Купальська ніч
Опубліковано: 10 Кві 2015 11:08

Купало, Купайло, Купайла, Купала, Купал­бог, Іван Купала — бог моло­до­сті, шлюбу, краси. У пору літнього сон­це­во­роту, коли Сонце в небі най­вище, предки від­зна­чали свято Купала (з 23 на 24 червня) — вели­кий шлюб бога літнього роз­квіту вогню-сонця Семи­я­рила з жит­тє­дай­ною боги­нею води Даною. Вірили також, що в Іва­нів день (24 червня) богиня Сонце виїжджає назу­стріч сво­єму судже­ному Місяцю, тан­цює і роз­си­па­є­ться по небу яскра­вим про­мі­н­ням.

У Купаль­ську ніч, а це якраз сере­дина літа, коли вся при­рода буяє зеленню, бог Купало бла­го­слов­ляє зрі­лі­сть усього сущого, а серця моло­дих і юних скрі­плює любов’ю. На цьому святі Земля-Мати має най­більшу чаро­дійну силу, яку від­дає всім, а вогонь і вода — велику жит­тє­дайну, все­очи­щу­вальну й цілющу силу. Дів­чата, свя­тково одя­гнені, опо­ясані чорно­бильником і духмя­ними тра­вами, з він­ками кві­тів на голо­вах, разом з нео­дру­же­ними хло­пцями, поха­пав­шись парами за руки, ска­чуть через вогонь і за тим ска­ка­н­ням воро­жать про щастя і одру­же­ння. Потім пуска­ють свої віно­чки за водою, при­лі­пивши до них вос­кові сві­чки, і по цих він­ках воро­жать про свою долю. На Волині і Поділлі юнки при­но­сять із собою при­кра­шену кві­тами вербу, став­лять її в землю і кру­гом цього деревця, яке нази­ва­ють Купай­лом, водять хоро­води і спів­а­ють пісень. У від­по­від­ний час хло­пці всту­па­ють у сим­во­лі­чну боротьбу з хоро­во­дом, заби­ра­ють вербу і лама­ють її. Це обря­до­дій­ство ото­то­жню­є­ться з літнім пово­ро­том Сонця, поча­тком зав­ми­ра­ння пло­дю­чих сил при­роди; таким чином про­во­джа­ють богиню Сонце у далеку зимову дорогу. Вва­жа­є­ться, що ска­ка­ння через купаль­ський вогонь убез­пе­чує від хво­роб, злого чаклу­ва­ння і без­плі­дно­сті. На Купала від­кри­ва­є­ться Небе­сна брама, і всі молі­ння людей чують боги. Роса, яка випа­дає у Купаль­ську ніч, вва­жа­є­ться жит­тє­дай­ною і цілю­щою. За повір’ям, лікар­ські трави тільки тоді мають велику силу, коли будуть зір­вані в Іва­нову ніч або на зорі Іва­но­вого дня — перш ніж висо­хне з них роса. У чарівну Купаль­ську ніч бог Перун запа­лює на папо­роті Кві­тку щастя, а в лісі можна зустрі­тися з добрими духами. Але тоді блу­ка­ють у лісі й відьми, вов­ку­лаки, мерці, лісо­вики, домо­вики, потер­чата, мавки… Щоб вони не при­ста­вали, юнки носять під пахвою полин.

У «Сто­главі» (1551 р.) досить докла­дно опи­су­є­ться покло­ні­ння Купа­лові. У Густин­ському літо­писі (1670 р.) мови­ться: «Купало… був богом доста­тку, як у гре­ків Церера, йому боже­вільні задля добро­буту подяку при­но­сили перед жни­вами. Цьому Купалу, бісові, ще й досі поде­куди боже­вільні скла­да­ють шану, почи­на­ючи з червня 23 дня, уве­чері напе­ре­до­дні різдва Іоана Пред­течі, навіть до жнив і далі, таким чином і зве­чора зби­ра­є­ться про­сто­люд обох ста­тей, пле­туть собі вінки з духмя­них трав або з корі­ння і, під­пе­ре­зав­шись пере­ве­слом, роз­па­лю­ють вогонь, інколи ж став­лять зелену гілку і, взяв­шись за руки, біга­ють нав­коло вогню, спів­а­ють пісень, при­мов­ля­ючи Купа­лом; потім через той вогонь ска­чуть, тому бісові від­дя­чу­ючи себе».

У хри­сти­ян­ські часи цей бог замі­нився Іва­ном Хре­сти­те­лем, до імені якого стали дода­вати наро­дне прі­зви­сько: Іван Купало. Деякі дослі­дники, серед них і автор «Сино­псису» (1674 р.), вба­ча­ють у Купалі чарівну богиню вогню та води, яка воло­да­рю­вала над усіма польо­вими про­ро­ста­н­нями. Те, що під цим боже­ством розуміли в дав­ній Укра­їні істоту жіно­чого роду, під­твер­джу­є­ться обря­до­вими іграми, на яких богиня уосо­блю­ва­лася в дереві — вербі, берізці чи тополі, про що є згадки в купаль­ських піснях. Та й з’являється богиня час від часу під своїм вла­сним іме­нем — Купала, осі­бно від Івана:

Купала Івана на вулицю звала:
Ходім, Іване, на вулицю
Та підемо в чисте поле,
В чисте поле — жито гля­діти
Від змії, від злої відьми.

З істо­ри­чних дже­рел відомо, що богу Купалу при­но­сили в жер­тву хліб — голов­ний плід землі. Також на купаль­ському вогнищі спа­лю­вали навіть коней, а також інших тва­рин, які сим­во­лі­зу­вали Сонце. З пом’якшенням культу офі­ру­вали кішку або лисицю, про що спів­а­є­ться в купаль­ських піснях:

Горі­шняни, долі­шняни,
Сходь­теся до нас на собо­тку,
Спе­чемо вам сліпу кішку.

Запа­лене колесо на святі Купала — це сим­вол пово­роту Сонця на зиму. Те саме зна­че­ння нада­є­ться і ско­чу­ванню запа­ле­ного колеса в річку: після свого пово­роту літнє Сонце почи­нає спу­ска­тися з вер­шини небе­сної гори, і палюче про­мі­ння гаси­ться в дощо­вих пото­ках осені, яка скоро настане. Вогонь в Іва­нову ніч нерідко добу­вався тер­тям сухого дерева об старе колесо. Кострища зав­жди запа­лю­ва­лися живим вогнем; поша­но­вані старші люди добу­вали його тер­тям і поки про­дов­жу­вали цю роботу, всі, хто зібрався нав­круги, сто­яли у бла­го­го­вій­ній тиші, але щойно вогонь спа­ла­ху­вав — одразу ж юрба збу­джу­ва­лася і почи­нала спів­ати раді­сних пісень.

Про давнє похо­дже­ння цього свята може свід­чити одна з купаль­ських пісень, запи­сана на Івано-Фран­ків­щині, в якій звер­та­ю­ться до богів Перуна та Лади:

Гей, Ладо! А ти, Перуне,
Отче над Ладом, гей, Перуне,
Дай доче­кати, Ладе Купала.
Гей Купала!

Укра­їнці-кар­па­то­руси, як і литовці, схо­дя­чись на Купаль­ське свято, вша­но­ву­вали богиню життя Ладу, при­но­сячи їй в жер­тву білого півня. Лада — мати Купала, як і всіх дав­ньо­укра­їн­ських богів. Істо­рики зазна­ча­ють, що свято Лади, яке від­зна­ча­лося цілий місяць — від 25 травня до 25 червня, закін­чу­ва­лося вели­ким тор­же­ством Купала. Пізніше богиня всього сущого замі­ни­лася у сві­то­гляді народу Пре­чи­стою Дівою Марією.

Проти обряду Купала в кінці XVI ст. осо­бливо  зав­зято висту­пав укра­їн­ський про­по­від­ник Іван Вишен­ський: «Купала на Хре­сти­теля уто­піте і огненне ска­ка­ння від­киньте, гні­ва­є­ться-бо Хре­сти­тель на землю вашу, що в день пам’яті його попу­ска­єте дия­волу глуми­тися вами з вас же самих».

Про бога Купала зна­хо­димо у «Веле­со­вій книзі»: «…коли Купало при­йде у вінку, що покла­де­ний на голові його, спле­те­ний із віття зеле­ного, і кві­тів, і пло­дів»; «Се бо Купало при­йшов до нас і гово­рив нам, що повинні стати горді і чисті тілами і душами нашими»; «І се Купало покаже для нас зна­ме­ння на пере­могу над воро­гами, і те маємо тво­рити»; «…славу спів­ати… і Купал­богу, який до митнищ пра­ви­тиме і всяке омо­ві­ння».

Наші послуги

Страви в шинку

Вартість входу

60грн

Пільгові ціни(громадяни України)

  • 40грнПенсіонери
    При наявності пенсійного посвідчення
  • 40грнШколярі
    При наявності учнівського квитка
  • 40грнСтуденти
    В будні несвяткові дні при наявності студентського квитка

Безкоштовний вхід(громадяни України)

  • Дошкільнята
  • Інваліди І-ІІ груп
    За умови наявності пільгового посвідчення
  • Солдати та сержанти-строковики
    Збройні сили України
  • Ветерани АТО
    За наявності посвідчення Учасника бойових дій (УБД)

Наша адреса
вулиця Михайла Донця, 2, Київ
Це на теперішньому масиві Відрадний поблизу Національного авіаційного університету
Що до нас їде?
  • 27
    Від станцій метро Петрівка та Шулявська
  • 433
    Від перетину Хрещатика і бульвару Тараса Шевченка
  • 201
    Від станції метро Шулявська
  • 427
    Від станцій метро Палац Спорту та Шулявська
Весь транспорт їде до зупинки «вулиця Михайла Донця»