Весільний обряд
11 Червня 2008 10:25

ВЕСІЛЛЯ — свято побра­ння; являє собою цикл обря­дів, що йдуть один за одним. Напри­клад, на весіллі у гуцу­лів зафі­ксо­вано 22 обряди. Весі­лля від­давна справ­ляли гучно й весело, з міцними напо­ями та соро­мі­цькими піснями. У пору весня­ного рів­но­де­ння і літнього сон­це­сто­я­ння, в час про­бу­дже­ння й заплі­дне­ння землі люди й самі від­чу­ва­ють потяг до коха­ння, ство­ре­ння сім’ї та про­дов­же­ння роду. Тоді ж від­бу­ва­лося біль­ші­сть шлю­бів, а весі­лля в основ­ному справ­ляли восени. У дав­нину тільки вико­на­ння шлю­бних обря­дів давало право на шлю­бне спів­жи­ття. Віно­чок, спле­те­ний у весняно-літню пору, яким дів­чина чаклу­вала на Купала, втра­чав свою силу; на весіллі його зні­мали та роз­плі­тали моло­дій косу. Після весі­лля дів­чина вже не могла йти у хоро­вод.
Весільні обряди досить численні. Зна­йом­ство моло­дої пари, що при­во­дило до шлюбу, роз­по­чи­на­лося зазда­ле­гідь. Парубки та дів­чата кожного села, які дося­гли шлю­бного віку, утво­рю­вали щось на кшталт това­ри­ства з ота­ма­ном та ота­ман­кою на чолі, з від­по­від­ними вне­сками. Молодь ула­што­ву­вала вечірні збори: влі­тку на вулиці, взимку — похід коля­дни­ків із «зір­кою» та досві­тки й вечор­ниці — з осені до весни. На цих збо­рах молодь спів­ала, тан­цю­вала, часту­ва­лася, а на кінець при­но­сили до хати доста­тню кіль­кі­сть соломи, після чого зго­во­рені пари лягали спати, як гада­ють одні, зов­сім без­грі­шно, а на думку інших — не зав­жди й без гріха. Виби­рали собі пару ціл­ком довільно. Такі збори були місцем ближ­чого зна­йом­ства між молоддю, що й при­во­дило до шлюбу. Коли пита­ння між моло­дими було вирі­шене, наре­че­ний звер­тався до своїх батьків з про­ха­н­ням заслати сва­тів (тому і «сватьба») до батьків наре­че­ної. Цей обряд нази­ва­є­ться сва­та­н­ням. У свати запро­шу­ють двох літніх та пова­жних госпо­да­рів, і при­наймні один із них має бути роди­чем наре­че­ного. Часто разом зі сва­тами чи ста­ро­стами йде і наре­че­ний зі своїм друж­ком. Дружко — най­ближ­чий това­риш моло­дого. Цим кін­ча­є­ться пер­ший акт весіль­них обря­дів; дру­гий — зару­чини.
Зару­чини від­бу­ва­ю­ться дуже уро­чи­сто, за при­су­тно­сті всіх роди­чів моло­дого та моло­дої. Все це супро­во­джу­є­ться риту­аль­ними піснями. Після бла­го­сло­ве­ння моло­дих хлі­бом дружко або ста­ро­ста з боку моло­дої, най­ча­стіше її дядько, про­по­нує моло­дим узя­тися за кінці рушника, сам бере­ться за його сере­дину і веде таким спосо­бом моло­дих на посад, цебто на най­по­че­сніше місце в хаті — поку­ття. В обряді зару­чин жіно­чий «пер­со­нал» нази­ва­ють сва­хами або сва­шками. Напе­ре­до­дні весі­лля, най­ча­стіше в суботу вранці, в хаті моло­дої почи­на­ють при­го­тов­ляти гільце. Обряд він­ча­ння зав­жди від­бу­ва­є­ться рано в неділю. Перед ним роз­плі­та­ють моло­дій косу, а мати пов’язує їй на голову білу намі­тку або білу хус­тку, що є озна­кою моло­диці. Потім молода про­сить бла­го­сло­ве­ння у батьків та у своїх роди­чів, кла­ня­ю­чись кожному в ноги, цілу­ючи їм руки й ноги та тричі цілу­ю­чись з ними у губи. В дав­нину все це дій­ство про­во­ди­лося без цер­ков­ного обряду, біля кри­ниці.
Весі­лля — це третя, оста­то­чна, частина обря­до­вого циклу. Моло­дий, уже маючи титул князя, наби­рає собі «дру­жину». Парубки, які това­ри­шу­ють йому на весіллі, — це бояри, дружко — стар­ший боя­рин, якому до шапки при­ши­ва­ють «кві­тку» з бар­вінку та чер­во­ної стрі­чки. Потім роз­да­ють такі самі кві­тки і всій дру­жині: сві­тил­кам (дів­ча­там, які беруть уча­сть у «поїзді» моло­дого), під­дру­жому, цебто това­ри­шеві дружка, сва­шкам, ста­ро­стам, музи­кам та візни­кові. Один із бояр дістає титул хорун­жого. Перед весіль­ним поїздом має бути коро­гва, зви­чайно чер­вона. Замі­жні жінки, які беруть уча­сть у тих обря­дах, що від­бу­ва­ю­ться після прийня­ття моло­дих у хаті моло­дого, зву­ться при­данки. При­дане — це те, що жених має пла­тити за дів­чину. Пере­зва у весіль­них обря­дах — запро­сини пере­йти з одної хати до іншої; про­пій — від­да­вати щось за горілку. Слід зазна­чити, що в дав­ніх укра­їн­ців саме весі­лля кожен рід справ­ляв лише одне на рік, спільне для всіх пар, які одру­жу­ва­лися. Це від­бу­ва­лося під час голов­ного річного свята — наро­дже­ння Сонця.
 

Укра­їн­ська міфо­ло­гія”  Вале­рій Вой­то­вич. Київ “Либідь” 2005

Наші послуги

Страви в шинку

}

Вартість входу

50грн

Пільгові ціни(громадяни України)

  • 35грнПенсіонери
    При наявності пенсійного посвідчення; Понеділок та вівторок - вхід безоплатний.
  • 35грнШколярі
    При наявності учнівського квитка
  • 35грнСтуденти
    В будні несвяткові дні при наявності студентського квитка

Безкоштовний вхід(громадяни України)

  • Дошкільнята
  • Інваліди І-ІІ груп
    За умови наявності пільгового посвідчення
  • Солдати та сержанти-строковики
    Збройні сили України
  • Ветерани АТО
    За наявності посвідчення Учасника бойових дій (УБД)

Наша адреса
вулиця Михайла Донця, 2, Київ
Це на теперішньому масиві Відрадний поблизу Національного авіаційного університету
Що до нас їде?
  • 27
    Від станцій метро Петрівка та Шулявська
  • 433
    Від перетину Хрещатика і бульвару Тараса Шевченка
  • 201
    Від станції метро Шулявська
  • 427
    Від станцій метро Палац Спорту та Шулявська
Весь транспорт їде до зупинки «вулиця Михайла Донця»