Прагнення відновлення у 1497 році Київської Митрополії.
Опубліковано: 10 Жов 2009 10:14

Москов­ське кня­зів­ство сва­віль­но, всу­пе­реч волі Все­лен­сько­го патрі­ар­ха, що пере­бу­вав в Кон­стан­ти­но­по­лі ще в 1448 р. про­го­ло­си­ло авто­ке­фа­лію (само­стій­ність), в одно­сто­рон­ньо­му поряд­ку розі­рвав­ши зв’язки з Київ­ською митро­по­лі­єю. В 1453 році Кон­стан­ти­но­поль, де пере­бу­вав Все­лен­ський патрі­арх, був під­ко­ре­ний тур­ка­ми. В кін­ці ХV ст. поча­ли­ся нові вели­кі похо­ди татар­ських орд на Укра­їн­ські зем­лі, так у 1482 році Крим­ський хан Мен­глі­гі­рей вдру­ге після Батия зруй­ну­вав Київ. Татар­ські чам­бу­ли пра­кти­чно без­пе­ре­пон­но нишпо­ри­ли Укра­їн­ськи­ми зем­ля­ми, вико­ри­сто­ву­ю­чи три голов­ні сухо­пу­тні доро­ги – це Чор­ний шлях (між Дні­пром і Бугом), Кучман­ський шлях (між Бугом та Дні­стром) та Мурав­ський (на ліво­му боці Дні­пра). Обо­ро­на Укра­їн­ських земель була над­то слаб­ка. При­кор­дон­ні зам­ки-фор­те­ці  Кам’янець, Бра­слав, Чер­ка­си, Остер – пра­кти­чно не кон­тро­лу­ва­ли тери­то­рію і були сла­бо укріплені.За таких скла­дних полі­ти­чних умов, Укра­їн­ська цер­ква зму­ше­на була під­ти на ради­каль­ні кро­ки у сво­є­му вибо­рі пер­шо­і­є­рар­ха. Тож у 1495 р. не маю­чи можли­во­сті звер­ну­ти­ся за попе­ре­дньою зго­дою і бла­го­сло­ве­н­ням до Все­лен­сько­го патрі­ар­ха, митро­по­ли­том Київ­ським і всі­єї Русі було постав­ле­но Мака­рія, архі­ман­дри­та Свя­то-Тро­ї­цько­го мона­сти­ря, що у Віль­но. Хіро­то­нію в єпис­ко­пи і чин постав­ле­н­ня на митро­по­ли­та, як роз­по­від­ає літо­пи­сець, здій­сни­ли чоти­ри єпис­ко­пи: Василь Воло­ди­мир­ський, Лука Поло­цький, Васи­ян Туров­ський та Іона Луцький.

       Як і його попе­ре­дни­ки, митро­по­лит Мака­рій був постав­ле­ний волею обла­сно­го “еле­кцій­но­го” собо­ру та за актив­ної уча­сті про­во­ду Литов­сько-Поль­ської дер­жа­ви, до якої вхо­ди­ла й Укра­ї­на. Не випад­ко­во, що від­ря­дже­на до Кон­стан­ти­но­по­ля деле­га­ція за бла­го­сло­ве­н­ням для ново­обра­но­го митро­по­ли­та у скла­ді стар­ця Діо­ні­сія та дия­ко­на Гер­ма­на досить швид­ко повер­ну­ла­ся з бла­го­сло­вен­ни­ми листа­ми із вели­ки­ми олов’яними печа­тка­ми вели­ко­му кня­зю Литов­сько­му, кня­ги­ні, митро­по­ли­то­ві, єпис­ко­пам, кня­зям, боя­рам і “всім пра­во­слав­ним хри­сти­я­нам”. Одним із заува­жень (щодо цьо­го обра­н­ня) було про­ха­н­ня Кон­стан­ти­но­поль­сько­го патрі­ар­ха нада­лі само­чин­но не роби­ти поді­бно­го вибо­ру. На це єпис­ко­пи від­по­ві­ли патрі­ар­ху, що вчи­ни­ли так із “необ­хі­дно­сті” та керу­ю­чись пра­ви­ла­ми “свя­тих апо­сто­лів і свя­тих отців”. До речі, само­чин­но від’єднана Москов­ська гіл­ка православ’я, ще понад 150 років офі­цій­но не визна­ва­лась Все­лен­ським Патрі­ар­хом.

       1 трав­ня 1497 р. митро­по­лит Мака­рій, який тоді ще мешкав у Віль­но, виїхав в Укра­ї­ну. Він хотів наве­сти поря­док у цер­ков­них спра­вах Київ­ської митро­по­лії, яка все ще болі­сно пере­жи­ва­ла наслід­ки тата­ро-мон­голь­ської нава­ли. Одним із голов­них сво­їх зав­дань митро­по­лит Мака­рій вва­жав від­бу­до­ву собо­ру свя­тої Софії Київ­ської у її пер­ві­сній кра­сі, щоб потім зро­би­ти сво­їм кафе­драль­ним хра­мом…

       На жаль, цим дер­жав­ни­цьким заду­мам тоді, у дале­ко­му 1497 році не суди­ло­ся здій­сни­ти­ся. У селі Скри­був, що непо­да­лік Мози­ря, на митро­по­ли­та та супро­во­джу­ю­чих чен­ців напав татар­ський чам­бул. Боро­ни­ти­ся не було сили, але митро­по­лит Мака­рій не давав­ся живим. Чийсь кри­вий татар­ський ята­ган пору­бав митро­по­ли­та і всіх, хто його супро­во­джу­вав. Літо­пи­сець зга­дує, що це спри­чи­ни­ло вели­ку тугу в усій митро­по­лії.

       Три­ва­лий час нетлін­ні мощі свя­щен­но­му­че­ни­ка Мака­рія збе­рі­га­ли­ся у Софій­сько­му собо­рі Киє­ва, про від­бу­до­ву яко­го він так мрі­яв. Але за часів войов­ни­чо­го москов­сько­го ате­ї­зму собор закри­ли, і тіль­ки зав­дя­ки щасли­во­му випад­ку нетлін­ні мощі митро­по­ли­та Київ­сько­го Мака­рія було пере­не­се­но до Воло­ди­мир­сько­го собо­ру, де вони поко­я­ться й дони­ні.

       А ми, прав­ну­ки, зараз у тре­тьо­му тися­чо­літ­ті, через п’ятсот з лишнім років, про­дов­жу­є­мо спра­ву Митро­по­ли­та Мака­рія, утвер­джу­ю­чи Єди­ну Помі­сну Укра­їн­ську Пра­во­слав­ну Цер­кву.

       Нехай допо­мо­же нам Бог.

Наші послуги

Страви в шинку

Вартість входу

100грн

Пільгові ціни(громадяни України)

  • 60грнПенсіонери
    При наявності пенсійного посвідчення
  • 60грнШколярі
    При наявності учнівського квитка
  • 60грнСтуденти
    В будні несвяткові дні при наявності студентського квитка

Безкоштовний вхід(громадяни України)

  • Дошкільнята
  • Інваліди І-ІІ груп
    За умови наявності пільгового посвідчення
  • Солдати та сержанти-строковики
    Збройні сили України
  • Ветерани АТО
    За наявності посвідчення Учасника бойових дій (УБД)

Наша адреса
вулиця Михайла Донця, 2, Київ
Це на теперішньому масиві Відрадний поблизу Національного авіаційного університету
Що до нас їде?
  • 27
    Від станцій метро Петрівка та Шулявська
  • 433
    Від перетину Хрещатика і бульвару Тараса Шевченка
  • 201
    Від станції метро Шулявська
  • 427
    Від станцій метро Палац Спорту та Шулявська
Весь транспорт їде до зупинки «вулиця Михайла Донця»