Святкування Великодня та «Гоніння смерті» з Українських земель на території козацького селища «Мамаєва Слобода»
Опубліковано: 09 Кві 2015 13:07

В суботу 11 квітня 2015 року о 22–00, а саме в ніч перед Великоднем, до початку святочної полуношниці в козацькій церкві Покрова Пресвятої Богородиці на «Мамаєвій Слободі» розпочинаються читання Діянь святих Апостолів. Далі, після виходу Хресним ходом священика та прихожан з церкви та стояння біля її західних врат, коли у замкненій церкві вже нікого з людей  немає, янголи виводять Спасителя із гробу, а святі угодники виходять із ікон та цілуються між собою – Христосуються!

У наших пра­ді­дів, Запо­розь­ких коза­ків, в той час, коли в цер­кві йшла від­пра­ва, непо­да­лік на виго­ні коза­ки, котрі не змо­гли вмі­сти­ти­ся в цер­кві – роз­па­лю­ва­ли бага­т­тя, вла­што­ву­ю­чи так зва­ні «гоні­н­ня смер­ті».

«Вогни­ще під Великдень,то так, як Ісу­со­ві при­сві­чу­ва­ли, коли Він мав воскре­сну­ти» – так поясню­ва­ли наші пра­ді­ди.

Для цьо­го бага­т­тя вва­жа­ло­ся за добру при­кме­ту поцу­пи­ти у жида-шин­ка­ря діж­ку або коле­со від ста­ро­го воза – «щоб було чим роз­па­ли­ти вогни­ще». Також для цьо­го вогню різа­ли десь в лева­ді суху вер­бу чи дере­ви­ну дуба – «бо в сухо­му дере­ві нечи­ста сила хова­є­ться». Вогонь у багат­ті під­три­му­ва­ли цілу ніч про­тя­гом слу­жби в цер­кві, та так, щоб вогни­ще було видно на все сели­ще.

Очи­ще­н­ня зем­лі вогнем від уся­кої нечи­сті, що від­бу­ва­ло­ся під час «гоні­н­ня смер­ті» три­ва­ло цілу ніч. Дро­ва під­ки­да­ли аби вогонь не гаснув, бо «янго­ли над селом літа­ють». Дій­ство не при­пи­ня­лось до того часу, поки свя­щен­ник не ста­не перед цар­ськи­ми вра­та­ми облич­чам до наро­ду і не ска­же: «Хри­стос Воскрес!!!», а люди у від­по­відь йому: «Воі­сти­ну Воскрес!!!».

Також у наших пра­ді­дів був гар­ний зви­чай: «На Велик­день, кожен нама­гав­ся бодай кіль­ка разів сми­кну­ти за моту­зок і вда­ри­ти у цер­ков­ні дзво­ни», адже це, за наро­дни­ми віру­ва­н­ня­ми при­но­си­ло роди­ні щастя та доста­ток. Тож всі нави­пе­ред­ки нама­га­ли­ся під­ня­тись на дзвін­ни­цю і задзво­ни­ти у цер­ков­ні дзво­ни. Тому дзво­ни, у Сві­тле Хри­сто­ве Воскре­сі­н­ня нести­ха­ю­чи луна­ли над укра­їн­ськи­ми місте­чка­ми, сло­бо­да­ми та села­ми цілі­сінь­кий день!

«На Велик­день цілий день дзво­нять. Хва­лять собі, як хто пер­ший, уку­сив­ши паски, або свя­че­но­го яйця, задзво­нить. Про­те, моло­ді паруб­ки, що ближ­че цер­кви сидять, пере­бі­га­ю­ться, аби пер­ший задзво­нив. Коли з’їдять обід, при­хо­дять до цер­кви і ста­рі і моло­ді, бо ж колись на Укра­ї­ні люди дуже гар­но вмі­ли на дзво­нах видзво­ню­ва­ти – «гра­ти».

Козаки та дівчата-козачки «Мамаєвої Слободи» запрошують всіх долучитися до наших праотцівських традицій: прийти до церкви Покрова Пресвятої Богородиці на всеношну помолитись, посвятити паску та наїдки. Ті, що не помістяться в церкві, зможуть кинути суху дровиняку з «нечистою силою» у  вогнище, взявши посильну участь у «Гоніннях смерті» з української землі…

Всі хто забажає піднімуться на дзвінницю поряд із церквою аби вдарити в «Благовіст» та заграти на інших церковних дзвонах!

Можли­во Вам буде ціка­во довід­а­тись, що наші пра­пра­пра­ді­ди коза­ки освя­чу­ва­ли паску та наїд­ки з напо­я­ми не коши­ка­ми, а ціли­ми воза­ми…
Далі наво­ди­мо один із опи­сів суча­сни­ка:

Ско­ро Велик­день! Ось тут то й про­яв­ля­є­ться щире укра­їн­ське хлі­бо­соль­ство: нав­ко­ло цер­кви сто­ять вози на яких при­ве­зе­но їстів­не для освя­че­н­ня. Іскри­стий гумор укра­їн­ців в цей момент про­яв­ляв­ся на раху­нок фізіо­но­мій сма­же­них поро­сят та незу­гар­но­сті деяких госпо­динь, що не зумі­ли як слід допе­кти пасок. Адже нема госпо­да­ря, навіть най­бі­дні­шо­го, котрий би до  цьо­го Сві­тло­го дня не мав пече­не поро­ся, ков­ба­су, паски та при­найм­ні декіль­кох кра­ше­них яєць. 

А ось Вели­ко­дній стіл замо­жно­го коза­ка чи шля­хти­ча, де госпо­ди­ні ретель­но при­три­му­ю­ться рідної ста­ро­ви­ни від­рі­зняв­ся вишу­ка­ною різно­ма­ні­тні­стю наїд­ків: дві, три навіть чоти­ри вели­тен­ських солод­ких пасок із добір­но­го кру­пча­то­го боро­шна на коров’ячому маслі, яйцях, цукрі та меду; одна чи дві кислих паски; сир­на паска, ягня із вер­шко­во­го масла; пара запе­че­них поро­сят – одне без начин­ки, інше – начи­не­не гре­чкою з печін­кою, в зубах у них хрін; двоє запе­че­них ягнят – одне без начин­ки, дру­ге начи­не­не мигда­лем, родзин­ка­ми з рисом; сте­гно вудже­ни­ни (буже­ни­на) та сте­гно вудже­ни­ни під сіто­чкою із папе­ру; кен­дюх (саль­ти­сон); голо­ва каба­на в нату­раль­ну його вели­чи­ну з очи­ма з маслин; цибу­ля зеле­на; парос­тки сала­та зеле­но­го; полу­ми­сок пшо­на, на ньо­му в сіль­ни­чці сіль крим­ка; чима­лі шма­тки духм’яного сала з про­різ­зю; декіль­ка видів ков­бас: кров’янка, ков­ба­са про­ста дома­шня, ков­ба­са по-пан­ськи, печін­ко­ва та інші; коров’яче масло; сир; сме­та­на; він­ки цибу­лі; все це обкла­де­но фар­бо­ва­ни­ми в синю, жов­ту, мар­му­ро­ву і най­біль­ше в чер­во­ну фар­бу йяця­ми; ці яйця були як гуся­чі так і куря­чі. Поряд із цими наїд­ка­ми в што­фах та дзба­нах сто­я­ли декіль­ка сор­тів горі­лок та нали­вок; тут були і пер­ча­ків­ка, і кал­га­нів­ка, і кар­да­мо­нів­ка, і куса­ка, і слив’янка, і мали­нів­ка, і горо­би­нів­ка, тер­нів­ка та медо­ву­ха.

Ось такі смачні наїдки везли возами на освячення до церкви наші прапрадіди козаки Війська Запорізького Низового у Світле Христове Воскресіння.

P.S. «Мама­є­ва Сло­бо­да» гор­да з того, що пер­ший коза­цький храм збу­до­ва­ний у ново­му тися­чо­літ­ті, а саме наша став­ро­пі­гій­на коза­цька цер­ква в ім‘я Покро­ва Пре­свя­тої Бого­ро­ди­ці сто­їть на широ­ті схід-захід: за коор­ди­на­та­ми - 50,26‘06“ пн. ш. за цими ж коор­ди­на­та­ми по лінії схід-захід 50,26‘06“ пн.ш. на свя­тих київ­ських горах висо­чіє най­го­лов­ні­ший собор всьо­го схі­дно­го Православ‘я – Свя­то-Успен­ський собор Киє­во-Печер­ської лав­ри. Згодь­тесь, такий про­ми­сел Госпо­дній є насправ­ді диво­ви­жний і не може бути про­стим збі­гом. Адже при­бли­зно на цій же самій лінії, крім сто­ли­ці чуба­тих слов‘ян – міста Киє­ва, сто­ять не менш слав­ні слов‘янські міста. Це зокре­ма сто­ли­ця Чехів – Пра­га (широ­та 50,70); дав­ня сто­ли­ця поля­ків – Кра­ків (широ­та 50,03); сто­ли­ця сло­ва­ків – Бра­ти­сла­ва (широ­та 48,08); дав­ній полі­ти­чний центр на зем­лях літо­пи­сних білих хор­ва­тів – місто Львів (широ­та 49,50); а також місто, яке роз­та­шо­ва­но на дав­ніх укра­їн­ських зем­лях літо­пи­сно­го пле­ме­ні сів­рю­ків, або ж суві­рів – Хар­ків (широ­та 50,00).

Коли дзво­ни над коза­цькою цер­квою Покро­ва Пре­свя­тої Бого­ро­ди­ці вда­рять у «Бла­го­віст» і свя­ще­ник став­ши перед Цар­ськи­ми вра­та­ми ска­же: «Хри­стос Воскрес!!!», то весь так зва­ний “слов‘янський пояс” від міста Пра­ги і до Хар­ко­ва, по оби­два боки від широ­ти 50,26,06, почує цю раді­сну вість із коза­цько­го сер­ця сто­ли­ці Укра­ї­ни!

Христос Воскрес – Воскресне і козацька Україна!

Наші послуги

Страви в шинку

Вартість входу

100грн

Пільгові ціни(громадяни України)

  • 60грнПенсіонери
    При наявності пенсійного посвідчення
  • 60грнШколярі
    При наявності учнівського квитка
  • 60грнСтуденти
    В будні несвяткові дні при наявності студентського квитка

Безкоштовний вхід(громадяни України)

  • Дошкільнята
  • Інваліди І-ІІ груп
    За умови наявності пільгового посвідчення
  • Солдати та сержанти-строковики
    Збройні сили України
  • Ветерани АТО
    За наявності посвідчення Учасника бойових дій (УБД)

Наша адреса
вулиця Михайла Донця, 2, Київ
Це на теперішньому масиві Відрадний поблизу Національного авіаційного університету
Що до нас їде?
  • 27
    Від станцій метро Петрівка та Шулявська
  • 433
    Від перетину Хрещатика і бульвару Тараса Шевченка
  • 201
    Від станції метро Шулявська
  • 427
    Від станцій метро Палац Спорту та Шулявська
Весь транспорт їде до зупинки «вулиця Михайла Донця»