ОЙ НА ГОРІ ДА ЖЕНЦІ ЖНУТЬ
Опубліковано: 22 Жов 2008 11:25

Ой на горі да жен­ці жнуть.” Запи­са­но М. О. Макси­мо­ви­чем.
Друк. за вид.: Укра­їн­ські наро­дні думи та істо­ри­чні пісні.— 1955.— С. 82.

       І досі це одна з най­улю­бле­ні­ших до нашо­го часу наро­дних пісень.
Михай­ло Доро­шен­ко і Петро Кона­ше­вич Сагай­да­чний — коза­цькі геть­ма­ни пер­шої чвер­ті XVII ст., відо­мі сво­єю зви­тя­жною бороть­бою як про­ти москов­сько­го цар­ства (у 1618 році були взя­ті міста: Курськ, Бол­хов, Бєлєв, Тіхвін, Пере­мишль, Калу­га, Сер­пу­хов, Москва, Колом­на, Каши­ра, Рязань, Міхай­лов, Ско­пін, Рожок, Єлєц, Лів­нін) та поль­ської шля­хти так і туре­цько-татар­ських людо­ло­вів.

       І. Кама­нін вва­жає, що в пісні зобра­же­но кон­кре­тний похід коза­ків — хотин­ський 1621 р. За свід­че­н­ням суча­сни­ка, коза­ки при­йшли до місця битви спо­ча­тку з Доро­шен­ком, а Сагай­да­чний зна­хо­див­ся тоді у Вар­ша­ві. Довід­ав­шись про при­бу­т­тя сво­їх коза­ків, він виру­шив до них, але по доро­зі наско­чив на туре­цький табір і, пора­не­ний, зму­ше­ний був пере­хо­ву­ва­тись кіль­ка днів у лісі.
Коли ж Сагай­да­чно­му вда­лось наре­шті доби­тись до сво­їх, коза­ки радо зустрі­ли сво­го геть­ма­на, яко­го вва­жа­ли вже заги­блим.

Герб     

Шля­хет­ські гер­би коза­цьких Геть­ма­нів – Михай­ла Доро­шен­ка та Петра Кона­ше­ви­ча Сагай­да­чно­го є яскра­вим спро­сту­ва­н­ням комун­но-росій­ської вер­сії селян­сько-крі­па­цько­го похо­дже­н­ня коза­цтва.

Пізні­ше пісня пере­ста­ла спри­йма­тись як роз­по­відь про кон­кре­тні істо­ри­чні події, а ста­ла бадьо­рим коза­цьким мар­шем, услав­ле­н­ням вій­ська запо­розь­ких коза­ків-обо­рон­ціз рідно­го краю, і коза­цьких геть­ма­нів, геро­ї­чні подви­ги яких назав­жди зали­ши­лись в пам’яті наро­дній.

ОЙ НА ГОРІ ДА ЖЕНЦІ ЖНУТЬ

Ой на горі да жен­ці жнуть,
А попід горою,
Яром-доли­ною
Коза­ки йдуть.
А попе­ре­ду Доро­шен­ко
Веде своє вій­сько,
Веде запо­розь­ке
Хоро­шень­ко!
Посе­ре­ди­ні пан хорун­жий.
Під ним кони­чень­ко,
Під ним воро­нень­кий
Силь­не-дужий!
А поза­ду Сагай­да­чний,
Що про­мі­няв жін­ку
На тютюн да люль­ку,
Нео­ба­чний!
«Гей, вер­ни­ся, Сагай­да­чний,
Візьми свою жін­ку,
Оддай мою люль­ку,
.Нео­ба­чний!»
«Мені з жін­кой не вози­ться,
А тютюн да люль­ка
Коза­ку в доро­зі
Зна­до­би­ться!
Гей, хто в лісі, озо­ви­ся!
Да викре­шем огню,
Да потя­нем люль­ки,
Не жури­ся!»

       Вель­ми­до­стой­ні нащад­ки коза­ків! Звер­ніть ува­гу, що ще в пер­ших ряд­ках цієї пісні йде­ться про те, що пов­сяк­ден­ним “реме­слом” коза­ків була вій­на, а робо­тою селя­ни­на було хлі­бо­роб­ство. Кожен пови­нен займа­ти­ся сво­їм… тоді буде силь­на дер­жа­ва.
 

 

Наші послуги

Страви в шинку

Вартість входу

100грн

Пільгові ціни(громадяни України)

  • 60грнПенсіонери
    При наявності пенсійного посвідчення
  • 60грнШколярі
    При наявності учнівського квитка
  • 60грнСтуденти
    В будні несвяткові дні при наявності студентського квитка

Безкоштовний вхід(громадяни України)

  • Дошкільнята
  • Інваліди І-ІІ груп
    За умови наявності пільгового посвідчення
  • Солдати та сержанти-строковики
    Збройні сили України
  • Ветерани АТО
    За наявності посвідчення Учасника бойових дій (УБД)

Наша адреса
вулиця Михайла Донця, 2, Київ
Це на теперішньому масиві Відрадний поблизу Національного авіаційного університету
Що до нас їде?
  • 27
    Від станцій метро Петрівка та Шулявська
  • 433
    Від перетину Хрещатика і бульвару Тараса Шевченка
  • 201
    Від станції метро Шулявська
  • 427
    Від станцій метро Палац Спорту та Шулявська
Весь транспорт їде до зупинки «вулиця Михайла Донця»