«Ой на горі тай женці жнуть, а попід горою яром-долиною козаки йдуть …» Травневі свята в «Мамаєвій Слободі»
Опубліковано: 05 Тра 2015 12:14

У вишневих садках, що поруч із «Шинком – Коса над чаркою» на території козацького селища «Мамаєва Слобода»,  уже кілька днів поспіль щебечуть солов’ї! Дівчата-козачки, ну, і звичайно ж козаки, щиро запрошують 9, 10 та 11 травня року Божого 2015 на козацьке родинне свято, котре присвячене одній із найвідоміших українських пісень – «Ой на горі тай женці жнуть, а попід горою яром-долиною козаки йдуть…».

Бо ж поки ми співаємо – ми є козаками, а відтак українцями, адже слова «українець» і «козак» є синонімами, принаймні ми на «Мамаєвій Слободі» так вважаємо!

«Наша пісня пролітає з краю в край… Цвіт-калино, Україно, розцвітай!»

Наші прадіди – лицарі степу Запорозькі козаки – добрий звичай мали – пили, гуляли, гарні мислі мали, ну, і звичайно ж, співали «Ой на горі тай женці жнуть…»!

В програмі заходу біля «Шинку – коса над чаркою» 9,10 та 11 травня:

12-00 – 15-00 – майстер-клас із народних співів та танців за участі фольклорного колективу «Панночка-козачка»

14-30 – 15-30 – матеріалізація української казки – «Казкова хатина» на садибі гончара для найменших.

Також в програмі заходу: ярмарок народних майстрів, катання верхи на коні разом із козаком, стрільба з лука, майстер-клас із ковальства, катання на возі.

Для тих, хто не зможе на ці свята завітати до нас на «Мамаєву Слободу» пропонуємо придбати у приміщенні книгарні на вході до козацького селища подарункові сертифікати.

Частуючись оковитою, нам – правнукам Запорозьких козаків потрібно добряче «намотати на вус», що під час війни козаки практично не вживали ніяких хмільних трунків, тобто знали, в який час воювати, а в який веселитись, пити та гуляти… З історичних джерел достеменно відомо, що воювали Запорожці виключно на тверезу голову.  Порушників козацького закону чекала смертна кара. Отож, треба було добре в степу гуляти (воювати), щоб потім за мирної годиноньки пити та гуляти, гарні мислі мати…

Відтак пропонуємо Вам мандрівку у часі вулицями справжньої козацької Слободи прямісінько до «Шинку – Коса над чаркою», де на Вас чекатимуть частування давніми середньовічними українськими стравами та хмільними напоями. Чоловіки зможуть себе уявити бувалими січовими козарлюгами-рубаками, що спільно з товариством насолоджуються вільними від «війни» хвилинами, а отже, як і наші прадіди за мирної годиноньки, піднявши келихи із палаючою блакитним вогнем духмяною «варенухою» дружньо та гучно гримнуть – «Ерго бібамус»! (лат. «Нумо, випиймо!»). Бо ж не секрет, що в Середньовічній Україні значна частина козацтва та шляхти не тільки вільно володіла мовою тодішньої дипломатії – латиною, але й знала французьку та німецьку, турецьку та польську, адже часто-густо навчалась не тільки у Києво-Могилянській та Острозькій академіях, але й знаних університетах Європи. А вже потім після університетів у Сорбоні, Падуї, Генуї, Праги та Варшави поверталась у «гніздо золотої вольності» – Запорозьку Січ! Юнаки-лицарі перебуваючи на Січі щиро прагнули жертовно скропити своєю козацькою кров’ю побиту копитами татарських коней траву Наддніпрянських степів…

Панове товариство, Ви маєте обов’язково знати, що у наших прадідів – козаків та шляхти, була своя церемонія вживання вареної горілки – «варенухи», котра була одним із найулюбленіших хмільних напоїв Наддніпрянської України XVII-XVIII ст.

Тож ми можемо сміливо та дужо на весь світ заявити, що на японську церемонію вживання чаю у самураїв є наша козацька відповідь – церемонія вживання знаменитого напою Середньовічної козацької Вкраїни – «варенухи». 

Наші прадіди-козаки та шляхта, заздалегідь змовившись, посилали до шинку пахолка чи джуру зі жменею золотих талерів чи дукачів, щоб їм зварили, так зване, «люциперове пійло» – «варенуху». Наступного вечора добірне товариство  збиралось у шинку аби всім гуртом гучно крикнути: «Ерго бібамус»! (лат. «Нумо, випиймо!»).

Варенуха – це прадавній гоноровий напій наших прадідів. Її пили як гетьмани, так і сотники, ну і, звичайно, прості козаки та шляхта. Рецепт її приготування такий: бралась чимала макітра, куди насипались сухі яблука, груші, хвиги, родзинки, вишні, сливи; пересипалось це червоним та чорним перцем, імбиром, гвоздикою, цинамоном, мушкатом, лавровим листком та іншими прянощами; заливалось липовим медом та міцною горілкою (перваком). Макітра накривалась кришкою, котра у свою чергу заліплювалась житнім тістом та на 12 годин ставилась до печі «мліти», тобто варитися. Коли варена горілка була готова і товариство зібралось за столом, шинкарка привселюдно рогачами діставала макітру з печі, поволеньки знімала широку затичку з запеченої хлібної скоринки. В цей час хмільна пара з горшка могла спалахнути пекельним синім полум`ям. Козаки дружньо ґелґотіли, тикаючи пальцями на вогнисте «люциперове питво», бо ж вважалося, що тільки справжній лицар міг подужати пекельне козацьке вариво! Німця, москаля чи ляха обов’язково скрутило б в баранячий ріг від варенухи. Варенуху не наливали, а насипали у так-звані кухлі.

Користуючись нагодою, оголошуємо про початок реєстрації компаній та фірм, котрі бажають весело та дружньо відсвяткувати травневі вечори в «Шинку-Коса над чаркою». Обіцяємо, що святкування будуть наповнені самобутнім національним колоритом Наддніпрянщини, козацьким запалом та солов’їним щебетом у вишневих садках.

Козацьке гасло (девіз травневих святкувань на «Мамаєвій Слободі» є застільний заклик наших прадідів – «Ерго бібамус»! (лат. «Нумо, випиймо!»)

У «Шинку – коса над чаркою» на заїдок дбайливі господині подаватимуть смачнющі Наддніпрянські історичні страви козацької доби (м’ясо печене на ринці, рубці, верещаку, ковбаси, шкварки, деруни з печерицями та сметаною, щуку в огірковому розсолі, медовий узвар, сливову запіканку, медовуху, настоянку вишневу тощо).

Отже, пропонуємо Вам, Вашим кумам, сватам, друзям та колегам відчути перцюватий присмак давніх українських старосвітських традицій, адже застілля в «Шинку-Коса над чаркою» завжди наповнені жартами, піснями та гарним настроєм.

Для тих, хто не знає, ще раз хочемо вказати, що наша козацька Слобода знаходиться в урочищі, де бере початок легендарна річка Либідь, всього-навсього за сім кілометрів від Хрещатика, практично в центрі столиці України, славному від віків місті Києві. Маємо тверде переконання, що Солов’їні вечори на «Мамаєвій Слободі» додадуть Вам бадьорості, снаги та оптимізму, котрий так необхідний нам – усім українцям у ці непрості часи.

Про можливість реєстрації та бронювання столика в «Шинку- Коса над чаркою»  можна довідатись за тел.. 361-98-48; 066-091-12-79 або ж написати листа – mamayevasloboda@gmail.com

Давайте разом, по-козацьки, гепнемо лихом об землю так дужо та сильно, щоб і москалі здригнулись!

Наші послуги

Страви в шинку

Вартість входу

120грн

Пільгові ціни(громадяни України)

  • 100грнПенсіонери
    При наявності пенсійного посвідчення
  • 100грнШколярі
    При наявності учнівського квитка
  • 100грнСтуденти
    В будні несвяткові дні при наявності студентського квитка

Безкоштовний вхід(громадяни України)

  • Дошкільнята
  • Інваліди І-ІІ груп
    За умови наявності пільгового посвідчення
  • Солдати та сержанти-строковики
    Збройні сили України
  • Ветерани АТО
    За наявності посвідчення Учасника бойових дій (УБД)

Наша адреса
вулиця Михайла Донця, 2, Київ
Це на теперішньому масиві Відрадний поблизу Національного авіаційного університету
Що до нас їде?
  • 27
    Від станцій метро Почайна та Шулявська
  • 433
    Від перетину вулиць Богдана Хмельницького та Терещенківської.
  • 201
    Від станції метро Шулявська
  • 427
    Від станцій метро Палац Спорту та Шулявська
Весь транспорт їде до зупинки «вулиця Михайла Донця»