Масляна-2011 на «Мамаєвій Слободі» відбудеться 5 та 6 березня (доповнено)
Опубліковано: 31 Січ 2011 12:02

До уваги козаків та козачок! 5 та 6 березня 2011 року окрім відтворення «обряду колодки» на «Мамаєвій Слободі» буде проводитись захід щодо “реабілітації” українського вареника з сиром як головної обрядової страви на Масляну у наших прадідів.

Варе­ни­ки в цю пору по селам та місте­чкам Укра­ї­ни вари­ли щодня. Наші пра­ді­ди вва­жа­ли, що на Масля­ну  «і тур­ки варе­ни­ки їдять!», а про нас пра­во­слав­них хри­сти­ян і мови не може бути! Якби не бру­таль­не втру­ча­н­ня іде­о­ло­гі­чної маши­ни КПРС на поча­тку 70-х років мину­ло­го сто­лі­т­тя, то Масля­на і до цьо­го часу на Укра­ї­ні про­дов­жу­ва­ла б нази­ва­тись «Коло­ді­єм», а укра­їн­ський варе­ник з сиром не зазнав би «репре­сій», а від­так замість варе­ни­ків, які як ми хоче­мо нага­да­ти: «В цей час і тур­ки їдять», ми б не їли росій­ських млин­ців на Масля­ну.

В 1860 році в Росій­ській імпе­рії була вида­на кни­га вида­тно­го укра­їн­сько­го етно­гра­фа та гро­мад­сько­го дія­ча  М.Маркевича «Обычаи, пове­рья, кухня и напи­тки мало­рос­си­ян».  В сво­їй кни­зі М.Маркевич спо­ві­щає росій­ським чита­чам про про­сто­на­ро­дну кухню, десер­ти і напої Укра­ї­ни. В ній наве­де­но 90 реце­птів різних страв, серед яких зна­чна кіль­кість, що виго­тов­ля­лась із боро­шна. Це, зокре­ма, бухан­ці з кав‘яром, баба-шар­па­ни­на, бубли­ки, варе­ни­ки, варя­ни­ці, гилу­ни, галу­шки, галу­шки в ква­сі, гре­ча­ни­ки, кни­ші, кор­жі, кули­ки, коро­вай, лемі­шка, локши­на, медо­вий шулик, паля­ни­ці, пун­ди­ки, пере­пі­чка, пле­скан­ка, пасха, сла­стьо­ни, стов­пці, соло­ма­ха, тете­ря, хоми, пам­пу­шки та інше.  Як бачи­те, пано­ве, жодної згад­ки чи вка­зів­ки на млин­ці в дано­му чима­ло­му пере­лі­ку страв із боро­шна немає. Але про росій­ські млин­ці тро­хи зго­дом, а зараз про наші сма­чню­чі укра­їн­ські варе­ни­ки, які на Масля­ну «і тур­ки їдять…»

Варе­ни­ки – обря­до­ва стра­ва дав­ніх укра­їн­ців, яка дійшла до нас, напев­не, з часів «три­піль­ської куль­ту­ри». Моло­дий місяць сим­во­лі­зу­вав собою жіно­че нача­ло, а варе­ник був його уосо­бле­н­ням.  З появою на небі моло­до­го міся­ця наші пра­ді­ди кон­че муси­ли помо­ли­тись, аби щасти­ло цілий місяць. Аби місяць спри­яв добро­бу­ту людей, йому роби­ли дару­нок у вигля­ді варе­ни­ків. Начин­ка варе­ни­ків сим­во­лі­зу­ва­ла собою вагі­тну жін­ку, а від­так, про­дов­же­н­ня роду. Напри­клад, варе­ни­ки,  начи­не­ні пшо­ня­ною кашею, спри­йма­лись пра­ді­да­ми як сим­вол май­бу­тньо­го вро­жаю; начин­ка з гри­бів спри­я­ла чоло­ві­чій силі, з риби – жіно­чій; варе­ни­ки, начи­не­ні посі­че­не­ни­ми варе­ни­ми куря­чи­ми яйця­ми та зелен­ню, наді­ля­ли­ся вели­кою жит­тє­твор­чою силою; варе­ни­ки з маком уосо­блю­ва­ли бага­то­ма­ні­тність сві­тів та зоря­но­го сві­ту; варе­ни­ки з вишня­ми або дики­ми чере­шня­ми вва­жа­лись чарів­ни­ми… Осо­бли­ве ж місце займа­ли варе­ни­ки з сиром, адже сир – це є про­дукт пере­роб­ки моло­ка, а моло­ко в уяв­ле­н­нях наших пра­ді­дів було сим­во­лом при­мно­же­н­ня та доста­тку.

У наро­дних каз­ках та замов­ля­н­нях «Моло­чна ріка з кисіль­ни­ми бере­га­ми» уосо­блює собою зем­ний рай. Тож поба­жа­н­ня «Щоб ти жив, як варе­ник у сме­та­ні» було поба­жа­н­ням доброї хатньої магії, з тим, аби в тебе, в тво­їй роди­ні і в тво­є­му краю все було в ціл­ко­ви­тій гар­мо­нії і доста­тку.

Саме тому, голов­ною стра­вою на Масля­ну, тоб­то Коло­дій,  на Укра­ї­ні  спо­кон­ві­ку  і був варе­ник, а тиждень коли їли варе­ни­ки з сиром, нази­вав­ся «баб­ським», бо варе­ник з сиром сим­во­лі­зу­вав собою вагі­тну жін­ку, про­дов­жу­ва­чку вели­ко­го роду.

Тож не див­но, що наші пра­ді­ди кепку­ва­ли, що на Масля­ну «і тур­ки варе­ни­ки їдять…». Малось на ува­зі букваль­но насту­пне: «Хіба хтось собі ворог? Хоча б і ті ж тур­ки? Хто ж собі поба­жає пога­но­го? На дум­ку наших пра­ді­дів, і тур­ки були б не про­ти того, аби у них були вели­кі та бага­ті роди­ни, що живуть у пов­но­му доста­тку, при­найм­ні так, як укра­їн­ський варе­ник із сиром у сме­та­ні…». Ота­ка коза­цька магія…

Тепер щодо росій­сько­го млин­ця, який разом із росі­я­на­ми при­був до нас на коза­цьку Вкра­ї­ну ще зов­сім недав­но. Зга­дай­мо, що М. Мар­ке­вич ще 160 років тому нічо­го не вка­зує про таку стра­ву. Воно й не див­но, бо укра­їн­ці народ пра­цьо­ви­тий. Бо ж щоб гар­но поїсти, тре­ба добре попра­цю­ва­ти. Уявіть собі при­бли­зну техно­ло­гію при­го­ту­ва­н­ня варе­ни­ка: потрі­бно обов‘язково добре вимі­си­ти тісто, при­го­ту­ва­ти сир, начи­ни­ти ним тісто, злі­пи­ти гар­нень­ко, а вже потім зва­ри­ти, обма­сти­ти сме­та­ною і їсти… Для цьо­го потрі­бно чима­ло часу, вмі­н­ня і ста­ра­н­ня, отже варе­ни­ки – стра­ва не для ліни­вих. Тепер зга­дай­те, як слід готу­ва­ти най­про­сті­ші росій­ські млин­ці: береш склян­ку боро­шна та склян­ку теплої води, роз­бов­ту­єш це, і за якусь хви­ли­ну тобі на гаря­чій ско­во­рід­ці росій­ський мли­нець – деше­во і сер­ди­то. Ота­ке… Про­те така,  зро­бле­на нашвид­ко­руч при­мі­тив­на “про­ста­цька” стра­ва, є не лише обря­до­вою, але й “куль­то­вою” для росі­ян.

Основ­на сим­во­лі­ка млин­ців у пра­ді­дів суча­сних росі­ян була пов‘язана з уяв­ле­н­ням про смерть і потой­бі­чний світ, адже у росі­ян млин­ці при­свя­чу­ва­лись помер­лим. На помин­ках росі­я­ни сим­во­лі­чно году­ва­ли ними душі пред­ків, навіть кла­ли у домо­ви­ни з покій­ни­ка­ми. Дуже шану­ва­ли росі­я­ни «стран­ні­ков», стар­ців, ман­дрів­ни­ків, про­чан, котрі ціли­ми вата­га­ми ман­дру­ва­ли росій­ськи­ми шля­ха­ми. Вони вва­жа­лись посе­ре­дни­ка­ми між дій­сним і потой­бі­чним сві­та­ми, тоб­то як осо­би, що при­йшли «зов­ні» – з іншо­го сві­ту. Їх нама­га­лись запро­си­ти на помин­ки і в пер­шу чер­гу роз­да­ва­ли цю риту­аль­ну недо­ро­гу їжу. Оскіль­ки зона веге­та­тив­но­го дозрі­ва­н­ня «силь­них» пше­ниць ще 150 років тому назад про­хо­ди­ла по межі Чер­ні­гів­ської обла­сті, то пше­ни­цю з вели­кою кіль­кі­стю клей­ко­ви­ни, з якої можна було б, при­мі­ром, спе­кти пиро­ги чи паля­ни­ці, або ж здо­бні бубли­ки, на тери­то­рію Росії заво­зи­ли як екс­порт­ний про­дукт, тому кошту­ва­ла вона над­зви­чай­но доро­го, і не кожен міг це собі дозво­ли­ти. Вихо­дя­чи з цьо­го, на тери­то­рії Росій­сько­го нечорнозем‘я, риту­аль­ну стра­ву – млин­ці – пекли в основ­но­му з гре­ча­но­го боро­шна. Ці  риту­аль­ні млин­ці при­зна­ча­лись також судже­но­му, пер­шо­му хто зустрі­не­ться на доро­зі, пасту­хо­ві, опу­да­лу «Зими». Про­во­ди зими є нічим іншим, як рекон­стру­кці­єю язи­чни­цько­го похо­валь­но­го обря­ду угро-фін­ських пле­мен, що насе­ля­ли Моско­вію. До прийня­т­тя Хри­сти­ян­ства, язи­чни­цькі угро-фін­ські пле­ме­на Моско­вії: Пер­мь, Мєря, Коре­ла, Мещо­ра, Муро­ма, Ям, Водь, Чеме­ри­си, Твер, Марі, Мор­два та інші не хоро­ни­ли покій­ни­ків у зем­лю, а спа­лю­ва­ли на риту­аль­них вогни­щах, як спа­лю­ють і дони­ні «чуче­ло Зими», тоб­то «про­во­ди Зими» є нічим іншим, як дав­нім похо­валь­ним обря­дом угро-фін­ських пле­мен пів­ні­чно-схі­дної Моско­вії. Під час похо­рон у дав­ніх пред­ків суча­сних росі­ян було прийня­то роз­да­ва­ти всім при­су­тнім похо­валь­но-обря­до­ву їжу – «блі­ни». На жаль, в часи Брє­жнев­сько-Суслов­сько­го пері­о­ду, коли «про­во­ди Зими», це б то похо­валь­ний обряд із поїда­н­ням риту­аль­ної росій­ської стра­ви «блі­нов» потра­пив на поча­тку 70-х років мину­ло­го сто­лі­т­тя до нас у Київ та інші міста Укра­ї­ни, ми на це не звер­та­ли ува­гу, були не ті часи… Однак зараз, коли на всіх теле­ві­зій­них кана­лах від бра­ку знань про вла­сні укра­їн­ські тра­ди­ції «піа­рять» сусід­ську риту­аль­ну похо­валь­ну їжу «блі­ни», то стає мото­ро­шно, адже ця чужа тра­ди­ція зі зна­ком мінус дає поту­жні корі­н­ня на наших тере­нах!

Осо­бли­ве зна­че­н­ня для росі­ян в обря­дах мав гаря­чий пер­ший мли­нець, як і мли­нець, що спе­че­ний остан­нім. У воро­жі­н­нях росі­ян­ки засто­со­ву­ва­ли соло­ний мли­нець. Незва­жа­ю­чи на те, що мли­нець був обря­до­вою стра­вою на помин­ках, суча­сні росій­ські етно­гра­фи чомусь про­дов­жу­ють напо­ля­га­ти, що млин­ці є сим­во­лом сон­ця, а їх виго­тов­ле­н­ня і коле­ктив­не поїда­н­ня на Масни­цю озна­ча­ло, буцім­то, пере­мо­гу дня над тем­ря­вою…

Пано­ве коза­ки, давай­те наре­шті визна­ча­тись, до чієї тещі ліпше ходи­ти на гости­ну – до нашої укра­їн­ської тещі на варе­ни­ки, чи до росій­ської, що нашвид­ко­руч  бов­тає з водою боро­шно, аби при­го­сти­ти «улю­бле­но­го»  зятька млин­цем. Нам, коза­кам «Мама­є­вої Сло­бо­ди», чомусь вида­є­ться віро­гі­дним, що Ви нада­сте пере­ва­гу, таки, нашим укра­їн­ським варе­ни­кам із сиром!

Адже 5 та 6 бере­зня на «Мама­є­вій Сло­бо­ді» від­зна­ча­є­ться свя­то Коло­дія (Масля­на), і наші меткі слобід­ські госпо­ди­ні, «чиїсь тещі», при­го­ту­ва­ли для Вас аж 10 000 (десять тисяч) штук варе­ни­ків із сиром. Не полі­ну­ва­лись!

Народні гуляння 5 та 6 березня на ярмарковому майдані “Мамаєвої Слободі” та вигоні біля “Шинку – коса над чаркою” розпочнуться о 10–00 та триватимуть до «третіх півнів».

Дав­ній обряд «Колод­ки» або ж «Коло­дія» від­зна­ча­ли напе­ре­до­дні Вели­ко­го посту, в остан­ній тиждень м’ясниці, в наро­ді його ще нази­ва­ли «сиро­пу­сним». На від­мі­ну від Укра­ї­ни, на тери­то­рії Росії це свя­то нази­ва­лось «Масля­на». В обла­стях між Петер­бур­гом і Пів­ні­чним Ура­лом, голов­ною стра­вою були «бли­ны» (млин­ці). У нас же, на коза­цькій Укра­ї­ні, голов­ною стра­вою на Масля­ну є варе­ни­ки з сиром та сме­та­ною. Цей тиждень був остан­нім тер­мі­ном коли ще можна було справ­ля­ти весілля…Отже тих паруб­ків, які не всти­гли оже­ни­ти­ся, чека­ла «жор­сто­ка жіно­ча кара» – «Коло­дій».

На Над­дні­прян­ській Укра­ї­ні «Коло­дій» нес­про­ста  нази­ва­ли «баб­ським свя­том». Адже дій­сно, свя­то «Коло­дія» було, на прав­ду жіно­че, тож ніхто з чоло­ві­ків чи паруб­ків про­тя­гом тижня не брав­ся жін­кам ні в чому пере­чи­ти, а з покір­ні­стю вола брав жва­ву участь у всіх їх іграх та жар­тах. На дум­ку біль­шо­сті дослі­дни­ків укра­їн­ської ста­ро­ви­ни, «Коло­дій» зану­ре­ний сво­ї­ми корі­н­ня­ми у дохри­сти­ян­ські часи, аж до матрі­ар­ха­ту, у свя­тку­ва­н­нях «Коло­дія» про­сте­жу­ю­ться еле­мен­ти гли­бин­них віру­вань дав­ніх укра­їн­ців, голов­ни­ми діє­ви­ми осо­ба­ми в яких були наші панян­ки, цеб­то пре­кра­сні укра­їн­ські жін­ки. Варе­ник є обря­до­ва стра­ва, пов‘язана з куль­том міся­ця, а саме з пло­дю­чі­стю та про­дов­же­н­ням роду. З міся­цем, який сим­во­лі­зу­вав собою варе­ник, пов‘язувались води, які від­хо­ди­ли в жін­ки, коли вона наро­джу­ва­ла, міся­чні жіно­чі цикли, та й саме жіно­че лоно, на дум­ку наших пра­ді­дів нага­дує фор­му моло­до­го міся­ця.

«Люби­те­лі» від­зна­ча­ти Масля­ну москов­ським робом мають зна­ти, що тер­мін «коло­дій» уві­йшов до сере­дньо­ві­чних укра­їн­ських писем­них дже­рел більш ніж 400 з лишком років тому, а саме в добу роз­кві­ту козач­чи­ни…

Ось як описує свя­то «Коло­дія», зро­зумі­ли­ми для росі­ян тер­мі­на­ми, у дале­ко­му 1850 році, себ­то 161 рік тому, вида­тний укра­їн­ський етно­граф та гро­мад­ський діяч М.Маркевич в газе­ті «ПЕТЕРБУРЖСКИЕ ВЕДОМОСТИ»: «В кон­це фев­ра­ля при­хо­дит Масля­ни­ца; жен­щи­ны воло­чат колод­ку, т.е. идут по домам  и при­вя­зыва­ют паруб­кам и див­кам неболь­шую колод­ку к ноге, в нака­за­ние за то, что не всту­пи­ли в брак в про­шлый Мясо­ед. Эту колод­ку можна снять не ина­че как за неко­то­рый выкуп; на собра­ные день­ги пиру­ют и вме­сто бли­нов москов­ских пода­ют варе­ни­ки со сме­та­ною; на масля­ни­це это глав­ное блю­до».

Дій­сно, ще зов­сім недав­но, коли голов­ний іде­о­лог ЦК КПРС Суслов не почав інтен­сив­но при­щі­плю­ва­ти до нашої «укра­їн­ської вишні» «пів­ні­чно-ураль­ську бере­зу», голов­ною стра­вою на Масля­ну на Укра­ї­ні були виклю­чно варе­ни­ки з сиром та сме­та­ною!

Укра­ї­на дуже бар­ви­ста і коло­ри­тна, тож стро­ка­тість наших демо­кра­ти­чних уяв­лень про­я­ви­лась і в осо­бли­во­стях свя­тку­ва­н­ня «Коло­дія». В основ­ній масі обла­стей Укра­ї­ни цей обряд три­вав про­тя­гом тижня. Кожен день свя­тку­ва­н­ня Коло­дія мав свої «імен­ні накли­чки». В поне­ді­лок «колод­ка наро­ди­ла­ся», у вів­то­рок «хре­сти­ла­ся», сере­да – «похре­сти­ни», в четвер – «поми­ра­ла», в п’ятницю її «хоро­ни­ли», а в субо­ту «опла­ку­ва­ли». В неді­лю, остан­ній день Масля­ної, молодь «воло­чить колод­ку»! Зазда­ле­гідь домо­вив­шись зби­ра­ли­ся в шин­ку – «щоб поко­лод­ку­ва­ти», після цьо­го, замо­вив­ши горіл­ки, виго­ло­шу­ва­ли здра­ви­ці (тости) і віта­ли один одно­го. Все це носи­ло жар­тів­ли­вий хара­ктер. Пока­ра­ним доро­слим чоло­ві­кам та жін­кам за те, що не одру­жи­ли у цьо­му році сво­їх дітей, прив’язували колод­ку до лівої ноги, а дів­ча­там та хло­пцям на ліву руку або до пояса й не дозво­ля­лось її зні­ма­ти доти, доки той не від­ку­пи­ться, тоб­то не поста­вить в шин­ку мого­рич. Жіно­цтво роби­ло склад­чи­ну  із при­не­се­но­го сиру, варе­ни­ків, масла, яєць і горіл­ки. Кожно­му чоло­ві­ку чи паруб­ку, хто на ту пору захо­див до шин­ка, моло­ди­ці чіпля­ли колод­ку, зазда­ле­гідь заго­тов­ле­ну напе­ре­до­дні, за що він мав від­ку­пи­ти­ся поста­вив­ши мого­рич медо­ву­хою чи горіл­кою. Співи, музи­ки, тан­ці тягли­ся аж до «тре­тіх пів­нів». Поча­сту­вав­шись гурт спів­ав: «Чому мені горі­ло­чки не пити, коли в мене хоро­шії діти…».

Хоче­мо запро­по­ну­ва­ти  всім бажа­ю­чим, від­свя­тку­ва­ти «Коло­дій» (Масля­ну) так же гамір­но і весе­ло, як це роби­ли наші пра­ба­бу­сі, тоб­то у вигля­ді «Вечор­ниць», що під супро­від тро­їстих музик та гур­ту жар­тів­ли­вих моло­диць та дівок, про­тя­гом тижня з 28 люто­го по 6 бере­зня 2011 року прой­дуть в «Шин­ку – коса над чар­кою».

Програма заходу низки українських вечорниць з понеділка по суботу в “Шинку – коса над чаркою”:

В понеділок: «Колодка народилася» (28 лютого 2011 року). Початок вечорниць о 19–30.
У вівторок: «Колодка хрестилася» (1 березня 2011 року).  Початок вечорниць о 19–30.
В середу: «Похрестини» (2 березня 2011 року). Початок вечорниць о 19–30.
В четвер: «Колодка помирала» (3 березня 2011 року). Початок вечорниць о 19–30.
В п‘ятницю: «Її хоронили» (4 березня 2011 року). Початок вечорниць о 19–30.
В суботу: «Колодку оплакували» (5 березня 2011 року). Початок вечорниць о 19–30.

Масові народні гуляння 5 та 6 березня на ярмарковому майдані “Мамаєвої Слободі” та вигоні біля “Шинку – коса над чаркою” розпочнуться о 10–00 та триватимуть до «третіх півнів».

Гурт дів­чат, тро­їсті музи­ки та коза­ки допо­мо­жуть Вам від­чу­ти коло­ри­тну атмо­сфе­ру коза­цької Над­дні­прян­щи­ни. Отож кожна  нео­дру­же­на дів­чи­на чи пару­бок отри­ма­ють на «Мама­є­вій Сло­бо­ді» колод­ку, яку їм прив’яжуть до лівої руки. «Вла­сни­ки» коло­док будуть зму­ше­ні «вику­пля­тись» (затан­цю­ва­ти спіль­но з фоль­клор­ним коле­кти­вом). Наро­дні гуля­н­ня 5 та 6 бере­зня 2011 року будуть про­во­ди­тись як на виго­ні,  поруч із «сви­ня­чим пере­ла­зом», що веде до «Шин­ку – коса над чар­кою» так і на Слобід­сько­му ярмар­ко­во­му май­да­ні, де вари­ти­ме­ться в здо­ро­ве­зних каза­нах коза­цька каша «Тете­ря» та обов‘язково варе­ни­ки з сиром. З тим, аби росі­я­ни від­чу­ва­ли себе в нас у гостях, як «у себе вдо­ма» –  для них будуть про­по­ну­ва­тись млин­ці (бли­ны) з різно­ма­ні­тною начин­кою. Ску­шту­вав­ши варе­ни­ків чи млин­ців, та запив­ши їх медо­ву­хою чи налив­кою, охо­чі змо­жуть гай­ну­ти вули­ця­ми «Мама­є­вої Сло­бо­ди» на запря­же­них кінь­ми санях, пока­та­ти сво­їх дітей на «фур­гал­ці» (ста­ро­дав­ній ана­лог суча­сної кару­се­лі), або ж потор­гу­ва­тись із пере­ку­пка­ми, при­дбав­ши собі тра­ди­цій­ні укра­їн­ські суве­ні­ри на ярмар­ко­во­му май­да­ні.

Для тих, хто хоче по-панськи, цебто з усіма вигодами,  відсвяткувати «Колодій», вже зараз можуть почати бронювати столики в шинку, або ж в приміщенні однієї з хат на Слободі.

Від­діл замов­лень: 093–872-48–77, 361–98-48.
Пошта: IrynaMS2010@gmail.com

Давайте спільно відроджувати наші давні самобутні традиції!

Наші послуги

Страви в шинку

Вартість входу

100грн

Пільгові ціни(громадяни України)

  • 60грнПенсіонери
    При наявності пенсійного посвідчення
  • 60грнШколярі
    При наявності учнівського квитка
  • 60грнСтуденти
    В будні несвяткові дні при наявності студентського квитка

Безкоштовний вхід(громадяни України)

  • Дошкільнята
  • Інваліди І-ІІ груп
    За умови наявності пільгового посвідчення
  • Солдати та сержанти-строковики
    Збройні сили України
  • Ветерани АТО
    За наявності посвідчення Учасника бойових дій (УБД)

Наша адреса
вулиця Михайла Донця, 2, Київ
Це на теперішньому масиві Відрадний поблизу Національного авіаційного університету
Що до нас їде?
  • 27
    Від станцій метро Петрівка та Шулявська
  • 433
    Від перетину Хрещатика і бульвару Тараса Шевченка
  • 201
    Від станції метро Шулявська
  • 427
    Від станцій метро Палац Спорту та Шулявська
Весь транспорт їде до зупинки «вулиця Михайла Донця»