На «Мамаєвій Слободі» відбудеться відкритий урок народознавства у вигляді майстер-класу із популяризації традиційних українських форм вітання під гаслом: «Давайте вітатись так, як це споконвіку робили наші прадіди»
Опубліковано: 06 Вер 2012 13:45

Козацька Спадкова Духовна Республіка на «Мамаєвій Слободі» повідомляє українців про чергову «Шабельну атаку». Цього разу ми здійснюємо атаку на чужинські способи вітання, які ніколи не були властиві для православних українців.

Йдеться про вже традиційну для новітнього часу “моду” вітання серед чиновників та депутатів у вигляді так званих “обнімань” та “поцілунків”…

Наші пра­ді­ди – Запо­розь­кі коза­ки, буду­чи пра­во­слав­ни­ми хри­сти­я­на­ми, цілу­ва­ли лише хліб та сіль, а також свя­ту зем­лю при виго­ло­ше­ні кля­тви, беру­чи при­ся­гу на вір­ність рідній зем­лі!

Поці­лун­ки та обійми між чоло­ві­ка­ми вва­жа­лись сим­во­лом Іуди, який зра­див Ісу­са Хри­ста.

Про­те в наш час бага­то чинов­ни­ків та депу­та­тів цілу­ю­ться та обі­йма­ю­ться, хоча це, насправ­ді, тра­ди­ція більш вла­сти­ва для семіт­ських наро­дів (євре­їв та ара­бів) і є їхнім «куль­тур­ним» впли­вом  на наші спо­кон­ві­чні тра­ди­цій­ні фор­ми віта­н­ня.

Ще з часів хре­ще­н­ня Руси кня­зем Воло­ди­ми­ром, як і в кня­жі часи, на коза­цькій Укра­ї­ні серед пра­во­слав­них хри­сти­ян було прийня­то обмі­ню­ва­тись поці­лун­ка­ми та обі­йма­ми між сусі­да­ми та чужи­ми людьми лише напе­ре­до­дні Вели­ко­го посту. Аби спо­ку­ту­ва­ти грі­хи, наші пра­ді­ди у «Про­ще­ну Неді­лю» про­ха­ли один у одно­го про­ще­н­ня. Для цьо­го вва­жа­лось загаль­но прийня­тою нор­мою усіх, кого стрі­ча­ли на вули­ці, а також всіх рідних і зна­йо­мих цілу­ва­ти та обі­йма­ти три рази, про­ся­чи у них про­ще­н­ня…

Також наші пра­ді­ди цілу­ва­лись на Велик­день, коли “хри­сто­су­ва­лись”.

В укра­їн­ських тра­ди­ці­ях, як і у біль­шо­сті слов‘ян, крім скрі­пле­н­ня кля­тви, поці­лу­нок мав і інші при­зна­че­н­ня в пов­сяк­ден­но­му жит­ті. Голов­не з них — пере­да­н­ня добро­зи­чли­во­сті та здоров’я (ціка­во, що ети­мо­ло­гія сло­ва «цілу­нок» іде від цілі­сно­сті, тоб­то здоров’я, звід­си й ціли­тель — наро­дний лікар).

Також цілу­ва­ли, у від­по­від­но­сті з дав­ні­ми віру­ва­н­ня­ми та прийня­ти­ми нор­ма­ми ети­ке­ту, коли хоті­ли запо­ча­тку­ва­ти обо­піль­ну сим­па­тію, коли пра­гну­ли запо­біг­ти шко­ді, або ж коли нама­га­ли­ся заспо­ко­ї­ти дити­ну, а також щоб уря­ту­ва­ти ста­до, цілу­ва­ли чере­дни­ка, цілу­ва­ли й свій­ських тва­рин — щоб при­но­си­ли при­плід.

Поці­лу­нок вико­ри­сто­ву­вав­ся і як знак при­ві­та­н­ня, нерід­ко вили­ва­ю­чись у досить скла­дний риту­ал. В укра­їн­ців Пів­ні­чної Бес­са­ра­бії, напри­клад, гість звер­тав­ся до госпо­да­ря або госпо­ди­ні з поздо­ров­ле­н­ням, на що ті від­по­від­а­ли вдя­чні­стю, потім усі цілу­ва­ли одне одно­му руку, якщо вва­жа­ли себе рів­ни­ми; коли ж один із них був стар­ший рока­ми або ста­но­ви­щем у суспіль­стві, то цілу­вав лише молод­ший, а стар­ший тіль­ки казав «спа­си­бі». Така цере­мо­нія пра­кти­ку­ва­ла­ся при вітан­ні з усі­ма при­су­тні­ми гостя­ми, не роз­рі­зня­ю­чи ста­ті.

Тож, кори­сту­ю­чись зви­ча­є­вим коза­цьким пра­вом, даро­ва­ним нам Госпо­дом Богом, Коза­цька Спад­ко­ва Духов­на Респу­блі­ка на «Мама­є­вій Сло­бо­ді» ого­ло­шує про про­ве­де­н­ня цілої низ­ки від­кри­тих уро­ків наро­до­знав­ства на різно­ма­ні­тну тема­ти­ку: тра­ди­ції, обря­ди, забу­ті тру­до­ві нави­чки та реме­сла із жит­тя дав­ньої коза­цької Укра­ї­ни.

Перший відкритий урок народознавства у вигляді майстер-класу із популяризації традиційних для українців Середньої Наддніпрянщини форм вітання відбудеться на ярмарковому майдані «Мамаєвої Слободи» 15 вересня 2012 року з 12–00 по 16–00 за участі козаків та козачок із «Мамаєвої Слободи», а також фольклорних колективів.

Крім того, на майдані відтворюватимуться традиційні козацькі ігри та забави.

Хоче­мо звер­ну­ти ува­гу, що спіл­ку­ва­н­ня людей, де б вони не жили, роз­по­чи­на­є­ться, вла­сне, з віта­н­ня. У кожно­го наро­ду є свої фор­ми тра­ди­цій­но­го віта­н­ня. У «чуба­тих слов‘ян», тоб­то укра­їн­ців, віта­н­ня ста­но­вить досить скла­дний риту­ал, який вклю­чає як жести, мімі­ку, так і інші сло­ве­сні фор­му­ли для пере­да­чі емо­цій, тоб­то добро­зи­чли­во­го став­ле­н­ня.

Слов’яни-українці як народ сфор­му­ва­лись кіль­ка тисяч років тому назад. Тож у нас кожен ком­по­нент при­ві­та­н­ня містить у собі гли­бо­кий сенс і впле­те­ний у кан­ву дав­ніх віру­вань та сві­то­гля­дних уяв­лень, на сакраль­но­му рів­ні спів­від­но­ся­чись із осо­бли­во­стя­ми нашо­го само­бу­тньо­го націо­наль­но­го хара­кте­ру. У цьо­му розу­мін­ні най­більш пока­зо­вим є руко­сти­ска­н­ня, яке у різних ком­бі­на­ці­ях з інши­ми про­я­ва­ми добро­зи­чли­во­го став­ле­н­ня побу­тує тися­чо­лі­т­тя­ми на широ­ко­му етно­куль­тур­но­му аре­а­лі по оби­два боки Дні­пра-Сла­ву­ти.

Від­по­від­но ж до сві­то­гля­дних уяв­лень укра­їн­ців будь-яке фізи­чне дотор­ка­н­ня (чи то потиск рук, попле­ску­ва­н­ня по пле­чу або погла­джу­ва­н­ня по голо­ві) пов’язане з вірою в його магі­чну силу — зда­тність до пере­да­н­ня як пози­тив­них, так і нега­тив­них дій. Вихо­дя­чи з цьо­го наші пра­ді­ди ретель­но регла­мен­ту­ва­ли як  і самі дотор­ка­н­ня, так і нор­ми від­ста­ні між осо­ба­ми, що кон­та­кту­ва­ли.

Цеб­то, будь які обійми, попле­ску­ва­н­ня і тим біль­ше поці­лун­ки для наших пра­ді­дів були про­сто бру­таль­ним втру­ча­н­ням в їх осо­би­стий про­стір.

Обійми з поці­лун­ком були доре­чні виня­тко­во у випад­ках, якщо це був родич, або ж побра­тим, як то було в Запо­розь­ких коза­ків, від яко­го не могла вихо­ди­ти небез­пе­ка на енер­ге­ти­чно­му рів­ні. У тако­му випад­ку дозво­ляв­ся не про­сто потиск руки, а й дужі коза­цькі обійми. Діти за повір’ям вва­жа­ли­ся «чисти­ми», не зда­тни­ми при­не­сти лихо, тому їм також дозво­ля­лось заліз­ти на руки та  цілу­ва­ти хре­ще­них батьків та інших добрих зна­йо­мих.

В укра­їн­ців най­дав­ні­ші в Євро­пі зна­н­ня з демо­но­ло­гії. Тіль­ки наш народ, на від­мі­ну від Євро­пи, від­рі­зняє «нечи­сту силу» від «зло­го духа». Вра­хо­ву­ю­чи ці дав­ні веди­чні зна­н­ня та зва­жа­ю­чи на небез­пе­ку шкі­дли­вої магії, що може пере­да­ва­ти­ся через кон­та­кти, укра­їн­ський народ посту­по­во сфор­му­вав уста­ле­ні сте­ре­о­ти­пи щодо уне­мо­жлив­ле­н­ня таких кон­та­ктів, боя­чись зня­т­тя при обі­ймах та цілун­ках пози­тив­ної енер­ге­ти­ки. Як би зараз ска­за­ли – осте­рі­га­лись енер­ге­ти­чно­го вам­пі­ри­зму. З огля­ду на це з дитин­ства дітей навча­ли стри­му­ва­тись при вітан­ні людей, котрі мали пога­ну “відьом­ську” репу­та­цію. Обме­жу­ва­ли­ся віталь­ні кон­та­кти і з жін­ка­ми, оскіль­ки серед них могли бути відьми. Не випад­ко­во в біль­шо­сті регіо­нів Укра­ї­ни дав­ня тра­ди­ція при­пи­су­ва­ла чоло­ві­ко­ві та жін­ці йти поруч, не дотор­ка­ю­чись; під руку йшли тіль­ки під вінець. Обме­жу­ва­ли­ся дотор­ка­н­ня і в моло­ді­жно­му сере­до­ви­щі, оскіль­ки вва­жа­ли, що через них пере­да­є­ться сексу­аль­ний потяг. Пізні­ше ці уяв­ле­н­ня ста­ли осно­вою ети­чних норм — досить суво­рих у тра­ди­цій­но­му суспіль­стві того­ча­сної Укра­ї­ни.

Дотор­ка­н­ня людей при спіл­ку­ван­ні набу­ва­ло іншої спря­мо­ва­но­сті, якщо воно освя­чу­ва­ло­ся риту­а­ла­ми. Не дарем­но різні кон­та­ктні при­йо­ми (поці­лун­ки, обійми, погла­джу­ва­н­ня, масаж) у поєд­нан­ні з магі­чни­ми закли­на­н­ня­ми вико­ри­сто­ву­ва­ли­ся в наро­дній меди­ци­ні укра­їн­ців. Щодо обря­дів, то вони аж ніяк не обхо­ди­ли­ся без фізи­чних кон­та­ктів. Весіль­на обря­до­вість, напри­клад, роз­по­чи­на­ла­ся з “уда­ру по рукам”, яке батьки наре­че­них здій­сню­ва­ли на знак зго­ди про зару­чи­ни. Цен­траль­ним момен­том весі­л­ля було також сакраль­не дій­ство – з’єднання рук моло­дих над коро­ва­єм, що явля­ло собою магі­чний акт скрі­пле­н­ня подру­жньої кля­тви на вір­ність.

Таку ж сакраль­ну силу мав і поці­лу­нок. Вої­ни-коза­ки, коли виго­ло­шу­ва­ли кля­тву чи дава­ли при­ся­гу, цілу­ва­ли хрест (у тому числі натіль­ний), від чого, вла­сне, і похо­дить назва обря­ду— хре­сне цілу­ва­н­ня. В сере­до­ви­щі Запо­розь­ких коза­ків воно вва­жа­ло­ся такою свя­тою спра­вою, що ніхто не смів його пору­ши­ти яки­мись неде­шкре­тни­ми дія­ми. По мірі утвер­дже­н­ня хри­сти­ян­ства хре­сне цілу­ва­н­ня набу­ва­ло більш риту­а­лі­зо­ва­них рис, роз­ши­рю­ю­чи і область засто­су­ва­н­ня: почи­нає пра­кти­ку­ва­ти­ся риту­аль­не цілу­ва­н­ня ікон, різно­ма­ні­тних свя­тинь і навіть не-свя­тинь (напри­клад, зам­ка на цер­ков­них воро­тах наре­че­ни­ми— «щоб міцні­шим був шлюб»). Поруч із релі­гій­ни­ми, в Укра­ї­ні про­дов­жу­ва­ли побу­ту­ва­ти й наро­дні свя­ти­ні — хліб та сіль, а також зем­ля, тра­ди­ція цілу­ва­н­ня якої при виго­ло­шен­ні кля­тви бере поча­ток від Запо­розь­ко­го коза­цтва.

В Над­дні­прян­ській Укра­ї­ні було прийня­то обмі­ню­ва­ти­ся поці­лун­ка­ми і при про­щан­ні, при­чо­му поці­лу­нок озна­чав не тіль­ки при­язнь до люди­ни, а і вза­єм­не про­ще­н­ня (до речі, “про­ща­н­ня” і “про­ще­н­ня” колись ото­то­жню­ва­ли­ся). Бо ж коли козак виру­шав у похід на вій­нонь­ку, то він міг більш ніко­ли уже не зди­ба­ти­ся на цьо­му сві­ті зі сво­ї­ми рідни­ми та близь­ки­ми, а від­так, потрі­бно було попро­си­ти про­ще­н­ня…
 
Хоче­мо ще раз звер­ну­ти ува­гу, що загаль­но­по­ши­ре­ним спосо­бом віта­н­ня на укра­їн­ських зем­лях тра­ди­цій­но були руко­сти­ска­н­ня та сло­ва «Добрий день» («Добрий ранок», «Добрий вечір») чи «День добрий». Ця стан­дар­ти­зо­ва­на тра­ди­цій­на фор­ма віта­н­ня слов’ян-українців варі­ю­ва­ла­ся по окре­мих регіо­нах і не має нічо­го спіль­но­го із тра­ди­ці­я­ми вітань у вигля­ді “обні­мань” та “поці­лун­ків” мешкан­ців пустель Синаю та Мер­тво­го моря, тоб­то без­пе­ре­чно само­бу­тні­ми тра­ди­ці­я­ми симіт­ських наро­дів – євре­їв та ара­бів.

Зокре­ма, на Над­дні­прян­щи­ні та Поліс­сі серед чоло­ві­ків прийня­тим був потиск рук, а добре зна­йо­мі жін­ки при зустрі­чі цілу­ва­ли­ся і обі­йма­ли­ся, гово­ря­чи «Сла­ва Богу». На Воли­ні чоло­ві­ки обов’язково зні­ма­ли капе­лю­ха, а віта­ю­чи жін­ку, цілу­ва­ли їй руку; зви­чною фор­мою віта­н­ня тут було «Сла­ва Ісу­су» і від­по­відь — «Сла­ва наві­ки». На Поділ­лі сло­ве­сна тра­ди­ція була різною серед різних віко­вих кате­го­рій: молодь, віта­ю­чись, каза­ла «Добрий день» або «Сла­ва Ісу­су», стар­ші — «Сла­ва Богу». При цьо­му чоло­ві­ки обмі­ню­ва­ли­ся руко­сти­ска­н­ня­ми, жін­ки — поці­лун­ка­ми; руки тут було прийня­то цілу­ва­ти тіль­ки близь­ким роди­чам та свя­ще­ни­ко­ві. У пів­ден­них райо­нах Поді­л­ля сло­ве­сна тра­ди­ція віта­н­ня була іншою: «Добри­день» або «Пома­гай­біг». У Гали­чи­ні як при­ві­та­н­ня, нато­мість, широ­ко вико­ри­сто­ву­ва­ли­ся поці­лун­ки: жін­ки цілу­ва­ли­ся в губи, чоло­ві­ки цілу­ва­ли руку жін­кам, молод­ші цілу­ва­ли руку стар­шим, але, як пра­ви­ло, лише роди­чам або добре зна­йо­мим. У Пів­ні­чній Буко­ви­ні, нав­па­ки, біль­шо­го зна­че­н­ня нада­ва­ли сло­ве­сним при­ві­та­н­ням: чоло­ві­ки при зустрі­чі каза­ли «Добрий день», «Добро­го здоров’я», жін­ки — «Добри­день». Руко­сти­ска­н­ня вико­ри­сто­ву­ва­ли­ся тут між най­ближ­чи­ми зна­йо­ми­ми та у моло­ді­жно­му сере­до­ви­щі, тоб­то руку геть усім не пода­ва­ли. Щодо цілун­ків, то було прийня­то, аби діти цілу­ва­ли руки стар­шим та хре­сним батькам, доро­слі ж цілу­ва­ли­ся тіль­ки під час весі­л­ля. Збе­ріг­ся тут і арха­ї­чний зви­чай цілу­ва­н­ня ніг све­кру та све­кру­сі моло­дою під час весіль­них обря­дів.

Як бачи­те, наші тра­ди­ції віта­н­ня – різно­ма­ні­тні, але в ціло­му – спіль­ні для всі­єї Укра­ї­ни – від Кар­пат і до синьо­го Дону!

Давайте разом та гуртом відроджувати давні прадідівські традиції, аби Україна була українською!

Наші послуги

Страви в шинку

Вартість входу

100грн

Пільгові ціни(громадяни України)

  • 60грнПенсіонери
    При наявності пенсійного посвідчення
  • 60грнШколярі
    При наявності учнівського квитка
  • 60грнСтуденти
    В будні несвяткові дні при наявності студентського квитка

Безкоштовний вхід(громадяни України)

  • Дошкільнята
  • Інваліди І-ІІ груп
    За умови наявності пільгового посвідчення
  • Солдати та сержанти-строковики
    Збройні сили України
  • Ветерани АТО
    За наявності посвідчення Учасника бойових дій (УБД)

Наша адреса
вулиця Михайла Донця, 2, Київ
Це на теперішньому масиві Відрадний поблизу Національного авіаційного університету
Що до нас їде?
  • 27
    Від станцій метро Петрівка та Шулявська
  • 433
    Від перетину Хрещатика і бульвару Тараса Шевченка
  • 201
    Від станції метро Шулявська
  • 427
    Від станцій метро Палац Спорту та Шулявська
Весь транспорт їде до зупинки «вулиця Михайла Донця»