Сьогодні – 21 лютого відзначається міжнародний день рідної мови.
Опубліковано: 21 Лют 2010 11:53

День рідної мови про­го­ло­ше­ний ріше­н­ням 30-ї сесії Гене­раль­ної кон­фе­рен­ції ЮНЕСКО за про­по­зи­ці­єю кра­їн-чле­нів орга­ні­за­ції в листо­па­ді 1999 року  в пам’ять про події 1952р.  на тери­то­рії суча­сної Наро­дної Респу­блі­ки Бан­гла­деш (до 1971 року тери­то­рія Паки­ста­на). Саме тоді була жор­сто­ко при­ду­ше­на акція про­те­ста на захист рідної бан­гла­де­шської мови в якій заги­ну­ло п’ять сту­ден­тів.

День рідної мови щорі­чно від­зна­ча­є­ться під егі­дою ЮНЕСКО почи­на­ю­чи з 2000 року. Ця іні­ці­а­ти­ва спря­мо­ва­на на визна­н­ня та заохо­че­н­ня вико­ри­ста­н­ня рідних мов.

Мова – це не тіль­ки засіб спіл­ку­ва­н­ня але й основ­ний інстру­мент який дозво­ляє люди­ні дати визна­че­н­ня куль­ту­рі, ото­чу­ю­чо­му сере­до­ви­щу, істо­рії рідно­го краю та родо­во­ду, тоб­то дає можли­вість само­і­ден­ти­фі­ку­ва­ти себе у про­сто­рі.

ЗАБОРОНИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

1622 — наказ царя Михай­ла з пода­н­ня москов­сько­го патрі­ар­ха Філа­ре­та спа­ли­ти в Москов­ській дер­жа­ві всі при­мір­ни­ки надру­ко­ва­но­го в Укра­ї­ні “Учитель­ного Єван­ге­лія” К. Став­ро­ве­цько­го.

1690 — засу­дже­н­ня й ана­фе­ма Собо­ру РПЦ на “Кіев­скія новыя кни­ги!” П. Моги­ли, К. Став­ро­ве­цько­го, С Поло­цько­го, Л. Бара­но­ви­ча, А. Радзи­ви­лов­сько­го та інших.

1696 — ухва­ла поль­сько­го сейму про запро­ва­дже­н­ня поль­ської мови в судах і уста­но­вах Пра­в­обе­ре­жної Укра­ї­ни.

1720 —- указ москов­сько­го царя Петра І про забо­ро­ну кни­го­дру­ку­ва­н­ня укра­їн­ською мо­вою і вилу­че­н­ня укра­їн­ських текс­тів із цер­ков­них книг.

1729 — наказ Петра I пере­пи­са­ти з укра­їн­ської на росій­ську мову всі дер­жав­ні поста­но­ви й роз­по­ря­дже­н­ня.

1753 — указ Кате­ри­ни II про забо­ро­ну викла­да­ти укра­їн­ською мовою в Киє­во-Моги­лян­ській ака­де­мії.

1769 — забо­ро­на Сино­ду РПЦ дру­ку­ва­ти й вико­ри­сто­ву­ва­ти україн­ський буквар.

1775 — зруй­ну­ва­н­ня Запо­різь­кої Січі та закри­т­тя всіх укра­їн­ських шкіл при пол­ко­вих коза­цьких кан­це­ля­рі­ях.

1789 — роз­по­ря­дже­н­ня Еду­ка­цій­ної комі­сії поль­сько­го сейму про зак­риття всіх укра­їн­ських шкіл.

1808 — закри­т­тя “Сту­ді­ум руте­нум” — укра­їн­сько­го від­ді­ле­н­ня Львів­ського уні­вер­си­те­ту.

1817 — запро­ва­дже­н­ня поль­ської мови в усіх наро­дних шко­лах Захід­ної Укра­ї­ни.

1832 — реор­га­ні­за­ція осві­ти на Пра­в­обе­ре­жній Укра­ї­ні на загаль­но­ім­пер­ських заса­дах із пере­ве­де­н­ням на росій­ську мову навча­н­ня.

1847 — роз­гром Кири­ло-Мефо­ді­їв­сько­го това­ри­ства й поси­ле­н­ня жор­сто­ко­го пере­слі­ду­ва­н­ня укра­їн­ської мови та куль­ту­ри, забо­ро­на тво­рів Шев­чен­ка, Кулі­ша, Косто­ма­ро­ва та інших.

1859 — міні­стер­ством віро­спо­відань та наук Австро-Угор­щи­ни в Схід­ній Гали­чи­ні та Буко­ви­ні укра­їн­ську азбу­ку замі­не­но латин­ською.

1862 — закри­т­тя без­опла­тних неділь­ник укра­їн­ських шкіл для доро­слих.

1863    — Валу­ев­ський цир­ку­ляр про забо­ро­ну дава­ти цен­зур­ний дозвіл на дру­ку­ва­н­ня укра­їн­сько­мов­ної духов­ної і попу­ляр­ної осві­тньої літерату­ри: “Ніякої окре­мої мало­ро­сій­ської мови не було і бути не може”…

1864 — прийня­т­тя Ста­ту­ту про поча­тко­ву шко­лу, за яким навча­н­ня має вести­ся виклю­чно росій­ською мовою.

1869  — запро­ва­дже­н­ня поль­ської мови як офі­цій­ної мови осві­ти й ад­міністрації Схі­дної Гали­чи­ни.

1870  —роз’яснення міні­стра осві­ти Росії  Д. Тол­сто­го про­те, що кін­це­вою метою осві­ти всіх іно­род­ців “неза­пе­ре­чне повин­но бути обру­сі­н­ня”.

1876 — Емський указ Оле­ксан­дра II про забо­ро­ну дру­ку­ва­н­ня та вво­зу з-за кор­до­ну будь-якої укра­їн­сько­мов­ної літе­ра­ту­ри, а також про заборо­ну укра­їн­ських сце­ні­чних вистав і дру­ку­ва­н­ня укра­їн­ських текс­тів під нота­ми, тоб­то наро­дних пісень. (Зав­дя­ки чому було пере­ли­цьо­ва­но на росій­ську мову без­ліч укра­їн­ських наро­дних пісень, тоб­то наш фоль­клор було вкра­де­но).

1881 — забо­ро­на викла­да­н­ня у наро­дних шко­лах й виго­ло­ше­н­ня цер­ковних про­по­від­ей укра­їн­ською мовою.

1884 — забо­ро­на Оле­ксан­дром III укра­їн­ських теа­траль­них вистав у всіх мало­ро­сій­ських губер­ні­ях.

1888 — указ Оле­ксан­дра III про забо­ро­ну вжи­ва­н­ня укра­їн­ської мови в офі­цій­них уста­но­вах і хре­ще­н­ня укра­їн­ськи­ми іме­на­ми.

1892 — забо­ро­на пере­кла­да­ти книж­ки з росій­ської мови укра­їн­ською.

1895 — забо­ро­на Голов­но­го управ­лі­н­ня у спра­вах дру­ку вида­ва­ти ук­раїнські книж­ки для дітей.

1908 — чотир­ма рока­ми після визна­н­ня Росій­ською ака­де­мі­єю наук укра­їн­ської мови мовою (!) Сенат ого­ло­шує укра­їн­сько­мов­ну куль­тур­ну й осві­тню діяль­ність шкі­дли­вою для Росій­ської імпе­рії.

1910   — закри­т­тя за нака­зом уря­ду Сто­ли­пі­на всіх укра­їн­ських куль­тур­них това­риств, видав­ництв, забо­ро­на чита­н­ня лекцій укра­їн­ською мовою, забо­ро­на ство­ре­н­ня будь-яких неро­сій­ських клу­бів.

1911  — поста­но­ва VII дво­рян­сько­го з’їзду в Москві про виклю­чно ро­сійськомовну осві­ту й непри­пу­сти­мість вжи­ва­н­ня інших мов у шко­лах Росії.

1914 — забо­ро­на від­зна­ча­ти 100-літній юві­лей Тара­са Шев­чен­ка; указ Мико­ли II про ска­су­ва­н­ня укра­їн­ської пре­си.

1914 —1916 — кам­па­нії руси­фі­ка­ції на Захі­дній Укра­ї­ні; забо­ро­на ук­раїнського сло­ва, осві­ти, Цер­кви.

1919 — зруй­ну­ва­н­ня поля­ка­ми Захі­дно-Укра­їн­ської Респу­блі­ки.

1922 — про­го­ло­ше­н­ня части­ною керів­ни­цтва ЦК РКП(б) і ЦК КП(б)У “тео­рії” бороть­би в Укра­ї­ні двох куль­тур — міської (росій­ської) та селян­ської (укра­їн­ської), у якій пере­мог­ти повин­на пер­ша.

1924 — закон Поль­ської респу­блі­ки про обме­же­н­ня вжи­ва­н­ня україн­ської мови в адмі­ні­стра­тив­них орга­нах, суді, осві­ті на під­вла­дних поля­кам укра­їн­ських зем­лях.

1924 — закон Румун­сько­го коро­лів­ства про зобов’язання всіх “румун”, котрі “загу­би­ли матір­ну мову”, дава­ти осві­ту дітям лише в румун­ських шко­лах.

1925  — оста­то­чне закри­т­тя укра­їн­сько­го “таєм­но­го” уні­вер­си­те­ту у Льво­ві.

1926 — лист Ста­лі­на “Тов. Кага­но­ви­чу та іншим чле­нам ПБ ЦК КП(б)У з сан­кці­єю на бороть­бу про­ти “націо­наль­но­го ухи­лу”, поча­ток пере­слі­ду­ва­н­ня дія­чів “укра­ї­ні­за­ції”.

1933 — теле­гра­ма Ста­лі­на про при­пи­не­н­ня “укра­ї­ні­за­ції”.

1933 — ска­су­ва­н­ня в Руму­нії міні­стер­сько­го роз­по­ря­дже­н­ня від З гру­дня 1929 p., яким дозво­ля­ли­ся кіль­ка годин укра­їн­ської мови на тиждень у шко­лах із біль­ші­стю учнів-укра­їн­ців,

1934     — спе­ці­аль­не роз­по­ря­дже­н­ня міні­стер­ства вихо­ва­н­ня Руму­ні; про звіль­не­н­ня з робо­ти “за воро­же став­ле­н­ня до дер­жа­ви і румун­сько­го наро­ду” всіх укра­їн­ських учи­те­лів, які вима­га­ли повер­не­н­ня до шко­ли ук­раїнської мови.

1938 — поста­но­ва РНК СРСР і ЦК ВКП(б) “Про обов’язкове вивче­н­ня росій­ської мови в шко­лах націо­наль­них респу­блік і обла­стей”, від­по­від­на поста­но­ва РНК УРСР і ЦК КП(б)У.

1947 — опе­ра­ція “Вісла”; роз­се­ле­н­ня части­ни укра­їн­ців з етні­чних ук­раїнських земель “уроз­сип” між поля­ка­ми у Захі­дній Поль­щі для приско­рення їхньої поло­ні­за­ції.

1958 — закрі­пле­н­ня у ст. 20 Основ Зако­но­дав­ства СРСР і сою­зних респу­блік про наро­дну осві­ту поло­же­н­ня про віль­ний вибір мови навчан­ня; вивче­н­ня всіх мов, крім росій­ської, за бажа­н­ням батьків учнів.

1960 1980 — масо­ве закри­т­тя укра­їн­ських шкіл у Поль­щі та Руму­нії.

1970 — наказ про захист дисер­та­цій тіль­ки росій­ською мовою.

1972   — забо­ро­на пар­тій­ни­ми орга­на­ми від­зна­ча­ти юві­лей музею І. Котля­рев­сько­го в Пол­та­ві.

1973  — забо­ро­на від­зна­ча­ти юві­лей тво­ру І; Котля­рев­сько­го “Ене­ї­да”.

1974  — поста­но­ва ЦК КПРС    “Про під­го­тов­ку до 50-річ­чя ство­ре­н­ня Сою­зу Радян­ських Соці­а­лі­сти­чних Респу­блік”, де впер­ше проголошуєть­ся ство­ре­н­ня “нової істо­ри­чної спіль­но­ти — радян­сько­го наро­ду”, офіцій­ний курс на дена­ціо­на­лі­за­цію.

1978 — поста­но­ва ЦК КПРС і Ради Міні­стрів СРСР “Про захо­ди щодо подаль­шо­го вдо­ско­на­ле­н­ня вивче­н­ня і викла­да­н­ня росій­ської мови в со­юзних респу­блі­ках” (“Бре­жнєв­ський цир­ку­ляр”).

1983  — поста­но­ва ЦК КПРС і Ради Міні­стрів СРСР “Про дода­тко­ві за­ходи з полі­пше­н­ня вивче­н­ня росій­ської мови в загаль­но­осві­тніх шко­лах та інших навчаль­них закла­дах сою­зних респу­блік” (“Андро­пов­ський указ”).

1984  — поста­но­ва ЦК КПРС і Ради Міні­стрів СРСР “Про даль­ше вдо­ско­на­ле­н­ня загаль­ної сере­дньої осві­ти моло­ді і полі­пше­н­ня умов робо­ти загаль­но­осві­тньої шко­ли”.

1984 — поча­ток в УРСР виплат під­ви­ще­ної на 15 від­со­тків зар­пла­тні вчи­те­лям росій­ської мови порів­ня­но з учи­те­ля­ми укра­їн­ської мови.

1984 — наказ Міні­стер­ства куль­ту­ри СРСР про пере­ве­де­н­ня діловодс­тва в усіх музе­ях Радян­сько­го Сою­зу на росій­ську мову.

1989 — поста­но­ва ЦК КПРС “Про зако­но­дав­че закрі­пле­н­ня росій­ської мови як загаль­но­дер­жав­ної”.

1990 — прийня­т­тя Вер­хов­ною Радою СРСР Зако­ну про мови наро­дів СРСР, де росій­ській мові нада­вав­ся ста­тус офі­цій­ної.

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ

На осно­ві викла­де­но­го, і керу­ю­чись стат­тею 150 Кон­сти­ту­ції Ук­раїни, ста­т­тя­ми 62, 63, 65, 67, 69 Зако­ну Укра­ї­ни “Про Конституцій­ний Суд Укра­ї­ни”, Кон­сти­ту­цій­ний Суд Укра­ї­ни вирі­шив:

1. Поло­же­н­ня части­ни пер­шої стат­ті 10 Кон­сти­ту­ції Укра­ї­ни, за яким “дер­жав­ною мовою в Укра­ї­ні є укра­їн­ська мова”, тре­ба розу­міти так, що укра­їн­ська мова як дер­жав­на є обов’язковим засо­бом спіл­ку­ва­н­ня на всій тери­то­рії Укра­ї­ни при здій­снен­ні пов­но­ва­жень орга­на­ми дер­жав­ної вла­ди та орга­на­ми місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня (мова актів, робо­ти, діло­вод­ства, доку­мен­та­ції тощо), а також в ін­ших публі­чних сфе­рах суспіль­но­го жит­тя, які визна­ча­ю­ться зако­ном (части­на п’ята стат­ті 10 Кон­сти­ту­ції Укра­ї­ни).

Поряд із дер­жав­ною мовою при здій­снен­ні пов­но­ва­жень місце­вими орга­на­ми вико­нав­чої вла­ди, орга­на­ми Авто­ном­ної Респу­блі­ки Крим та орга­на­ми місце­во­го самов­ря­ду­ва­н­ня можуть використову­ватися росій­ська та інші мови націо­наль­них мен­шин у межах і по­рядку, що визна­ча­ю­ться зако­на­ми Укра­ї­ни.

2.  Вихо­дя­чи з поло­жень стат­ті 10 Кон­сти­ту­ції Укра­ї­ни та зако­нів Укра­ї­ни щодо гаран­ту­ва­н­ня засто­су­ва­н­ня мов в Укра­ї­ні, в тому чис­лі в навчаль­но­му про­це­сі, мовою навча­н­ня в дошкіль­них, загаль­них сере­дніх, про­фе­сій­но-техні­чних та вищих дер­жав­них і кому­наль­них навчаль­них закла­дах Укра­ї­ни є укра­їн­ська мова.

У дер­жав­них і кому­наль­них навчаль­них закла­дах поряд із дер­жавною мовою від­по­від­но до поло­жень Кон­сти­ту­ції Укра­ї­ни, зокре­ма части­ни п’ятої стат­ті 53, та зако­нів Укра­ї­ни, в навчаль­но­му про­цесі можуть засто­со­ву­ва­ти­ся та вивча­ти­ся мови націо­наль­них мен­шин.

3.  Ріше­н­ня Кон­сти­ту­цій­но­го Суду Укра­ї­ни є обов’язковим до вико­нання на тери­то­рії Укра­ї­ни, оста­то­чним і не може бути оскар­же­ним.

м. Київ

14 гру­дня 1999 року 10–рп/99

Наші послуги

Страви в шинку

Вартість входу

100грн

Пільгові ціни(громадяни України)

  • 60грнПенсіонери
    При наявності пенсійного посвідчення
  • 60грнШколярі
    При наявності учнівського квитка
  • 60грнСтуденти
    В будні несвяткові дні при наявності студентського квитка

Безкоштовний вхід(громадяни України)

  • Дошкільнята
  • Інваліди І-ІІ груп
    За умови наявності пільгового посвідчення
  • Солдати та сержанти-строковики
    Збройні сили України
  • Ветерани АТО
    За наявності посвідчення Учасника бойових дій (УБД)

Наша адреса
вулиця Михайла Донця, 2, Київ
Це на теперішньому масиві Відрадний поблизу Національного авіаційного університету
Що до нас їде?
  • 27
    Від станцій метро Петрівка та Шулявська
  • 433
    Від перетину Хрещатика і бульвару Тараса Шевченка
  • 201
    Від станції метро Шулявська
  • 427
    Від станцій метро Палац Спорту та Шулявська
Весь транспорт їде до зупинки «вулиця Михайла Донця»