Українські козаки – спадкоємці лицарства Запорозького Низового отримали моральну перемогу в “двобої честі» над козацтвом Російської Федерації
Опубліковано: 26 Вер 2010 17:43

Року Божого 2010, 2 жовтня о 12–00 були оголошені офіційні результати, щодо виклику нащадків Війська Запорозького Низового до козаків Російської Федерації на «Двобій честі».

Українські козаки підкували білого коня, як символ незвойованої лицарської гідності.

Секунданти з українського боку в особі керівництва “Ліги каскадерів” України та Ради Отаманів Українського козацтва оголосили козакам Російської Федерації технічну поразку.

Переможцем достроково була названа команда українських козаків під орудою Отамана Олега ЮРЧИШИНА.

Оскіль­ки Ота­ма­ни Росій­сько­го коза­цтва нехту­ю­чи сво­їм “Коде­ксом честі” коза­ка, котрий опу­блі­ко­ва­ний на голов­ній сто­рін­ці офі­цій­но­го сай­ту Все­ве­ли­ко­го Вій­ська Дон­сько­го так і не дали від­по­відь на виклик ого­ло­ше­ний укра­їн­ським коза­цтвом в День Неза­ле­жно­сті Укра­ї­ни.

Така при­ни­зли­ва для лицар­ської честі та гідно­сті, тоб­то від­вер­то анти­ко­за­цька пове­дін­ка Ота­ма­нів Все­ве­ли­ко­го Вій­ська Дон­сько­го є на пре­ве­ли­кий сором гане­бною тра­ди­ці­єю.

Мало хто з суча­сни­ків здо­га­ду­є­ться, що саме Дон­ське коза­цтво взя­ло най­жва­ві­шу участь в руй­ну­ван­ні Запо­розь­кої Січі у 1775 році.

В тій бру­дній вій­сько­вій кам­па­нії з лікві­да­ції “Мате­рі-Січі” бра­ло участь два­над­цять пол­ків та оди­над­цять еска­дро­нів Дон­сько­го коза­цтва.

Пра­во­слав­ні Дон­ські коза­ки так захо­пи­ли­ся, що за свід­че­н­ня­ми суча­сни­ків соки­ра­ми руба­ли цар­ські вра­та в коза­цькій січо­вій цер­кві в ім‘я Покро­ва Пре­свя­тої Бого­ро­ди­ці, котрі були виго­тов­ле­ні з масив­но­го лито­го золо­та, обди­ра­ли свя­ті обра­зи, випа­лю­ва­ли золо­то­тка­ні ризи. Жоден доро­го­цін­ний камін­чик не схо­вав­ся від «хри­сто­лю­би­во­го» пра­во­слав­но­го воїн­ства. За «подви­ги» здій­сне­ні в цій вій­сько­вій кам­па­нії, тоді ще під­пол­ков­ник (а пізні­ше Нака­зной Ата­ман Дон­ско­го каза­чье­го Вой­ска, гене­рал от кава­ле­рии, граф Рос­сий­ской импе­рии ) Дени­сов Федор Петро­вич стає Геор­гі­їв­ським кава­ле­ром, тоб­то наго­ро­джу­є­ться Орде­ном Свя­то­го Геор­гія IV сту­пе­ня, Ука­зом імпе­ра­три­ці Кате­ри­ни ІІ від 10.07.1775 р. 

Один із цих два­над­ця­ти пол­ків Дон­сько­го коза­цтва ще дуже дов­го гар­ні­зо­ном сто­яв на попе­ли­щі Запо­розь­кої Січі і як «цепний пес» Кате­ри­ни ІІ сте­ріг, аби «сте­по­ві орли» зно­ву не повер­ну­лись до сво­го віль­но­го гні­зда…  

Царів немає, імпе­рії немає, зате тра­ди­ції ігно­ру­ва­н­ня Ота­ма­на­ми Все­ве­ли­ко­го Вій­ська Дон­сько­го «коде­ксу честі» коза­ка зали­ша­ю­ться незмін­ни­ми навіть через 235 років після сва­віль­но­го руй­ну­ва­н­ня Запо­розь­кої Січі.

Як же ж вели­кі Ота­ма­ни Дон­сько­го коза­цтва  могли при­їха­ти до нас на «Дво­бій честі» та свя­тку­ва­ти спіль­но 1100-річни­цю від­зна­че­н­ня Дня Покро­ва Пре­свя­тої Бого­ро­ди­ці, якщо вони під­сві­до­мо розу­мі­ють, що є вели­ки­ми грі­шни­ка­ми, бо ж перед тим як при­їжджа­ти до нас, нащад­ків Вій­ська Запо­розь­ко­го Низо­во­го на «Дво­бій честі»  тре­ба було б її по-пер­ше мати, оту гоно­ро­ву «коза­цьку честь», по-дру­ге, вар­то було б офі­цій­но виба­чи­тись за руй­ну­ва­н­ня  коли­ски коза­цтва та  погра­бу­нок  Січо­вої Покров­ської цер­кви, ана­лог якої і від­тво­ре­но у нас в коза­цько­му сели­щі «Мама­є­ва Сло­бо­да» в сер­ці сто­ли­ці Укра­ї­ни місті Киє­ві.

По завер­ше­ні ого­ло­ше­н­ня пере­мож­ців «Дво­бою честі» від­бу­лась пре­зен­та­ція кни­ги, котра без­по­се­ре­дньо сто­су­є­ться коза­цтва та укра­їн­сько­го вій­ська, автор С.Шаменков “Піхо­та укра­їн­ських геть­ма­нів у 17 ст. Одяг, озбро­є­н­ня, спо­ря­дже­н­ня, пра­по­ри”. Видав­ни­цтво Тем­по­ра.

Після пре­зен­та­ції цієї ціка­вої кни­ги, мето­дом від­тво­ре­н­ня живої істо­рії, роз­по­ча­лась рекон­стру­кція бою коза­цько­го заго­ну про­ти поль­сько-литов­сько­го під­роз­ді­лу жов­ні­рів та мушке­те­рів, як нао­чна ілю­стра­ція вій­сько­вих подій 1651 року, що мали місце під час насту­пу поль­сько-литов­ських військ на Київ.

Рекон­стру­кція бою за пере­пра­ву через витік річки Либідь була при­свя­че­на 362-річни­ці визволь­ної бороть­би укра­їн­сько­го наро­ду під про­во­дом Геть­ма­на Бог­да­на-Зино­вія Хмель­ни­цько­го.

Нео­чі­ку­ва­на пораз­ка коза­цьких військ під Бере­сте­чком була силь­ним уда­ром для визволь­них зма­гань укра­їн­сько­го наро­ду, про­те, на жаль не єди­ним. Важли­ве зна­че­н­ня для закрі­пле­н­ня пере­мог Речі Поспо­ли­тої у тому неща­сли­во­му для укра­їн­сько­го коза­цтва 1651 році мав успі­шний наступ об‘єднаних поль­сько-литов­ських військ з Біло­ру­сії на Київ.

Геть­ман Вели­ко­го Кня­зів­ства Литов­сько­го Януш Радзи­вілл виру­шив на Київ з пів­но­чі, водно­час із фрон­таль­ним насту­пом поль­ської армії на Волинь, щоб зав­да­ти коза­цькій респу­блі­ці неспо­ді­ва­ний удар із флан­гу. Назу­стріч об‘єднаним поль­сько-литов­ським силам стрім­ким мар­шем, про­те лише з дво­ма пол­ка­ми виру­шив чер­ні­гів­ський пол­ков­ник Мар­тин Неба­ба, в його під­по­ряд­ку­ван­ні були Чер­ні­гів­ський та Ніжин­ський коза­цькі пол­ки. Сили були аж занад­то нерів­ни­ми, тож у кри­ва­вій битві під Ріпка­ми 26 черв­ня 1651 року май­же всі коза­ки поля­гли герой­ською смер­тю. Заги­нув і слав­ний козак Мар­тин Неба­ба. Зброя, табір, спо­ря­дже­н­ня та коза­цькі пра­по­ри діста­лись кня­зю Яну­шу Радзи­віл­ло­ві. Поль­сько-литов­ське вій­сько, після кіль­кох невда­лих спроб здо­бу­ти Чер­ні­гів, про­су­ва­ло­ся в напрям­ку Киє­ва.

Щоб при­кри­ти дав­ню сто­ли­цю «чуба­тих слов‘ян» Бог­дан Хмель­ни­цький зали­шив у тилу київ­ський коза­цький полк під коман­ду­ва­н­ням Анто­на Жда­но­ви­ча.

Що міг зро­би­ти один коза­цький полк про­ти цілої армії про­фе­сій­них воя­ків, навер­бо­ва­них по всій Євро­пі. Про­те, коза­ки від­ва­жно кину­лись на зустріч супро­тив­ни­ку. Бої роз­гор­ну­лись спо­ча­тку під Виш­го­ро­дом, а вже потім на тери­то­рії тепе­рі­шньої Обо­ло­ні…

Саме таку сути­чку коза­цько­го заго­ну з одним із пере­до­вих під­роз­ді­лів військ Яну­ша Радзи­віл­ла, що нама­га­ю­ться обі­йти Київ з пів­ден­но­го захо­ду й рапто­вим наско­ком заво­ло­ді­ти стра­те­гі­чно важли­вим мостом біля вито­ку річки Либідь, буде рекон­стру­йо­ва­но 2 та 3 жов­тня 2010 року на «Мама­є­вій Сло­бо­ді».

Уча­сни­ки – вій­сько­во-істо­ри­чні гру­пи.

Укра­їн­ських коза­ків пред­став­ля­ли:
Печер­ська сотня реє­стро­во­го коза­цтва Пре­дри­мир­сько­го (армія Бог­да­на Хмель­ни­цько­го) під ору­дою курін­но­го Ота­ма­на Оле­ксан­дра Хар­чен­ка.

Поль­сько-литов­ський під­роз­діл пред­став­ля­ли:
Геть­ман­ські мушке­те­ри І. Вигов­сько­го (під час рекон­стру­кції репре­зен­ту­ють під­роз­ді­ли армії Вели­ко­го кня­зів­ства Литов­сько­го під ору­дою геть­ма­на Яну­ша Радзи­віл­ла) під коман­ду­ва­н­ням Сер­гія Шамен­ко­ва.

Роз­клад захо­ду:

2 жов­тня:
12.30–13.00-знайомство гля­да­чів з групами,огляд вій­сько­во-істо­ри­чних табо­рів, демон­стра­ція реплік зброї та спо­ря­дже­н­ня воя­ків 17 сто­лі­т­тя.
13.00–13.30-презентація груп.
13.30–14.00-підготовка до бою (нала­го­дже­н­ня мушкетів,набиття набо­їв, моли­тви)
14.00–14.30-реконструкція єпі­зо­ду вій­сько­вих дій кам­па­нії 1651 року.
14.30–16.00-козацький обід (з при­го­ту­ва­н­ням автен­ти­чних блюд вій­сько­во-польо­вої кухні 17 сто­лі­т­тя)
16.00–18.00-Муштри,стрільби з мушке­тів та луків, фехту­ва­н­ня.

3 жов­тня:
11.00–13.00-огляд вій­сько­во-істо­ри­чних табо­рів, демон­ста­ція реплік зброї та спо­ря­дже­н­ня.
14.00–16.00-Муштри,стрільби та фехту­ва­н­ня.

Заклик козаків до православного люду України у ХVII ст.: „Хто хоче за віру християнську бути посадженим на палю, хто хоче бути четвертованим, колесованим, хто ладен стерпіти усілякі муки за святий хрест, хто не боїться смерті – приставай до нас. Не треба боятися смерті: від неї не вбережешся. Таке козацьке життя”.

…Саме тому, серед ворогів  української землі, стосовно козаків виникла навіть така легенда, буцімто вони помирали справжньою смертю не після першої, не після другої та й навіть не після третьої, а лише після четвертої смертельної рани…

Отакі були наші прадіди – лицарі Війська Запорозького Низового!

Наші послуги

Страви в шинку

Вартість входу

100грн

Пільгові ціни(громадяни України)

  • 60грнПенсіонери
    При наявності пенсійного посвідчення
  • 60грнШколярі
    При наявності учнівського квитка
  • 60грнСтуденти
    В будні несвяткові дні при наявності студентського квитка

Безкоштовний вхід(громадяни України)

  • Дошкільнята
  • Інваліди І-ІІ груп
    За умови наявності пільгового посвідчення
  • Солдати та сержанти-строковики
    Збройні сили України
  • Ветерани АТО
    За наявності посвідчення Учасника бойових дій (УБД)

Наша адреса
вулиця Михайла Донця, 2, Київ
Це на теперішньому масиві Відрадний поблизу Національного авіаційного університету
Що до нас їде?
  • 27
    Від станцій метро Петрівка та Шулявська
  • 433
    Від перетину Хрещатика і бульвару Тараса Шевченка
  • 201
    Від станції метро Шулявська
  • 427
    Від станцій метро Палац Спорту та Шулявська
Весь транспорт їде до зупинки «вулиця Михайла Донця»