Великий благодійний етно-фестиваль «Трійця на «Мамаєвій Слободі»
Опубліковано: 26 Тра 2012 11:16

3 червня 2012 року о 14–00 в день Святої Трійці, або як ще називали його прадіди – «Клечальну неділю» –  одне з найвеличніших православних свят наших прадідів, під благовіст церковних дзвонів, відкриється великий благодійний етно-фестиваль  «Трійця на «Мамаєвій Слободі».

Бла­го­дій­ний фести­валь «Трій­ця на «Мама­є­вій Сло­бо­ді» є спіль­ним захо­дом «Клу­бу Успі­шних Жінок» та коза­цько­го сели­ща «Мама­є­ва Сло­бо­да». Кошти від фести­ва­лю підуть на від­ро­дже­н­ня пра­во­слав­но­го хра­му XVII-XVIII ст.. в дав­ній коза­цькій сто­ли­ці, слав­но­му від віків місті Чиги­рин та на під­трим­ку Націо­наль­но­го істо­ри­ко-куль­тур­но­го запо­від­ни­ка «Чиги­рин».

В програмі фестивалю:

А також тра­ди­цій­ні для коза­цько­го сели­ща наро­дні заба­ви та гуля­н­ня.

Дрес-код захо­ду – виши­ван­ка.

Початок подій 3 червня 2012 року о 14–00.

«Клечальна неділя» в козацькому селищі «Мамаєва Слобода»  розпочнеться на світанку зі Служби Божої в козацькій ставропігійній церкві Покрова Пресвятої Богородиці:

7–30 – Спо­відь

8–00 – Свя­тко­ва Літур­гія.

9–30 – Освя­че­н­ня зіл­ля.

Пам‘ятаю, коли я був малень­ким, то моя мама нала­мав­ши кле­но­во­го та липо­во­го гіл­ля при­кра­ша­ла кле­ча­н­ням хату із сере­ди­ни та зна­дво­ру: паху­чим татар­ським зіл­лям закві­тчу­ва­ла обра­зи, кла­ла його звер­ху на печі, віша­ла на жерд­ку, мости­ла на під­ві­кон­ні біля вікон, впе­ре­мі­шку з рома­шка­ми та іншим різнотрав‘ям,  розси­пала тов­стим кили­мом по долів­ці, бо то була кле­чаль­на неді­ля. З дав­ніх давен наші пра­ба­бу­сі на воро­тах осель віша­ли він­ки з гіл­ля й кві­тів, зеле­ні м’яти, любист­ку, чебре­цю, воло­шок, татар­сько­го зіл­ля (аїру), рома­шки, марунь­ки, божо­го дрєв­ка, поли­ну та іншо­го запа­шно­го зіл­ля, яке, за по­вір’ями, могло від­га­ня­ти нечи­сту силу.

Такі він­ки й тра­ви наші пра­ба­бу­сі пізні­ше не вики­да­ли. Він­ки надя­га­ли на моло­ді голов­ки капу­сти, щоб вона росла голо­ва­та і її не їла гусінь. Зелень суши­ли і збе­рі­га­ли. Якщо хво­рі­ла худо­ба, їй під­мі­шу­ва­ли до кор­му тро­ї­цько­го зіл­ля, тро­ї­цьким кле­ча­н­ням також під­ку­рю­ва­ли хво­рих людей і тва­рин. Давньослов‘янські обря­ди покло­ні­н­ня дере­вам збе­ре­гли­ся в укра­їн­ців Над­дні­прян­щи­ни у зви­ча­ях ста­ви­ти на Трій­цю кле­че­н­ня у вигля­ді бері­зок, кле­нів і ясе­чків на подвір’ях, цен­траль­них сіль­ських май­да­нах, на виго­нах, у при­крашанні хатньої стрі­хи гіл­ка­ми й різни­ми духмя­ни­ми тра­ва­ми та кві­та­ми. В кін­ці трав­ня наби­ра­ю­ться соком пер­ші тра­ви, тож почи­на­є­ться косо­ви­ця — запа­са­н­ня сіна на зиму для ху­доби. На «Мама­є­вій Сло­бо­ді» буяє зелень дерев, цві­туть луго­ві й польо­ві кві­ти. Тож  ми про­дов­жу­є­мо від­ро­джу­ва­ти наші дав­ні само­бу­тні тра­ди­ції, саме так, як це роби­ли наші пра­ма­те­рі, при­кра­ша­ю­чи на «Мама­є­вій Сло­бо­ді»  зеле­ни­ми гіл­ка­ми та різнотрав‘ям «кле­ча­н­ням» коза­цькі хати.

Також на Зеле­ні свя­та,  на Київ­сько­му Поліс­сі побу­ту­вав дуже дав­ній зви­чай – «воді­н­ня Куста». В обря­ді бра­ли участь лише дів­ча­та. Вони зби­ра­ли­ся десь у гаю або лузі, оби­ра­ли серед себе висо­ку струн­ку най­гар­ні­шу дів­чи­ну та наря­джа­ли  Кустом. При­би­ра­ли її з ніг до голо­ви, так щоб ніхто не міг впі­зна­ти. Обві­шу­ва­ли зеле­ни­ми гіл­ка­ми з кле­ну, липи або в’язу. До них вплі­та­ли шов­ко­ву тра­ву любис­тку та м’яти. З гілок робив­ся й вінок. Подру­ги дів­чи­ну-Куста обда­ро­ву­ва­ли  нами­стом – «щоб жито коло­си­лось чисто», стрі­чкою – «щоб була гар­на моло­ди­чка».

У гур­ті із Кустом мала бути непар­на кіль­кість дів­чат — три, п’ять або сім. Узяв­шись попід руки, вони з тро­ї­цьки­ми пісня­ми йшли через все село, ходи­ли від хати до хати. Посе­ре­ди­ні — зама­є­ний зелен­ню Куст, який увесь час мов­чав, вша­но­ву­ю­чи цим пра­щу­рів,  через те, що віру­ва­н­ня в Куста були пов’язані із куль­том помер­лих, які о цій порі ніби­то з’являлися на зем­лю й тим­ча­со­во пере­бу­ва­ли у трій­ча­ній зеле­ні.

Госпо­да­рі чека­ли при­хо­ду Куста. Якщо він оми­нав чиюсь хату, це вва­жа­ло­ся вели­кою обра­зою. Захо­дя­чи до осе­лі бажа­ли щастя, здоров’я та всі­ля­ких гара­здів. У текс­тах пісень зву­ча­ли моти­ви коха­н­ня та заміж­жя тому, що дере­во, в наро­дній уяві, бачи­ло­ся як образ родо­во­ду: корі­н­ня – пред­ки, стов­бур – батьки, а гіл­ки – діти. Каза­ли: «Дере­во роз­га­лу­жу­є­ться гіл­ка­ми, а рід мно­жи­ться дітка­ми ».

Гурт обда­ро­ву­ва­ли гро­ши­ма, цукер­ка­ми, яйця­ми, пиріж­ка­ми й млин­ця­ми, які спе­ці­аль­но готу­ва­ли до цьо­го дня. У тих у кого побу­вав Куст, має бути гар­ний вро­жай і все добре в хазяй­стві. Кусто­ве кле­ча­н­ня збе­рі­га­ли у хаті. Ним мили голо­ву, якщо болі­ла, поло­ска­ли гор­ло від ангі­ни й вико­ри­сто­ву­ва­ли як обе­ріг від мишей. 

По закін­чен­ню обхо­дів дво­рів, дере­во вели назад до гаю. Там дів­чат вже чека­ли паруб­ки. Почи­на­ло­ся масо­ве гуля­н­ня: води­ли хоро­во­ди, тан­цю­ва­ли та спів­а­ли.

Козак Леву­шків­сько­го куре­ня Вій­ська Запо­розь­ко­го Низо­во­го Костян­тин Олій­ник.

Наша пісня пролітає з краю в край… Цвіт-калино, Україно, розцвітай!

Наші послуги

Страви в шинку

Вартість входу

100грн

Пільгові ціни(громадяни України)

  • 60грнПенсіонери
    При наявності пенсійного посвідчення
  • 60грнШколярі
    При наявності учнівського квитка
  • 60грнСтуденти
    В будні несвяткові дні при наявності студентського квитка

Безкоштовний вхід(громадяни України)

  • Дошкільнята
  • Інваліди І-ІІ груп
    За умови наявності пільгового посвідчення
  • Солдати та сержанти-строковики
    Збройні сили України
  • Ветерани АТО
    За наявності посвідчення Учасника бойових дій (УБД)

Наша адреса
вулиця Михайла Донця, 2, Київ
Це на теперішньому масиві Відрадний поблизу Національного авіаційного університету
Що до нас їде?
  • 27
    Від станцій метро Петрівка та Шулявська
  • 433
    Від перетину Хрещатика і бульвару Тараса Шевченка
  • 201
    Від станції метро Шулявська
  • 427
    Від станцій метро Палац Спорту та Шулявська
Весь транспорт їде до зупинки «вулиця Михайла Донця»