Вирій – назва раю, де росте світове Дерево життя
Опубліковано: 02 Кві 2015 11:50

Вирій (вирай, ирій, ирай, урай, ір, ірей, тепли­чи­на) – назва раю, де росте сві­то­ве Дере­во жит­тя, у верхів’ї яко­го живуть пта­хи й душі помер­лих. У вирії Сон­це хо­дить близь­ко від зем­лі. Ця кра­ї­на живо­твор­ної бла­го­да­ті лежить дале­ко на схо­ді (за інши­ми дже­ре­ла­ми — на захо­ді) біля само­го моря; туди при­лі­та­ють зиму­ва­ти пта­хи й кома­хи і звід­ти повер­та­ю­ться наве­сні. У вирії бага­то теплих дже­рел, тому цей край і нази­ва­є­ться тепли­чи­на. Гадю­ки лізуть у вирій по дере­вах поді­бно до того як душі покій­ни­ків, перед тим як дося­гну­ти цієї кра­ї­ни, спо­ча­тку пере­бу­ва­ють у кро­нах дерев. У ста­ро­дав­ніх веснян­ках збе­ріг­ся мотив від­ми­ка­н­ня вирію клю­чем. Золо­ті клю­чі від раю, за повір’ям, збе­рі­га­ю­ться у зозу­лі, тому вона й най­ра­ні­ше від­лі­тає у вирій. Золо­тою клю­чни­цею нази­ва­є­ться й гал­ка. Сой­ка три­чі на рік (коли роз­кві­тне гре­чка, коли дости­га­ють хлі­ба і коли випа­де сніг) від­лі­тає у вирій, однак ніко­ли не долі­тає: полі­тає день, і їй одра­зу хоче­ться дізна­ти­ся, скіль­ки вона про­ле­ті­ла, а тому й повер­та­є­ться назад. О.Афанасьєв при­єд­ну­є­ться до дум­ки тих уче­них, які вва­жа­ють, що цей ключ — мета­фо­ра не тіль­ки дощу, а й соня­чно­го сві­тла: коли заго­ря­ю­ться скар­би, саме тоді й вар­то кину­ти ключ — і скар­би зали­ша­ться на зем­лі.

Дав­ньо­укра­їн­ське сло­во «ир» має зна­че­н­ня схо­ду Сон­ця і тепло­го місця, куди з поча­тком осе­ні від­лі­та­ють пта­хи, як у наро­ді кажуть, пря­мо на небо. Сло­во «вирій», деякі дослі­дни­ки пов’язують з лат. viretum (місце­вість, зав­жди вкри­та зелен­ню), яке у вида­тно­го рим­сько­го пое­та Вер­гі­лія (І ст. до н.е.) вико­ри­ста­но у зна­чен­ні раю (у деяких райо­нах вирець — кві­тник, купи­на; вир­чик— роз­са­дник). Саме там зна­хо­дя­ться ці «бла­жен­ні остро­ви». Про змі­ї­но­го царя Іра і цари­цю Іри­цю зга­ду­є­ться у біло­ру­сько­му заго­во­рі: «Царь змеи­ный Ир, и цари­ца Ири­ца!… Напу­сьциць на цябя Сам Господзь Бог, Сам Илля Про­рок тучу цем­ну, пеле­ну огнен­ну и пожнець тя, поц­цнець тя и по веи­ру разне­сець тя». Як зазна­чає Б.Успенський, ці іме­на пере­гу­ку­ю­ться зі сло­вом «вирій» у зна­чен­ні каз­ко­вої кра­ї­ни, потой­бі­чно­го цар­ства. Вирій без­по­се­ре­дньо пов’язується зі змі­я­ми, які пов­зуть туди до сво­єї мате­рі, де й зали­ша­ю­ться до пер­шо­го гро­му наве­сні. Звід­си ір –  отру­та, в тому числі змі­ї­на. З іншо­го боку, вырить – наші­пту­ва­ти, наго­во­рю­ва­ти, воро­жи­ти, чаклу­ва­ти; вырей — зна­хар, чаклун.

Воло­ди­мир Моно­мах у «Повчан­ні» пише про пта­хів пере­лі­тних, які наве­сні «из ирья идут» за Божим велі­н­ням, щоб напов­ни­ли­ся ліси й поля їхнім спів­ом. Про це зна­хо­ди­мо й у «Пові­сті врем’яних літ» під 1096р. Вва­жа­є­ться, що лоно мате­рі — це той же вирій, із яко­го при­хо­дить жит­тя і куди повер­та­є­ться назад, щоб заро­ди­ти­ся зно­ву. Про вирій зга­ду­є­ться у «Веле­со­вій кни­зі»: «І ті сві­тять зоря­ми нам од Іру…»; «Се бо сві­тло Іру йде до нас, і будьмо гідні того».

Наве­сні, за віру­ва­н­ня­ми, від­чи­ня­є­ться небе­сна бра­ма, і вісни­ка­ми боги­ні весни з того осяй­но­го вирію летять на зем­лю пта­шки-ири­ці. Про це спів­а­є­ться у ста­ро­дав­ній щедрів­ці:

Ран­ня пта­ше­чка жай­во­ро­но­чка
Свя­тий вечір, щедрий вечір!
Що рано з вир вилі­тає,
Ще по горах сні­жень­ки лежать.
По доли­нах річень­ки бри­нять.

В одній веснян­ці з вирію при­лі­тає й сокіл, але за тим і шко­дує:

Бідна ж моя голо­вонь­ка,
що я рано з вир’я вийшов…

Дослі­джу­ю­чи скар­би XIXIII ст., Б.Рибаков звер­нув ува­гу на жіно­чі при­кра­си — кол­ти, на яких зобра­же­н­ня про­сто­ру між небом і зем­лею, як пише вче­ний, можна вва­жа­ти за «ирій». Верх­ній ярус при­крас пода­є­ться у вигля­ді пта­хів із роз­про­стер­ти­ми кри­ла­ми. На нижньо­му бачи­мо пта­хів, що ходять по зем­лі. Сере­дній ярус — це ціка­ві орна­мен­ти, на яких зобра­же­но росли­ни у про­це­сі запи­лю­ва­н­ня: над ними літає насі­н­ня із схо­да­ми парос­тків.

Наші послуги

Страви в шинку

Вартість входу

100грн

Пільгові ціни(громадяни України)

  • 60грнПенсіонери
    При наявності пенсійного посвідчення
  • 60грнШколярі
    При наявності учнівського квитка
  • 60грнСтуденти
    В будні несвяткові дні при наявності студентського квитка

Безкоштовний вхід(громадяни України)

  • Дошкільнята
  • Інваліди І-ІІ груп
    За умови наявності пільгового посвідчення
  • Солдати та сержанти-строковики
    Збройні сили України
  • Ветерани АТО
    За наявності посвідчення Учасника бойових дій (УБД)

Наша адреса
вулиця Михайла Донця, 2, Київ
Це на теперішньому масиві Відрадний поблизу Національного авіаційного університету
Що до нас їде?
  • 27
    Від станцій метро Петрівка та Шулявська
  • 433
    Від перетину Хрещатика і бульвару Тараса Шевченка
  • 201
    Від станції метро Шулявська
  • 427
    Від станцій метро Палац Спорту та Шулявська
Весь транспорт їде до зупинки «вулиця Михайла Донця»