Русичі «землю глаголють матір’ю»
Опубліковано: 03 Кві 2015 13:07

Зем­ля — одна з основ­них сти­хій сві­то­тво­ре­н­ня (поряд із водою, вогнем і пові­трям); цен­траль­на части­на три­єд­но­сті Все­сві­ту (небо — зем­ля — пекло), насе­ле­на людьми і тва­ри­на­ми; сим­вол жіно­чо­го нача­ла, мате­рин­ства; осми­слю­є­ться як пра­ро­ди­тель­ка і мати-году­валь­ни­ця всьо­го живо­го. Зем­ля — вели­ка бере­ги­ня вічно­зе­ле­но­го Дере­ва жит­тя. Небо і зем­ля уяв­ля­ли­ся як без­смер­тне подруж­жя, що сим­во­лі­зу­ва­ло чоло­ві­че й жіно­че нача­ло, батька і матір. В одно­му ста­ро­дав­ньо­му руко­пи­сі так пря­мо і запи­са­но, що руси­чі «зем­лю гла­го­лють матір’ю», а «отець їм є небо».

Ідея ство­ре­н­ня зем­лі у наро­дних віру­ва­н­нях вихо­дить від Бога: «Роз­га­дав собі Господь за свя­ту зем­лю і пло­ди, і вся­кі поряд­ки». Для її виго­тов­ле­н­ня вико­ри­сто­ву­є­ться пісок (гли­на), котрий сата­на дістає із дна моря після три­ра­зо­во­го пір­на­н­ня. За інши­ми дже­ре­ла­ми, зем­ля поста­ла шля­хом роз­сі­ю­ва­н­ня її Все­ви­шнім. На Гуцуль­щи­ні має­мо ціка­ве поєд­на­н­ня тео­ло­гі­чно­го й аграр­но­го моти­вів: зем­ля — це злі­пле­на Богом паля­ни­ця.

У захі­дно­укра­їн­ських коляд­ках є ори­гі­наль­ний мотив ство­ре­н­ня сві­ту пта­ха­ми. Голу­би спу­ска­ю­ться на дно моря за піском, з яко­го поста­не зем­ля. Дослі­дни­ки вва­жа­ють, що цей мотив має дав­ні­ше похо­дже­н­ня, ніж той, що пов’язується з Богом. І.Нечуй-Левицький зро­бив спро­бу рекон­стру­кції остан­ньо­го і дійшов виснов­ку: «Господь — то той самий сивий сокіл або два голу­бой­ки, бо він ство­рив зем­лю, так само як і вони, з піску. Тут тіль­ки ні з сьо­го, ні з того боку при­то­че­ний чорт, пози­че­ний в іншої систе­ми. Він постав­ле­ний тут замість само­го миро­во­го дере­ва й уосо­блює собою небе­сні грі­зні хма­ри, тем­ні зимо­ві сили, що зма­га­ю­ться нарів­ні з сві­тли­ми сила­ми».

Неказ­ко­ва про­за містить ціка­ві дані сто­сов­но роз­мі­ру ство­ре­ної зем­лі. Народ уяв­ляв її неве­ли­кою, напри­клад у вигля­ді хлі­би­ни, вере­ти, кри­хти тощо. Такі порів­ня­н­ня, ясна річ, вихо­ди­ли зі зви­чно­го місце­во­го етно­гра­фі­чно­го сере­до­ви­ща.

Культ зем­лі у наших пред­ків був одним із дав­ніх і основ­них. Він поро­див цілий сонм зем­них богів: Три­гла­ва, Веле­са, Діван­ну, божеств весни, зими, літа й інших. У Зем­лі-Мате­рі є бага­то вищих сил, яким вона нака­зує бути посе­ре­дни­ка­ми між нею та людьми. Ці сили родять із зем­лі все, що росте на ній. На день свя­то­го Урая (Юрія), коли щой­но почи­на­ли зеле­ні­ти пер­ші схо­ди, люди йшли на жито у супро­во­ді свя­ще­ни­ка. Після бла­го­сло­ве­н­ня та освя­че­н­ня ниви свя­тою водою одру­же­ні моло­ді люди пара­ми ляга­ли на засі­я­не поле і пере­ка­чу­ва­ли­ся по ньо­му декіль­ка разів, щоб бути силь­ни­ми і здо­ро­ви­ми, як Юрі­є­ва роса, та з вірою, що це спри­я­ти­ме росту схо­дів.

Із сила­ми зем­лі осо­бли­во спо­рі­дне­на жін­ка, мати, госпо­ди­ня, бо з лона мате­рі теж при­хо­дить усе живе й повер­та­є­ться назад, щоб при­бу­ти звід­ти зно­ву. Вла­сне зем­ля у пред­ків не пер­со­ні­фі­ку­ва­ла­ся в боги­ню, але її й без того пова­жа­ли як пра­ве­дну, свя­ту, Божу. Невіль­но без потре­би бити києм по зем­лі, бо це гріх і їй болить. Най­біль­ше свя­то для Мате­рі-Зем­лі — коли вона буди­ться від дов­го­го зимо­во­го сну, а у Духів день зем­ля – іме­нин­ни­ця, і не можна тоді в зем­лі нічо­го роби­ти, бо їй болить. Дав­ня при­по­від­ка гово­рить: «Дер­жі­мо­ся зем­лі, бо зем­ля дер­жить нас». Пред­ки до остан­ньо­го поди­ху боро­ни­ли рідну Матір-Зем­лю, бо то було їхнє жит­тя. Повер­нув­шись із чужих кра­їв, воїн насам­пе­ред схо­див на висо­кий пагорб, кла­няв­ся сто­ро­нам сві­ту, з під­ня­ти­ми до неба рука­ми про­мов­ляв моли­тву, а потім ста­вав на колі­на і цілу­вав зем­лю. Зем­ля — най­вір­ні­ший сві­док, а тому нею кля­ну­ться, бо свя­то вірять, що Зем­ля-Мати не про­стить того, хто не дотри­мує сло­ва. Під час весі­л­ля дів­чи­ні, бажа­ю­чи щастя, кажуть: «Будь кві­ту­ча і родю­ча, як зем­ля». Зем­ля може роз­сту­пи­ти­ся й погли­ну­ти грі­шни­ка, а по смер­ті може й не прийня­ти, і той вешта­ти­ме­ться непри­ка­я­ним, а коли й похо­ва­ний — не згниє. Ще й доте­пер збе­ре­гли­ся про­кля­т­тя: «Бодай тебе зем­ля погли­ну­ла!», «Бодай тебе свя­та зем­ля не прийня­ла!». Коли люди­на запри­ся­гне­ться і з’їсть при цьо­му зем­лю, то такої при­ся­ги ніхто не зла­має.

Наші послуги

Страви в шинку

Вартість входу

100грн

Пільгові ціни(громадяни України)

  • 60грнПенсіонери
    При наявності пенсійного посвідчення
  • 60грнШколярі
    При наявності учнівського квитка
  • 60грнСтуденти
    В будні несвяткові дні при наявності студентського квитка

Безкоштовний вхід(громадяни України)

  • Дошкільнята
  • Інваліди І-ІІ груп
    За умови наявності пільгового посвідчення
  • Солдати та сержанти-строковики
    Збройні сили України
  • Ветерани АТО
    За наявності посвідчення Учасника бойових дій (УБД)

Наша адреса
вулиця Михайла Донця, 2, Київ
Це на теперішньому масиві Відрадний поблизу Національного авіаційного університету
Що до нас їде?
  • 27
    Від станцій метро Петрівка та Шулявська
  • 433
    Від перетину Хрещатика і бульвару Тараса Шевченка
  • 201
    Від станції метро Шулявська
  • 427
    Від станцій метро Палац Спорту та Шулявська
Весь транспорт їде до зупинки «вулиця Михайла Донця»