Як святкували свято Колодія (Масляної) у давнину
Опубліковано: 10 Кві 2015 12:18

Коло­дій — соня­чний бог, який щоро­ку воскре­сає наве­сні, він же бог шлю­бу, при­ми­ре­н­ня та вза­є­мо­ро­зу­мі­н­ня. За наро­дним кален­да­рем Коло­дій при­хо­дить до людей на Стрі­те­н­ня. Свя­то Коло­дія (Масни­ці, Тури­ці) три­ває сім днів. Саме ця пора, коли Сон­це звер­шить десять обер­тів нав­ко­ло вла­сної осі, а Місяць удев’яте омо­ло­ди­ться, — най­спри­я­тли­ві­ший час для наро­дже­н­ня потом­ства. Ось чому з Коло­ді­єм пов’язуються здоров’я та роз­га­лу­же­н­ня родо­во­ду, добро­бут, лад у госпо­дар­стві й уро­жай на полях. Саме тому малень­ку коло­до­чку пред­ки вва­жа­ли галуз­кою родо­во­го Дере­ва жит­тя.

На дум­ку деяких дослі­дни­ків, це свя­то пря­мо пов’язане з уша­ну­ва­н­ням бога доста­тку Веле­са, культ яко­го виник у IIIII тис. до н.е. Можли­во, саме з тієї пра­дав­ньої пори у дні свя­тку­ва­н­ня Коло­дія вша­но­ву­ва­ли й Тури­цю — дру­жи­ну бога Веле­са (Бика- Тура), яка, за наро­дни­ми віру­ва­н­ня­ми, при­хо­дить у цю пору на зем­лю разом із богом коха­н­ня Яри­лом. Це — весе­ле свя­то з різни­ми ігри­ща­ми, коли люди запро­шу­ють Веле­са, Яри­ла, Тури­цю, Коло­дія та інших соня­чних богів до себе на гости­ни, а жіно­цтво справ­ляє своє­рі­дне обря­до­дій­ство — колод­ку. Коло­дій — це також бог, який допо­ма­гає після дов­гої зими повер­ну­ти втра­че­не здоров’я, бо саме тоді люди­на від­чу­ває загаль­ну вто­му, без­си­л­ля, адже не виста­чає сві­жої садо­ви­ни та горо­ди­ни. А тому до цієї пори наші пред­ки готу­ва­ли коло­ді­є­ві напої. Тоді ж, у так зва­ну Про­ще­ну неді­лю, ходи­ли на могил­ки про­си­ти про­ще­н­ня у сво­їх рідня­ків. Вва­жа­ло­ся доброю при­кме­тою, коли при­не­се­на на моги­лу на тре­тій день їжа зни­ка­ла.

Пер­ші відо­мо­сті про ста­ро­дав­ній зви­чай колод­ка— коло­дій зна­хо­ди­мо у писем­них дже­ре­лах XVI ст. Осо­бли­во докла­дно опи­сав його І.Нечуй-Левицький. У поне­ді­лок зран­ку, зазда­ле­гідь домо­вив­шись, жін­ки зби­ра­ли­ся в шин­ку, «щоб поко­ло­ду­ва­ти». Одна з них кла­ла на стіл неве­ли­чке полін­це або пали­цю. Інші жін­ки пеле­на­ли її поло­тном і зно­ву кла­ли на стіл. Це озна­чає, що «колод­ка» наро­ди­ла­ся. Після цьо­го, замо­вив­ши горіл­ки і сів­ши нав­ко­ло колод­ки, віта­ли одна одну з її наро­дже­н­ням. Після цих уро­чи­сто­стей ішли додо­му, а спо­ви­та колод­ка мала лежа­ти в шин­ку до насту­пно­го дня. Справ­ля­ли колод­ку аж до суботи.Таким чином, вва­жа­ло­ся, що колод­ка в поне­ді­лок «наро­ди­ла­ся», у вів­то­рок «хре­сти­ла­ся», в сере­ду — «похре­сти­ни», в четвер «поми­ра­ла», у п’ятницю її «хоро­ни­ли», а в субо­ту «опла­ку­ва­ли». У неді­лю, остан­ній день Масля­ної, молодь «воло­чи­ла колод­ку». Жін­ки ходи­ли по домів­ках і прив’язували дів­ча­там та паруб­кам неве­ли­чку пали­чку як кару за те, що ті не «взя­ли шлюб в остан­ній М’ясоїд». За тра­ди­ці­єю «вину­ва­тці» зазда­ле­гідь готу­ва­ли поча­сті­вок, щоб у такий спо­сіб від­ку­пи­ти­ся від Коло­дія.

Сво­го часу Леся Укра­їн­ка запи­са­ла дві пісні, при­свя­че­ні цьо­му зви­ча­є­ві:

Ой упа­ла коло­дой­ка з неба, —
Ой чого ж бо нам та й до пані тре­ба?
Ой тре­ба ж нам та й до пані воза,
Ой наша пані, як чер­во­на рожа.
Ой упа­ла коло­дой­ка з неба, —
Ой чого ж бо нам та й до пані тре­ба?
Ой тре­ба ж нам та й до пані дишля,
Ой наша пані, як чер­во­на вишня.

Інша пісня — дещо жар­тів­ли­во­го змі­сту:

Ой а колод­ко, й а коло­дой­ко,
/Ой а що ж ти нам та й наро­би­ла,
Ой а що ж ти нам та й наро­би­ла, —
Що серед будня свя­то зро­би­ла.

Наро­дний ціли­тель Є.Товстуха, дослі­джу­ю­чи загад­ко­ві Коло­ді­є­ві напої, зазна­чає: «Зга­да­не свя­то дов­ге. Воно три­ває про­тя­гом тижня. Пер­шо­го дня від­зна­ча­ють роди­ни Коло­дія. У риту­а­лах цьо­го свя­та бага­то дійств. У діа­ло­гах та моно­ло­гах його імпро­візованих мізан­сцен зву­чать гад­ки: «Поша­нуй­мо, люди добрі, наше Соне­чко пове­сні­ле, яке при­бу­ло до нас в обра­зі Коло­дія». З Коло­ді­єм обхо­дять уча­сни­ки свя­та три­чі кру­гом сто­ла, слав­лять Коло­дія, сон­це, весну, сві­тло. Після уро­чи­сто­го поша­ну­ва­н­ня уча­сни­ки свя­та запро­шу­ють Коло­дія до гостин. Тут почи­на­є­ться бага­то гумо­ри­сти­чних риту­аль­них дійств. Уча­сни­ки свя­та п’ють напої та сма­чно заку­шу­ють різно­ма­ні­тни­ми вишу­ка­ни­ми стра­ва­ми… Та голов­на ува­га у нас на Чер­ні­гів­щи­ні звер­та­лась на Коло­ді­є­ві напої». У бага­тьох селах дослі­дник «зустрі­чав відьом, воро­жби­тів, чаклу­нок, які вель­ми неохо­че і лише у загаль­них рисах зга­ду­ва­ли ці напої, вва­жа­ю­чи їх «осо­бли­ви­ми», «зна­хар­ськи­ми», які зда­тні повер­та­ти здоров’я навіть при­ре­че­ним смер­тель­ною неду­гою хво­рим». У дій­ствах, пов’язаних із свя­том Коло­дія, бра­ло участь бага­то воро­гу­ю­чих людей (сусі­ди, заздрі­сни­ки, све­кру­хи, невіс­тки, зяті, тещі). І цим осо­бам «по колу» дава­ли напої, які «гаси­ли колю­чі нер­ви». Далі Є.Товстуха пише: «Дія­ла гли­бо­ка наро­дна філо­со­фія: на Коло­дія обов’язково годи­ться поми­ри­ти­ся, бо якщо ні — тоді за весь рік (до ново­го Коло­дія) зло сер­це та душу так сто­чить, як шашіль конає твер­ду дере­ви­ну, робить її кри­хкою, і зго­дом вона роз­па­да­є­ться на порох. Напої дава­ли пити про­тя­гом семи днів. Сьо­мо­го дня Коло­дій уми­рав, і з ним повин­ні були умер­ти зло, плі­тки, заздро­щі, накле­пи, воро­жне­ча». Люди від радо­щів того перемир’я спів­а­ли:

Я на тебе, Коло­дію,
Маю всю надію,
А без тебе, Коло­дію,
Нічо­го не вдію.

Воро­гу­ю­чі затя­гу­ва­ли хором:

Ой спа­си­бі, Коло­дію,
Що зібрав до купки,
Гостю­ва­ли, цілу­ва­лись,
Аж зли­па­лись губ­ки.

Роз­хо­дя­чись по домів­ках, спів­а­ли:

Я тобою, Коло­дію,
Куди їду, то радію:
Чи ранень­ко, чи пізнень­ко —
Чи хуте­сень­ко — пома­ле­сень­ко.

Ужи­ва­н­ня Коло­ді­є­вих напо­їв, вва­жає дослі­дник, заспо­ко­ю­ва­ло нер­во­ву систе­му люди­ни, адже невдов­зі мав наста­ти час висна­жли­вої госпо­дар­ської пра­ці та обро­бі­тку зем­лі, коли дове­де­ться пра­цю­ва­ти «у поті чола сво­го».

Наші послуги

Страви в шинку

Вартість входу

100грн

Пільгові ціни(громадяни України)

  • 60грнПенсіонери
    При наявності пенсійного посвідчення
  • 60грнШколярі
    При наявності учнівського квитка
  • 60грнСтуденти
    В будні несвяткові дні при наявності студентського квитка

Безкоштовний вхід(громадяни України)

  • Дошкільнята
  • Інваліди І-ІІ груп
    За умови наявності пільгового посвідчення
  • Солдати та сержанти-строковики
    Збройні сили України
  • Ветерани АТО
    За наявності посвідчення Учасника бойових дій (УБД)

Наша адреса
вулиця Михайла Донця, 2, Київ
Це на теперішньому масиві Відрадний поблизу Національного авіаційного університету
Що до нас їде?
  • 27
    Від станцій метро Петрівка та Шулявська
  • 433
    Від перетину Хрещатика і бульвару Тараса Шевченка
  • 201
    Від станції метро Шулявська
  • 427
    Від станцій метро Палац Спорту та Шулявська
Весь транспорт їде до зупинки «вулиця Михайла Донця»