Благовіщення – за народним календарем 7 квітня. Як відзначали та що їли цього дня.
Опубліковано: 01 Січ 2009 02:20

Бла­го­ві­ще­н­ня (Бла­го­віст) — вели­ке свя­то, одне з най­ша­но­ва­ні­ших в укра­їн­ців. Воно при­свя­чу­є­ться Пре­свя­тій Діві Марії, Саме цьо­го дня, 7 кві­тня, за пра­во­слав­ним кален­да­рем, Бого­ро­ди­ці явив­ся архан­гел Гав­ри­їл із бла­гою звіс­ткою про боже­ствен­не вті­ле­н­ня­її май­бу­тньо­го Сина — Спа­си­те­ля Ісу­са Хри­ста.

       — Це вели­ке свя­то, таке вели­ке, що не можна пра­цю­ва­ти, навіть пти­ця не в’є сво­го гні­зда в цей день.

«На Бла­го­ві­ще­н­ня і пти­ця гні­зда не в’є».
«На Бла­го­ві­ще­н­ня і пти­ця не несе­ться і кубла не в’є».
«Зозу­ля тому й несе яйця в чуже гні­здо, що колись вила кубло в день Бла­го­ві­ще­н­ня».
«Ніяка пти­ця не в’є гні­зда в цей день, один тіль­ки горо­бець не знає свя­та Бла­го­ві­ще­н­ня, бо він, бач, бусур­мен поміж пти­ця­ми».
«Якщо яка-небудь пти­ця про­спить Бла­го­ві­щен­ську зау­тре­ню або в цей день зів’є гні­здо, тоді від­ні­ма­ю­ться у неї кри­ла на кіль­ка день, і вона не може літа­ти, а тіль­ки бігає по зем­лі, роз­че­пі­рив­ши кри­ла. Цьо­го ніхто не може бачи­ти, крім відьми, яка тоді не літає, а сидить тихень­ко вдо­ма».

       Колись віри­ли, що на Бла­го­ві­ще­н­ня, як і на Велик­день, сон­це, вихо­дя­чи з-за гір, грає.

       «Бла­го­ві­ще­н­ня… ува­жа­є­ться вели­ким свя­том — але без зай­вих жар­тів та пусто­щів… а, нав­па­ки, суво­ро­го, аске­ти­чно­го хара­кте­ру: все, що нале­жить до зачи­на­н­ня та наро­дже­н­ня і т. д., обстав­ле­не різни­ми суво­ри­ми забо­ро­на­ми. Це — свя­то зем­лі, супро­ти котро­го нака­зу­є­ться бояз­кий місти­цизм, щоб його чимсь не спо­га­ни­ти, не пору­ши­ти…»

            До Бла­го­ві­ще­н­ня май­же ніко­ли не почи­на­ли робіт на зем­лі, «бо ще Бог зем­лю не бла­го­сло­вив». Не сія­ли роз­са­ду і навіть боя­ли­ся випад­ко­во взя­ти насі­н­ня в руки. Гово­ри­ли, що коли тор­кну­ти­ся буря­ко­во­го насі­н­ня, то виро­сте не солод­кий буряк, а гір­ка редь­ка. Вва­жа­ли, що на Бла­го­ві­ще­н­ня Бог «роз­ми­кає» зем­лю і, роз­крив­ши небе­са, нахи­ляє голо­ву до самої зем­лі, щоб зігрі­ти її Сво­їм диха­н­ням. Гуцу­ли віри­ли, що лише після цьо­го всі­ля­ка жив­ність, яка на зиму хова­є­ться, вила­зить наверх. Мабуть, тому й не дозво­ля­ли­ся в цей уро­чи­стий день жодні сіль­сько­го­спо­дар­ські робо­ти.

       На Лів­обе­реж­жі каза­ли, що цьо­го дня Бог бла­го­ві­стить зем­лю для сів­би. Тому після свя­та вже можна було сія­ти, а на Бла­го­ві­щен­сько­му тижні слід було завер­ши­ти оран­ку під яри­ну. Цей тиждень нази­ва­ли ще «вдо­вин плуг», себ­то дні, коли гро­ма­дою ора­ли поле роди­нам, де не було госпо­да­ря, — вдо­вам і сиро­там.
Після пер­ших трьох днів свя­та почи­на­ли займа­ти­ся капу­стою. Вва­жа­ло­ся, що для неї — чи не най­ва­жли­ві­шої горо­дньої росли­ни в укра­їн­ців — це най­спри­я­тли­ві­ша пора. Пере­би­ра­ли капу­сту в льо­хах, сія­ли роз­са­ду. Зазви­чай готу­ва­ли і стра­ви з капу­сти: тушко­ва­ну капу­сту, капу­сняк, капу­стя­ни­ки, зави­ва­ни­ки з капу­сти та інше.

       Два-три дні свя­та не пра­цю­ва­ли, не роби­ли нічо­го, крім нагаль­них хатніх справ. Кажуть, на Бла­го­ві­ще­н­ня навіть пта­шка гні­зда не в’є, кур­ка не несе­ться. Тому зне­се­не на Бла­го­ві­ще­н­ня яйце під кво­чку не кла­ли — одна­ко­во з ньо­го нічо­го не вилу­пи­ться. За повір’ям, зозу­ля від­кла­дає яйця у чужі гні­зда, бо вона була пока­ра­на за те, що колись зви­ла гні­здо на Бла­го­ві­ще­н­ня. Цьо­го дня не пози­ча­ли яєць, бо це могло зашко­ди­ти курям: вони пере­ста­ли б нести­ся. Наро­дже­не на Бла­го­ві­ще­н­ня теля чи ягня нама­га­ли­ся яко­мо­га швид­ше зарі­за­ти, «бо з бла­го­ві­сно­го теля­ти чи ягня­ти добра не жда­ти».

       Після свя­та госпо­дар випу­скав на подвір’я худо­бу, котів і собак, щоб «весну поню­ха­ли і сон­це поба­чи­ли», щоб добре пасли­ся й самі про себе дба­ли, а також вино­сив з омша­ни­ка вули­ки з бджо­ла­ми (якщо на Тепло­го Оле­кси ще було холо­дно і вони зали­ша­ли­ся зачи­не­ні).

       Свя­то це май­же зав­жди при­па­дає на Вели­кий піст, але в деяких регіо­нах Укра­ї­ни вва­жа­ють за можли­ве цьо­го дня не пости­ти­ся суво­ро, а отже готу­ють варе­ни­ки з сиром, баби-запі­кан­ки на маслі та яйцях, інші ско­ром­ні (про­те не м’ясні, а лише моло­чні!) стра­ви. Та все ж від­да­ють пере­ва­гу пісним гре­ча­ним чи пшо­ня­ним голуб­цям, гре­ча­ни­кам, гре­ча­ним пам­пу­шкам з часни­ком, пиро­гам, дра­глям з риби, кар­то­пля­ни­кам і деру­нам з гри­бною під­ли­вою тощо.

       Мороз на Бла­го­ві­ще­н­ня віщу­вав, що вро­дять огір­ки; якщо лежав сніг, чека­ли невро­жай­но­го літа. Каза­ли: «Яка пого­да на Бла­го­ві­ще­н­ня, така буде й на Велик­день». Ран­ко­вий туман обі­цяв вели­ку весня­ну повінь, а гар­на пого­да — щедрий уро­жай.

      

Наші послуги

Страви в шинку

Вартість входу

100грн

Пільгові ціни(громадяни України)

  • 60грнПенсіонери
    При наявності пенсійного посвідчення
  • 60грнШколярі
    При наявності учнівського квитка
  • 60грнСтуденти
    В будні несвяткові дні при наявності студентського квитка

Безкоштовний вхід(громадяни України)

  • Дошкільнята
  • Інваліди І-ІІ груп
    За умови наявності пільгового посвідчення
  • Солдати та сержанти-строковики
    Збройні сили України
  • Ветерани АТО
    За наявності посвідчення Учасника бойових дій (УБД)

Наша адреса
вулиця Михайла Донця, 2, Київ
Це на теперішньому масиві Відрадний поблизу Національного авіаційного університету
Що до нас їде?
  • 27
    Від станцій метро Петрівка та Шулявська
  • 433
    Від перетину Хрещатика і бульвару Тараса Шевченка
  • 201
    Від станції метро Шулявська
  • 427
    Від станцій метро Палац Спорту та Шулявська
Весь транспорт їде до зупинки «вулиця Михайла Донця»