Ми знову перші! Цього разу в Європі. «Мої Мамаї» художниці Катерини Косьяненко здобули Премію і медаль Лоренцо Медичі.
Опубліковано: 22 Гру 2009 10:05

«Мої Мамаї» київ­ської худо­жни­ці Кате­ри­ни Косья­нен­ко отри­ма­ли Пре­мію і медаль Лорен­цо Меди­чі (The International Award “Lorenzo il Magnifico») на пре­сти­жно­му фору­мі суча­сно­го обра­зо­твор­чо­го мисте­цтва – VII Фло­рен­тій­сько­му Біє­на­ле (Biennale Internazionale dell’Arte Contemporanea a Firenza). Мисте­цький захід про­хо­див 5–13 гру­дня 2009 року у місті Фло­рен­ція (Тоска­на, Іта­лія). У Фло­рен­тій­сько­му Бієн­на­ле при­йма­ли участь і інші митці з Укра­ї­ни (Київ, Він­ни­ця, Донецьк, Хар­ків).

«Мої Мамаї». Козак Мамай загад­ко­ва химер­на постать, наро­дний улю­бле­нець, укра­їн­ський герой, лицар. Нев­ми­ру­щий, вічний воїн. В кожній сіль­ській хаті колись разом з іко­на­ми висі­ла пар­су­на (наро­дна кар­ти­на) “Козак Мамай”. З“являється він перед ясни­ми очи­ма людей в скру­тні і непев­ні для Укра­ї­ни дні. Він при­ма­рив­ся худо­жни­ці в очма­ні­ло­му, гамір­но­му Киє­ві серед патрі­ар­халь­ної май­же свя­тої тиші-роско­ші “Мама­є­вої Сло­бо­ди”… І мате­рі­а­лі­зу­вав­ся Козак Мамай не один, а з вір­ни­ми сво­ї­ми побра­ти­ма­ми. Замрі­я­ний, хитру­ва­тий, роз­гу­бле­ний, стом­ле­ний, без­по­се­ре­дній, щиро­сер­дий, про­сту­ва­тий, мудрий, весе­лий, зав­зя­тий, обе­ре­жний, дале­ко­гля­дний, без­стра­шний, нев­га­мов­ний, чистий та свя­тий… Ціла вата­га пер­со­на­жів або ж різні вті­ле­н­ня-іпо­ста­сі одно­го й того ж героя. Від­сто­ро­не­ні, химер­ні осо­би і водно­час ціл­ком зем­ні і реаль­ні. Зно­ву зем­не і небе­сне зли­ло­ся в люд­ській подо­бі. Жит­тя і смерть. Запе­ре­че­н­ня смер­ті. Ствер­дже­н­ня жит­тя. Вічне жит­тя в нескін­чен­но­му очі­ку­ван­ні попід дубом – дере­вом жит­тя, серед роско­ші рай­сько­го бут­тя попід хмар­ка­ми, на кру­чі біля Дні­пра серед укра­їн­сько­го сте­пу – чіткий пара­фраз незро­зумі­ло­го для укра­їн­ця біблій­но­го Еде­му. Бри­нять кобзи і мари­ться, ледь долі­та­ю­чи з мину­ло­го, про­тя­жний коза­цький спів, замі­ша­ний на гір­ко­му при­сма­ку поли­ну і недо­брої долі, кро­ві, нездій­снен­но­сті, втрат і любо­ві. І не тра­пе­за, а євха­ри­сти­чний жер­тов­ний вино­град і свя­те вино для при­ча­стя об’єднало коза­ків. Пере­пле­лись дав­ні вига­да­ні обра­зи і суча­сні реаль­ні пер­со­на­жі. Тут є і порт­рет зна­ме­ни­то­го Кості-Мамая, твор­ця «Мама­є­вої Сло­бо­ди». Дру­зів, як і чому вони в подо­бі дав­ньо­го укра­їн­сько­го лица­ря – таї­на. Перед Богом і людьми несе митець від­по­від­аль­ність за свої тво­рі­н­ня… Кар­ти­на “Мої Мамаї”, пер­ша з серії, дов­го і важ­ко ство­рю­ва­ла­ся і, раптом, ста­ло зро­зумі­ло, що біль­ше її пере­ро­блю­ва­ти не вар­то. Все гото­во. І з тиші май­стер­ні вони див­ним чином потра­пи­ли на Все­укра­їн­ське трі­є­на­ле “Живо­пис -2007”, гло­баль­ну вистав­ку Націо­наль­ної спіл­ки худо­жни­ків „Укра­ї­на від Три­пі­л­ля до сьо­го­де­н­ня в обра­зах суча­сних худо­жни­ків” (2008), потім поїха­ла на Фло­рен­тій­ське Біє­на­ле 2009 року. Напи­са­ні „Мої Мамаї” з болі­сною щирою любов“ю до сво­єї бага­то­стра­ждаль­ної укра­їн­ської зем­лі і її зне­ві­ре­них людей , задля їх роз­ра­ди і захи­сту, задля про­бу­дже­н­ня гене­ти­чної пам“яті…

«Кате­ри­ни». Сюжет можна тра­кту­ва­ти по-різному.Три жіно­чі поста­ті, три Кате­ри­ни, про­сті жін­ки чи свя­ті, що обе­рі­га­ють, піклу­ю­ться, при­кра­ша­ють жит­тя Коза­ків-Мама­їв. Виши­ті кві­тка­ми рушни­ки-доро­го­вка­зи наче зви­са­ють з небес, поєд­ну­ю­чи небе­сне з зем­ним. Вини­ка­ють пев­ні ана­ло­гії з анти­чни­ми Пар­ка­ми – Боги­ня­ми люд­ської долі. Кар­ти­ну ство­ре­но під впли­вом живо­пи­сно­го тво­ру Тара­са Шев­чен­ко «Кате­ри­на» (1842). Та ж лег­кість, духов­на чисто­та, укра­їн­ська щирість, про­ста і в той же час вишу­ка­на кра­са. В «Кате­ри­нах» облич­чя пер­со­на­жів схо­жі на лики укра­їн­ських баро­ко­вих іко­нах, декор пер­шо­го пла­ну (рослин­ний і ані­ма­лі­сти­чний) сти­лі­сти­чно пов’язаний з зобра­же­н­ня­ми на фран­цузь­ких гобе­ле­нах 14–15 сто­лі­т­тя. Холо­дний синій колір, що домі­нує в кар­ти­ні, нага­дує гли­бо­кий, вра­жа­ю­че чистий синій колір вене­цій­сько­го скла і небе­са з фре­сок Джот­то..

Живо­пис Кате­ри­ни Косья­нен­ко яскра­во укра­їн­ський, неро­зрив­но пов’язаний з тра­ди­ці­я­ми укра­їн­ської куль­ту­ри. Вива­же­но суча­сний. Водно­час вира­зно само­бу­тній, напе­ре­сі­чний. Він лег­ко іден­ти­фі­ку­є­ться. Духов­ні, гар­мо­ній­ні обра­зи (май­же як іко­но­пи­сні «обра­зи») при­вер­та­ють до себе ува­гу, зачі­па­ють душу, запам’ятовуються надов­го. Ці кар­ти­ни щиро етно­гра­фі­чні, бо упо­до­ба­н­ня худо­жни­ці не дани­на прим­хли­вій моді «на укра­їн­ське».

Тво­ри Кате­ри­ни Косья­нен­ко нази­ва­ють «автен­ти­чни­ми», «етно­гра­фі­чни­ми», вони мають бага­то шану­валь­ни­ків і в нашій кра­ї­ні і за кор­до­ном серед коле­кціо­не­рів, поці­но­ву­ва­чів обра­зо­твор­чо­го мисте­цтва, серед худо­жни­ків. При­вер­та­ли до себе постій­ну ува­гу «Мої Мамаї» і «Кате­ри­ни» і на Фло­рен­тій­сько­му Біє­на­ле.

http://www.florencebiennale.org/ing_galleria.html

Фло­рен­тій­ське Біє­на­ле має пова­жний між­на­ро­дний ста­тус, про­во­ди­ться з 1997 року. Біє­на­ле 2009 року про­хо­ди­ло під патро­на­том Пре­зи­ден­та Іта­лії та за спри­я­н­ня Міні­стер­ства куль­ту­ри Іта­лії у Фор­тец­цо да Бас­со (Fortezza da Basso) в істо­ри­чно­му цен­трі міста. 650 митців з 78 кра­їн сві­ту пред­ста­ви­ли на суд публі­ки більш ніж 2000 тво­рів, різних за сві­то­с­прийня­т­тям, техні­кою, жан­ра­ми, різно­ви­да­ми – живо­пис, гра­фі­ка, скуль­пту­ра, медіа, фото­гра­фія. Фло­рен­тій­ське Біє­на­ле 2009 року за між­на­ро­дним скла­дом уча­сни­ків і за змі­стом від­по­від­ає про­гра­мі ООН «Діа­лог між циві­лі­за­ці­я­ми». Фло­рен­тій­ський фести­валь суча­сно­го мисте­цтва і являє собою поді­бний діа­лог циві­лі­за­цій. Пред­став­ни­ки різних куль­тур мають можли­вість поді­ли­ти­ся худо­жнім досві­дом, вияви­ти загаль­ні теми і зба­га­ти­ти­ся нова­тор­ськи­ми іде­я­ми, порів­ня­ти твор­чі мето­ди і засо­би вира­зно­сті. Мов­ні бар’єри дола­ю­ться уні­вер­саль­ною мовою мисте­цтва. Склад журі, як і склад уча­сни­ків біє­на­ле, інтер­на­ціо­наль­ний. Чле­на­ми суд­дів­ської коле­гії є орга­ні­за­то­ри захо­ду, пред­став­ни­ки Іта­лії (пре­зи­дент біє­на­ле Паску­а­ле Чело­на – Pasquale Celona, гене­раль­ний дире­ктор біє­на­ле П’єро Чело­на – Piero Celona, істо­рик куль­ту­ри, худо­жній керів­ник біє­на­ле Сте­фа­но Фран­ко­лі­ні – Stefano Francolini), а також дія­чі мистецтв з різних кра­їн. Серед них – Ель­за Айзен­берг (Elza Ajzenberg), коор­ди­на­тор про­гра­ми з істо­рії мисте­цтва та есте­ти­ки в уні­вер­си­те­ті Сан-Пау­лу, Бра­зи­лія; Пан Бан Бен (Pang Bang Ben), член Китай­ської асо­ці­а­ції обра­зо­твор­чих мистецтв, поче­сний про­фе­сор і худо­жник, Китай; Фран­че­ско Бура­нел­лі ( Francesco Buranelli), гене­раль­ний дире­ктор Пап­ської комі­сії по май­ну цер­кви, Вати­кан. Крім того до скла­ду журі вхо­дять пред­став­ни­ки Фран­ції, Австрії, Індії, Мекси­ки, США.

Чле­ни журі наго­ро­ди­ли най­більш вида­тні робо­ти в насту­пних номі­на­ці­ях: живо­пис, скуль­пту­ра, гра­фі­ка, змі­ша­на техні­ка, інста­ля­ція, фото­гра­фія. Пере­мож­ців визна­ча­ли за єди­ним кри­те­рі­єм – рів­нем талан­ту, без упе­ре­дже­но­сті оці­ню­ю­чи при­на­ле­жність до того чи іншо­го сти­лю і не звер­та­ю­чи ува­ги на націо­наль­ну при­на­ле­жність.

Про­гра­ма біє­на­ле-2009 щоден­но вклю­ча­ла різно­те­ма­ти­чні кон­фе­рен­ції: «Худо­жник і вче­ний: загаль­ний шлях», «Мате­ма­ти­ка як мисте­цтво», «Поло­тно, папір, пла­стик: Абстра­кція в 2-D», «Мисте­цтво та хімія як вза­єм­ні дже­ре­ла натхне­н­ня».

За мате­рі­а­ла­ми Фло­рен­тій­сько­го Біє­на­ле 2009 року, Лідія Гур­ська, мистец­ство­зна­вець

У Фло­рен­ції Кате­ри­на Косья­нен­ко екс­по­ну­ва­ла дві кар­ти­ни зі сво­го ново­го в живо­пи­сно­го циклу «Мамаї і Мама­їв­ни»: «Мої Мамаї» (2007) та «Кате­ри­ни» (2008).

Кате­ри­на Косья­нен­ко наро­ди­ла­ся в 1978 р. у Киє­ві. Закін­чи­ла Респу­блі­кан­ську худо­жню шко­лу ім. Т.Г.Шевченка (1996 р.), Націо­наль­ну ака­де­мію обра­зо­твор­чо­го мисте­цтва і архі­те­кту­ри (2002 р.). Навча­ла­ся на теа­траль­но-деко­ра­цій­но­му від­ді­лен­ні у вида­тно­го сце­но­гра­фа Д.Д.Лідера. В 2005 р. Закін­чи­ла аси­стен­ту­ру-ста­жу­ва­н­ня НАОМА, живо­пи­сна май­стер­ня наро­дно­го худо­жни­ка Укра­ї­ни, про­фе­со­ра В.І.Гуріна.

Магістр живо­пи­су.

Член Націо­наль­ної спіл­ки худо­жни­ків Укра­ї­ни (з 2002 р).

Уча­сни­ця все­укра­їн­ських худо­жніх виста­вок (з 1999 р.), між­на­ро­дних виста­вок (з 2003 р.). Пра­цює в галу­зі стан­ко­во­го маляр­ства.

З 2009 р. – рези­дент Cite internationale Des arts.

У Кате­ри­ни Косья­нен­ко від­бу­ло­ся 7 пер­со­наль­них виста­вок, дві з них – у Пари­жі: „ Kateryna Kosyanenko ” (2004 р.) в гале­реї «Galerie – Celine» і „Calendrier” в Куль­тур­но-інфор­ма­цій­но­му цен­трі Укра­їн­ської Амба­са­ди Париж (2005 р.).

www.katerynko.com.ua

Лідія Гур­ська, мистец­ство­зна­вець

Наші послуги

Страви в шинку

Вартість входу

100грн

Пільгові ціни(громадяни України)

  • 60грнПенсіонери
    При наявності пенсійного посвідчення
  • 60грнШколярі
    При наявності учнівського квитка
  • 60грнСтуденти
    В будні несвяткові дні при наявності студентського квитка

Безкоштовний вхід(громадяни України)

  • Дошкільнята
  • Інваліди І-ІІ груп
    За умови наявності пільгового посвідчення
  • Солдати та сержанти-строковики
    Збройні сили України
  • Ветерани АТО
    За наявності посвідчення Учасника бойових дій (УБД)

Наша адреса
вулиця Михайла Донця, 2, Київ
Це на теперішньому масиві Відрадний поблизу Національного авіаційного університету
Що до нас їде?
  • 27
    Від станцій метро Петрівка та Шулявська
  • 433
    Від перетину Хрещатика і бульвару Тараса Шевченка
  • 201
    Від станції метро Шулявська
  • 427
    Від станцій метро Палац Спорту та Шулявська
Весь транспорт їде до зупинки «вулиця Михайла Донця»