Дажбог — бог світла і Сонця
Опубліковано: 14 Кві 2015 11:09

Дажбог (Дажбо, Даждьбог, Богда­ждь) — бог сві­тла і Сонця, син могу­тнього бога вогню Сва­рога; пода­вач уся­кого добра, опі­кун люд­ської долі та доста­тку; бог, який дає білий день, щастя та любов. Зі схо­дом Сонця у пред­ків з дав­ніх давен асо­ці­ю­ва­лося його від­ро­дже­ння, а тому Сва­рог є боже­ство-батько, який дає життя Сонцю Дажбогу.

За свід­че­н­ням Б.Рибакова, боже­ства з таким ім’ям ані в При­бал­тиці, ані в індо­і­ран­ському світі немає. Деякі вчені тра­кту­ють ім’я Дажбог як Пога­ний Бог, маючи на увазі, що він пов’язується з мокрою, дощо­вою пого­дою. Інші поясню­ють його як Давець-бог, тобто той, що при­но­сить добро­бут, замо­жні­сть. Існу­ють й інші вер­сії.

У «Пові­сті врем’яних літ» під 980 р. поряд з іншими Воло­ди­ми­ро­вими богами, що сто­яли на Київ­ській горі, зга­ду­є­ться і Дажбог: «І став Воло­ди­мир кня­жити у Києві один. І поста­вив він кумири на пагорбі поза дво­ром терем­ним: Перуна дерев’яного, а голова його була срі­бна, а вус — золо­тий, — і Хорса, і Дажбога…» Дажбог у пан­те­оні князя Воло­ди­мира — боже­ство все­ося­жне, пов’язане з соня­чною при­ро­дою, з річним соня­чним циклом. Слід зазна­чити, що у дав­ніх укра­їн­ців міцно вко­ре­ни­лося поня­ття про «небе­сну твердь» (землю), яка ділить усе нижнє цар­ство на два яруси: у верх­ньому зна­хо­дя­ться «хлябі небе­сні» (запаси дощо­вої води), а під веле­тен­ським купо­лом тверді ходить Сонце; краї купола опи­ра­ю­ться на край землі. Верх­ній ярус над твердю — цар­ство Стри­бога (Сва­рога, Рода). Нижній ярус із Сон­цем і зем­лею — цар­ство Дажбога. Оби­два яруси разом — «небеса», тобто небо у мно­жині.

За наро­дними віру­ва­н­нями, Сонце бувало не тільки добрим. Як справ­жня жива істота, воно іноді гні­ва­лося на зем­лян. У «Слові о полку Іго­ре­вім» Сонце «сві­тле- три­сві­тле» своїм пеку­чим про­мі­н­ням губить вої­нів князя Ігоря. «Слово» нази­ває руси­чів вну­ками Дажбога (Сонця): «Поги­ба­шеть жизнь Дажьбожа внука»; «Встала обида в силах Дажьбожа внука». Щаслива втеча Ігоря з полону завер­шу­є­ться зустріччю з Сон­цем: «Сонце сві­ти­ться на небе­сах — Ігор князь в Руській землі». За ста­ро­дав­німи міфами, три соня­чні побра­тими супро­во­джу­ють Дажбога в небі: Ярило — бог весня­ного рів­но­де­ння, Семи­я­рило — бог літнього сон­це­сто­я­ння та Коляда — бог зимо­вого сон­це­сто­я­ння. Днем поро­дин моло­дого Сонця вва­жався день зимо­вого сон­це­сто­я­ння (21–22 гру­дня). Опі­ку­ном цієї сві­тло­но­сної трійці був бог Троян — вла­дика неба, землі й потой­бі­чного цар­ства. Насе­ле­ння три­піль­ських часів нази­вало Сонце Дажбо­гом, воду-матір — Даною, а яскраве небо — Дивом.

В одній із весіль­них пісень, запи­са­ній на Він­нич­чині, роз­по­від­а­є­ться про зустріч князя з Дажбо­гом:

Межи трьома доро­гами, рано-рано,
Межи трьома доро­гами, ране­сенько,
Там зди­бався князь з Дажбо­гом, рано-рано,
Там зди­бався князь з Дажбо­гом, ране­сенько.
Ой ти, Боже, ти, Дажбоже, рано-рано,
Зверни ж мені з дорі­женьки, ране­сенько.
Бо ти Богом рік од року, рано-рано,
Бо ти Богом рік од року ране­сенько,
А я кня­зем раз на віку, рано-рано.
А я кня­зем раз на віку, ране­сенько.
Раз на віку в неді­леньку, рано-рано,
Раз на віку в неді­леньку, ране­сенько.

Оста­ння моли­тва у «Веле­со­вій книзі» — моли­тва до Дажбога, чий струг (човен) сяє в небі, як золото:

Дажбог на струзі сво­єму був
На небі пре­му­дрім, яке синє.
А струг той сяє і вигля­дає,
Як золото, Огне­бо­гом роз­па­лене.
Його подих — це життя
Кожної істоти і при­ту­лок.
Усяк муж благо того
Знати може або зло.
І хто богом не спо­до­бле­ний,
Той пре­буде, як слі­пий,
І не матиме з ним час­тки,
Яко же всяке, що до злого йде,
З ним до кінця пре­буде.

В Іпа­ті­їв­ському літо­писі під 1114 р. пода­є­ться пере­клад візан­тій­ського хро­но­графа Іоана Малали, де гре­цький бог Сонця Геліос пере­кла­да­є­ться як Дажбог: «А після цього цар­ству­вав син його на йме­ння Сонце, — що його зовуть Дажбо­гом…»

З легенди про Сва­рога довід­у­є­мося, що життя людей колись було ніби роз­ді­лене на дві частини: до Сва­рога і після нього. За Літо­пи­сом Руським, до Сва­рога люди жили дико, «пали­цями і камі­н­ням билися», не знали ні сім’ї, ні зако­нів. Жінки чинили «блуд», і не було порядку між людьми. За Сва­рога і осо­бливо за сина його Дажбога люди «стали кувати оружжя» і пова­жати закони. Сва­рог і Дажбог поста­новили «одному мужеві одну жону», визна­чили данину цареві, а тих, хто не під­ко­рявся, ски­дали «в піч огненну». Дажбог, якого зга­дує Нестор Літо­писець, як і автори інших істо­ри­чних пам’яток, є Сон­цем, сином неба, поді­бно як Апол­лон у гре­ків вва­жа­є­ться сином Зевса.

Наші послуги

Страви в шинку

Вартість входу

60грн

Пільгові ціни(громадяни України)

  • 40грнПенсіонери
    При наявності пенсійного посвідчення
  • 40грнШколярі
    При наявності учнівського квитка
  • 40грнСтуденти
    В будні несвяткові дні при наявності студентського квитка

Безкоштовний вхід(громадяни України)

  • Дошкільнята
  • Інваліди І-ІІ груп
    За умови наявності пільгового посвідчення
  • Солдати та сержанти-строковики
    Збройні сили України
  • Ветерани АТО
    За наявності посвідчення Учасника бойових дій (УБД)

Наша адреса
вулиця Михайла Донця, 2, Київ
Це на теперішньому масиві Відрадний поблизу Національного авіаційного університету
Що до нас їде?
  • 27
    Від станцій метро Петрівка та Шулявська
  • 433
    Від перетину Хрещатика і бульвару Тараса Шевченка
  • 201
    Від станції метро Шулявська
  • 427
    Від станцій метро Палац Спорту та Шулявська
Весь транспорт їде до зупинки «вулиця Михайла Донця»