Відкритий лист до громадського діяча та співака Олега Скрипки (доповнено)
Опубліковано: 06 Бер 2013 12:29

З  нагоди відродження свята Колодія (Масляної), звертаюсь особисто до Вас, як до відомого громадського діяча та співака зі щирим козацьким проханням припинити подальшу популяризацію та рекламу традицій святкування російської Масляної на українських козацьких землях, як це зараз відбувається за Вашої участі в телевізійному просторі України.

Змушений нагадати Вам, пане Олеже, що в 60-70-ті роки минулого століття, в часи Брєжнєва та Суслова,  споконвічна українська традиція святкування Колодія (Масляної) була замінена на запозичений з Росії варіант. Таким чином, «російська зозуля» безсоромно залізла до нашого Родового «гнізда» і викинула з нього самобутню традицію наших прапрадідів. Варто вказати, що традиції святкування Масляної в Україні та Росії істотно відрізняються. Більше того, український Колодій (Масляна) не має аналогів у наших сусідів, цебто не запозичений, а відтак потребує нашого всебічного захисту та підтримки. Така самобутність яскраво засвідчує, що витоки святкування Колодія (Масляної) по обох берегах Дніпра сягають в глибину тисячоліть…

Ось як описує зрозумілими для росіян термінами свято Масляної (Колодія) на українських землях, ще у далекому 1850 році, себто 163 роки тому, видатний український етнограф та громадський діяч М. Маркевич в газеті «ПЕТЕРБУРЖСКИЕ ВЕДОМОСТИ»: «В конце февраля приходит Масляница; женщины волочат колодку, т.е. идут по домам  и привязывают парубкам и дивкам небольшую колодку к ноге в наказание за то, что не вступили в брак в прошлый Мясоед. Эту колодку можна снять не иначе, как за некоторый выкуп; на собранные деньги пируют и вместо блинов московских подают вареники со сметаною; на маслянице это главное блюдо».

Маю тверде переконання, що відродження українських спадкових традицій потребує не тільки нашої спільної всебічної підтримки, але й практичної форми реалізації. Прадавнє свято Колодій має право на реабілітацію та життя на рідних землях, адже українці дістали в спадщину від прадідів не менш цікаві традиції святкування Масляної, ніж вони є у росіян. Тож в третьому тисячолітті слід не на словах, а на ділі припинити практику русифікації України, до якої мимоволі Ви стали причетні… Немає сумніву, що багато українців, котрі поважають та шанують Вашу творчість, не дуже хотіли б, аби Ви допомагали тим, хто намагається стерти з лиця землі наш народ через знищення самобутніх традицій, культури, мови, історії.

Згодьтесь, що багато хто з молоді, дивлячись на те, як Ви у вишиванці з телеекрана запрошуєте на святкування  Масляної, сприймає це як популяризацію правдиво українських автентичних традицій, навіть і не підозрюючи, що насправді в телеефірі здійснюється активна пропаганда  осучаснених традицій святкування Масляної, котрі  побутували  в центральних та північно-східних губерніях Російської імперії. Це, насправді, і є «тиха» русифікація, замаскована під весняне свято, коли замість свого ми вже вкотре  отримуємо перелицьоване чуже…

Сподіваюсь, пане Олеже, що Ви з розумінням віднесетесь до моєї конструктивної  критики й надалі будете проводити «Країну Мрій Різдвяну» на території козацького селища «Мамаєва Слобода», як це і було попередні три роки, рівно як і інші культурно-мистецькі заходи, котрі спрямовані на відродження українських традицій.

Користуючись нагодою, звертаюсь до науковців кафедри фольклористики Інституту філології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка та Києво-Могилянської академії, музею Івана Гончара, Національного музею архітектури та побуту (с. Пирогів), а також до інших осередків української культури, що працюють в царині відродження дідівських традицій, з проханням не сидіти склавши руки, а активними просвітницькими заходами підтримати моє звернення з тим, аби Україна дійсно була Українською.

З належною шанобою
Козак Левушківського куреня
Війська Запорозького Низового
Костянтин Олійник (рука власна)

P.S.

Свято Колодія (Масляної) в Україні:

Тиждень Колодія (Масляної) називався «бабським тижнем». Тож продовж тижня, заздалегідь домовившись, жінки збиралися в шинку – «щоб поколодкувати», після цього, замовивши наливки, виголошували здравиці (тости) і вітали один одного. Все це носило жартівливий характер. Покараним дорослим чоловікам та жінкам за те, що не одружили у цьому році своїх дітей, прив’язували колодку до лівої ноги, а дівчатам та хлопцям на ліву руку або до пояса. Жіноцтво робило складчину  із принесеного сиру, вареників, масла, яєць і горілки. Кожному чоловіку чи парубку, хто на ту пору заходив до шинку, молодиці чіпляли колодку, заздалегідь заготовлену напередодні, за що він мав відкупитися поставивши могорич медовухою чи горілкою.

На Наддніпрянській Україні кожен день святкування Колодія, тобто Масляної, мав свої «іменні наклички».

В понеділок «колодка народилася»,
у вівторок «хрестилася»,
середа – «похрестини»,
в четвер – «помирала»,
в п’ятницю її «хоронили»,
а в суботу «оплакували».
В неділю, останній день Масляної, молодь «волочить колодку»! Співи, музики, танці тяглися аж до опівночі. Почастувавшись, гурт співав: «Чому мені горілочки не пити, коли в мене хорошії діти…».

История и традиции празднования Масленицы в России
(інформація взята з сучасних російських джерел)

… Суббота накануне масленой недели называлась “маленькой масленицей”. В этот день принято было поминать умерших родителей и родственников. Для них пекли специальное угощение – блины. Первый блин клали на божницу, слуховое окно или крышу, оставляли на могилах на кладбище, раздавали в церквях нищим, монахам и странникам. В воскресенье на заговенье перед Великим постом последний раз ели мясо. Основным угощением и символом Масленицы являются блины. Традиция печь блины в России сохранилась со времён поклонения языческим богам. Блины были главной обрядовой поминальной едой. До нашего времени в некоторых областях северной России сохранилось суеверие, когда перед похоронами на чело покойника клался блин. После похорон, этот поминальный блин родственники ухитрялись подсунуть священнику, чтобы он  его съел. Если батюшка съедал этот поминальный блин – усопшему Царствие Небесное. Это суеверие ещё раз подтверждает древнее  архаичное  дохристианское происхождение блинов как поминальной еды.

Вопреки широко распространённому мнению, блины не являются и никогда не являлись символом солнца у славянских народов. Блины у славян всегда были поминальным блюдом, поэтому они как нельзя кстати соответствуют поминальной сущности Масленицы.

Патриарх Адриан хотел уничтожить этот «бесовский праздник», но не успел, однако сократил время его на 8 дней.

Праздновать Масленицу начинали с понедельника следующей недели.

Для всего русского населения семь масленичных дней были самым веселым и любимым временем в году. Народ ласково называл этот праздник “касаточка”, “сахарные уста”, “целовальница”, “честная масленица”, “веселая”, “пеpепелочка”, “объедуха”.

Масленица на протяжении многих веков сохранила характер народного гулянья. Символом Масленицы было чучело из соломы, обряженное в женские одежды, с которым вместе веселились, а затем сжигали на костре вместе с блином, которое чучело держало в руке. Все традиции Масленицы направлены на то, чтобы похоронить зиму, то есть сжечь на костре чучело зимы. Этот обряд есть не что иное как реконструкция древнего погребального языческого обряда племён, населявших северо-восток России до принятия ими Христианства. 

Основным угощением и символом Масленицы являются блины. Их пекут каждый день с понедельника, но особенно много ‑ с четверга по воскресенье.

Вся неделя на масленицу именовалась не иначе как “честная, широкая, веселая, боярыня-масленица, госпожа масленица”. Каждый день недели имеет свое название, которое говорит о том, что в этот день нужно делать.

Понедельник – “встреча” праздника. Дети делали утром соломенное чучело Масленицы, наряжали его и все вместе возили по улицам.
Вторник – “заигрыш”. В этот день начинаются веселые игры. С утра девицы и молодцы катались на ледяных горах, ели блины.
Среда – “лакомка”. На первом месте в ряду угощений, конечно же, блины.
Четверг – “разгуляй”. Песни, пляски, угощение друг друга водкой, бражкой, ну и, конечно же, блинами.
Пятница – “тещины вечера”, когда зять едет “к теще на блины”.
Суббота – “золовкины посиделки”. В этот день ходят в гости ко всем родственникам, и угощаются блинами, поминая усопших родственников.
Воскресенье – это заключительный “прощеный день”, когда просят прощения у родных и знакомых за обиды и после этого, как правило, пьют водку, бражку, весело поют и пляшут, тем самым провожая (хороня) широкую Масленицу.

В этот день на огромном костре сжигают соломенное чучело, олицетворяющее умирающую зиму. Его устанавливают в центре костровой площадки и прощаются с ним шутками, песнями, танцами. Ругают зиму за морозы и зимний голод и благодарят за веселые зимние забавы, поминая умершую зиму водкой  и поеданием блинов. Это ещё раз подтверждает, что блины являются древней ритуальной поминальной едой, со времён поклонения языческим божествам… После этого чучело поджигают под веселые возгласы и песни. Когда же зима сгорит, завершает праздник финальная забава: молодежь прыгает через костер.

Прощание с Масленицей завершалось в первый день Великого поста – Чистый понедельник, который считали днем очищения от греха и скоромной пищи.

(Те, що українці є слов`янами ні в кого не викликає сумніву… Однак у нас, по обох берегах Дніпра, поховальною стравою були не “блины”, як пишуть про це росіяни, а коливо (поминальна каша, що нагадує кутю), тобто і тут росіяни не вгадали! Хто не вірить, то запитайте про це у старих людей)

Наші прадіди, кепкуючи над москалями, казали, що на Масляну «і турки вареники їдять!», а про нас, православних християн, і мови не може бути!

Наші послуги

Страви в шинку

Вартість входу

120грн

Пільгові ціни(громадяни України)

  • 100грнПенсіонери
    При наявності пенсійного посвідчення
  • 100грнШколярі
    При наявності учнівського квитка
  • 100грнСтуденти
    В будні несвяткові дні при наявності студентського квитка

Безкоштовний вхід(громадяни України)

  • Дошкільнята
  • Інваліди І-ІІ груп
    За умови наявності пільгового посвідчення
  • Солдати та сержанти-строковики
    Збройні сили України
  • Ветерани АТО
    За наявності посвідчення Учасника бойових дій (УБД)

Наша адреса
вулиця Михайла Донця, 2, Київ
Це на теперішньому масиві Відрадний поблизу Національного авіаційного університету
Що до нас їде?
  • 27
    Від станцій метро Почайна та Шулявська
  • 433
    Від перетину вулиць Богдана Хмельницького та Терещенківської.
  • 201
    Від станції метро Шулявська
  • 427
    Від станцій метро Палац Спорту та Шулявська
Весь транспорт їде до зупинки «вулиця Михайла Донця»