Петра й Павла. За народним календарем 12 липня. Як святкували та що їли.
Опубліковано: 01 Січ 2009 01:09

Свя­том Пер­во­вер­хов­них апо­сто­лів Петра й Пав­ла (12 липня) завер­шу­є­ться, цикл вели­ких свят, що при­па­да­ють на пері­од літньо­го сон­це­сто­я­н­ня. До цьо­го циклу вхо­дять також Зеле­ні свя­та (Трій­ця) та Іва­на Купа­ла. В них неро­зрив­но поєд­на­ли­ся наро­дні тра­ди­ції та хри­сти­ян­ське віров­че­н­ня, що утво­ри­ли в наро­дній куль­ту­рі своє­рі­дний сплав, у яко­му не можна від­ді­ли­ти одне від одно­го. Це свід­чить про пев­ну толе­ран­тність Пра­во­слав­ної цер­кви до пра­дав­ніх місце­вих зви­ча­їв.

У пра­во­слав­но­му кален­да­рі свя­то Слав­них і все­хваль­них пер­во­вер­хов­них апо­сто­лів Петра і Пав­ла посі­дає важли­ве місце, оскіль­ки свя­тий Петро вва­жа­є­ться пер­шим серед апо­сто­лів, їхнім пасти­рем.

Свя­том Петра закін­чу­є­ться Петрів­ка — піст, що три­вав упро­довж кіль­кох тижнів. Як було ска­за­но вище, цьо­го посту дотри­му­ва­ли­ся не так суво­ро, як Вели­ко­го посту і Пили­пів­ки. Запа­си боро­шна і круп добі­га­ли кін­ця, а до ново­го вро­жаю було ще дале­ко. На Воли­ні гово­ри­ли: “Петрів­ка — на хліб катів­ка”. Тому під час косо­ви­ці й поча­тку жнив сили під­три­му­ва­ли ско­ром­ни­ми стра­ва­ми, осо­бли­во в най­тяж­чі робо­чі дні. Щоправ­да, до раціо­ну вво­ди­ли бага­то сві­жої зеле­ні, моло­дої горо­ди­ни, кар­то­плі й гри­бів. Вари­ли зеле­ний борщ, роби­ли холо­дник (холо­дний борщ), голуб­ці в моло­до­му буря­ко­во­му листі.

Гуцу­ли вва­жа­ли добрим зна­ком, коги свя­то Петра при­па­да­ло на сере­ду, — тоді слід було чека­ти гар­но­го року. Від цієї при­кме­ти вини­кла при­каз­ка: «Не усе в сере­ду Петра, а є в інчу дни­ну».

Свя­то Петра дуже шано­ва­не серед укра­їн­ців. До цьо­го дня біли­ли і оша­тно вби­ра­ли хати, обра­зи при­кра­ша­ли сві­жи­ми рушни­ка­ми, під­ма­зу­ва­ли долів­ку, біли­ли та роз­ма­льо­ву­ва­ли піч. До цер­кви йшли у свя­тко­во­му одя­зі, дів­ча­та пле­ли, він­ки з воло­шок і маків Петро й Пав­ло вва­жа­ли­ся покро­ви­те­ля­ми ско­та­рів, тому до свя­та для пасту­шків обов’язково пекли ман­дри­ки (ман­дри­ґи) із сиру.

Сир з кисло­го моло­ка — дав­ній кулі­нар­ний вина­хід. Згад­ки про ньо­го зустрі­ча­ю­ться у ста­ро­вин­них куль­ту­рах. В Укра­ї­ні сир (росій­ською – тво­рог) готу­ють і для пов­сяк­ден­но­го, і для свя­тко­во­го хар­чу­ва­н­ня. На Петра обов’язково пекли сир­ні ман­дри­ки. У різних регіо­нах вони мали різні варі­ан­ти, але основ­ною фор­мою цьо­го печи­ва були пам­пу­шки з пше­ни­чно­го боро­шна, сиру, яєць, масла. Про їхню назву роз­по­від­а­ли леген­ду.

Начеб­то, коли свя­ті Петро й Пав­ло ман­дру­ва­ли сві­том, їхньою голов­ною їжею були саме ман­дри­ки. І. Котля­рев­ський теж зга­дує петрів­ські ласо­щі:

Ков­бас деся­тків з три Лати­ну,
Лави­нії к Петру ман­дрик.

Після Петра вже пере­ста­ва­ла кува­ти зозу­ля, тому гово­ри­ли: «Зозу­ля ман­дри­кою вда­ви­ла­ся». За леген­дою, вона була пока­ра­на. Колись їй вда­ло­ся вкра­сти ман­дри­ку у свя­тих, і печи­во не при­не­сло їй кори­сті. Тепер після Петра зозу­ля мов­чить. Про неї часто зга­ду­ють і у петрів­ча­них піснях, вислов­лю­ю­чи спів­чу­т­тя зозу­ле­ня­там, бо їхня мати, від­кла­да­ю­чи яйця в чужі гні­зда, зали­шає сво­їх дітей сиро­та­ми:

А ти, зозу­лень­ко рябень­кая,
Ой чого ж ти малень­кая?
А того я малень­кая,
Що в мене мату­ся чужень­кая,
Поса­ди­ла мене в куто­чку,
Дала їсти в чере­по­чку,
Якби в мене мати рідная,
Поса­ди­ла б на лаво­чці,
Поса­ди­ла б на лаво­чці,
Дала б їсти в тарі­ло­чці.

Почу­ти кува­н­ня зозу­лі після Петра вва­жа­ло­ся лихим зна­ком, тому гово­ри­ли: «Нехай зозу­ля кує до Петра, а на Петра ми її ман­дри­кою вда­ви­мо».

Ман­дри­ка­ми роз­гов­ля­ли­ся після повер­не­н­ня з цер­кви; роз­да­ва­ли їх дітям, які від­ві­ду­ва­ли цьо­го дня всіх роди­чів і сусі­дів; наді­ля­ли пасту­хів і під­па­сків. Віри­ли, що з’їдена на Петра ман­дри­ка ряту­ва­ти­ме люди­ну від лихо­ман­ки про­тя­гом року.

Пасту­хи до свя­та збе­рі­га­ли неза­йма­ну ділян­ку луки чи лісу, де зали­ша­ла­ся осо­бли­во соко­ви­та тра­ва. Коли на Петра коро­ви, кози й вів­ці добре напа­са­ли­ся на паші, то це мало віщу­ва­ти всі­ля­ке добро. Бички мали б гар­но наби­ра­ти вагу, коро­ви, кози й вів­ці дава­ти бага­то моло­ка, і вза­га­лі худо­ба після цьо­го повин­на була добре пло­ди­ти­ся. Часто пасту­шки, зібрав­ши ран­ком ман­дри­ки та інші хар­чі й вигнав­ши ско­ти­ну на пасо­ви­сько, в обід вла­што­ву­ва­ли бен­кет: роз­кла­да­ли бага­т­тя, сма­жи­ли сало, діста­ва­ли огір­ки, часник, хліб і їли все це, заку­су­ю­чи ман­дри­ка­ми.

Так само, як і на Масни­цю, на Петра шану­ва­ли сир, масло, моло­чні стра­ви. Навіть у петрів­ча­них піснях спів­а­ли про них:

Їхав-їхав да попо­вич Іван,
Всім дів­ча­там пома­гай…
– Пома­гай, бо дівонь­ки кра­сні.
Чи Ви їли пиро­ги в маслі?
– Ой їли ми, їли,
Ще й у масло вмо­ча­ли,
Ще й у масло вмо­ча­ли,
Щоб голо­сно кри­ча­ли.

Літо було тією порою, коли чума­ки ходи­ли за сіл­лю до Кри­му. Ці подо­ро­жі могли три­ва­ти до кіль­кох міся­ців. Тому кулі­нар­на тра­ди­ція укра­їн­ців знає стра­ви, що готу­ва­ли­ся не у ста­ціо­нар­них умо­вах — у печі, а на різно­го типу від­кри­тих вогни­щах: каби­цях, тага­нах. Кори­сту­ва­ли­ся таки­ми вогни­ща­ми й пасту­хи, рибал­ки, мислив­ці. Хар­чу­ва­ли­ся зде­біль­шо­го сві­жов­по­льо­ва­ною дичи­ною чи щой­но злов­ле­ною рибою. Пасту­хи готу­ва­ли також бара­нів чи ягнят.

Наші послуги

Страви в шинку

Вартість входу

100грн

Пільгові ціни(громадяни України)

  • 60грнПенсіонери
    При наявності пенсійного посвідчення
  • 60грнШколярі
    При наявності учнівського квитка
  • 60грнСтуденти
    В будні несвяткові дні при наявності студентського квитка

Безкоштовний вхід(громадяни України)

  • Дошкільнята
  • Інваліди І-ІІ груп
    За умови наявності пільгового посвідчення
  • Солдати та сержанти-строковики
    Збройні сили України
  • Ветерани АТО
    За наявності посвідчення Учасника бойових дій (УБД)

Наша адреса
вулиця Михайла Донця, 2, Київ
Це на теперішньому масиві Відрадний поблизу Національного авіаційного університету
Що до нас їде?
  • 27
    Від станцій метро Петрівка та Шулявська
  • 433
    Від перетину Хрещатика і бульвару Тараса Шевченка
  • 201
    Від станції метро Шулявська
  • 427
    Від станцій метро Палац Спорту та Шулявська
Весь транспорт їде до зупинки «вулиця Михайла Донця»