Народна символіка криниці з журавлем
Опубліковано: 20 Тра 2008 13:45

На подвір’ї має бути коло­дязь або кри­ни­ця. Часто кри­ни­ця була одна на цілу вули­цю або око­ли­цю, сюди схо­ди­ли­ся всі стеж­ки, тут люди спіл­ку­ва­ли­ся, отри­му­ва­ли всю інфор­ма­цію про жит­тя села. Сло­во кри­ни­ця за дав­ніх часів озна­ча­ло «дже­ре­ло», коло­дязь на дум­ку деяких мово­знав­ців озна­чає сам зруб із дерев’яних колод або похі­дне від «холод». Якщо госпо­дар мав на подвір’ї вла­сну кри­ни­цю, то в спе­ку госпо­ди­ня збе­рі­га­ла в ній моло­ко й масло, опу­стив­ши посу­ди­ну на мотуз­ці. Кри­ни­ці при­свя­че­но без­ліч наро­дних казок, повір’їв, легенд. Кри­ни­чна вода, взя­та до схід сон­ця (непо­ча­та), мала ліку­валь­ні вла­сти­во­сті: її бра­ли на оми­ва­н­ня поро­діл­лі, на коро­вай бра­ли воду з семи кри­ниць, дів­ча­та вми­ва­ли­ся кри­ни­чною водою на кра­су. Деякі з кри­ниць мали воі­сти­ну «живу воду», якою вилі­ко­ву­ва­ли навіть без­на­дій­но хво­рих людей.

Свя­щен­на роль кри­ни­ці поля­гає в тому, що за наро­дни­ми уяв­ле­н­ня­ми, дже­рель­на вода єднає три сфе­ри бут­тя: зем­не, під­зем­не і небе­сне. В каз­ках герой, стри­бнув­ши в коло­дязь, потра­пляє в під­зем­ний світ. Хма­ри, зби­ра­ю­чи воду через пові­тря, зно­ву повер­та­ють її на зем­лю. Кру­го­обіг води ніби здій­снює зв’язок люди­ни з її мину­лим і май­бу­тнім. В най­дав­ні­ших зви­ча­ях укра­їн­ців збе­ре­гло­ся повір’я, що вико­нав­ши пев­ні магі­чні дії з кри­ни­чною водою, можна викли­ка­ти дощ. Напри­клад, на Жито­мир­щи­ні вва­жа­ли, що для цьо­го тре­ба збов­та­ти воду в кри­ни­ці. Укра­їн­ці Схі­дної Сло­вач­чи­ни мали такий зви­чай: дів­чи­на бра­ла в рот кри­ни­чну воду і несла її до річки. Вили­ва­н­ня кри­ни­чної води в річко­ву мало зами­ка­ти коло: кри­ни­ця — хма­ра — річка. Осо­бли­вою поша­ною в наро­ді кори­сту­ва­ли­ся люди, які вмі­ли за допо­мо­гою вер­бо­вої лози зна­хо­ди­ти під­зем­ні дже­ре­ла, щоб копа­ти кри­ни­ці, а також май­стри, які копа­ли коло­дя­зі. В ста­ро­дав­ні часи біля кри­ниць здій­сню­ва­ли­ся риту­а­ли покло­ні­н­ня Моко­ші — покро­ви­тель­ці жінок, мате­рі всьо­го живо­го. Пізні­ше над кри­ни­цею ста­ви­ли образ­ки Параскеви-П’ятниці або Бого­ро­ди­ці. Для подо­ро­жньо­го зав­жди біля кри­ни­ці сто­яв посуд, щоб напи­ти­ся води.

КРИНИЦЯ, кер­ни­ця, кир­ни­ця — сим­вол єдна­н­ня небе­сних та під­зем­них вод. Кир­ни­чи­на — дже­рель­на холо­дна вода. Дав­ня назва лілеї— крин, у ній закла­де­на магі­чна жіно­чність, енер­гія воло­го­сті. Лілея — улю­бле­на кві­тка руса­лок, а тому її, осо­бли­во юнкам, не можна рва­ти, бо русал­ка за руку схо­пить і потя­гне у вир­ву. Віри­ли, що на Зеле­но­му тижні на зру­бах коло­дя­зів люблять удо­сві­та сиді­ти чарів­ні діви з роз­пу­ще­ним волос­сям, яке все роз­чі­су­ють гре­бе­нем. Ці діви нази­ва­ли­ся кри­ни­ця­ми і русал­ка­ми. Ріки та кри­ни­ці в наро­дних леген­дах обо­жню­ва­ли­ся, а тому у воду не можна було плю­ва­ти («Не плюй у кри­ни­цю — дове­де­ться води напи­ться», «Плю­ва­ти у воду — все одно що мате­рі в очі»).

Свя­тим обов’язком кожної люди­ни вва­жа­ло­ся поса­ди­ти дере­во і вико­па­ти кри­ни­цю. І ніхто не смів нази­ва­ти себе вла­сни­ком кри­ни­ці чи дже­ре­ла, бо вода — свя­щен­на, вона дана Богом усім, хто живе в цьо­му сві­ті. Віри­ли, що кри­ни­цю охо­ро­ня­ють добрі духи-опі­ку­ни люд­сько­го роду та що в кожній кри­ни­ці живе дід — кри­ни­чник. Кри­ни­ця — сим­вол здоров’я, сили, багат­ства, родю­чо­сті, свя­то­сті, чисто­ти. Для дів­чат та хло­пців — сим­вол кра­си, вір­но­сті, але й роз­лу­ки, суму, туги, жалю. До кри­ни­ці, осо­бли­во у водо­хре­щен­ську, бла­го­ві­щен­ську, купаль­ську та спа­ську ніч, ста­ра­ю­ться про­ни­кну­ти лихі сили, де вони справ­ля­ють свої «роз­гри», після чого люди й тва­ри­ни можуть захво­рі­ти. Аби запо­біг­ти цьо­му, кри­ни­ці кро­пи­ли водо-хре­щен­ською, бла­го­ві­щен­ською, купаль­ською та спа­ською водою попе­ре­дньо­го року. У пев­ні свя­тко­ві дні (перед Вели­ко­днем, на Зеле­ні свя­та, на Купа­ла) пере­ва­жно дів­ча­та чисти­ли дже­ре­ла й кри­ни­ці, при­кра­ша­ли їх кві­та­ми. Чоло­ві­ків до цьо­го дій­ства не допу­ска­ли. Також роби­ли свя­щен­ні похо­ди до кри­ниць усім селом — із тан­ця­ми та пісня­ми, закли­на­н­ня­ми та обку­рю­ва­н­ням.

За дав­ни­ни біля жер­тов­ної кри­ни­ці буду­ва­ли капли­чку, біля якої про­во­ди­ли риту­а­ли похо­ва­н­ня та жер­тво­при­но­ше­н­ня. 19 бере­зня обхо­ди­ли дов­ко­ла кри­ниць, освя­чу­ва­ли їх, щоб ті гір­ки­ми сто­ка­ми не напов­ню­ва­ли­ся, щоб вода була добра, чиста й солод­ка, зми­ва­ла всі хво­ро­би. 22 кві­тня обхо­ди­ли кри­ни­ці й Дже­ре­ла, покло­ня­ю­чись живиль­ній воді. 21 черв­ня вша­но­ву­ва­ли Федо­ра-коло­дя­зни­ка, на гро­зи щедро­го. На Федо­ра копа­ють кри­ни­ці — вода тоді буде чиста, сві­тла й п’янка, від уся­ких при­стрі­тів кори­сна.

Укра­їн­ська міфо­ло­гія”  Вой­то­вич В.М. 2005 р.

Наші послуги

Страви в шинку

Вартість входу

100грн

Пільгові ціни(громадяни України)

  • 60грнПенсіонери
    При наявності пенсійного посвідчення
  • 60грнШколярі
    При наявності учнівського квитка
  • 60грнСтуденти
    В будні несвяткові дні при наявності студентського квитка

Безкоштовний вхід(громадяни України)

  • Дошкільнята
  • Інваліди І-ІІ груп
    За умови наявності пільгового посвідчення
  • Солдати та сержанти-строковики
    Збройні сили України
  • Ветерани АТО
    За наявності посвідчення Учасника бойових дій (УБД)

Наша адреса
вулиця Михайла Донця, 2, Київ
Це на теперішньому масиві Відрадний поблизу Національного авіаційного університету
Що до нас їде?
  • 27
    Від станцій метро Петрівка та Шулявська
  • 433
    Від перетину Хрещатика і бульвару Тараса Шевченка
  • 201
    Від станції метро Шулявська
  • 427
    Від станцій метро Палац Спорту та Шулявська
Весь транспорт їде до зупинки «вулиця Михайла Донця»