Що їли під час Великого посту наші прадіди козаки, селяни та православна шляхта
Опубліковано: 13 Бер 2015 14:23

Великий піст — один із чотирьох головних календарних постів, усталених Православною церквою, який триває сім тижнів перед Великоднем — Пасхою. Розпочинається відразу після Масниці.

Церковно-християнський календар включав протягом року не лише свята, а й суворо регламентовані постування. Слід було поститися влітку — від Трійці до дня святого Петра, три-шість тижнів (Петрівка), два тижні тривав Спасівський піст (Спасівка), шість осінньо-зимових тижнів відводилися Пилипівському посту (Пилипівка), і сім тижнів тривав уже згадуваний весняний Великий піст.

Цікаві згадки про постування в XVII столітті залишив Гійом ле-Вассер де Боплан — французький інженер, який провів більше двадцяти років на території Україні й записав для нащадків свої враження про життя українців за часів Козаччини. «Вони, — оповідав про козаків французький дослідник, — вельми шану­ють святкові дні й дотримуються постів, які в них тривають вісім або дев’ять місяців на рік і полягають у відмові від м’яса. Вони настільки вперті в дотриманні цієї формаль­ності, що переконують себе, ніби поря­тунок їхньої душі залежить від зміни їжі». У своїх спостереженнях Гійом ле-Вассер де Боплан не дуже відхилявся від істини, а його підрахунки майже точні. Адже, окрім дев’ятнадцяти (у середньому) обов’язкових календарних пісних тижнів, українці постилися ще в се­реду та п’ятницю, а особливо богомільні — ще й у понеділок протягом м’ясоїдів.

Щосуботи у Великий піст годилося поминати покійних родичів. Коли в суботу пекли хліб, то першу хлібину, яку виймали з печі, розламували ще гарячою, щоб вона сходила парою, і клали на рушнику на стіл чи підвіконня. (Згідно з народними уявленнями духи предків харчуються гарячою па­рою страв.) За вечерею у п’ятницю не слід було їсти часник, щоб уночі на суботу «не заважати вечеряти душам померлих родичів», бо запах часнику міг відлякувати їх. Але з усіх гарячих страв одразу ж, як виймали з печі, знімали вершечок — для «душечок».

Однак, незважаючи на богомільність, українці не відзначалися релігійним фанатизмом. Допускалися відхилення від пісного закону на користь малих дітей, матерів-годувальниць, тяжко хворих людей. Молоко дозволялося малим дітям аж до трьох років, а кволим — до шести-семи.

Здорові ж дорослі люди постилися протягом усього посту без будь-яких потурань. Напередодні посту навіть випарюва­ли окропом і висушували варивні горщики, казани, чавуни, щоб на них, не дай Боже, не лишилося чогось скоромного. Дехто із заможніших тримав спеціальний по­суд для пісних страв або купував новий, ще не уживаний.

У перший понеділок Велико­го посту не варили гарячого. Мабуть, це був чи не єдиний день, коли в хаті не було на обід борщу. Цей день нази­вали «Жиляним», або «Жилавим», поне­ділком, бо обов’язково пекли на черені або на сухій сковороді (без олії) прісні коржі — «жиляники», «жиловики», «жиловці», «жалованики», «дужики», «жильні коржі», «жильники». Їх споживали, вірячи, що вони додають сили, від них можна ста­ти жилавими, дужими — звідси й назва.

Пекли жиляники з житнього борошна на воді, без солі й соди. Поверх робили надріз у вигляді хреста й витискали візеру­нок головкою свяченої маківки для краси й більшої сили. Кожен член родини мав з’їсти хоч одного коржа. Для пом’якшення смаку до жиляників подавали добре по­солену терту редьку, свіжий тертий хрін з буряком і буряковим квасом, січену ква­шену капусту або огірки без олії.

У перший тиждень Великого посту постилися надто суворо: не їли олії (тільки засмачували борщ), не готували кваші, не варили вареників, не пекли пирогів і пампушок, не вживали риби. Під час Великого посту меню українців козацької доби було бідним: борщ із квасолею, незасмачена каша, картопля з квасом або хроном, редькою, капустою, огірками, хліб або прісні коржі з варивом (квашени­ми овочами). Завдяки цьому сподівалися легше перенести довге постування. Для відчуття ситості та вітамінізації страв їх щедро приправляли перцем, часником, цибулею, багато їли у піст також редьки й хрону. Жартували, що під час Великого посту навіть дзвони у церкві видзвонюють: «Хрін та редька, редька й хрін».

Отже під час Великого посту в «Шинку – коса над чаркою» Ви зможете скуштувати наступні пісні страви, що дійшли до нас з тих далеких, але романтичних часів: таратута, варя, буряк червоний з цибулею, білі гриби мариновані, квашені овочі, квашена капуста з грибами, чорна редька, борщ з квасолею та білими грибами, борщ зелений, розсольник, капусняк, куліш козацький, горохова юшка з грибними вушками, грибна юшка, козацька традиційна юшка – соломаха; козацькі каші: тетеря, рябко та лемішка; каші: перлова, горохова, гречана; бараболя (картопля) обсмажена в лушпайках, бараболя (картопля) товчена з маком, печеня пісна, голубці пісні, капуста тушкована з грибами, капуста тушкована з чорносливом, гречаники, козацькі коржі «Загреби», козацький печений хліб «Підпалок»

Наші послуги

Страви в шинку

Вартість входу

120грн

Пільгові ціни(громадяни України)

  • 100грнПенсіонери
    При наявності пенсійного посвідчення
  • 100грнШколярі
    При наявності учнівського квитка
  • 100грнСтуденти
    В будні несвяткові дні при наявності студентського квитка

Безкоштовний вхід(громадяни України)

  • Дошкільнята
  • Інваліди І-ІІ груп
    За умови наявності пільгового посвідчення
  • Солдати та сержанти-строковики
    Збройні сили України
  • Ветерани АТО
    За наявності посвідчення Учасника бойових дій (УБД)

Придбати квитки

Наша адреса
вулиця Михайла Донця, 2, Київ
Це на теперішньому масиві Відрадний поблизу Національного авіаційного університету
Що до нас їде?
  • 27
    Від станцій метро Почайна та Шулявська
  • 433
    Від перетину вулиць Богдана Хмельницького та Терещенківської.
  • 201
    Від станції метро Шулявська
  • 427
    Від станцій метро Палац Спорту та Шулявська
Весь транспорт їде до зупинки «вулиця Михайла Донця»