Що їли під час Великого посту наші прадіди козаки, селяни та православна шляхта
Опубліковано: 13 Бер 2015 14:23

Вели­кий піст — один із чоти­рьох голов­них кален­дар­них постів, уста­ле­них Пра­во­слав­ною цер­квою, який три­ває сім тижнів перед Вели­ко­днем — Пасхою. Роз­по­чи­на­є­ться від­ра­зу після Масни­ці.

Цер­ков­но-хри­сти­ян­ський кален­дар вклю­чав про­тя­гом року не лише свя­та, а й суво­ро регла­мен­то­ва­ні посту­ва­н­ня. Слід було пости­ти­ся влі­тку — від Трій­ці до дня свя­то­го Петра, три-шість тижнів (Петрів­ка), два тижні три­вав Спа­сів­ський піст (Спа­сів­ка), шість осін­ньо-зимо­вих тижнів від­во­ди­ли­ся Пили­пів­сько­му посту (Пили­пів­ка), і сім тижнів три­вав уже зга­ду­ва­ний весня­ний Вели­кий піст.

Ціка­ві згад­ки про посту­ва­н­ня в XVII сто­літ­ті зали­шив Гійом ле-Вас­сер де Боплан — фран­цузь­кий інже­нер, який про­вів біль­ше двад­ця­ти років на тери­то­рії Укра­ї­ні й запи­сав для нащад­ків свої вра­же­н­ня про жит­тя укра­їн­ців за часів Козач­чи­ни. «Вони, — опо­від­ав про коза­ків фран­цузь­кий дослі­дник, — вель­ми шану­ють свя­тко­ві дні й дотри­му­ю­ться постів, які в них три­ва­ють вісім або дев’ять міся­ців на рік і поля­га­ють у від­мо­ві від м’яса. Вони настіль­ки впер­ті в дотри­ман­ні цієї формаль­ності, що пере­ко­ну­ють себе, ніби поря­тунок їхньої душі зале­жить від змі­ни їжі». У сво­їх спо­сте­ре­же­н­нях Гійом ле-Вас­сер де Боплан не дуже від­хи­ляв­ся від істи­ни, а його під­ра­хун­ки май­же точні. Адже, окрім дев’ятнадцяти (у сере­дньо­му) обов’язкових кален­дар­них пісних тижнів, укра­їн­ці пости­ли­ся ще в се­реду та п’ятницю, а осо­бли­во бого­міль­ні — ще й у поне­ді­лок про­тя­гом м’ясоїдів.

Щосу­бо­ти у Вели­кий піст годи­ло­ся поми­на­ти покій­них роди­чів. Коли в субо­ту пекли хліб, то пер­шу хлі­би­ну, яку вийма­ли з печі, роз­ла­му­ва­ли ще гаря­чою, щоб вона схо­ди­ла парою, і кла­ли на рушни­ку на стіл чи під­ві­ко­н­ня. (Згі­дно з наро­дни­ми уяв­ле­н­ня­ми духи пред­ків хар­чу­ю­ться гаря­чою па­рою страв.) За вече­рею у п’ятницю не слід було їсти часник, щоб уно­чі на субо­ту «не зава­жа­ти вече­ря­ти душам помер­лих роди­чів», бо запах часни­ку міг від­ля­ку­ва­ти їх. Але з усіх гаря­чих страв одра­зу ж, як вийма­ли з печі, зні­ма­ли вер­ше­чок — для «душе­чок».

Однак, незва­жа­ю­чи на бого­міль­ність, укра­їн­ці не від­зна­ча­ли­ся релі­гій­ним фана­ти­змом. Допу­ска­ли­ся від­хи­ле­н­ня від пісно­го зако­ну на користь малих дітей, мате­рів-году­валь­ниць, тяж­ко хво­рих людей. Моло­ко дозво­ля­ло­ся малим дітям аж до трьох років, а кво­лим — до шести-семи.

Здо­ро­ві ж доро­слі люди пости­ли­ся про­тя­гом усьо­го посту без будь-яких поту­рань. Напе­ре­до­дні посту навіть випарюва­ли окро­пом і вису­шу­ва­ли варив­ні гор­щи­ки, каза­ни, чаву­ни, щоб на них, не дай Боже, не лиши­ло­ся чогось ско­ром­но­го. Дехто із замо­жні­ших три­мав спе­ці­аль­ний по­суд для пісних страв або купу­вав новий, ще не ужи­ва­ний.

У пер­ший поне­ді­лок Велико­го посту не вари­ли гаря­чо­го. Мабуть, це був чи не єди­ний день, коли в хаті не було на обід бор­щу. Цей день нази­вали «Жиля­ним», або «Жила­вим», поне­ділком, бо обов’язково пекли на чере­ні або на сухій ско­во­ро­ді (без олії) прі­сні кор­жі — «жиля­ни­ки», «жило­ви­ки», «жилов­ці», «жало­ва­ни­ки», «дужи­ки», «жиль­ні кор­жі», «жиль­ни­ки». Їх спо­жи­ва­ли, віря­чи, що вони дода­ють сили, від них можна ста­ти жила­ви­ми, дужи­ми — звід­си й назва.

Пекли жиля­ни­ки з житньо­го боро­шна на воді, без солі й соди. Поверх роби­ли надріз у вигля­ді хре­ста й вити­ска­ли візеру­нок голов­кою свя­че­ної маків­ки для кра­си й біль­шої сили. Кожен член роди­ни мав з’їсти хоч одно­го кор­жа. Для пом’якшення сма­ку до жиля­ни­ків пода­ва­ли добре по­солену тер­ту редь­ку, сві­жий тер­тий хрін з буря­ком і буря­ко­вим ква­сом, січе­ну ква­шену капу­сту або огір­ки без олії.

У пер­ший тиждень Вели­ко­го посту пости­ли­ся над­то суво­ро: не їли олії (тіль­ки засма­чу­ва­ли борщ), не готу­ва­ли ква­ші, не вари­ли варе­ни­ків, не пекли пиро­гів і пам­пу­шок, не вжи­ва­ли риби. Під час Вели­ко­го посту меню укра­їн­ців коза­цької доби було бідним: борщ із ква­со­лею, неза­сма­че­на каша, кар­то­пля з ква­сом або хро­ном, редь­кою, капу­стою, огір­ка­ми, хліб або прі­сні кор­жі з вари­вом (квашени­ми ово­ча­ми). Зав­дя­ки цьо­му спо­ді­ва­ли­ся лег­ше пере­не­сти дов­ге посту­ва­н­ня. Для від­чу­т­тя сито­сті та віта­мі­ні­за­ції страв їх щедро при­прав­ля­ли пер­цем, часни­ком, цибу­лею, бага­то їли у піст також редь­ки й хро­ну. Жар­ту­ва­ли, що під час Вели­ко­го посту навіть дзво­ни у цер­кві видзво­ню­ють: «Хрін та редь­ка, редь­ка й хрін».

Отже під час Вели­ко­го посту в «Шин­ку – коса над чар­кою» Ви змо­же­те ску­шту­ва­ти насту­пні пісні стра­ви, що дійшли до нас з тих дале­ких, але роман­ти­чних часів: тара­ту­та, варя, буряк чер­во­ний з цибу­лею, білі гри­би мари­но­ва­ні, ква­ше­ні ово­чі, ква­ше­на капу­ста з гри­ба­ми, чор­на редь­ка, борщ з ква­со­лею та біли­ми гри­ба­ми, борщ зеле­ний, роз­соль­ник, капу­сняк, куліш коза­цький, горо­хо­ва юшка з гри­бни­ми вушка­ми, гри­бна юшка, коза­цька тра­ди­цій­на юшка – соло­ма­ха; коза­цькі каші: тете­ря, ряб­ко та лемі­шка; каші: пер­ло­ва, горо­хо­ва, гре­ча­на; бара­бо­ля (кар­то­пля) обсма­же­на в лушпай­ках, бара­бо­ля (кар­то­пля) тов­че­на з маком, пече­ня пісна, голуб­ці пісні, капу­ста тушко­ва­на з гри­ба­ми, капу­ста тушко­ва­на з чор­но­сли­вом, гре­ча­ни­ки, коза­цькі кор­жі «Загре­би», коза­цький пече­ний хліб «Під­па­лок»

Наші послуги

Страви в шинку

Вартість входу

100грн

Пільгові ціни(громадяни України)

  • 60грнПенсіонери
    При наявності пенсійного посвідчення
  • 60грнШколярі
    При наявності учнівського квитка
  • 60грнСтуденти
    В будні несвяткові дні при наявності студентського квитка

Безкоштовний вхід(громадяни України)

  • Дошкільнята
  • Інваліди І-ІІ груп
    За умови наявності пільгового посвідчення
  • Солдати та сержанти-строковики
    Збройні сили України
  • Ветерани АТО
    За наявності посвідчення Учасника бойових дій (УБД)

Наша адреса
вулиця Михайла Донця, 2, Київ
Це на теперішньому масиві Відрадний поблизу Національного авіаційного університету
Що до нас їде?
  • 27
    Від станцій метро Петрівка та Шулявська
  • 433
    Від перетину Хрещатика і бульвару Тараса Шевченка
  • 201
    Від станції метро Шулявська
  • 427
    Від станцій метро Палац Спорту та Шулявська
Весь транспорт їде до зупинки «вулиця Михайла Донця»