Міжнародний український літературний конкурс “Козацька балачка” продовжено до дня народження Кобзаря (9 березня 2011р)
Опубліковано: 07 Лют 2011 16:38

В пере­пи­сці латин­ською мовою за 1726 рік між кня­зем Угор­ським (Семи­го­род­ським) і Туре­цьким Сул­та­ном ска­за­но: «Укра­ї­на – це спо­кон­ві­чна (спад­ко­ва) зем­ля дав­ніх коза­цьких родів (Ucraina, gens Ukrainiensis, Ucraina terra haereditaria Cosacorum), котру вони собі вкра­я­ли (врі­за­ли, вру­ба­ли, втя­ли, отсі­кли) шаблею». Бо по скіль­ки руба­ла коза­цька шабля (вкра­ю­ва­ла), по стіль­ки й була і є коза­цька зем­ля.  Так, в одно­му з листів того ж пері­о­ду Крим­ський хан пише до коза­ків: «Укра­ї­на – батьків­щи­на Ваша… (Ucraina patria vestra)» і заува­жує: «Що коза­ки і весь нарід укра­їн­ський хай мають зав­ше сво­бо­ду (Cosaci vero et universa gens Ucrainiensis habeant simper libertatem)…  Тож не див­но, що на  Чер­ка­щи­ні та пів­ден­ній Київ­щи­ні мовою «коза­цької бала­чки» й до цьо­го часу кажуть: “вкрай мені хлі­ба”, а не “вріж мені скиб­ку хлі­ба …”.  Бойо­ви­ми шабля­ми “вкра­ю­ва­ли” скиб­ки “свя­тої зем­лі” побра­ти­ми коза­ки та шапка­ми (шапка є сим­во­лом честі та гідно­сті віль­ної люди­ни) її носи­ли, наси­па­ю­чи кур­га­ни над “сте­по­ви­ми лица­ря­ми”, поле­гли­ми в бою за цю рідну дідів­ську зем­лю. Зем­ля, “вкра­я­на” (врі­за­на, вру­ба­на, втя­та, отсі­че­на) коза­ка­ми вздовж Чор­но­го татар­сько­го шля­ху по оби­два боки річки Рось, й нази­ва­лась коза­цькою Вкра­ї­ною. Саме тому в Тара­са Шев­чен­ка сло­во «Укра­ї­на» має ще й іншу, рів­но­ве­ли­ку назву – «Вкра­ї­на» .

На пра­по­рі об‘єднаної Євро­пи в наш час зобра­же­ні зір­ки. Синє поле з два­над­ця­тьма золо­ти­ми зір­ка­ми в цен­трі, роз­мі­ще­ни­ми по колу, сим­во­лі­зує союз наро­дів Євро­пи. Кіль­кість зірок незмін­на, коло є уосо­бле­н­ням єдно­сті, число 12 — доско­на­ло­сті.

Ми ж про­дов­жу­є­мо ски­гли­ти про те, що Укра­ї­на – то є Євро­па та про те, аби нас прийня­ли до цьо­го циві­лі­зо­ва­но­го кола наро­дів Євро­пей­сько­го сою­зу, нага­ду­ю­чи всім про пер­шу нашу Кон­сти­ту­цію Пили­па Орли­ка. Однак ще й рані­ше, до напи­са­н­ня пер­шої в Євро­пі Кон­сти­ту­ції,  ще три­ста шіст­де­сят один рік тому, Укра­ї­на як дер­жа­ва вже мала гонор фігу­ру­ва­ти в цьо­му колі рів­них Євро­пей­ських дер­жав.

Зараз до Євро­пей­сько­го сою­зу вхо­дить 27 дер­жав, 5 дер­жав є потен­цій­ни­ми кан­ди­да­та­ми на вступ. Про пер­спе­кти­ви всту­пу Укра­ї­ни до ЄС на дано­му ета­пі ми може­мо тіль­ки гово­ри­ти, хоча тоді, 361 рік тому, цеб­то у 1650 році, в Євро­пі ніхто не сум­ні­вав­ся щодо потен­ці­а­лу Укра­ї­ни, адже коза­цька Укра­ї­на на чолі з Геть­ма­ном Бог­да­ном-Зино­ві­єм Хмель­ни­цьким на той час вхо­ди­ла в деся­тку най­по­ту­жні­ших та най­впли­во­ві­ших кра­їн кон­ти­нен­ту. Про бага­то з тих наро­дів, які пізні­ше утво­ри­ли дер­жа­ви та вхо­дять зараз до Ради Євро­пи, на той час ніхто й не чув. Оце і є весь про­грес від нашо­го вій­сько­во-полі­ти­чно­го сою­зу з Москов­ським цар­ством у 1654 році.

Під­твер­дже­н­ням вище­на­ве­де­но­го є роз­мі­ще­на в 1650 році в одній із гол­ланд­ських газет міста Delfft полі­ти­чна гра­вю­ра-шарж щодо полі­ти­чно­го ста­ну дер­жав Євро­пи у ХVII ст..  Текст під гра­вю­рою напи­са­но ста­ро­ні­ме­цькою мовою і його можна було б тепер спри­йма­ти як сати­ру на нині­шню об‘єднану Євро­пу.  Заго­ло­вок на гра­вю­рі в пере­кла­ді такий: «Загра­ни­чно-Євро­пей­ське або Фран­цузь­ко-Гол­ланд­ське  зібра­н­ня». В нім фігу­рує разом із інши­ми дер­жа­ва­ми і Укра­ї­на.

На гра­вю­рі, яку ми тут зараз пода­є­мо, фігу­рує 11 дер­жав, з яких дев‘ять в поста­тях людей, а дві в личи­нах тва­рин. Це Англія, що зобра­же­на у вигля­ді неве­ли­ко­го опе­цьку­ва­то­го лева, котрий лежить під сто­лом та хрум­тить “недо­їд­ка­ми”, що пада­ють із спіль­но­го євро­пей­сько­го сто­лу, а також постать пса, що має собою уяв­ля­ти Тур­цію XVII ст.. Дер­жа­ви пону­ме­ро­ва­ні. Число 1 – Фран­ція, 2 – Гол­лан­дія, 3 – Іспа­нія,  з орлом – Німеч­чи­на, 5 – Шве­ція, кра­су­ня – Іспа­нія. Одні з них сидять, дру­гі сто­ять за сто­лом і гра­ють в кар­ти. На сто­лі кар­ти і купа золо­та. Гар­на іспан­ка з доро­ги­ми пер­ла­ми на шиї й руках роз­гля­дає кар­ти. З текс­ту видно, що вони для пожи­ви зно­ву хотять під­ня­ти вій­ну на морі і на суші і вхо­пи­ти­ся за скри­вав­ле­ну зброю. Це Євро­пей­ське зібра­н­ня. Фран­ція каже: “Під­ні­мі­ться, воя­ки! Тепер почи­на­є­ться гра вій­ни! Гол­лан­дія – мій про­тив­ник, я хочу взя­ти її добре в руки. Гол­лан­дія! Готуй­ся до бою!” На це Гол­лан­дія від­по­від­ає: “Я ще не бою­ся. Я ще нічо­го не загу­би­ла й не загу­блю і буду  вою­ва­ти. Іспа­нія буде дер­жа­ти зо мною чи в побі­ді, чи в пораз­ці”. Німеч­чи­на каже до Шве­ції: “Ми двоє буде­мо дер­жа­ти разом, щоб цим досяг­ти миру”. Англія хоче й обі­цяє допо­мог­ти Фран­ції. Зав­ва­жи­мо, що Іспа­нія і Гол­лан­дія в ХVІІ сто­літ­ті були най­ба­га­ті­ші. Як видно по тому, що на сто­лі, – у всіх жадо­ба до пожи­ви кошта­ми сусі­дів і до багат­ства. На гра­вю­рі з пра­во­го боку число 7 – Поль­ща, 8 – Моско­вія, 9 – Укра­ї­на, 10 – пес – це Тур­ція ХVІІ ст. та 11 – лев – Англія. Поль­ща сидить сум­на, зами­сле­на, при­гні­че­на й зажу­ре­на. В 1650 р. її стан був тяж­ким в Євро­пі. Позад неї сто­їть Укра­ї­на в поста­ті Коза­ка, який дер­жить в руці меч і ним погро­жує їй, диви­ться гнів­но на неї й в готов­но­сті наки­ну­ти­ся. В текс­ті чита­є­мо: “Козак пов­ний нами­слу, його сер­це хоче розі­рва­ти­ся од гні­ву на Поль­щу, він зно­ву витя­гає від­то­че­ну шаблю й загро­жує, що вирі­же у Поля­ків і дітей в коли­сці. За коза­ком суне по слі­дах Тата­рин, пов­ний дико­го звір­ства, й зда­ле­ка чути його дикий і хижий крик, рев.  Укра­ї­на, чую­чи його, три­во­жи­ться. Поль­ща в стра­ху, бо вну­трі­шні свар­ки й роз­до­ри пану­ють і вона не може спра­ви­ти­ся з ними та ще й Туре­цький пес весь час загро­жує напа­дом, убив­ства­ми, гра­бун­ка­ми та поже­жа­ми”. Поль­ща каже: “Хочуть мене обез­че­сти­ти, і Моско­вія допо­ма­гає цьо­му вір­но”. Типо­ва на той час постать Моско­вії під числом 8 різ­ко від­рі­зня­є­ться від усіх інших. Всі мають вигляд Євро­пей­ців, а фізіо­но­мія, одяг та вираз лиця Моско­ви­та суто азі­ат­ські – тут Моско­вія – чистий азі­ат: фізіо­но­мія з борід­кою,  рот скрив­ле­ний, хитра і лука­ва. Моско­вія нацько­вує пса (Тур­цію) на Євро­пу й каже: “Я хочу роз­дму­ху­ва­ти огонь, щоб запа­ли­ти Євро­пу” (в текс­ті: “Jch will das Feuer schüren”). Про коза­ка під числом 9 в текс­ті напи­са­но: “Sein Herz im Leib will sich rühren”. Укра­їн­ську дер­жа­ву в текс­ті назва­но: “Die Ucraine” – Укра­ї­на. (“Die Ucraine zitternd bebt”).

На гра­вю­рі Укра­ї­ну вистав­ле­но в Євро­пі нарів­ні з інши­ми дер­жа­ва­ми, як євро­пей­ську дер­жа­ву і чле­на Євро­пей­сько­го зібра­н­ня дер­жав.

Дба­ю­чи про Дер­жав­не гря­ду­ще рідної Вкра­ї­ни, про­рок Тарас Шев­чен­ко запо­від­ав нам якнай­ре­тель­ні­ше осми­слю­ва­ти й вивча­ти істо­рію сво­го наро­ду, аби не зали­шив­ся ніхто бай­ду­жий до його слів: «На що нас мати при­ве­ла? Чи для добра? Чи то для зла? Нащо живем?». Від­по­вів­ши самі собі на це запи­та­н­ня Тара­са Шев­чен­ка, ми муси­мо поба­чи­ти неро­зрив­ну єдність мину­ло­го, суча­сно­го й май­бу­тньо­го та уясни­ти собі: «За що ж боро­лись ми з ляха­ми? За що ж ми різа­лись з орда­ми? За що ско­ро­ди­ли спи­са­ми москов­ські ребра?…» (Чигри­не, Чигри­не).

Тарас Гри­го­ро­вич Шев­чен­ко дуже обу­рю­вав­ся тими бай­ду­жи­ми, що не дба­ли про від­ро­дже­н­ня вели­ко­го мину­ло­го рідної Вкра­ї­ни.

Рішення Оргкомітету літературного конкурсу “Козацька балачка”:

В День укра­їн­ської писем­но­сті та мови, 9 листо­па­да 2010 року, коза­цьке сели­ще «Мама­є­ва Сло­бо­да» з сер­ця сто­ли­ці Укра­ї­ни ого­ло­си­ло про поча­ток при­йо­му робіт на Між­на­ро­дний укра­їн­ський літе­ра­тур­ний кон­курс “Коза­цька бала­чка”.  За умо­ва­ми кон­кур­су, кін­це­вий тер­мін при­йо­му тво­рів до роз­гля­ду збі­гає  9 люто­го 2011 року, а ого­ло­ше­н­ня пере­мож­ців повин­но було від­бу­ти­ся 21 люто­го в Між­на­ро­дний день рідної мови. Згодь­тесь – сим­во­лі­чно?

Впро­довж  трьох міся­ців «Коза­цької бала­чки»,  орг­ко­мі­тет кон­кур­су щоден­но отри­мує все нові й нові листи  з тво­ра­ми кон­кур­сан­тів. Осо­бли­во вели­ка кіль­кість таких листів над­хо­дить остан­нім часом, в перед­день завер­ше­н­ня кон­кур­су. Біль­ше того, на еле­ктрон­ну адре­су  ми поча­ли отри­му­ва­ти листи,  в яких  допи­су­ва­чі про­сять пере­не­сти кін­це­ву дату при­йо­му робіт, оскіль­ки вони не всти­га­ють до 9 люто­го 2011 року допи­са­ти чи допра­цю­ва­ти свої тво­ри.

Маю­чи шля­хе­тну мету, ми не може­мо не бра­ти до ува­ги  звер­не­н­ня кон­кур­сан­тів, тож з метою, аби яко­мо­га  ретель­ні­ше під­би­ти під­сум­ки Пер­шо­го Між­на­ро­дно­го укра­їн­сько­го літе­ра­тур­но­го кон­кур­су «Коза­цька бала­чка», орг­ко­мі­тет прийняв вольо­ве ріше­н­ня пере­не­сти кін­це­ву дату при­йо­му тво­рів кон­кур­сан­тів на 9 бере­зня 2011 року, себ­то на день наро­дже­н­ня Тара­са Шев­чен­ка. 

Ого­ло­ше­н­ня пере­мож­ців уро­чи­сто від­бу­де­ться 7 кві­тня 2011 року на Бла­го­ві­ще­ня. В цей день вся Укра­ї­на отри­має ще одну Бла­гу Звіс­тку про пере­мо­гу в нашій «коза­цькій шабель­ній ата­ці».

Отже, якщо Ви досі не наді­сла­ли Вашу твор­чу пра­цю, то  має­те час до 9 бере­зня 2011 року долу­чи­ти­ся до «Коза­цької бала­чки».  Нага­ду­є­мо, що кожний твір, при­сла­ний на кон­курс, – це ще один крок у роз­ви­тку нашої спад­ко­вої мови дав­ніх коза­цьких родів, цеб­то бала­чки.  Бо кожне село, сели­ще чи місто Укра­ї­ни має свою бала­чку – тоб­то свою уні­каль­ну вимо­ву, сло­ва чи навіть вира­зи.  Бала­ка­ють й до тепер на тере­нах Став­ро­пі­л­ля, Куба­ні й Дону, бо ще досі не роз­чи­ни­лась через поко­лі­н­ня коза­цька кров у нащад­ків Запо­рож­ців.   

Пам’ятаймо, що укра­їн­ська мова – це най­про­сті­ша, та зара­зом витон­че­на зброя, яка сво­ї­ми пло­да­ми, себ­то сло­ва­ми, обе­рі­гає нашу дав­ню коза­цьку лицар­ську націю. 

Голо­ва орг­ко­мі­те­ту
Козак Кор­сун­сько­го куре­ня
Вій­сько­вий писар                                                                                    Іван ІЛЬЧЕНКО 

Також коза­цьке сели­ще «Мама­є­ва Сло­бо­да» дово­дить до відо­ма всіх уча­сни­ків про прийня­те ріше­н­ня щодо вина­го­ро­ди пере­мож­цям. Між­на­ро­дний літе­ра­тур­ний кон­курс засно­вує три пре­мії, яки­ми буде номі­но­ва­но кра­щі тво­ри уча­сни­ків:
І пре­мія – 10 тис. гри­вень.
ІІ пре­мія – 5 тис. гри­вень.
ІІІ пре­мія – 3 тис. гри­вень.
До того ж, за резуль­та­та­ми твор­чо­го захо­ду буде вида­но кни­гу, в яку ввій­дуть тво­ри лау­ре­а­тів, а також кра­щі тво­ри уча­сни­ків кон­кур­су.

Нам вида­є­ться дуже важли­вим пові­до­ми­ти Вас про те, що голо­вою орг­ко­мі­те­ту Пер­шо­го Між­на­ро­дно­го укра­їн­сько­го літе­ра­тур­но­го кон­кур­су “Коза­цька бала­чка” є Іван Іль­чен­ко – онук все­сві­тньо­ві­до­мо­го письмен­ни­ка, авто­ра укра­їн­сько­го химер­но­го рома­ну з наро­дних вуст «Коза­цько­му роду нема пере­во­ду або ж Мамай і Чужа Моло­ди­ця».

Оле­ксандр Єли­се­є­вич Іль­чен­ко з пер­шої сто­рін­ки сво­го без­смер­тно­го рома­ну ніби звер­тав­ся до нас:

«Але… почні­мо нашу іро­ні­чну повість, почні­мо зда­ле­ку.

Ми ж бо не зго­дні, пано­ве това­ри­ство, з тими осві­че­ни­ми хви­ло­зо­па­ми, рито­ра­ми і авди­то­ра­ми, котрі запев­ня­ли колись, буцім при­ро­дна пова­га до часів мину­лих є, мов­ляв, зне­ва­га до часів тепе­рі­шніх,— хоч, ясна річ, і не все дав­нє є кон­че слав­не!

А жеби в тім пере­ко­на­тись, що і в дав­ни­ну було і слав­не і неслав­не, не бій­мось, мій суво­рий читель­ни­ку, ні рито­рів, ні авди­то­рів, ані запо­па­дли­вих хви­ло­зо­пів — і все-таки, пер­цю­ю­чи, добрим гур­том, гро­ма­дою чор­тів слі­пи­ти — почні­мо, при­ступімо:

— Господи благослови!»

Кар­та ком­па­ктно­го роз­се­ле­н­ня укра­їн­ців в три­ку­тни­ку між Кар­па­та­ми, Пів­ден­ним Ура­лом та Кав­ка­зом, скла­де­на у Від­ні 1920 року. Збе­рі­га­є­ться у від­ді­лі кар­то­гра­фії Цен­траль­ної нау­ко­вої бібліо­те­ки ім. В. Вер­над­сько­го АН Укра­ї­ни.

Наші послуги

Страви в шинку

Вартість входу

100грн

Пільгові ціни(громадяни України)

  • 60грнПенсіонери
    При наявності пенсійного посвідчення
  • 60грнШколярі
    При наявності учнівського квитка
  • 60грнСтуденти
    В будні несвяткові дні при наявності студентського квитка

Безкоштовний вхід(громадяни України)

  • Дошкільнята
  • Інваліди І-ІІ груп
    За умови наявності пільгового посвідчення
  • Солдати та сержанти-строковики
    Збройні сили України
  • Ветерани АТО
    За наявності посвідчення Учасника бойових дій (УБД)

Наша адреса
вулиця Михайла Донця, 2, Київ
Це на теперішньому масиві Відрадний поблизу Національного авіаційного університету
Що до нас їде?
  • 27
    Від станцій метро Петрівка та Шулявська
  • 433
    Від перетину Хрещатика і бульвару Тараса Шевченка
  • 201
    Від станції метро Шулявська
  • 427
    Від станцій метро Палац Спорту та Шулявська
Весь транспорт їде до зупинки «вулиця Михайла Донця»