Душа — внутрішня сутність людини
Опубліковано: 07 Кві 2015 17:26

Душа — вну­трі­шня сутні­сть людини, яка вхо­дить у неї від наро­дже­ння, а по смерті від­ді­ля­є­ться від тіла і живе окре­мим жит­тям; двій­ник людини за її життя, який наді­ле­ний рисами міфі­чного пер­со­нажа.

Дощ, за повір’ям, крім моло­до­сті, бадьо­ро­сті й самого життя, дарує людині ще й душу. Душа, як і дух, — вітер, що дає мужні­сть, силу розуму. У подиху вітрів предки вба­чали диха­ння небе­сного Творця. А тому душа вічна і без­смер­тна, від­чу­ває раді­сть і біль, плаче і мучи­ться тощо. Народ уяв­ляв душу як хма­ринку, диха­ння, дим, віте­рець, пта­шку або як маленьку істоту. Якщо людина чи тва­рина живе і руха­є­ться, то це від­бу­ва­є­ться тому, що в ній сидить чоло­ві­чок або тва­ринка, яка нею рухає. По смерті душа вилі­тає з тіла і пере­бу­ває біля нього перші три дні аж до закін­че­ння похо­рон­ного обряду. Сорок днів душа помер­лого блу­кає і тільки по цьому йде на той світ. Душа визна­чає не лише жит­тє­вий стан, а й зді­бно­сті людини. За життя душа поки­дає людину тільки уві сні.

У Вели­ко­дню ніч можна поба­чи­тися з помер­лими рідня­ками. Для цього потрі­бно захо­ва­тися в храмі, коли там нема нікого, із «стра­сною» сві­чкою. Душі покій­ни­ків зби­ра­ю­ться в храмі, щоб моли­тися. Але роз­мов­ляти з ними не можна: для цього є інше місце —  цвин­тар. Мотив роз­ста­ва­ння душі з тілом в укра­їн­ському фоль­клорі доволі рід­кі­сний. Іноді це зви­ну­ва­че­ння душі тілу: душа не про­ща­є­ться з тілом, тому що воно тими грі­хами при­вело до пекла:

Що душа із тілом та й роз­ста­ва­лася,
Та роз­ста­ва­лася та й не про­ща­лася:
Що в п’ятницю рано долю про­спі­вало,
А в суботу рано людей осу­ждало,
А в неділю рано утреню про­спало.
Утреню про­спало, слу­жбу про­сні­дало.

Але най­ча­стіше душа, вийшовши з тіла, вер­та­є­ться, щоби попро­ща­тися з ним: «Ти про­щай, тіло моє! Тобі, тілу, йти в сиру землю, в гро­бову дошку — твоїм кісто­чкам сирій землі на дода­то­чок, білому тілу чер­вам на з’їження, а мені, душі, до Господа Бога йти на покуту, на грі­зну від­по­відь, на муку вічну, геєнну огненну!» Дослі­дни­ками зафі­ксо­ва­ний ціка­вий еле­мент у побуті: під­ва­жу­ва­ння верх­ньої колоди даху, на якій три­ма­ю­ться всі дошки, аби дати душі вийти з тіла, коли вми­ра­ю­чий довго мучився.

За віру­ва­н­нями пред­ків, душ було кілька. Людина після смерті за неви­ко­на­ння пев­ного похо­валь­ного риту­алу могла пере­тво­ри­тися на упиря. Він мер­твий, але його тіло не позбав­лене жит­тє­вої сили. Неви­ра­зне уяв­ле­ння про таку силу ще довго збе­рі­га­лося у селян. Про те пише Н.Велецька: «У худоби такий самий дух, тільки нехре­ще­ний». Вірили у пере­се­ле­ння душ, у те, що звірі, як і людина, мають душу. Однак укра­їнці Закар­па­ття три­ма­лися іншої думки: «Худо­бина душі не має, лише пару, що три­має кров тай житє. Якби худо­бина мала таку душу, що чоло­вік, тоби не було правди на сьвіті».

Мати-Земля, культ якої наба­гато дав­ні­ший за культ Неба, шану­ва­лася ще й за те, що при­ймала у своє лоно душі помер­лих дідів і повер­тала їх назад ново­на­ро­дже­ними ону­ками. Помре людина — у тому місці душа йде в землю, а де наро­джу­є­ться — звідти, із землі, душа діда повер­та­є­ться і пере­се­ля­є­ться в тіло ново­на­ро­дже­ного. Звідси вко­рі­нився зви­чай сина нази­вати по дідові і осо­бливо шану­вати місця смерті та наро­дже­ння. Так вини­кло уяв­ле­ння про ще один кру­го­обіг, але вже душі люд­ської.

У жай­во­рон­ків, які при­лі­та­ють на Сорок муче­ни­ків, уба­ча­ють душі пред­ків, які наві­ду­ють наве­сні рідні поля (Укра­їна); у білій змії, яка живе в домі, вті­лена душа пер­шого госпо­даря дому, а у ласці — душа госпо­дині (Сло­вач­чина); у вигляді мухи душа помер­лого при­хо­дить у свій дім у першу ніч після смерті (Захі­дна Укра­їна); душа нехре­ще­ного немов­ляти літає після його смерті чор­ним пта­хом (Польща); душа вішаль­ника блу­кає у вигляді чор­ного пса (Чехія); мете­лик може бути душею відьми, яка поки­нула своє тіло під час сну (Сер­бія). За повір’ями, коли вночі кри­чить сова — це вона скли­кає душі помер­лих; летюча миша заби­рає у пекло душу грі­шника, запро­дану дия­волу, віді­рвавши людині голову (Польща).

Наші послуги

Страви в шинку

Вартість входу

50грн

Пільгові ціни(громадяни України)

  • 35грнПенсіонери
    При наявності пенсійного посвідчення
  • 35грнШколярі
    При наявності учнівського квитка
  • 35грнСтуденти
    В будні несвяткові дні при наявності студентського квитка

Безкоштовний вхід(громадяни України)

  • Дошкільнята
  • Інваліди І-ІІ груп
    За умови наявності пільгового посвідчення
  • Солдати та сержанти-строковики
    Збройні сили України
  • Ветерани АТО
    За наявності посвідчення Учасника бойових дій (УБД)

Наша адреса
вулиця Михайла Донця, 2, Київ
Це на теперішньому масиві Відрадний поблизу Національного авіаційного університету
Що до нас їде?
  • 27
    Від станцій метро Петрівка та Шулявська
  • 433
    Від перетину Хрещатика і бульвару Тараса Шевченка
  • 201
    Від станції метро Шулявська
  • 427
    Від станцій метро Палац Спорту та Шулявська
Весь транспорт їде до зупинки «вулиця Михайла Донця»