На «Мамаєвій Слободі» 13 грудня пройдуть вечорниці на Андрія, або ж як ще в народі його називали свято «Калити»
Опубліковано: 09 Гру 2010 19:03

Андріївські вечорниці, або ж свято «Калити» одне із найбільш улюблених молодіжних свят наших прадідів. Саме на Андрія неодружені дівки та парубки мали «останню» можливість задуматись над своїм майбутнім, бо ж після Водохреща (19 січня) на Наддніпрянській Україні починались зимові весілля. Тож ціла низка магічних гадань та ритуалів на свято «Калити» були спрямовані виключно для досягнення однієї мети: аби якнайскоріше причарувати нареченого та довідатися чи відбудеться таке бажане весілля ще цієї зими, чи натомість доведеться тягати колодку на «Колодія» (Масляну).

В проведенні вечорниць на «Калиту» простежуються два напрямки вірувань та ведичних знань наших прадідів. Перший напрямок – шлюбна магія; другий напрямок пов`язаний із культом сонця, адже це свято припадає на найбільш темні ночі протягом року, коли як кажуть: «День до обіду». Тож, у дохристиянський період, при допомозі магічних танців наші прадіди допомагали Ярилу «розгорітися». Домашнє вогнище в наших прадідів пов`язане з вогнем та культом сонця, тому не дивно, що на «Калиту» так часто використовували хатні знаряддя праці, котрими господиня поралась коло вогню: рогачі, коцюба, горня, сажа. Та й обрядовий хліб також має форму сонця.

За допомогою червоного дівоцького пояса «Калиту» підвішували до хатнього сволока і найдотепніший із парубків на ймення «Калитинський», тримаючи цього пояса за кінець піднімав «Калиту» до стелі. В цей час дівки та парубки співали:

«У небо, наша калита, у небо,
А ти, сонечко, підіймись
Та нас подивись.
Ми калиту чіпляємо.
На місяць поглядаємо,
Свою долю-радість закликаємо…»

Під “Калитою”, поруч на долівці, клалися коцюба та рогачі. Парубоцтво повинно було по черзі «витанцювати» коцюбу, цебто вшкварити такого шаленого гоцака, що б аж шибки в шинку задвигтіли. Однак, потрібно було перестрибуючи через рогачі та коцюбу, жодним чином не зачепити їх. Найвправніший парубок, який перший впорався із цим завданням получав наймення «Коцюбинський». Він «гнуздав» коцюбу, сідаючи на неї верхи, мов би на коня, хвацько під’їжджав до «Калити». Між парубками, а в нашому випадку між паном «Калитинським» і паном «Коцюбинським», відбувався приблизно такий діалог:

— Добрий вечір, пане Калитинський!
— Здоров будь, пане Коцюбинський!
— Чого пожалував?
— Калиту кусати.
— А я буду по зубах писати!
— А я вкушу!
— А я впишу!
— Ой чи впишеш, чи ні,
Я на білому коні

Відповіді пана Коцюбинського на запитання Калитинського могли бути й такого змісту: «Їду, їду на коні, в червоному жупані, до вашої хати калиту кусати».

Варто вказати, що відкусити шматок «Калити» мав право лише той із парубків, котрий попри жарти та дотепи молоді, навіть не усміхнеться. Тільки лишень пан «Калитинський» помічав усмішку пана «Коцюбинського», то хутчіш смикав  й прив`язана до  пояса «Калита» підстрибувала до стелі. Парубок, що стояв поряд і називався «Писарчуком» тримав горня із розведеною в воді сажею, квачем від вуха до вуха розписував обличчя невдахи сажею. Дівчатам же «Писарчук» мастив вуста медом, щоб солодкі були.

Парубоцтво, яким вдавалось, здолавши перешкоди, вкусити «Калиту» величали Андріями. На голову їм дівчата одягали вінки з барвінку та колосками жита й смачно цілували медовими вустами.

На відміну від вечорниць на «Катерини» більшість продуктів на «Андріївські» вечорниці приносило парубоцтво. Це була, так-звана парубоцька «складка». Однак  дівчатам не заборонялось брати в ній участь. Кожна дівка приносила з собою жменьку борошна та брала участь у приготуванні «Калити», окрім того, дівчата випікали в печі балабушки для гадання. Воду для цієї балабушки слід було нести з кринички чи ополонки в роті, хоча не кожній дівці це з першого разу вдавалось. Парубки перестрівали дівчат, намагались щось запитати смішне та уїдливе. Певна справа, дівчата не витримували та заливались іскристим сміхом, розбрискуючи всю воду. Інколи нашим бабусям, коли вони були ще дівками, по п`ять-шість разів доводилось бігати до криниці й набирати воду. Хоча, коли хочеш заміж, ще й не таке зробиш…

Але для того, щоб спекти в печі «Шинку – коса над чаркою» «Калиту» та балабушки для гадань, обов`язково потрібно дівчатам та парубкам взяти із собою по жменці борошна, адже після спільного випікання чарівних балабушок в печі, дівчата, перед цим позначивши кожна свою балабушку, поставлять коло дверей низенький ослінчик, застелять його вишиваним рушником та кожна викладе свою балабушку. В цей час парубки заведуть до шинку собаку, перев`яжуть його як старосту на весіллі навхрест солом`яними перевеслами і будуть дивитись, яку першу балабушку з’їсть, та перша заміж піде, яку не зачепить — та сидітиме в дівках, а яку балабушку  надкусить і залишить, ту парубок покине, якщо візьме балабушку в зуби і далеко занесе, то і доля закине дівчину в далекі краї. Наші прадіди до собаки іноді промовляли: “Передні балабушки – це пари, а задні за ними дружки і бояри! Песику, хапай”.
Передбачати дівоцьку долю буде  і слобідський  півень, дівчата заноситимуть  його з сідала до шинку і пускатимуть на долівку, де буде заздалегідь підготовлена купка зерна, мисочка з водою і дзеркало. Якщо півень перш за все стане клювати зерно — дівчина вийде заміж за гарного господаря, буде жити в достатку; почне пити воду — за п’яницю піде; стане дивитися у дзеркало — чоловік буде ледащо, вертітиметься перед дзеркалом і на чужих молодиць поглядатиме, а якщо, борони, Боже, щось наробить на підлозі — то дівчина покриткою буде, як кажуть в народі, «в пелені принесе».

Дресс код заходу – вишиванка.

Ласкаво просимо долучитися до відтворення цих давніх добрих обрядів наших прабабусь та прадідусів й скуштувати на вечорницях духмяного хмільного  вишняку, та танцюючи під супровід троїстих музик, так гепнути лихом об землю, щоб цього разу й  ляхи почули.

Братство козацького бойового звичаю «Спас» спільно з козаками з селища «Козака Мамая»  запрошують на вечорниці, що пройдуть на  «Мамаєвій Слободі» на  свято Андрія. Тож спробуй і ти показати свою вправність  поскакавши на коцюбі, або ж пограти у веселу гру, скуштувати «Калиту», змастити дівок сажею або медом, потанцювати запальні танці під супровід троїстих музик саме так, як це робили наші прадіди. Початок вечорниць 13 грудня  о 19-00 (хто прийде пізніше – не запізниться).

Наші послуги

Страви в шинку

Вартість входу

120грн

Пільгові ціни(громадяни України)

  • 100грнПенсіонери
    При наявності пенсійного посвідчення
  • 100грнШколярі
    При наявності учнівського квитка
  • 100грнСтуденти
    В будні несвяткові дні при наявності студентського квитка

Безкоштовний вхід(громадяни України)

  • Дошкільнята
  • Інваліди І-ІІ груп
    За умови наявності пільгового посвідчення
  • Солдати та сержанти-строковики
    Збройні сили України
  • Ветерани АТО
    За наявності посвідчення Учасника бойових дій (УБД)

Наша адреса
вулиця Михайла Донця, 2, Київ
Це на теперішньому масиві Відрадний поблизу Національного авіаційного університету
Що до нас їде?
  • 27
    Від станцій метро Почайна та Шулявська
  • 433
    Від перетину вулиць Богдана Хмельницького та Терещенківської.
  • 201
    Від станції метро Шулявська
  • 427
    Від станцій метро Палац Спорту та Шулявська
Весь транспорт їде до зупинки «вулиця Михайла Донця»