Ставропігійна козацька церква
Опубліковано: 10 Жов 2009 10:18

       Ставропігі́я (від грец. «ставрос» і «пігіон» — поставлення хреста) — автономна православна церковна одиниця (церква, монастир, братство), яка підлягає юрисдикції не місцевих ієрархів, а безпосередньо патріархові (в Російській Імперії з 1721 Святішому Синодові) і користується спеціальними правами (догляд над духовенством, іноді навіть над ієрархами).

       На Україні право ставропігії надавали константинопільські (до 1686), а згодом московські патріархи (до поч. 18 ст.). Цим правом скористалися деякі церковні братства, які під час релігійної боротьби (перша половина 17 ст.) стали на оборону православія, поборюючи деякі заходи місцевих єпископів.

       Церковна ієрархія виступила проти ставропігії., а архієпископ Мелетій Смотрицький здобув 1626 грамоту від константинопільського патріарха про скасування ставропігії у Київській митрополії; цю постанову пізніше обмежено новонаданими ставропігії.

       На Україні права ставропігії мали:

* Києво-Печерська Лавра (з 1589),
* Львівське Успенське Братство (з 1589),
* Київське Богоявленське Братство (з 1620),
* Манявський Скит (з 1620),
* Луцьке Хресто-Воздвиженське Братство (з 1623),
* Межигірський Спасопреображенський монастир (з 1687).

               

Став­ро­пі­гій­на коза­цька цер­ква Покро­ва Пре­свя­тої Бого­ро­ди­ці

                                        на «Мама­є­вій Сло­бо­ді»

       Ще 1993 року Київ­ра­да закрі­пи­ла за Цен­тром наро­до­знав­ства “Козак Мамай” (дире­ктор К. Олій­ник) земель­ну ділян­ку, по вули­ці Михай­ла Дон­ця, 2 , пер­шим в нові­тній істо­рії Укра­ї­ни Дер­жав­ним Актом на пра­во постій­но­го кори­сту­ва­н­ня зем­лею №000001 з метою ство­ре­н­ня на ній куто­чка укра­їн­ської при­ро­ди, архі­те­кту­ри й побу­ту “Мама­є­ва Сло­бо­да”. Невдов­зі тут було постав­ле­но неве­ли­ку дерев’яну Покров­ську капли­цю від­тво­ре­ну за одним із малюн­ків Т.Г. Шев­чен­ка. Її освя­тив 14 жов­тня 1994 року Пред­сто­я­тель УАПЦ Патрі­арх Дими­трій. Своє існу­ва­н­ня капли­ця при­пи­ни­ла (через нав­ми­сний під­пал) 1998 року.

       Того само­го дня Патрі­арх Дими­трій здій­снив також і чин закла­де­н­ня дерев’яної (із сосни) три­вер­хої цер­кви із дзві­ни­цею, висо­тою 13 метрів, на честь Покро­ви Пре­свя­тої Бого­ро­ди­ці, поді­бної до тієї, що зна­хо­ди­лась на Запо­різь­кій Січі в часи визволь­них зма­гань Геть­ма­на Бог­да­на-Зино­вія Хмель­ни­цько­го. Коза­цька цер­ква роз­ра­хо­ва­на на одно­ча­сне пере­бу­ва­н­ня у ній до 100 моліль­ни­ків. Зве­де­н­ня цер­кви роз­по­ча­ло­ся восе­ни 2000 року, завер­ши­лось восе­ни 2002 року. Будів­ни­цтво цер­кви здій­сню­ва­лось за рестав­ра­цій­ни­ми кре­сле­н­ня­ми май­стра­ми з м. Яво­рів Львів­ської обла­сті під керів­ни­цтвом бри­га­ди­ра тесля­рів Кота І.В. Цер­ква сто­їть по широ­ті схід-захід, пра­кти­чно на одній лінії із Свя­то-Успен­ським Собо­ром Киє­во-Печер­ської Лав­ри. Це пер­ша в Укра­ї­ні коза­цька цер­ква, спо­ру­дже­на у ново­му тися­чо­літ­ті. Вона являє собою копію хра­мів коза­цької архі­те­кту­ри, які у вели­кій кіль­ко­сті існу­ва­ли в XVII сто­літ­ті на Сере­дній Над­дні­прян­щи­ні. Відо­мо, що у 1775 році за нака­зом імпе­ра­три­ці Кате­ри­ни ІІ росій­ські вій­ська віро­лом­но зруй­ну­ва­ли Запо­різь­ку Січ, після чого коза­цькі цер­кви в Укра­ї­ні не буду­ва­ли­ся. Отож і ство­ре­но у Киє­ві за сім кіло­ме­трів від Хре­ща­ти­ка , обіч істо­ри­чно­го вито­ку річки Либідь, коза­цьке сели­ще XVIIІ сто­лі­т­тя “Мама­є­ва Сло­бо­да” з метою утвер­дже­н­ня віко­ві­чно­го пра­гне­н­ня укра­їн­ців жити на дідів­ській зем­лі вла­сним націо­наль­но-куль­тур­ним жит­тям. Вона є пер­ли­ною укра­їн­сько­го цер­ков­но­го зод­че­ства, яскра­вою пам’яткою мисте­цько­го дороб­ку мину­лих віків, уні­каль­ним зраз­ком дерев’яної три­зру­бної і три­вер­хої коза­цької цер­кви. В інтер’єрі цер­кви від­кри­тий під­ку­поль­ний про­стір, баби­нець з навою, що з’єднані широ­ким пря­мо­ку­тним вирі­зом, при захі­дній сті­ні бабин­ця роз­та­шо­ва­ні хори. У бабин­ці роз­та­шо­ву­є­ться сво­лок пере­кри­т­тя, на яко­му вла­што­ва­не пані­ка­ди­ло із 33 сві­чка­ми, як сим­вол років жит­тя Госпо­да нашо­го Ісу­са Хри­ста. В захі­дній сті­ні бабин­ця на рів­ні існу­ю­чих хорів є лутки двір­но­го отво­ру, через який є вихід на бал­кон­чик над ґан­ком. В XVII-XVIII ст. неве­ли­кий про­стір цер­кви міг умі­сти­ти лише вибра­них коза­ків та стар­ши­ну, тож з поді­бних бал­кон­чи­ків, до всьо­го Вій­ська Запо­різь­ко­го Низо­во­го мали змо­гу звер­та­ли­ся з про­по­від­я­ми цер­ков­ні ієрар­хи.

       Рекон­стру­йо­ва­на за рестав­ра­цій­ни­ми обмі­ра­ми став­ро­пі­гій­на коза­цька цер­ква Покро­ва Пре­свя­тої Бого­ро­ди­ці збе­ре­гла пра­ді­дів­ський архи­тип архі­те­ктур­но-про­сто­ро­вої побу­до­ви – шир­ший цен­траль­ний зруб в пла­ні, нава має пра­виль­ну ква­дра­ту­ру, а зру­би в пла­ні бабин­ця та вів­та­ря збу­до­ва­ні у фор­мі пом’якшеного ква­дра­та. Всі три зру­би цер­кви одна­ко­вої фор­ми, покри­ті пів­сфе­ри­чни­ми баро­каль­ни­ми маків­ка­ми, вста­нов­ле­ни­ми на восьми­гран­них з одним зало­мом бара­ба­нів, котрі ритмі­чно зву­жу­ю­ться довер­ху. Маків­ки увін­ча­ні деко­ра­тив­ни­ми глав­ка­ми з коза­цьки­ми Бого­ро­ди­чни­ми хре­ста­ми. Цен­траль­ний хрест має назву – «Сон­це Сла­ви», в осно­ві хре­ста лежить пів­мі­сяць, як сим­вол Прі­сно­ді­ви Марії, з яко­го піді­йма­є­ться хрест у вигля­ді «дере­ва жит­тя» рясно укві­тча­но­го кві­та­ми Бого­ро­ди­ці –  ліле­я­ми. Верхів’я хре­ста при­кра­шає Коро­но­ва­не сон­це. Бого­ро­ди­чний хрест «Сон­це Сла­ви» сим­во­лі­зує пере­мо­гу Діви Марії, котра дару­ва­ла нам Спа­си­те­ля. Цен­траль­на маків­ка тро­хи вища за бічні. По пери­ме­тру цер­кви, роз­та­шо­ва­не широ­ке під­даш­шя (опа­са­н­ня), яке опи­ра­є­ться на різьбле­ні крон­штей­ни, це є най­дав­ні­шим еле­мен­том дерев’яної коза­цької цер­ков­ної архі­те­кту­ри обох бере­гів Дні­пра (поді­бні еле­мен­ти мали най­дав­ні­ша цер­ква міста Чер­ні­го­ва, дерев’яна цер­ква Різдва Бого­ро­ди­ці на даль­ніх пече­рах Киє­во-Печер­ської Лав­ри, цер­ква Архи­стра­ти­га Миха­ї­ла в с.Суботові, Покров­ська цер­ква Запо­різь­кої Січі на Мики­ти­но­му Розі та ін). Дах цер­кви та дзвін­ни­ці пере­кри­тий гон­том (дерев’яна чере­пи­ця доби сере­дньо­віч­чя). Сті­ни зру­бу від­кри­ті, і ми може­мо від­чу­ти подих дере­ва XVIII ст. На захід від цер­кви сто­їть дерев’яна три­яру­сна дзві­ни­ця, ква­дра­тна в пла­ні, завер­ше­на маків­кою над якою виви­щу­є­ться хрест «Сон­це Прав­ди», як сим­вол Госпо­да нашо­го Ісу­са Хре­ста. Збу­до­ва­на, як і цер­ква, в пері­од 2000–2002 році. Пер­ший, дру­гий і тре­тій ярус рубле­ні – скла­де­ні із бру­сів. Тре­тій ярус має пря­мо­ку­тні отво­ри для дзво­нів, яких із голов­ним дзво­ном «Бла­го­ві­стом» три­над­цять. Яру­си спо­лу­ча­ю­ться вну­трі­шні­ми дерев’яними схо­да­ми. Цер­ков­ні схо­ди скла­де­ні із тов­стих дошок (плах), за сві­то­гля­дни­ми уяв­ле­н­ня­ми того часу з плах роби­ли місце стра­ти зло­чин­ців. Таким чином люди­на повин­на була прой­ти шлях спо­ку­ти, піді­йма­ю­чись до хра­му по таких схо­дах, та усві­до­мів­ши грі­хов­ність сво­го жит­тя пока­я­тись. Цер­ква – три­діль­но-три­вер­ха, від­но­си­ться до най­по­пу­ляр­ні­шо­го типу укра­їн­сько­го дерев’яного зод­че­ства. Цей тип став осно­вою для бага­тьох фор­маль­но-мисте­цьких ком­бі­на­цій, бо з різних при­чин під­да­вав­ся в окре­мих буді­вель­них цехах різно­ма­ні­тним мисте­цьким змі­нам. А від так, кожна дерев’яна три­діль­но-три­вер­ха цер­ква від­зна­ча­є­ться сво­ї­ми осо­бли­ви­ми риса­ми.

       На освя­чен­ні 8 сер­пня 2003 року чоти­рьох кова­них хре­стів (Хрест «Сон­це Прав­ди» та трьох хре­стів «Сон­це Сла­ви») перед вста­нов­ле­н­ням їх на цер­ков­них банях були при­су­тні свя­щен­но­слу­жи­те­лі УПЦ КП, УАПЦ та УГКЦ, пред­став­ни­ки вла­дних стру­ктур і гро­мад­ських орга­ні­за­цій та мешкан­ці Від­ра­дно­го. Очо­лю­вав цю уро­чи­сту подію Пред­сто­я­тель УПЦ КП Патрі­арх Філа­рет. Він же 14 жов­тня того само­го 2003 року здій­снив уро­чи­стий чин освя­че­н­ня пер­шої коза­цької цер­кви в ново­му тися­чо­літ­ті. Того дня від­зна­ча­ло­ся вели­ке цер­ков­не свя­то Покро­ви Пре­свя­тої Бого­ро­ди­ці та дер­жав­не свя­то – День Укра­їн­сько­го коза­цтва. Отож від­ра­зу по закін­чен­ні Боже­ствен­ної Літур­гії під сті­на­ми цієї цер­кви від­бу­ла­ся Вели­ка Рада Укра­їн­сько­го коза­цтва, на якій деле­га­ти, що з’їхалися сюди з усі­єї Укра­ї­ни, одно­го­ло­сно пере­о­бра­ли геть­ма­ном Укра­ї­ни гвар­дії гене­рал-лей­те­нан­та І.Г. Біла­са на чер­го­вий тер­мін. Коза­ки також уро­чи­сто поса­ди­ли поруч із цер­квою при­ве­зе­ний ними жолудь із зна­ме­ни­то­го тися­чо­лі­тньо­го «Хор­ти­цько­го Дуба», як сим­вол нев­ми­ру­що­сті укра­їн­ської-коза­цької нації.

       Вра­хо­ву­ю­чи непе­ре­сі­чне зна­че­н­ня коза­цької цер­кви Покро­ва Пре­свя­тої Бого­ро­ди­ці у від­ро­джен­ні націо­наль­ної гідно­сті й пова­ги до пра­ді­дів­ських пра­гнень бути на вла­сній зем­лі госпо­да­ря­ми 23 вере­сня 2004 року Патрі­арх Київ­ський і всі­єї Руси-Укра­ї­ни Філа­рет видав Указ про нада­н­ня коза­цькій цер­кві ста­ту­су Став­ро­пі­гії у скла­ді Укра­їн­ської Пра­во­слав­ної цер­кви Київ­сько­го Патрі­ар­ха­ту.

       Пишний баро­ко­вий іко­но­стас та інтер’єр для ново­го хра­му виго­то­ви­ли різьб’ярі з Киє­ва – Воро­пай Ф.А. та Льво­ва – Бабій­чук І.А.  оздо­бив­ши його Бого­ро­ди­чни­ми моти­ва­ми (ліле­я­ми, а також різьбле­н­ням вино­гра­дної лози та листя акан­ту). Лево­ву части­ну ікон, у сти­лі так зва­но­го Мазе­пин­сько­го баро­ко, напи­сав київ­ський худо­жник О.Цугорка.

                                  Образ “Бого­ро­ди­ця Слобід­ська Цари­ця Коза­цька”

                                                     Худо­жник Оле­ксандр Цугор­ка.

       Чіль­ним обра­зом хра­му напи­са­ним О.Цугорка є іко­на «Бого­ро­ди­ця Слобід­ська Цари­ця Коза­цька» – за свід­че­н­ням М.Грушевського поді­бна іко­на ще до 1897 року зна­хо­ди­лась в родо­вій Михай­лів­ській цер­кві Геть­ма­на Бог­да­на Хмель­ни­цько­го в селі Субо­то­ві. Також в оздо­блен­ні хра­му при­йма­ли участь худо­жни­ки С.Герасименко, Д.Бєлянський, В.Недайборщ, О.Кудрявченко. Сьо­го­дні поса­ду насто­я­те­ля хра­му обі­ймає про­то­і­єрей Роман Фур­дин.

       В пам’ять про 230 річни­цю сва­віль­но­го руй­ну­ва­н­ня вій­ська­ми Кате­ри­ни ІІ Запо­різь­кої Січі, 14 жов­тня 2005 року поруч із Став­ро­пі­гій­ною коза­цькою цер­квою Покро­ви Пре­свя­тої Бого­ро­ди­ці було вста­нов­ле­но пан­те­он з 38 кам’яних хре­стів із сте­по­во­го піско­ви­ка, на яких викар­бу­ва­но назви всіх трид­ця­ти восьми куре­нів Вій­ська Запо­різь­ко­го Низо­во­го, котрі були уро­чи­сто освя­че­ні єпис­ко­пом Біло­цер­ків­ським (УПЦ КП) Оле­ксан­дром.

       На Водо­хри­ще 2005 року храм від­ві­дав Пре­зи­дент Укра­ї­ни Віктор Ющен­ко. Вдру­ге Пре­зи­дент Укра­ї­ни при­був на Водо­хре­щу 19 січня 2006 року з чле­на­ми Кабі­не­ту Міні­стрів Укра­ї­ни та інши­ми офі­цій­ни­ми осо­ба­ми. По закін­чен­ні Боже­ствен­ної Літур­гії в кри­жа­ній Йор­дан­ській воді, в опо­лон­ці, виру­ба­ній в озе­рі, поруч із коза­цькою цер­квою купа­ли­ся бра­ти Віктор і Петро Ющен­ки, Юрій Єха­ну­ров, Віктор Бало­га, Оле­ксандр Кире­єв та Ігор Ліхо­вий, Міський голо­ва Оле­ксандр Омель­чен­ко, дире­ктор Цен­тру наро­до­знав­ства «Козак Мамай» Костян­тин Олій­ник, а також всі бажа­ю­чі.

       Хоча цер­ква збу­до­ва­на в ново­му тися­чо­літ­ті, серед киян вже утвер­ди­лась дум­ка про те, щоб хло­пчик виріс справ­жнім коза­ком і мужнім чоло­ві­ком його тре­ба хре­сти­ти саме в цій коза­цькій цер­кві, а дів­ча­там потрі­бно йти ста­ви­ти сві­чку і моли­ти­ся до іко­ни “Бого­ро­ди­ці Слобід­ської Цари­ці коза­цької”,  з тим аби Вона посла­ла їм гар­но­го наре­че­но­го.

В.Галайба.

Наші послуги

Страви в шинку

Вартість входу

100грн

Пільгові ціни(громадяни України)

  • 60грнПенсіонери
    При наявності пенсійного посвідчення
  • 60грнШколярі
    При наявності учнівського квитка
  • 60грнСтуденти
    В будні несвяткові дні при наявності студентського квитка

Безкоштовний вхід(громадяни України)

  • Дошкільнята
  • Інваліди І-ІІ груп
    За умови наявності пільгового посвідчення
  • Солдати та сержанти-строковики
    Збройні сили України
  • Ветерани АТО
    За наявності посвідчення Учасника бойових дій (УБД)

Наша адреса
вулиця Михайла Донця, 2, Київ
Це на теперішньому масиві Відрадний поблизу Національного авіаційного університету
Що до нас їде?
  • 27
    Від станцій метро Петрівка та Шулявська
  • 433
    Від перетину Хрещатика і бульвару Тараса Шевченка
  • 201
    Від станції метро Шулявська
  • 427
    Від станцій метро Палац Спорту та Шулявська
Весь транспорт їде до зупинки «вулиця Михайла Донця»