Світле Христове Воскресіння в Козацькій Спадковій Духовній Республіці на «Мамаєвій Слободі»
Опубліковано: 20 Кві 2011 15:27

Коза­цька Спад­ко­ва Духов­на Респу­блі­ка на «Мама­є­вій Сло­бо­ді» гор­да з того, що пер­ший коза­цький храм збу­до­ва­ний у ново­му тися­чо­літ­ті, а саме наша став­ро­пі­гій­на коза­цька цер­ква в ім‘я Покро­ва Пре­свя­тої Бого­ро­ди­ці сто­їть на широ­ті схід-захід: за коор­ди­на­та­ми – 50,26‘06“ пн. ш. за цими ж коор­ди­на­та­ми по лінії схід-захід 50,26‘06“ пн.ш. на свя­тих київ­ських горах висо­чіє най­го­лов­ні­ший собор всьо­го схі­дно­го Православ‘я – Свя­то-Успен­ський собор Киє­во-Печер­ської лав­ри. Згодь­тесь, такий про­ми­сел Госпо­дній є насправ­ді диво­ви­жний і не може бути про­стим збі­гом. Адже при­бли­зно на цій же самій лінії, крім сто­ли­ці чуба­тих слов‘ян – міста Киє­ва, сто­ять не менш слав­ні слов‘янські міста. Це зокре­ма сто­ли­ця Чехів – Пра­га (широ­та 50,70); дав­ня сто­ли­ця поля­ків – Кра­ків (широ­та 50,03); сто­ли­ця сло­ва­ків – Бра­ти­сла­ва (широ­та 48,08); дав­ній полі­ти­чний центр на зем­лях літо­пи­сних білих хор­ва­тів – місто Львів (широ­та 49,50); а також місто, яке роз­та­шо­ва­но на дав­ніх укра­їн­ських зем­лях літо­пи­сно­го пле­ме­ні сів­рю­ків, або ж суві­рів – Хар­ків (широ­та 50,00).

Коли дзво­ни над коза­цькою цер­квою Покро­ва Пре­свя­тої Бого­ро­ди­ці вда­рять у «Бла­го­віст» і свя­ще­ник став­ши перед Цар­ськи­ми вра­та­ми ска­же: «Хри­стос Воскрес!!!», то весь так зва­ний “слов‘янський пояс” від міста Пра­ги і до Хар­ко­ва, по оби­два боки від широ­ти 50,26,06, почує цю раді­сну вість із сер­ця Коза­цької Спад­ко­вої Духов­ної  Респу­блі­ки на «Мама­є­вій Сло­бо­ді»

В субо­ту, в ніч перед Вели­ко­днем, перед поча­тком свя­то­чної полу­но­шни­ці об оди­над­ця­тій годи­ні вечо­ра роз­по­чи­на­є­ться чита­н­ня Діянь свя­тих Апо­сто­лів. Далі, після вихо­ду Хре­сним ходом свя­ще­ни­ка та при­хо­жан з цер­кви та сто­я­н­ня біля її захі­дних врат, коли у замкне­ній цер­кві вже ніко­го з людей  немає, янго­ли виво­дять Спа­си­те­ля із гро­бу, а свя­ті уго­дни­ки вихо­дять із ікон та цілу­ю­ться між собою – Хри­сто­су­ю­ться!

 В той же час, коли в цер­кві йде від­пра­ва, непо­да­лік на виго­ні наші пра­ді­ди, котрі не змо­гли вмі­сти­ти­ся в цер­кві – роз­па­лю­ва­ли бага­т­тя, вла­што­ву­ю­чи так зва­ні «гоні­н­ня смер­ті».

«Вогни­ще під Великдень,то так, як Ісу­со­ві при­сві­чу­ва­ли, коли Він мав воскре­сну­ти» – так поясню­ва­ли наші пра­ді­ди.

Для цьо­го бага­т­тя вва­жа­ло­ся за добру при­кме­ту поцу­пи­ти у жида-шин­ка­ря діж­ку або коле­со від ста­ро­го воза – «щоб було чим роз­па­ли­ти вогни­ще». Також для цьо­го вогню різа­ли десь в лева­ді суху вер­бу чи дере­ви­ну дуба – «бо в сухо­му дере­ві нечи­ста сила хова­є­ться». Вогонь у багат­ті під­три­му­ва­ли цілу ніч про­тя­гом слу­жби в цер­кві, та так, щоб вогни­ще було видно на все сели­ще.

Очи­ще­н­ня зем­лі вогнем від уся­кої нечи­сті, що від­бу­ва­ло­ся під час «гоні­н­ня смер­ті» три­ва­ло цілу ніч. Дро­ва під­ки­да­ли аби вогонь не гаснув, бо «янго­ли над селом літа­ють». Дій­ство не при­пи­ня­лось до того часу, поки свя­щен­ник не ста­не перед цар­ськи­ми вра­та­ми облич­чам до наро­ду і не ска­же: «Хри­стос Воскрес!!!», а люди у від­по­відь йому: «Воі­сти­ну Воскрес!!!».

Також у наших пра­ді­дів був гар­ний зви­чай: «На Велик­день, кожен нама­гав­ся бодай кіль­ка разів сми­кну­ти за моту­зок і вда­ри­ти у цер­ков­ні дзво­ни», адже це, за наро­дни­ми віру­ва­н­ня­ми при­но­си­ло роди­ні щастя та доста­ток. Тож всі нави­пе­ред­ки нама­га­ли­ся під­ня­тись на дзвін­ни­цю і задзво­ни­ти у цер­ков­ні дзво­ни. Тому дзво­ни, у Сві­тле Хри­сто­ве Воскре­сі­н­ня нести­ха­ю­чи луна­ли над укра­їн­ськи­ми місте­чка­ми, сло­бо­да­ми та села­ми цілі­сінь­кий день!

«На Велик­день цілий день дзво­нять. Хва­лять собі, як хто пер­ший, уку­сив­ши паски, або свя­че­но­го яйця, задзво­нить. Про­те, моло­ді паруб­ки, що ближ­че цер­кви сидять, пере­бі­га­ю­ться, аби пер­ший задзво­нив. Коли з’їдять обід, при­хо­дять до цер­кви і ста­рі і моло­ді, бо ж колись на Укра­ї­ні люди дуже гар­но вмі­ли на дзво­нах видзво­ню­ва­ти – «гра­ти».

Козацька Спадкова Духовна Республіка  на «Мамаєвій Слободі» запрошує всіх долучитися до наших праотцівських традицій: прийти до церкви Покрова Пресвятої Богородиці на всеношну помолитись, посвятити паску та наїдки. Ті що не помістяться в церкві, зможуть кинути суху дровиняку з «нечистою силою» у  вогнище. А потім всі хто забажає піднімуться на дзвінницю поряд із церквою аби вдарити в «Благовіст» та заграти на інших церковних дзвонах.

23–00 – Чита­н­ня діянь Свя­тих Апо­сто­лів.

24 квітня (Неділя). СВІТЛЕ  ХРИСТОВЕ  ВОСКРЕСІННЯ,  ПАСХА,  ВЕЛИКДЕНЬ.

00–00 – Свя­тко­ва опів­ні­чна. Хре­сний хід. Пасхаль­на Утре­н­ня. Цар­ські Пасхаль­ні часи. Вели­ко­дня Літур­гія свт. Іоана Золо­то­усто­го.

Вхід до коза­цької цер­кви Покро­ва Пре­свя­тої Бого­ро­ди­ці віль­ний для освя­че­н­ня пасок до 13–00.

З 4–30 до 13–00 – Освя­че­н­ня Пасок.

Наші послуги

Страви в шинку

Вартість входу

100грн

Пільгові ціни(громадяни України)

  • 60грнПенсіонери
    При наявності пенсійного посвідчення
  • 60грнШколярі
    При наявності учнівського квитка
  • 60грнСтуденти
    В будні несвяткові дні при наявності студентського квитка

Безкоштовний вхід(громадяни України)

  • Дошкільнята
  • Інваліди І-ІІ груп
    За умови наявності пільгового посвідчення
  • Солдати та сержанти-строковики
    Збройні сили України
  • Ветерани АТО
    За наявності посвідчення Учасника бойових дій (УБД)

Наша адреса
вулиця Михайла Донця, 2, Київ
Це на теперішньому масиві Відрадний поблизу Національного авіаційного університету
Що до нас їде?
  • 27
    Від станцій метро Петрівка та Шулявська
  • 433
    Від перетину Хрещатика і бульвару Тараса Шевченка
  • 201
    Від станції метро Шулявська
  • 427
    Від станцій метро Палац Спорту та Шулявська
Весь транспорт їде до зупинки «вулиця Михайла Донця»