Оголошуємо Всеукраїнський конкурс на кращий міні-фільм, знятий на «Мамаєвій Слободі» за мотивами повісті М. Гоголя «Ніч перед Різдвом»
Опубліковано: 15 Лис 2011 16:53

Три роки тому назад до нас звер­ну­лась відо­мий режи­сер «Мосфіль­му» Ната­ля Бон­дар­чук, донь­ка все­сві­тньо­зна­но­го режи­се­ра і акто­ра Сер­гія Бон­дар­чу­ка («Судьба чело­ве­ка», «Вой­на и мир», «Тихий Дон»), з про­ха­н­ням про­ве­сти зйом­ки філь­му про Мико­лу Васи­льо­ви­ча Гого­ля на “Мама­є­вій Сло­бо­ді”. Фільм зні­мав­ся «Мосфіль­мом» з наго­ди 200-літ­тя з Дня наро­дже­н­ня Мико­ли Гого­ля. Його назва – «Гоголь. Бли­жай­ший».   Вра­хо­ву­ю­чи те, що Мико­ла Гоголь є укра­їн­цем, біль­ше того, нащад­ком дав­ньо­го коза­цько­го роду, «Мама­є­ва Сло­бо­да» не взя­ла з «Мосфіль­ма» за зйом­ки ні копій­ки. Так само, до речі, зро­би­ли і в Соро­чин­цях. Після «Мама­є­вої Сло­бо­ди» москов­ські гості поїха­ли зні­ма­ти кіно­кар­ти­ну до Іта­лії.

Напередодні Нового 2012 року та Різдва на «Мамаєвій Слободі» започаткована святкова програма для дорослих під назвою «Ерго бібамус» (лат. “випиймо!”). Між тим для дітей ми також хочемо запропонувати новий новорічний романтичний проект!

Оголошуємо в період з 1 грудня 2011 р. по 28 січня 2012 р.: 

Всеукраїнський конкурс на кращий аматорський міні-фільм, знятий мобільним телефоном на території козацького селища «Мамаєва Слобода» за мотивами повісті Миколи Гоголя «Ніч перед Різдвом».

Умо­ви кон­кур­су:

Резуль­та­ти кон­кур­су:

P.S. Учням та вчителям із інших міст та сіл України, котрі бажають взяти участь у конкурсі, за попередньою домовленістю із адміністрацію «Мамаєвої Слободи» під час зимових канікул на одну добу може бути надана можливість для проживання безпосередньо на території козацького селища, в одній із хат чи у козацькому бурдюзі (міні-готель, хостел).

Також за пільговими цінами учням та вчителям може бути надане дворазове харчування. Меню складене зі страв середньовічної козацької кухні (борщ, юшка, куліш, тетеря, соломаха, рубці, галушки, вареники, пиріжки, узвар та гербата (трав‘яний козацький чай).

Теле­фон для бро­ню­ва­н­ня місць у коза­цькій хаті чи бур­дю­зі (міні-готель, хостел): 044–361-98–48; або ж пишіть на ел. адре­сою: mamayevasloboda@gmail.com

Надприродне та буденне у повісті М. Гоголя “Ніч перед Різдвом”

Повість прав­ну­ка спад­ко­вих і здав­на слав­них на Укра­ї­ні корін­них коза­цьких родів Мико­ли Гого­ля “Ніч перед Різдвом” вхо­дить до пер­шої збір­ки письмен­ни­ка “Вечо­ри на хуто­рі біля Дикань­ки”. В цих пові­стях «Вели­кий укра­ї­нець» із щемом і тре­пе­том у сер­ці май­стер­но опи­сує щирий і до болі рідний укра­їн­ський край, саме ті місця, де в зем­лі було зако­па­но його пуп – свя­тій дідів­ській зем­лі, по якій він зро­бив свої пер­ші дитя­чі кро­ки. Як прав­ди­вий укра­ї­нець, Мико­ла Гоголь нама­га­є­ться пока­за­ти химер­ну душу коза­цько­го краю, дав­ню куль­ту­ру про­стих укра­їн­ців, котра під його май­стер­ною рукою набу­ває рис від комі­чно­го до фан­та­сти­чно­го, пока­зу­ю­чи неро­зрив­ну цілі­сну роман­ти­чну сутність душі укра­їн­ця – вої­на-хлі­бо­ро­ба, що пов­но­кров­но може жити лише у поєд­нан­ні із при­ро­дним ото­че­н­ням рідної зем­лі під гор­дою назвою Укра­ї­на.

Диво­ви­жно чарів­на зоря­на ніч перед Різдвом в одно­ймен­ній пові­сті Мико­ли Гого­ля роз­по­чи­на­є­ться ніби б то із нере­аль­ної каз­ко­вої події…

Із бов­ду­ра (дима­ря) одні­єї з білень­ких укра­їн­ських хат чор­ни­ми клуб­ка­ми під­ня­лась хма­ра диму, а  разом із ним стрім­ко виле­ті­ла вер­хи на мітлі чепур­на укра­їн­ська моло­ди­ця – відьма. В тих місцях неба, де вона про­лі­та­ла, зір­ки зни­ка­ли одна по одній. Таким робом, за неве­ли­кий час відьма назби­ра­ла їх пов­ні­сінь­кий обе­ре­мок. В цей час чорт, що й собі також з’явився у нічно­му небі, обпі­ка­ю­чи пучки паль­ців, вхо­пив золо­то­ро­го­го  міся­ця та запхав його до кише­ні. Враз  над селом зро­би­лись такі густі сутін­ки, так тем­но, хоч в око стрель, ні гич не можна було роз­гле­ді­ти, що вже каза­ти про стеж­ку до хати, навіть доро­гу до шин­ку важ­ко було зна­йти зви­чай­но­му бур­ла­ці…

До несхо­чу поза­бав­ляв­шись у небі й від­чув­ши кри­жа­ний холод, чепур­на відьма чим­дуж про­сли­зну­ла назад до хатньо­го дима­ря й зно­ву пере­тво­ри­ла­ся на зви­чай­ні­сінь­ку собі зугар­ну моло­ди­цю на  йме­н­ня Соло­ха. За нею на селі йшла лиха сла­ва чарів­ни­ці та зва­бни­ці, бо ж Соло­ха зна­ла­ся на відьом­стві. Та що там зна­ла­ся? Вона й була справ­жні­сінь­кою відьмою, бо вмі­ла кре­пко-накре­пко при­ча­ро­ву­ва­ти до себе вель­мо­жних панів-коза­ків!

А між тим чорт, теж слі­дом за Соло­хою, нав­про­стець, через пічний димар, пір­нув до хати, в якій мешка­ла  метка коза­чка Соло­ха…

Але якої тіль­ки чуда­сії не буває у свя­тко­ву ніч в коза­цько­му краї, в ніч перед Різдвом! Про­те, яке ж свя­то між коза­ка­ми обхо­ди­ться без іскри­стих жар­тів та смі­ху! Смі­ю­ться та рего­чуть паруб­ки й дів­ча­та, ман­дру­ю­чи із зві­зда­ми та коляд­ка­ми від обій­стя до обій­стя, від хати до хати. Рве пупа від смі­ху й читач над коза­ка­ми, котрим у різдвя­ну ніч при­тьом заба­гло­ся, чи то пак закор­ті­лось наві­да­ти­ся до чепур­ної Соло­хи «поко­ля­ду­ва­ти». Про­те геть ніхто з Соло­ши­них ста­те­чних зали­цяль­ни­ків: ані пан голо­ва, ані дяк, ні козак Чуб та й сам чорт – не хоті­ли, щоб їх там хтось узрів, бо яко­му ж «добро­дію» потрі­бен лихий пого­лос. То ж хитра моло­ди­ця Соло­ха не зна­хо­дить нічо­го кра­що­го, як схо­ва­ти сво­їх незу­гар­них полю­бов­ни­ків у мішки з-під вугі­л­ля… Чи вар­то опи­су­ва­ти сло­ва­ми, який куме­дний та при­ше­ле­пку­ва­тий вигляд має ста­те­чна сіль­ська елі­та, коли їх діста­ють із тих мішків паруб­ки та дів­ча­та, дума­ю­чи, що то кимось нако­ля­до­ва­ні наїд­ки: кни­ші, паля­ни­ці, ков­ба­си, кор­жі та ков­би­ки!

Перед Різдвом і коваль Ваку­ла запро­ста охляп (без сідла) вер­хи на само­му чор­ті ман­друє з Дикань­ки до Петер­бур­га, щоб діста­ти для сво­єї коха­ної Окса­ни чере­ви­чки самої цари­ці. Зустрів­шись у Петер­бур­зі з запо­рож­ця­ми, пару­бок дивом потра­пляє до цар­сько­го пала­цу, тож цари­ці нічо­го не зали­ша­є­ться, як пода­ру­ва­ти зако­ха­но­му від­чай­ду­ху свої вла­сні чере­ви­чки.

Диву­є­ться та гиго­че читач і над пуза­тим химо­ро­дни­ком Пацю­ком, котрий засто­со­вує свої над­при­ро­дні коза­цькі вмі­н­ня під час вече­рі. Він, як бува­лий козак-хара­ктер­ник, сидів на долів­ці, піді­пхав­ши під себе ноги по-туре­цьки перед неве­ли­кою діж­кою, на якій сто­я­ла миска з галу­шка­ми, та сма­чно сьор­бав з миски юшку, хапа­ю­чи час від часу галу­шки зуба­ми.  Варе­ни­ки ж самі леті­ли до ньо­го з миски пря­мі­сінь­ко в роз­зяв­ле­ний рот, тож запо­розь­кий гал­дов­ник Пацюк обтя­жу­вав себе тіль­ки тим, що жував та ков­тав їжу.

Добро зав­жди повин­но бути з кула­ка­ми, зло і тем­ря­ва обов‘язково будуть отри­му­ва­ти пораз­ку. Тож у ніч перед Різдвом чорт, який хотів погл­уми­ти­ся з укра­їн­ських коза­ків, сам потра­пив у хале­пу, адже замість того, щоб дошку­ли­ти моло­до­му кова­лю, яко­го він люто нена­ви­дів за його маляр­ські зді­бно­сті, які Ваку­ла про­я­вив у буцім­то «нека­но­ні­чних», як тепер би ска­за­ли деякі запо­па­дли­ві москво­філь­ські добро­зи­члив­ці, роз­пи­сах укра­їн­ської цер­кви. Адже як напи­сав Мико­ла Гоголь: «Коваль був бого­бо­я­зли­ва люди­на й малю­вав часто обра­зи свя­тих, і тепер ще можна зна­йти в Т… цер­кві його єван­ге­лі­ста Луку. Але трі­ум­фом його май­стер­но­сті була одна кар­ти­на, нама­льо­ва­на на цер­ков­ній сті­ні у пра­во­му при­тво­рі, на якій зобра­зив він свя­то­го Петра в день стра­шно­го суду з клю­ча­ми в руках, як той вига­няв з пекла нечи­сту силу; пере­ля­ка­ний чорт кидав­ся на всі боки, перед­чу­ва­ю­чи свою поги­бель, а замкне­ні колись грі­шни­ки били й ганя­ли його бато­га­ми, полі­ня­ка­ми і всім, що під руку тра­пи­лось. У той час, як май­стер пра­цю­вав над цією кар­ти­ною й малю­вав її на вели­кій дерев’яній дошці, чорт з усі­єї сили нама­гав­ся пере­шко­джа­ти йому; штов­хав неви­ди­мо під руку, хапав із гор­на в кузні попіл і обси­пав ним кар­ти­ну; та, незва­жа­ю­чи на все, робо­ту було закін­че­но, дошку вне­се­но до цер­кви і вправ­ле­но у сті­ну в при­тво­рі, і з того часу чорт запри­сяг­ся мсти­ти­ся кова­ле­ві…». Ну що тут ска­за­ти – для нече­сти­вих чор­тів все істин­но-само­бу­тньо укра­їн­ське й у наш час є неза­кон­ним, цеб­то, як вони ствер­джу­ють, нека­но­ні­чним…

Нато­мість нечи­стий зму­ше­ний був вико­на­ти всі бажа­н­ня Ваку­ли. Наго­ро­дою ж для нечи­сто­го ста­ли три шпар­ких гаря­чих коза­цьких уда­ри лози­ною по кудла­тій чор­тя­цькій пиці та спи­ні!

Чарів­не та комі­чне поєд­на­н­ня у пові­сті Мико­ли Гого­ля «Ніч перед Різдвом» кра­сно­мов­но ілю­струє незлам­ний опти­мізм укра­їн­сько­го коза­цько­го наро­ду у бороть­бі з нечи­стою силою. Добро обов‘язково пере­мо­же!


ГОГОЛЬ Мико­ла Васи­льо­вич
(1809—1852) — Вели­кий укра­ї­нець. Наро­див­ся у с. Соро­чин­цях (тепер Вели­кі Соро­чин­ці Мир­го­род­сько­го р-ну Полтав­ської обл.). В 1821—28 навчав­ся у Ніжин­ській гім­на­зії вищих наук. Був нащад­ком слав­них і зна­тних коза­цьких родів. Через бабу­сю Т. Лизо­губ про­дов­жу­вав роди Лизо­гу­бів, Тан­ських та Забіл, був пря­мим нащад­ком геть­ма­нів М. і П. Доро­шен­ків та І. Ско­ро­пад­сько­го. Зали­ша­є­ться гіпо­те­зою твер­дже­н­ня про спад­ко­єм­ний зв’язок письмен­ника з волин­ськи­ми Гого­ля­ми, насам­пе­ред із коза­цьким пол­ков­ни­ком 17 ст. Оста­пом Гого­лем. Хоча батько Мико­ли Гого­ля напо­лягав на цьо­му факті без намі­ру отри­ма­ти будь-яку виго­ду; він поси­лав­ся на гра­мо­ту коро­ля Яна III Собе­сько­го, і, голов­не, його аргу­мен­ти були визна­ні суча­сни­ка­ми. Мати Мико­ли Гого­ля теж була з дуже дав­ньо­го коза­цько-стар­шин­сько­го роду — роду Кося­ров­ських, близь­кою роди­чкою Д. Тро­щин­сько­го, який також мав гли­бо­ке коза­цьке корі­н­ня, від­зна­чав­ся укра­їнофільськими настро­я­ми, вла­шту­вав у сво­є­му має­тку Кибин­цях театр і вза­га­лі осе­ре­док укра­їн­ської куль­ту­ри; упра­ви­те­лем його має­тку був батько письмен­ни­ка — Ва­силь Пана­со­вич Гоголь (1777–1825; також письмен­ник писав укра­їн­ською і росій­ською мова­ми, був авто­ром кіль­кох інтер­ме­дій з укра­їн­сько­го жит­тя). 

З 1828 Мико­ла Гоголь жив у Петер­бур­зі, в 1836–48 — за кор­до­ном. Після повер­не­н­ня з подо­ро­жі за кор­до­ном деякий час пере­бу­вав в Укра­ї­ні (Пол­тав­щи­на, Оде­са). Помер за загад­ко­вих обста­вин у Москві.

З дитин­ства Мико­ла Гоголь ціка­вив­ся укра­їн­ським фоль­кло­ром та істо­рі­єю, насам­пе­ред доби козач­чи­ни. У зрі­ло­му віці Мико­ла Гоголь пла­ну­вав напи­са­ти фун­да­мен­таль­ну істо­рію Укра­ї­ни в 6 томах.

Рідною зем­лею для письмен­ни­ка зав­жди зали­шалася Укра­ї­на, яка асо­ціювалася в ньо­го з пері­о­дом Геть­ман­щи­ни — добою авто­номної коза­цької дер­жа­ви. Козач­чи­на і пос­тко­зач­чи­на — одна із цен­траль­них тем збі­рок пові­стей Мико­ли Гого­ля «Вечо­ри на хуто­рі біля Дикань­ки» (1832) і «Мир­го­род» (1835).

Повість «Про­па­ла гра­мо­та» від­тво­рює часи посту­по­во­го зане­па­ду коза­цтва у 2-й пол. 18 ст. Письмен­ник захо­плю­є­ться зви­тя­гою і без­ме­жним роз­гу­лом запо­рож­ців, але з жалем кон­ста­тує безповорот­ність тих часів.

Одним із най­ви­зна­чні­ших тво­рів Мико­ли Гого­ля й усі­єї росій­ської літе­ратури 1-ї пол. 19 ст. є повість «Тарас Буль­ба», напи­са­на 1835, потім під впли­вом росій­ської шові­ні­сти­чної імпер­ської цен­зу­ри допов­не­на й пере­ро­бле­на авто­ром у 1842, але до неї автор повертав­ся про­тя­гом всьо­го жит­тя аж до сво­єї тра­гі­чної смер­ті.

Увага! До відома росіян: у 1846 році у книзі відомих відвідувачів у Карлсбаді Микола Гоголь особисто записався українцем!

Наші послуги

Страви в шинку

Вартість входу

100грн

Пільгові ціни(громадяни України)

  • 60грнПенсіонери
    При наявності пенсійного посвідчення
  • 60грнШколярі
    При наявності учнівського квитка
  • 60грнСтуденти
    В будні несвяткові дні при наявності студентського квитка

Безкоштовний вхід(громадяни України)

  • Дошкільнята
  • Інваліди І-ІІ груп
    За умови наявності пільгового посвідчення
  • Солдати та сержанти-строковики
    Збройні сили України
  • Ветерани АТО
    За наявності посвідчення Учасника бойових дій (УБД)

Наша адреса
вулиця Михайла Донця, 2, Київ
Це на теперішньому масиві Відрадний поблизу Національного авіаційного університету
Що до нас їде?
  • 27
    Від станцій метро Петрівка та Шулявська
  • 433
    Від перетину Хрещатика і бульвару Тараса Шевченка
  • 201
    Від станції метро Шулявська
  • 427
    Від станцій метро Палац Спорту та Шулявська
Весь транспорт їде до зупинки «вулиця Михайла Донця»