Дещо про відьом і відьомські каверзи
Опубліковано: 02 Кві 2015 11:22

Відьма (від­ю­га, від­ю­ха, вири­ця, лихо­дій­ни­ця, чаклун­ка, чаро­дій­ка, обав­ни­ця, потвор­ни­ця, яри­тни­ця, кар­га) — один із голов­них пер­со­на­жів ниж­чої демо­но­ло­гії. Це сло­во похо­дить від віда­ти, тоб­то зна­ти все. Вири­ця — ста­ра відьма. Яри­тни­ця (від ярий — весня­ний) — моло­да відьма, схиль­на до любов­них забав. Така відьма, зава­рю­ю­чи чарів­не зіл­ля, замов­ляє: «Тер­лич, тер­лич! Мого мило­го при­клич!» Чим силь­ні­ше кипить зіл­ля, тим вище і швид­ше він несе­ться: «Як дуже зіл­ля кипить — милий над дере­ва­ми летить; а як не дуже — по поло­ви­ні дерев» — і в цьо­му випад­ку може нале­ті­ти на стов­бур дере­ва і заби­ти­ся до смер­ті.

Образ відьми у різних моди­фі­ка­ці­ях відо­мий бага­тьом наро­дам. В укра­їн­сько-біло­ру­ські повір’я цей образ, на дум­ку С.Токарева, уві­йшов через посе­ре­дни­цтво като­ли­цької Поль­щі і тому вві­брав у себе бага­то захі­дно­єв­ро­пей­ських уяв­лень. У росі­ян образ відьми-вро­дли­ви­ці не набув тако­го поши­ре­н­ня, як в укра­їн­ців.

Ціл­ком зем­ни­ми поста­ють з укра­їн­ських легенд відьми-кра­су­ні. Осо­бли­во гар­ни­ми вони ста­ють опів­но­чі. У наро­ді побу­ту­ють числен­ні повір’я й леген­ди про польо­ти відьом через комин на шаба­ші аж на Лису гору біля Киє­ва, про викра­де­н­ня ними рай­ду­ги і роси, про під­ко­ву­ва­н­ня їх зна­ха­ря­ми або ж зви­чай­ни­ми людьми тощо.

У леген­дах про відьом най­по­ши­ре­ні­шим є мотив про їхні польо­ти на шабаш. Засо­бом пере­мі­ще­н­ня тут слу­гу­ють най­бу­ден­ні­ші пре­дме­ти дома­шньо­го вжи­тку: кочер­га, мітла, трі­па­чка для оброб­ки льо­ну. Єди­ним таєм­ни­чим засо­бом можна вва­жа­ти мазь, добу­ту відьмою з-під поро­га. Нама­зав­шись нею під пахва­ми і про­мо­вив­ши закля­т­тя, відьма тут же без уся­ких пере­пон вилі­тає через комин. Інко­ли вона далі опи­ня­є­ться на коні й подо­ро­жує вер­хи. 29 гру­дня відьми з усьо­го сві­ту злі­та­ю­ться на Лису гору на шабаш; 1 січня вони роз­по­чи­на­ють з нечи­сти­ми духа­ми нічні про­гу­лян­ки, а 3-го, повер­та­ю­чись з гуля­нок, задо­ю­ють корів; 18 січня вони зов­сім гублять розум від надмір­но­го бен­ке­ту. За повір’ям, відьми на Бла­го­ві­ще­н­ня заро­джу­ю­ться, а на Юрі­їв день (23 кві­тня) і в Купаль­ську ніч (24 черв­ня) разом з віду­на­ми також зби­ра­ю­ться на Лису гору.

Відьом не тре­ба плу­та­ти з чарів­ни­ка­ми, які можуть роби­ти й добро. Бува­ють відьми роди­мі, які про­дов­жу­ють свій нечи­стий родо­від від наро­дже­н­ня, і навче­ні, яких ізмал­ку вчать чаклу­ва­ти. Керує відьма­ми ста­рий відьмак. Це так само чоло­вік, який усе знає, але з лиця брид­кий. Вов­че сер­це, пазу­ри чор­ної кішки і гадю­ки — основ­ні чаро­дій­ні скла­до­ві для при­го­ту­ва­н­ня різно­ма­ні­тних спо­лук при воро­жін­ні. Воро­ги відьом — зна­ха­рі та зна­хар­ки. Відьма зда­тна тіль­ки на зло. Напри­клад, вона може зібра­ти зем­лю зі слі­да­ми люди­ни у тор­бу; потім, під­ві­сив­ши ту тор­бу в дима­рі, замов­ляє, щоб люди­на так само сохла, як і зем­ля.

Попу­ляр­ним в Укра­ї­ні є мотив дої­н­ня відьма­ми чужих корів. Най­не­без­пе­чні­шою у цьо­му від­но­шен­ні вва­жа­є­ться ніч на Купа­ла. Задля сво­єї мети відьми пере­тво­рю­ю­ться на котів, собак. Утім їм і не обов’язково пере­вті­лю­ва­ти­ся: доста­тньо на Юрія зібра­ти рядном росу з тих полів, де пасе­ться худо­ба, яку вони хочуть дої­ти, і від­да­ти вла­сним коро­вам чи козам. Від цьо­го їм при­бу­де чужо­го моло­ка. Тому на Купа­ла телят не від­лу­ча­ли від корів, аби відьми не могли їх попсу­ва­ти, під две­рі кла­ли боро­ну, а іно­ді сам госпо­дар чи най­мит-пастух ночу­ва­ли біля худо­би.

Бага­тьом укра­їн­ським леген­дам вла­сти­вий мотив поїзд­ки відьом на людях. Десь у доро­зі відьми, так само як і демо­ні­чні вті­ле­н­ня хво­роб, сіда­ють на пле­чі чоло­ві­кам і пере­слі­ду­ють їх у такий спо­сіб до самої хати. Та як тіль­ки герой стає на поріг, відьма кудись зни­кає. На від­мі­ну від руса­лок, які пере­ва­жно роблять зло роди­чам, відьми шко­дять най­ча­сті­ше сусі­дам чи кумам.

Жін­ка, яка вміє перед­ба­ча­ти май­бу­тнє, знає свій вплив на над­при­ро­дні сили та вмі­ло кори­сту­є­ться замов­ля­н­ня­ми, ста­ла нега­тив­ною поста­т­тю після прийня­т­тя хри­сти­ян­ства в Укра­ї­ні. Тоді ж скла­ло­ся уяв­ле­н­ня про жін­ку як дже­ре­ло грі­ха, а тому кожну «чаро­дій­ку» засу­джу­ва­ли до стра­ти: спа­лю­ва­ли, топи­ли, зако­пу­ва­ли в зем­лю разом з чор­ним пів­нем, котом або гадю­кою. Коли дов­го не було дощу і наста­вав голод, люди при­пи­су­ва­ли це злим чарам, а тому зби­ра­ли­ся гур­том, лови­ли підо­зрі­лих баб і вели на річку чи озе­ро. Далі скру­чу­ва­ли їх мотуз­ка­ми, прив’язували їм на шию важ­кі каме­ні та кида­ли неща­сних у гли­бо­ку воду: невин­ні в чарів­ни­цтві зра­зу ж ішли на дно, а «справ­жня відьма» пла­ва­ла на поверх­ні води разом із каме­нем. Пер­ших витя­гу­ва­ли за допо­мо­гою моту­зок і від­пу­ска­ли на волю; тих, що були визна­ні відьма­ми, топи­ли силою.

Відо­мий фоль­кло­рист і етно­граф В.Гнатюк, опису­ючи наро­дні уяв­ле­н­ня про душу, зокре­ма пові­дом­ляє, що «за жит­тя чоло­ві­ка душа три­ма­є­ться його постій­но. Поки­дає його лише у сні…» «У «непро­стих» людей, прим. відьом, душа від­лу­ча­є­ться від тіла також у сні і йде на «герць». Через це коли б тіло відьми в часі сну обер­ну­ти голо­вою туди, де воно лежа­ло нога­ми, душа, вер­нув­шись з «гер­цю», не могла б втра­пи­ти до тіла, і відьма не вста­ла б та не про­бу­ди­ла­ся б, доки тіло не повер­ну­ти до попе­ре­дньо­го поло­же­н­ня».

Бага­тьом леген­дам при­та­ман­ні моти­ви роз­дя­га­н­ня відьом дого­ла, звер­та­н­ня до хатньо­го поро­га, пере­ко­чу­ва­н­ня через стіл і, вре­шті-решт, дво­бою на межі. Хто­зна, чи можна тра­кту­ва­ти їх іна­кше, ніж сим­во­ли під­го­тов­ки до пере­ро­дже­н­ня: повер­не­н­ня до пер­ві­сно­го ста­ну («як мати наро­ди­ла»), про­ща­н­ня з родом, коре­ні яко­го під поро­гом, момент само­го пере­ро­дже­н­ня (зга­дай­мо сим­во­лі­ку пере­ко­чу­ва­н­ня при пере­тво­рен­ні чаклу­на вов­ку­ла­кою) і від­ві­ди­ни цар­ства мер­твих. З куль­том пред­ків також пов’язаний мотив пошу­ку відьма­ми кві­тки папо­ро­ті.

У сиву дав­ни­ну відьом­ство було досить поши­ре­не. В окре­му жіно­чу спіл­ку чоло­ві­ків не допу­ска­ли. Там дів­ча­ток, коли ті під­ро­ста­ли, навча­ли магі­чних знань — як насла­ти хво­ро­бу, а то й смерть тим, кого вони не злю­би­ли. Пізні­ше чоло­ві­ки, щоб утри­ма­ти вла­ду, ство­ри­ли свої таєм­ні това­ри­ства, куди вступ жін­кам був суво­ро забо­ро­не­ний. Вини­кла каста жер­ців, а на долю жінок зали­ши­ли­ся хіба що демо­ні­чні обра­зи.

Наші послуги

Страви в шинку

Вартість входу

100грн

Пільгові ціни(громадяни України)

  • 60грнПенсіонери
    При наявності пенсійного посвідчення
  • 60грнШколярі
    При наявності учнівського квитка
  • 60грнСтуденти
    В будні несвяткові дні при наявності студентського квитка

Безкоштовний вхід(громадяни України)

  • Дошкільнята
  • Інваліди І-ІІ груп
    За умови наявності пільгового посвідчення
  • Солдати та сержанти-строковики
    Збройні сили України
  • Ветерани АТО
    За наявності посвідчення Учасника бойових дій (УБД)

Наша адреса
вулиця Михайла Донця, 2, Київ
Це на теперішньому масиві Відрадний поблизу Національного авіаційного університету
Що до нас їде?
  • 27
    Від станцій метро Петрівка та Шулявська
  • 433
    Від перетину Хрещатика і бульвару Тараса Шевченка
  • 201
    Від станції метро Шулявська
  • 427
    Від станцій метро Палац Спорту та Шулявська
Весь транспорт їде до зупинки «вулиця Михайла Донця»