Дажбог — бог світла і Сонця
Опубліковано: 14 Кві 2015 11:09

Дажбог (Дажбо, Даждьбог, Богдаждь) — бог сві­тла і Сон­ця, син могу­тньо­го бога вогню Сва­ро­га; пода­вач уся­ко­го добра, опі­кун люд­ської долі та доста­тку; бог, який дає білий день, щастя та любов. Зі схо­дом Сон­ця у пред­ків з дав­ніх давен асо­ці­ю­ва­ло­ся його від­ро­дже­н­ня, а тому Сва­рог є боже­ство-батько, який дає жит­тя Сон­цю Дажбо­гу.

За свід­че­н­ням Б.Рибакова, боже­ства з таким ім’ям ані в При­бал­ти­ці, ані в індо­і­ран­сько­му сві­ті немає. Деякі вче­ні тра­кту­ють ім’я Дажбог як Пога­ний Бог, маю­чи на ува­зі, що він пов’язується з мокрою, дощо­вою пого­дою. Інші поясню­ють його як Давець-бог, тоб­то той, що при­но­сить добро­бут, замо­жність. Існу­ють й інші вер­сії.

У «Пові­сті врем’яних літ» під 980 р. поряд з інши­ми Воло­ди­ми­ро­ви­ми бога­ми, що сто­я­ли на Київ­ській горі, зга­ду­є­ться і Дажбог: «І став Воло­ди­мир кня­жи­ти у Киє­ві один. І поста­вив він куми­ри на пагор­бі поза дво­ром терем­ним: Перу­на дерев’яного, а голо­ва його була срі­бна, а вус — золо­тий, — і Хор­са, і Дажбо­га…» Дажбог у пан­те­о­ні кня­зя Воло­ди­ми­ра — боже­ство все­ося­жне, пов’язане з соня­чною при­ро­дою, з річним соня­чним циклом. Слід зазна­чи­ти, що у дав­ніх укра­їн­ців міцно вко­ре­ни­ло­ся поня­т­тя про «небе­сну твердь» (зем­лю), яка ділить усе нижнє цар­ство на два яру­си: у верх­ньо­му зна­хо­дя­ться «хля­бі небе­сні» (запа­си дощо­вої води), а під веле­тен­ським купо­лом твер­ді ходить Сон­це; краї купо­ла опи­ра­ю­ться на край зем­лі. Верх­ній ярус над твер­дю — цар­ство Стри­бо­га (Сва­ро­га, Рода). Нижній ярус із Сон­цем і зем­лею — цар­ство Дажбо­га. Оби­два яру­си разом — «небе­са», тоб­то небо у мно­жи­ні.

За наро­дни­ми віру­ва­н­ня­ми, Сон­це бува­ло не тіль­ки добрим. Як справ­жня жива істо­та, воно іно­ді гні­ва­ло­ся на зем­лян. У «Сло­ві о пол­ку Іго­ре­вім» Сон­це «сві­тле- три­сві­тле» сво­їм пеку­чим про­мі­н­ням губить вої­нів кня­зя Іго­ря. «Сло­во» нази­ває руси­чів вну­ка­ми Дажбо­га (Сон­ця): «Поги­ба­шеть жизнь Дажьбо­жа вну­ка»; «Вста­ла оби­да в силах Дажьбо­жа вну­ка». Щасли­ва вте­ча Іго­ря з поло­ну завер­шу­є­ться зустріч­чю з Сон­цем: «Сон­це сві­ти­ться на небе­сах — Ігор князь в Руській зем­лі». За ста­ро­дав­ні­ми міфа­ми, три соня­чні побра­ти­ми супро­во­джу­ють Дажбо­га в небі: Яри­ло — бог весня­но­го рів­но­де­н­ня, Семи­я­ри­ло — бог літньо­го сон­це­сто­я­н­ня та Коля­да — бог зимо­во­го сон­це­сто­я­н­ня. Днем поро­дин моло­до­го Сон­ця вва­жав­ся день зимо­во­го сон­це­сто­я­н­ня (21–22 гру­дня). Опі­ку­ном цієї сві­тло­но­сної трій­ці був бог Тро­ян — вла­ди­ка неба, зем­лі й потой­бі­чно­го цар­ства. Насе­ле­н­ня три­піль­ських часів нази­ва­ло Сон­це Дажбо­гом, воду-матір — Даною, а яскра­ве небо — Дивом.

В одній із весіль­них пісень, запи­са­ній на Він­нич­чи­ні, роз­по­від­а­є­ться про зустріч кня­зя з Дажбо­гом:

Межи трьо­ма доро­га­ми, рано-рано,
Межи трьо­ма доро­га­ми, ране­сень­ко,
Там зди­бав­ся князь з Дажбо­гом, рано-рано,
Там зди­бав­ся князь з Дажбо­гом, ране­сень­ко.
Ой ти, Боже, ти, Дажбо­же, рано-рано,
Звер­ни ж мені з дорі­жень­ки, ране­сень­ко.
Бо ти Богом рік од року, рано-рано,
Бо ти Богом рік од року ране­сень­ко,
А я кня­зем раз на віку, рано-рано.
А я кня­зем раз на віку, ране­сень­ко.
Раз на віку в неді­лень­ку, рано-рано,
Раз на віку в неді­лень­ку, ране­сень­ко.

Оста­н­ня моли­тва у «Веле­со­вій кни­зі» — моли­тва до Дажбо­га, чий струг (човен) сяє в небі, як золо­то:

Дажбог на стру­зі сво­є­му був
На небі пре­му­дрім, яке синє.
А струг той сяє і вигля­дає,
Як золо­то, Огне­бо­гом роз­па­ле­не.
Його подих — це жит­тя
Кожної істо­ти і при­ту­лок.
Усяк муж бла­го того
Зна­ти може або зло.
І хто богом не спо­до­бле­ний,
Той пре­бу­де, як слі­пий,
І не мати­ме з ним час­тки,
Яко же вся­ке, що до зло­го йде,
З ним до кін­ця пре­бу­де.

В Іпа­ті­їв­сько­му літо­пи­сі під 1114 р. пода­є­ться пере­клад візан­тій­сько­го хро­но­гра­фа Іоана Мала­ли, де гре­цький бог Сон­ця Геліос пере­кла­да­є­ться як Дажбог: «А після цьо­го цар­ству­вав син його на йме­н­ня Сон­це, — що його зовуть Дажбо­гом…»

З леген­ди про Сва­ро­га довід­у­є­мо­ся, що жит­тя людей колись було ніби роз­ді­ле­не на дві части­ни: до Сва­ро­га і після ньо­го. За Літо­пи­сом Руським, до Сва­ро­га люди жили дико, «пали­ця­ми і камі­н­ням били­ся», не зна­ли ні сім’ї, ні зако­нів. Жін­ки чини­ли «блуд», і не було поряд­ку між людьми. За Сва­ро­га і осо­бли­во за сина його Дажбо­га люди «ста­ли кува­ти оруж­жя» і пова­жа­ти зако­ни. Сва­рог і Дажбог поста­новили «одно­му муже­ві одну жону», визна­чи­ли дани­ну царе­ві, а тих, хто не під­ко­ряв­ся, ски­да­ли «в піч огнен­ну». Дажбог, яко­го зга­дує Нестор Літо­писець, як і авто­ри інших істо­ри­чних пам’яток, є Сон­цем, сином неба, поді­бно як Апол­лон у гре­ків вва­жа­є­ться сином Зев­са.

Наші послуги

Страви в шинку

Вартість входу

100грн

Пільгові ціни(громадяни України)

  • 60грнПенсіонери
    При наявності пенсійного посвідчення
  • 60грнШколярі
    При наявності учнівського квитка
  • 60грнСтуденти
    В будні несвяткові дні при наявності студентського квитка

Безкоштовний вхід(громадяни України)

  • Дошкільнята
  • Інваліди І-ІІ груп
    За умови наявності пільгового посвідчення
  • Солдати та сержанти-строковики
    Збройні сили України
  • Ветерани АТО
    За наявності посвідчення Учасника бойових дій (УБД)

Наша адреса
вулиця Михайла Донця, 2, Київ
Це на теперішньому масиві Відрадний поблизу Національного авіаційного університету
Що до нас їде?
  • 27
    Від станцій метро Петрівка та Шулявська
  • 433
    Від перетину Хрещатика і бульвару Тараса Шевченка
  • 201
    Від станції метро Шулявська
  • 427
    Від станцій метро Палац Спорту та Шулявська
Весь транспорт їде до зупинки «вулиця Михайла Донця»