ня, а й вір­не (разом з ножем та хлі­бом), надій­не оруж­жя добу­ва­н­ня волі, бо геній наро­ду без буя­н­ня рідної мови не варт нічо­го…”.

Орг­ко­мі­тет

Нехай допоможе нам Господь Бог залишатись на дідівській землі козаками!

Наші послуги

Страви в шинку

Вартість входу

100грн

Пільгові ціни(громадяни України)

  • 60грнПенсіонери
    При наявності пенсійного посвідчення
  • 60грнШколярі
    При наявності учнівського квитка
  • 60грнСтуденти
    В будні несвяткові дні при наявності студентського квитка

Безкоштовний вхід(громадяни України)

  • Дошкільнята
  • Інваліди І-ІІ груп
    За умови наявності пільгового посвідчення
  • Солдати та сержанти-строковики
    Збройні сили України
  • Ветерани АТО
    За наявності посвідчення Учасника бойових дій (УБД)

Наша адреса
вулиця Михайла Донця, 2, Київ
Це на теперішньому масиві Відрадний поблизу Національного авіаційного університету
Що до нас їде?
  • 27
    Від станцій метро Петрівка та Шулявська
  • 433
    Від перетину Хрещатика і бульвару Тараса Шевченка
  • 201
    Від станції метро Шулявська
  • 427
    Від станцій метро Палац Спорту та Шулявська
Весь транспорт їде до зупинки «вулиця Михайла Донця»