Як святкували свято Колодія (Масляної) у давнину
Опубліковано: 10 Кві 2015 12:18

Коло­дій — соня­чний бог, який щороку воскре­сає наве­сні, він же бог шлюбу, при­ми­ре­ння та вза­є­мо­ро­зу­мі­ння. За наро­дним кален­да­рем Коло­дій при­хо­дить до людей на Стрі­те­ння. Свято Коло­дія (Масниці, Туриці) три­ває сім днів. Саме ця пора, коли Сонце звер­шить десять обер­тів нав­коло вла­сної осі, а Місяць удев’яте омо­ло­ди­ться, — най­спри­я­тли­ві­ший час для наро­дже­ння потом­ства. Ось чому з Коло­дієм пов’язуються здоров’я та роз­га­лу­же­ння родо­воду, добро­бут, лад у госпо­дар­стві й уро­жай на полях. Саме тому маленьку коло­до­чку предки вва­жали галуз­кою родо­вого Дерева життя.

На думку деяких дослі­дни­ків, це свято прямо пов’язане з уша­ну­ва­н­ням бога доста­тку Велеса, культ якого виник у IIIII тис. до н.е. Можливо, саме з тієї пра­дав­ньої пори у дні свя­тку­ва­ння Коло­дія вша­но­ву­вали й Турицю — дру­жину бога Велеса (Бика- Тура), яка, за наро­дними віру­ва­н­нями, при­хо­дить у цю пору на землю разом із богом коха­ння Яри­лом. Це — веселе свято з різними ігри­щами, коли люди запро­шу­ють Велеса, Ярила, Турицю, Коло­дія та інших соня­чних богів до себе на гостини, а жіно­цтво справ­ляє своє­рі­дне обря­до­дій­ство — колодку. Коло­дій — це також бог, який допо­ма­гає після дов­гої зими повер­нути втра­чене здоров’я, бо саме тоді людина від­чу­ває загальну втому, без­си­лля, адже не виста­чає сві­жої садо­вини та горо­дини. А тому до цієї пори наші предки готу­вали коло­ді­єві напої. Тоді ж, у так звану Про­щену неділю, ходили на могилки про­сити про­ще­ння у своїх рідня­ків. Вва­жа­лося доброю при­кме­тою, коли при­не­сена на могилу на тре­тій день їжа зни­кала.

Перші відо­мо­сті про ста­ро­дав­ній зви­чай колодка— коло­дій зна­хо­димо у писем­них дже­ре­лах XVI ст. Осо­бливо докла­дно опи­сав його І.Нечуй-Левицький. У поне­ді­лок зранку, зазда­ле­гідь домо­вив­шись, жінки зби­ра­лися в шинку, «щоб поко­ло­ду­вати». Одна з них клала на стіл неве­ли­чке полінце або палицю. Інші жінки пеле­нали її поло­тном і знову клали на стіл. Це озна­чає, що «колодка» наро­ди­лася. Після цього, замо­вивши горілки і сівши нав­коло колодки, вітали одна одну з її наро­дже­н­ням. Після цих уро­чи­сто­стей ішли додому, а спо­вита колодка мала лежати в шинку до насту­пного дня. Справ­ляли колодку аж до суботи.Таким чином, вва­жа­лося, що колодка в поне­ді­лок «наро­ди­лася», у вів­то­рок «хре­сти­лася», в середу — «похре­стини», в четвер «поми­рала», у п’ятницю її «хоро­нили», а в суботу «опла­ку­вали». У неділю, остан­ній день Масля­ної, молодь «воло­чила колодку». Жінки ходили по домів­ках і прив’язували дів­ча­там та паруб­кам неве­ли­чку пали­чку як кару за те, що ті не «взяли шлюб в остан­ній М’ясоїд». За тра­ди­цією «вину­ва­тці» зазда­ле­гідь готу­вали поча­сті­вок, щоб у такий спо­сіб від­ку­пи­тися від Коло­дія.

Свого часу Леся Укра­їнка запи­сала дві пісні, при­свя­чені цьому зви­ча­єві:

Ой упала коло­дойка з неба, —
Ой чого ж бо нам та й до пані треба?
Ой треба ж нам та й до пані воза,
Ой наша пані, як чер­вона рожа.
Ой упала коло­дойка з неба, —
Ой чого ж бо нам та й до пані треба?
Ой треба ж нам та й до пані дишля,
Ой наша пані, як чер­вона вишня.

Інша пісня — дещо жар­тів­ли­вого змі­сту:

Ой а колодко, й а коло­дойко,
/Ой а що ж ти нам та й наро­била,
Ой а що ж ти нам та й наро­била, —
Що серед будня свято зро­била.

Наро­дний ціли­тель Є.Товстуха, дослі­джу­ючи загад­кові Коло­ді­єві напої, зазна­чає: «Зга­дане свято довге. Воно три­ває про­тя­гом тижня. Пер­шого дня від­зна­ча­ють родини Коло­дія. У риту­а­лах цього свята багато дій­ств. У діа­ло­гах та моно­ло­гах його імпро­візованих мізан­сцен зву­чать гадки: «Поша­нуймо, люди добрі, наше Соне­чко пове­сніле, яке при­було до нас в образі Коло­дія». З Коло­дієм обхо­дять уча­сники свята тричі кру­гом стола, слав­лять Коло­дія, сонце, весну, сві­тло. Після уро­чи­стого поша­ну­ва­ння уча­сники свята запро­шу­ють Коло­дія до гостин. Тут почи­на­є­ться багато гумо­ри­сти­чних риту­аль­них дій­ств. Уча­сники свята п’ють напої та сма­чно заку­шу­ють різно­ма­ні­тними вишу­ка­ними стра­вами… Та головна увага у нас на Чер­ні­гів­щині звер­та­лась на Коло­ді­єві напої». У бага­тьох селах дослі­дник «зустрі­чав відьом, воро­жби­тів, чаклу­нок, які вельми неохоче і лише у загаль­них рисах зга­ду­вали ці напої, вва­жа­ючи їх «осо­бли­вими», «зна­хар­ськими», які зда­тні повер­тати здоров’я навіть при­ре­че­ним смер­тель­ною неду­гою хво­рим». У дій­ствах, пов’язаних із свя­том Коло­дія, брало уча­сть багато воро­гу­ю­чих людей (сусіди, заздрі­сники, све­крухи, невіс­тки, зяті, тещі). І цим осо­бам «по колу» давали напої, які «гасили колючі нерви». Далі Є.Товстуха пише: «Діяла гли­бока наро­дна філо­со­фія: на Коло­дія обов’язково годи­ться поми­ри­тися, бо якщо ні — тоді за весь рік (до нового Коло­дія) зло серце та душу так сто­чить, як шашіль конає тверду дере­вину, робить її кри­хкою, і зго­дом вона роз­па­да­є­ться на порох. Напої давали пити про­тя­гом семи днів. Сьо­мого дня Коло­дій уми­рав, і з ним повинні були умерти зло, плі­тки, заздрощі, наклепи, воро­жнеча». Люди від радо­щів того перемир’я спів­али:

Я на тебе, Коло­дію,
Маю всю надію,
А без тебе, Коло­дію,
Нічого не вдію.

Воро­гу­ючі затя­гу­вали хором:

Ой спа­сибі, Коло­дію,
Що зібрав до купки,
Гостю­вали, цілу­ва­лись,
Аж зли­па­лись губки.

Роз­хо­дя­чись по домів­ках, спів­али:

Я тобою, Коло­дію,
Куди їду, то радію:
Чи раненько, чи пізненько —
Чи хуте­сенько — пома­ле­сенько.

Ужи­ва­ння Коло­ді­є­вих напоїв, вва­жає дослі­дник, заспо­ко­ю­вало нер­вову систему людини, адже невдовзі мав настати час висна­жли­вої госпо­дар­ської праці та обро­бі­тку землі, коли дове­де­ться пра­цю­вати «у поті чола свого».

Наші послуги

Страви в шинку

Вартість входу

60грн

Пільгові ціни(громадяни України)

  • 40грнПенсіонери
    При наявності пенсійного посвідчення
  • 40грнШколярі
    При наявності учнівського квитка
  • 40грнСтуденти
    В будні несвяткові дні при наявності студентського квитка

Безкоштовний вхід(громадяни України)

  • Дошкільнята
  • Інваліди І-ІІ груп
    За умови наявності пільгового посвідчення
  • Солдати та сержанти-строковики
    Збройні сили України
  • Ветерани АТО
    За наявності посвідчення Учасника бойових дій (УБД)

Наша адреса
вулиця Михайла Донця, 2, Київ
Це на теперішньому масиві Відрадний поблизу Національного авіаційного університету
Що до нас їде?
  • 27
    Від станцій метро Петрівка та Шулявська
  • 433
    Від перетину Хрещатика і бульвару Тараса Шевченка
  • 201
    Від станції метро Шулявська
  • 427
    Від станцій метро Палац Спорту та Шулявська
Весь транспорт їде до зупинки «вулиця Михайла Донця»