«Вкрав курку – віддай гуску!» Землі Великої матері-України незабаром повернуться до нас!
Опубліковано: 24 Бер 2014 13:03

Наші прадіди – Запорозькі козаки, глузуючи над злодійкуватою поведінкою деяких своїх сусідів-ворогів, недарма казали: «Вкрав курку – віддай гуску!».

Нещодавно один із дипломатів на Раді безпеки ООН під час обговорення питання окупації московитами українського Криму сказав: «Злодій може вкрасти будь-яку річ, але це не означає, що вона стає його власністю…».

На Запорозькій Січі споконвіку було 38 куренів:

Перелік куренів (за Кащенком)

  1. Пашківський
  2. Кушівський – від села Кущівка на річці Орель у Царичанському районі Дніпропетровської області на території Протовчанської паланки
  3. Кисляківський – від села Кисляк на річці Соб, лівій притоці Південного Бугу в Гайсинському районі Вінницької області.
  4. Іванівський
  5. Конелівський – від села Конела на річці Конилка, в Жашківському районі Черкаської області.
  6. Сергієвський
  7. Дінський – від річки Дін (Дон) й Сіверський Донець (так дотепер вимовляє цю назву населення Середнього Дону між його притоками Богучаром та Дівицею, що є нащадками козаків українського Острогозького Слобідського козацького полку). Місто Острогозьк, як і значна частина Східної Слобідської України після 1921 року силоміць була приєднана до Воронезької, Курської та Білгородської губерній Російької Федерації. Насправді, етнічний склад цієї території до 70% є українськими слобідськими козаками – це є територія української Слобожанщини. Вихідці з даних територій і утворювали на Запорозькій Січі Донський курінь.
  8. Крилівський – від міста Крилів, що до затоплення його водами Кременчуцького водосховища стояло при гирлі Тясмина в Кіровоградській області.
  9. Канівський – від міста, райцентра Черкаської області Канів на правому березі Дніпра.
  10. Батуринський – від містечка Батурин Бахмацького району Чернігівської області, розташованого на лівій притоці Десни Сеймі. В 1669 – 1708 роках Батурин був резиденцією гетьманів Дем’яна Многогрішного, Івана Самойловича, Івана Мазепи, в 1750 – 1764 роках – Кирила Розумовського.
  11. Поповичевський – від того що туди попадали бурсаки – сини попів та учні богословських закладів.
  12. Васюринський
  13. Незамайлівський
  14. Іркліївський – від селища Іркліїв, розташованого на лівому березі Дніпра біля гирла річки Ірклій у Чорнобаївському районі Черкаської області.
  15. Щербаківський – походить від назви села Щербаки, що розташоване на річці Рось Білоцерківського району Київської області.
  16. Титарівський – титар – з давньоукраїнської  – церковний староста. Назва куреня походить від назви села Титарівка, котре розташоване на річці Айдар (ліва притока Сіверського Дінця) Старобільського району Луганської області.
  17. Шкуринський – від того що тотемом куріня була вовча шкура
  18. Коринівський – назва куреня походить від найменування села, з якого прийшов перший козак-засновник, а саме села Корнів, що лежить на річці Дністер в передгір`ях Карпат. Тепер село Корнів знаходиться на території Городенківського району Івано-Франківської області.
  19. Рогівський – від села Рогів Маньківського району Черкаської області.
  20. Корсунський – від міста Корсунь (тепер райцентр Черкаської області Корсунь-Шевченківський) на Росі.
  21. Калниболоцький – від містечка Калниболото, райцентр Черкаської області що з 1795 р. зветься Катеринополем, що розташований на річці Гнилий Тикич.
  22. Уманський – від міста Умань на річці Уманка
  23. Дерев’янівський
  24. Нижчестеблівський – від містечка Стеблів, що лежить на правій притоці Дніпра Росі в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області
  25. Вищестеблівський – від містечка Стеблів, що лежить на правій притоці Дніпра Росі в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області
  26. Джерелівський
  27. Переяславський – від міста Переяслав (тепер райцентр Київської області Переяслав-Хмельницький) над річкою Трубіж.
  28. Полтавський – від теперішнього обласного центру Полтава над річкою Ворскла.
  29. Мишастівський – тотемом був мишастий дикий степовий кінь – тарпан – звідти і назва
  30. Менський – від міста Мена (райцентр Чернігівської області) на правій притоці Десни Мені. За часів Богдана Хмельницького був центром Менської сотні Чернігівського козацького полку.
  31. Тимошівський – від села Тимошівка Маньківського району Черкаської області.
  32. Величківський
  33. Левушківський – від села Леухів на річці Сороці в Іллінецькому районі Вінницької області
  34. Пластунівський – курінь розвідників , від  давнього українського слова пластатись – повзти ( потрапило в російську мову , де відоме як рухатись по пластунськи )
  35. Дядьківський – дядьком ще в Київській Русі називали військового наставника, тобто курінь вчителів
  36. Брюховецький
  37. Ведмедівський (Медведівський) – від села Медведівка, що лежить на березі правої притоки Дніпра р. Тясмині в Чигиринському районі Черкаської області.
  38. Платнирівський – від слова  платнер – з давньоукраїнської – зброя. Українські козаки були дуже вправними в рукопашному бою й володіли всіма видами холодної та вогнепальної зброї і їх за це в тогочасній Європі  називали “оружниками”, тобто за аналогією з теперешнім часом – козаки були таким собі середньовічним “спецназом”.
    Наші прадіди вели рукопашний бій,  змішуючись з бойовими порядками ворога – такий бій називався “галасом”.
    Бій окремими, непов’язаними між собою загонами, називався – “розгардіяшем”.
    Таким чином перед козаками Платнирівського куреня, котрі будучи “оружниками” найліпше в Запорізькому Війську володіли мистецтвом рукопашного бою, ставилась задача прориву лінії оборони супротивника та внесення в його ряди сум’яття та паніки.

Козацький курінь це і велика хата-казарма в якій мешкали козаки і одночасно назва військового підрозділу, адже з декількох куренів складався козацький полк. Курінь на Запорозькій Січі це земляцтво, бо ж вихідці з якоїсь певної території чи землі й складали особовий склад структурного військового підрозділу. В більшості випадків курінь мав назву території, містечка чи села з якого на Запорозьку Січ прийшов перший із козаків-засновників, тобто в курінь записувались не просто козаки, це були родичі, свати, брати, куми, свояки, одним словом – земляки. Всі 38 куренів Запорозької Січі простягались в так-званому козацькому поясі – від синього Дону й до зелених Карпат. Одним словом, Запорозька Січ – це не просто зібрання воїнів-лицарів, це військо земляків. Московити, створюючи СССР вкрали в України величезну частину наших етнічних земель, безсоромно приторочивши їх до Російської Федерації. Це землі Стародубського козацького полку, тепер Брянська губернія, землі Острогозького Слобідського козацького полку, ну і звичайно землі Нижнього Дону із містами Ростов на Дону та Таганрог, а також наша українська козацька Кубань.

Запорожці казали: «Доки шабля козацька сягає – доти й наша українська козацька земля». Москалі зараз тимчасово присвоїли Крим. Тож не занепадаймо духом, панове. Відтак, з Божою поміччю до Матері-України, як говорилось колись у старовинній козацькій думі: «… на чисті води, на ясні зорі» повернуться втрачені нами всі етнічні території. Україна буде ВЕЛИКОЮ, згадаєте потім мої слова.

Слава нашим прадідам – Запорозьким козакам!

Історична довідка про найперші порубіжні східні курені Войська Запорозького Низового – Донський та Титарівський, що межували із нашими московськими «сусідоньками»…

Дінський курінь – від річки Дін (Дон) й Сіверський Донець (так дотепер вимовляє цю назву населення Середнього Дону між його притоками Богучаром та Дівицею, що є нащадками козаків українського Острогозького Слобідського козацького полку). Місто Острогозьк, як і значна частина Східної Слобідської України після 1921 року силоміць була приєднана до Воронезької, Курської та Білгородської губерній Російької Федерації. Насправді, етнічний склад цієї території до 70% є українськими слобідськими козаками – це є територія української Слобожанщини. Вихідці з даних територій і утворювали на Запорозькій Січі Донський курінь.

Титарівський курінь – титар – з давньоукраїнської  – церковний староста. Назва куреня походить від назви села Титарівка, котре розташоване на річці Айдар (ліва притока Сіверського Дінця) Старобільського району Луганської області.

До нашого часу дійшов бойовий заклик Запорозьких козаків до православного люду України у ХVII ст.: „Хто хоче за віру християнську бути посадженим на палю, хто хоче бути четвертованим, колесованим, хто ладен стерпіти усілякі муки за святий хрест, хто не боїться смерті – приставай до нас. Не треба боятися смерті: від неї не вбережешся. Таке козацьке життя”.

Терпи, козак, горе – будеш пити мед!

Наші послуги

Страви в шинку

Вартість входу

120грн

Пільгові ціни(громадяни України)

  • 100грнПенсіонери
    При наявності пенсійного посвідчення
  • 100грнШколярі
    При наявності учнівського квитка
  • 100грнСтуденти
    В будні несвяткові дні при наявності студентського квитка

Безкоштовний вхід(громадяни України)

  • Дошкільнята
  • Інваліди І-ІІ груп
    За умови наявності пільгового посвідчення
  • Солдати та сержанти-строковики
    Збройні сили України
  • Ветерани АТО
    За наявності посвідчення Учасника бойових дій (УБД)

Наша адреса
вулиця Михайла Донця, 2, Київ
Це на теперішньому масиві Відрадний поблизу Національного авіаційного університету
Що до нас їде?
  • 27
    Від станцій метро Почайна та Шулявська
  • 433
    Від перетину вулиць Богдана Хмельницького та Терещенківської.
  • 201
    Від станції метро Шулявська
  • 427
    Від станцій метро Палац Спорту та Шулявська
Весь транспорт їде до зупинки «вулиця Михайла Донця»