Ой, Коляда, Коляда! Ти буваєш, Коляда, напередодні Різдва!
Опубліковано: 10 Кві 2015 12:02

Коляда — бог, який роз­по­чи­нає Коло Сва­роже, тобто новий госпо­дар­ський рік; ста­ро­дав­ній обряд услав­ле­ння богів піснями (коля­ду­ва­ння) та вина­го­рода за нього; богиня-мати моло­дого Божича-Сонця.

Слав­лячи моло­дого Божича, бог тор­же­ства сві­тла, бог пере­моги добра над злом при­хо­дить у кожну оселю на Свят-вечір.

Коляда — велике свято Різдва (наро­дже­ння) моло­дого Божича-Сонця — від­зна­ча­є­ться в час, коли зимове Сонце повер­тає на літо, а день почи­нає при­бу­вати. 24 гру­дня вша­но­ву­вали також батька всіх богів — Сва­рога. Обряд коля­ду­ва­ння досить про­стий: коля­дники ходять від хати до хати, спів­а­ють замов­ля­ння і поба­жа­ння всі­ля­ких гара­здів кожному дому та зби­ра­ють пожер­тви у загаль­ний «міх», які потім усією вата­гою спо­жи­ва­ють.

Фоль­клор збе­ріг цікаві арха­ї­чні описи зимо­вого ново­рі­чного обряду, пов’язаного з боже­ством Коляди:

За горою кру­тою,
За рікою бистрою
Сто­ять ліса дрі­мучі,
В тих лісах вогні горять,
Кру­гом вогнів люди сто­ять,
Люди сто­ять, коля­ду­ють.
Ой, Коляда, Коляда!
Ти буваєш, Коляда,
Напе­ре­до­дні Різдва.

В іншій колядці, запи­са­ній О.Афанасьєвим, спів­а­є­ться:

Їхала Коляда
В мальо­ва­ному возо­чку,
На воро­ному конику!
Заїхала до Василя у двір.
Василь, Василь! Пода­руй Коляду.

«Їхала Коляда» — це Сонце, пово­рот якого раді­сно свя­тку­ють люди. Цей виїзд предки вша­но­ву­вали сим­во­лі­чним обря­дом, про який зга­ду­ють Суде­бник 1627 р.    і цар­ська гра­мота 1648 р.: на святі Коляди вони «одя­гали на себе машкари і одежу ско­мо­рошу і поміж себе бісов­ську кобилку водили». На Поділлі під Новий рік на честь богині Коляди також водили по дво­рах коня, при­кра­ше­ного пучками сухих кві­тів і вівса. А в Сино­псисі пов’язане з куль­том гро­мо­вика (Перуна). У Гали­чині на святі Коляди ходили з чуче­лом вовка, зупи­ня­лися перед хатами і виго­ло­шу­вали колядки, а також бігали селом з вов­чою шку­рою (вовк вва­жався охо­рон­цем від злих духів). Уча­сники цих обря­до­дій­ств наря­джа­лися биками, бара­нами, козлами, ведме­дями, соба­ками і вов­ками, а також відьмою і чор­том. Най­ча­стіше вико­ри­сто­ву­ва­лися вивер­нуті кожухи і довга борода із льону. Той, хто уяв­лявся чор­том, натя­гу­вав на себе щось воло­хате, обличчя вима­зу­вав сажею, до голови при­крі­плю­вав роги, а в зуби брав гаряче вугі­лля.

З пово­ро­том Сонця на літо в дав­нину наро­ди­лася думка, що мер­тві води (скуті льо­дом ріки та озера, сні­гові хмари) пере­тво­рю­ю­ться у живі, які при­но­сять землі онов­ле­ння і силу родю­чо­сті. Тому на святі Коляди було прийнято здій­сню­вати релі­гійне обми­ва­ння. Цей обряд у хри­сти­ян­ську епоху був пере­не­се­ний, за твер­дже­н­ням О.Афанасьєва, на день цер­ков­ного водо­свя­ття (Водо­хрещу).

Проти обряду Коляди в кінці XVI ст. осо­бливо зав­зято висту­пав укра­їн­ський про­по­від­ник Іван Вишен­ський: «Коляди з міст та з сіл уче­н­ням виже­ніть, не хоче-бо Хри­стос, щоб при його різдві дия­воль­ські коляди мали місце, але хай їх у прірву занесе».

Про свято Коляди зга­дує Густин­ський літо­пис (1670 р.): «Коляда, йому ж свято пре­по­гане буває 24-го. І хоча бла­го­дать Хри­сто­вим Різдвом осіяє нас і ідо­лів губить, але й досі в пам’яті боже­віль­них дия­вол живе: на честь цього біса зби­ра­ю­ться про­сто­лю­дини напе­ре­до­дні Різдва Хри­сто­вого і спів­а­ють пісень, в яких і про Різдво Хри­стове зга­ду­ють, але перед­усім біса Коляду вели­ча­ють». Етно­гра­фі­чне свя­тку­ва­ння Коляди пов’язане вза­галі з зимо­вими Свя­тками           (25 гру­дня — 6 січня), але і в цер­ков­ному кален­дарі, і в наро­дному від­чу­ва­ю­ться сліди більш частого його свя­тку­ва­ння: на Велик­день (Паску) і 1 бере­зня.

Відо­мий дослі­дник наро­дної твор­чо­сті «віщун-гуцул» Ю.Федькович так писав про Коляду: «Боже­ством наших пра­о­тец було сві­тле Соне­чко. Звали єго Лад, і свя­тку­вали єму кождого року три великі пра­здники. Пер­ший пра­здник свя­тку­вали тогди, коли соне­чко зачи­нало змо­гати ея в силу і день рости, то єст при кінци місяця Декемв­рія, і звали той пра­здник «Ко-Ладу», с чого похо­дить слово Коляда.  І свя­тку­вали той пра­здник дуже весело і тор­же­ственно, сві­тили сві­тло, укри­вали стів, клали на стів убрані колачі, мід і солодку кутю з маком, на покутю ста­вили убра­ний сніп пше­ниці, робили годи, гости­лися, а жерці (свя­ще­ники бога Лада) ходили з легі­нями (паруб­ками) і з обра­зом дикої кози хата від хати, спів­а­ючи пісень Ко-Ладу, котрі то пісні і на нас пере­йшли і котрим ми пова­жати повинні, бо так роблять усі чесні народи, аби свою ста­ро­віч­чину не забути».

Цикл різдвяно-ново­рі­чних обхо­дів завер­шу­вала коле­ктивна тра­пеза молоді, що від­бу­ва­лася зви­чайно вве­чері на Водо­хрещу. Цей зви­чай у різних місце­во­стях відо­мий під назвами «роз­ще­дру­ва­ння», «роз­ме­ланки», «коляду пити», «роз­ко­ляда», «латки», «ардан» тощо. До наших днів він побу­тує на При­кар­патті та Буко­вині. Для свя­тко­вої вечірки парубки вина­ймали велику хату й запро­шу­вали музик. На оплату йшли кошти, зібрані під час коля­ду­ва­ння й щедру­ва­ння (малан­ку­ва­ння). На ці кошти купу­вали горілку, пиво й необ­хі­дні про­ду­кти.

Після утвер­дже­ння хри­сти­ян­ства свято на честь Коляди було при­уро­чене до Різдва Ісуса Хри­ста. У піснях-коляд­ках Господь озна­чає Сонце, Пре­чи­ста Діва Марія засту­пила ста­ро­давню Ладу, а св. Петро — Перуна.

Наші послуги

Страви в шинку

Вартість входу

50грн

Пільгові ціни(громадяни України)

  • 35грнПенсіонери
    При наявності пенсійного посвідчення
  • 35грнШколярі
    При наявності учнівського квитка
  • 35грнСтуденти
    В будні несвяткові дні при наявності студентського квитка

Безкоштовний вхід(громадяни України)

  • Дошкільнята
  • Інваліди І-ІІ груп
    За умови наявності пільгового посвідчення
  • Солдати та сержанти-строковики
    Збройні сили України
  • Ветерани АТО
    За наявності посвідчення Учасника бойових дій (УБД)

Наша адреса
вулиця Михайла Донця, 2, Київ
Це на теперішньому масиві Відрадний поблизу Національного авіаційного університету
Що до нас їде?
  • 27
    Від станцій метро Петрівка та Шулявська
  • 433
    Від перетину Хрещатика і бульвару Тараса Шевченка
  • 201
    Від станції метро Шулявська
  • 427
    Від станцій метро Палац Спорту та Шулявська
Весь транспорт їде до зупинки «вулиця Михайла Донця»