Ой, Коляда, Коляда! Ти буваєш, Коляда, напередодні Різдва!
Опубліковано: 10 Кві 2015 12:02

Коля­да — бог, який роз­по­чи­нає Коло Сва­ро­же, тоб­то новий госпо­дар­ський рік; ста­ро­дав­ній обряд услав­ле­н­ня богів пісня­ми (коля­ду­ва­н­ня) та вина­го­ро­да за ньо­го; боги­ня-мати моло­до­го Божи­ча-Сон­ця.

Слав­ля­чи моло­до­го Божи­ча, бог тор­же­ства сві­тла, бог пере­мо­ги добра над злом при­хо­дить у кожну осе­лю на Свят-вечір.

Коля­да — вели­ке свя­то Різдва (наро­дже­н­ня) моло­до­го Божи­ча-Сон­ця — від­зна­ча­є­ться в час, коли зимо­ве Сон­це повер­тає на літо, а день почи­нає при­бу­ва­ти. 24 гру­дня вша­но­ву­ва­ли також батька всіх богів — Сва­ро­га. Обряд коля­ду­ва­н­ня досить про­стий: коля­дни­ки ходять від хати до хати, спів­а­ють замов­ля­н­ня і поба­жа­н­ня всі­ля­ких гара­здів кожно­му дому та зби­ра­ють пожер­тви у загаль­ний «міх», які потім усі­єю вата­гою спо­жи­ва­ють.

Фоль­клор збе­ріг ціка­ві арха­ї­чні опи­си зимо­во­го ново­рі­чно­го обря­ду, пов’язаного з боже­ством Коля­ди:

За горою кру­тою,
За рікою бистрою
Сто­ять ліса дрі­му­чі,
В тих лісах вогні горять,
Кру­гом вогнів люди сто­ять,
Люди сто­ять, коля­ду­ють.
Ой, Коля­да, Коля­да!
Ти бува­єш, Коля­да,
Напе­ре­до­дні Різдва.

В іншій коляд­ці, запи­са­ній О.Афанасьєвим, спів­а­є­ться:

Їха­ла Коля­да
В мальо­ва­но­му возо­чку,
На воро­но­му кони­ку!
Заїха­ла до Васи­ля у двір.
Василь, Василь! Пода­руй Коля­ду.

«Їха­ла Коля­да» — це Сон­це, пово­рот яко­го раді­сно свя­тку­ють люди. Цей виїзд пред­ки вша­но­ву­ва­ли сим­во­лі­чним обря­дом, про який зга­ду­ють Суде­бник 1627 р.    і цар­ська гра­мо­та 1648 р.: на свя­ті Коля­ди вони «одя­га­ли на себе машка­ри і оде­жу ско­мо­ро­шу і поміж себе бісов­ську кобил­ку води­ли». На Поділ­лі під Новий рік на честь боги­ні Коля­ди також води­ли по дво­рах коня, при­кра­ше­но­го пучка­ми сухих кві­тів і вів­са. А в Сино­пси­сі пов’язане з куль­том гро­мо­ви­ка (Перу­на). У Гали­чи­ні на свя­ті Коля­ди ходи­ли з чуче­лом вов­ка, зупи­ня­ли­ся перед хата­ми і виго­ло­шу­ва­ли коляд­ки, а також біга­ли селом з вов­чою шку­рою (вовк вва­жав­ся охо­рон­цем від злих духів). Уча­сни­ки цих обря­до­дійств наря­джа­ли­ся бика­ми, бара­на­ми, козла­ми, ведме­дя­ми, соба­ка­ми і вов­ка­ми, а також відьмою і чор­том. Най­ча­сті­ше вико­ри­сто­ву­ва­ли­ся вивер­ну­ті кожу­хи і дов­га боро­да із льо­ну. Той, хто уяв­ляв­ся чор­том, натя­гу­вав на себе щось воло­ха­те, облич­чя вима­зу­вав сажею, до голо­ви при­крі­плю­вав роги, а в зуби брав гаря­че вугі­л­ля.

З пово­ро­том Сон­ця на літо в дав­ни­ну наро­ди­ла­ся дум­ка, що мер­тві води (ску­ті льо­дом ріки та озе­ра, сні­го­ві хма­ри) пере­тво­рю­ю­ться у живі, які при­но­сять зем­лі онов­ле­н­ня і силу родю­чо­сті. Тому на свя­ті Коля­ди було прийня­то здій­сню­ва­ти релі­гій­не обми­ва­н­ня. Цей обряд у хри­сти­ян­ську епо­ху був пере­не­се­ний, за твер­дже­н­ням О.Афанасьєва, на день цер­ков­но­го водо­свя­т­тя (Водо­хре­щу).

Про­ти обря­ду Коля­ди в кін­ці XVI ст. осо­бли­во зав­зя­то висту­пав укра­їн­ський про­по­від­ник Іван Вишен­ський: «Коля­ди з міст та з сіл уче­н­ням виже­ніть, не хоче-бо Хри­стос, щоб при його різдві дия­воль­ські коля­ди мали місце, але хай їх у прір­ву зане­се».

Про свя­то Коля­ди зга­дує Густин­ський літо­пис (1670 р.): «Коля­да, йому ж свя­то пре­по­га­не буває 24-го. І хоча бла­го­дать Хри­сто­вим Різдвом осі­яє нас і ідо­лів губить, але й досі в пам’яті боже­віль­них дия­вол живе: на честь цьо­го біса зби­ра­ю­ться про­сто­лю­ди­ни напе­ре­до­дні Різдва Хри­сто­во­го і спів­а­ють пісень, в яких і про Різдво Хри­сто­ве зга­ду­ють, але перед­усім біса Коля­ду вели­ча­ють». Етно­гра­фі­чне свя­тку­ва­н­ня Коля­ди пов’язане вза­га­лі з зимо­ви­ми Свя­тка­ми           (25 гру­дня — 6 січня), але і в цер­ков­но­му кален­да­рі, і в наро­дно­му від­чу­ва­ю­ться слі­ди більш часто­го його свя­тку­ва­н­ня: на Велик­день (Паску) і 1 бере­зня.

Відо­мий дослі­дник наро­дної твор­чо­сті «віщун-гуцул» Ю.Федькович так писав про Коля­ду: «Боже­ством наших пра­о­тец було сві­тле Соне­чко. Зва­ли єго Лад, і свя­тку­ва­ли єму кождо­го року три вели­кі пра­здни­ки. Пер­ший пра­здник свя­тку­ва­ли тогди, коли соне­чко зачи­на­ло змо­га­ти ея в силу і день рости, то єст при кін­ци міся­ця Декемв­рія, і зва­ли той пра­здник «Ко-Ладу», с чого похо­дить сло­во Коля­да.  І свя­тку­ва­ли той пра­здник дуже весе­ло і тор­же­ствен­но, сві­ти­ли сві­тло, укри­ва­ли стів, кла­ли на стів убра­ні кола­чі, мід і солод­ку кутю з маком, на поку­тю ста­ви­ли убра­ний сніп пше­ни­ці, роби­ли годи, гости­ли­ся, а жер­ці (свя­ще­ни­ки бога Лада) ходи­ли з легі­ня­ми (паруб­ка­ми) і з обра­зом дикої кози хата від хати, спів­а­ю­чи пісень Ко-Ладу, котрі то пісні і на нас пере­йшли і котрим ми пова­жа­ти повин­ні, бо так роблять усі чесні наро­ди, аби свою ста­ро­віч­чи­ну не забу­ти».

Цикл різдвя­но-ново­рі­чних обхо­дів завер­шу­ва­ла коле­ктив­на тра­пе­за моло­ді, що від­бу­ва­ла­ся зви­чай­но вве­че­рі на Водо­хре­щу. Цей зви­чай у різних місце­во­стях відо­мий під назва­ми «роз­ще­дру­ва­н­ня», «роз­ме­лан­ки», «коля­ду пити», «роз­ко­ля­да», «латки», «ардан» тощо. До наших днів він побу­тує на При­кар­пат­ті та Буко­ви­ні. Для свя­тко­вої вечір­ки паруб­ки вина­йма­ли вели­ку хату й запро­шу­ва­ли музик. На опла­ту йшли кошти, зібра­ні під час коля­ду­ва­н­ня й щедру­ва­н­ня (малан­ку­ва­н­ня). На ці кошти купу­ва­ли горіл­ку, пиво й необ­хі­дні про­ду­кти.

Після утвер­дже­н­ня хри­сти­ян­ства свя­то на честь Коля­ди було при­уро­че­не до Різдва Ісу­са Хри­ста. У піснях-коляд­ках Господь озна­чає Сон­це, Пре­чи­ста Діва Марія засту­пи­ла ста­ро­дав­ню Ладу, а св. Петро — Перу­на.

Наші послуги

Страви в шинку

Вартість входу

100грн

Пільгові ціни(громадяни України)

  • 60грнПенсіонери
    При наявності пенсійного посвідчення
  • 60грнШколярі
    При наявності учнівського квитка
  • 60грнСтуденти
    В будні несвяткові дні при наявності студентського квитка

Безкоштовний вхід(громадяни України)

  • Дошкільнята
  • Інваліди І-ІІ груп
    За умови наявності пільгового посвідчення
  • Солдати та сержанти-строковики
    Збройні сили України
  • Ветерани АТО
    За наявності посвідчення Учасника бойових дій (УБД)

Наша адреса
вулиця Михайла Донця, 2, Київ
Це на теперішньому масиві Відрадний поблизу Національного авіаційного університету
Що до нас їде?
  • 27
    Від станцій метро Петрівка та Шулявська
  • 433
    Від перетину Хрещатика і бульвару Тараса Шевченка
  • 201
    Від станції метро Шулявська
  • 427
    Від станцій метро Палац Спорту та Шулявська
Весь транспорт їде до зупинки «вулиця Михайла Донця»