Зброя і формації
Опубліковано: 16 Лип 2008 19:58

       Число вій­ська. Чисель­ність коза­цько­го вій­ська дуже змі­ня­ла­ся про­тя­гом сто­літь. З кін­цем XVI. в., коли козач­чи­на впер­ше висту­пи­ла як окре­ме, зор­га­ні­зо­ва­не вій­сько, раху­ва­ли її від 2000 до 10.000. Так нпр., Косин­ський у 1593. р. мав коло 4000; на австрій­ську слу­жбу 1594. р. запо­рож­ці обі­ця­ли дати до 6000 добір­но­го вій­ська; сили Нали­вай­ка нара­хо­ву­ва­ли на 12.000; у боях під Лубня­ми було 6.000 уча­сни­ків, але між ними тіль­ки 2.000 добро­го вій­ська. Число вій­ська зро­сло силь­но в москов­ських вій­нах, у двох пер­ших деся­ти­лі­т­тях XVII. в. З Дми­тром Само­зван­цем ходи­ло 12–13.000 коза­ків, під Смо­лен­ськом 1609–1611. р. мало бути 30.000, чи навіть 40.000, під Хоти­ном 1621. р. — понад 40.000. Але серед вій­ська було бага­то челя­ді, джу­рів і вся­кої помі­чної слу­жби. Один із тоді­шніх знав­ців воєн­ної спра­ви, Ста­ро­воль­ський, замі­чує 1628. р.: »Самих коза­ків буває 15.000, але з нови­ка­ми вихо­дить соро­кти­ся­чне вій­сько«. В 1620–1630. pp. число коза­ків уже не збіль­ша­ло­ся, а вла­сне -мен­ша­ло. В пов­стан­ні 1625. р. раху­ва­ли коза­ків на 30.000, а з них у боях мало накла­сти голо­ва­ми 8.000; у пере­я­слав­ській кам­па­нії 1630. р. налі­чу­ва­ли 37.000 пов­стан­ців; у москов­сько­му похо­ді 1633. р. було яких 30.000 коза­ків; у пов­стан­ні 1637. р. Пав­люк мав 23.000.

       Для тих часів замі­тне те, як пово­лі збіль­ша­ло­ся число реє­стро­вих коза­ків на коро­лів­ській слу­жбі. В pp. 1575–1576. було реєстро¬вих тіль­ки 300, в 1580. pp. — 600, в 1590–1591 р. – 1000 коза­ків; у 1622–1623. р. про­по­но­ва­но 2000 до 4000; у 1625. р. уста­нов­ле­но реє­стер — 6000; 1630. р. збіль­ше­но число реє­стро­вих до 8000; у 1635. р. змен­ше­но до 7000; у новій орди­на­ції 1638. р. зали­ше­но тіль­ки 6000. Коли поча­ло­ся пов­ста­н­ня 1648. р., сам Хмель­ни­цький жадав тіль­ки 12.000 реє­стро­во­го вій­ська.

       Хмель­нич­чи­на дала зброю вели­ким масам наро­ду так, що число коза­цько­го вій­ська зро­сло до нечу­ва­ної досі кіль­ко­сте. У пиля­ве­цько­му похо­ді вій­сько Хмель­ни­цько­го налі­чу­ва­ли на 100.000, підо Льво­вом 1648. р. на 200.000, у збо­рів­ській кам­па­нії на 300.000; а и сам Хмель­ни­цький гово­рив москов­ським послам, що під Збо­ро­вом його вій­сько дохо­ди­ло до 360.000 людей. Але в цій вели­кій масі справ­жньо­го вій­ська була тіль­ки неве­ли­ка части­на. Це вид­ко з того, що у збо­рів­сько­му мирі Хмель­ни­цький пого­див­ся на 40.000 реє­стро­во­го вій­ська, а в пере­я­слав­ських пере­го­во­рах із царем, де він міг свобі­дно ста­ви­ти свої жада­н­ня — не поста­вив вищо­го числа, як — 60.000. Але й це вій­сько, в порів­нян­ні з армі­я­ми, яки­ми роз­по­ря­джа­ли на захо­ді різні силь­ні дер­жа­ви, було вже дуже вели­ке.

       По смер­ти Хмель­ни­цько­го зачи­на­є­ться силь­ний зане­пад коза­цько­го вій­ська, голов­но через те, що від Геть­ман­щи­ни від­па­ла пра­в­обе­ре­жна Укра­ї­на. Вигов­ський хотів спер­шу вдер­жа­ти реє­стер 60.000, але в гадя­цькій умо­ві пого­див­ся на 30.000 реє­стро­во­го і 10.000 найма­но­го вій­ська. Юрій Хмель­ни­цький і Брю­хо­ве­цький, у пере­го­во­рах з Москов­щи­ною, сто­я­ли за 60.000 реє­стро­во­го вій­ська. Але Мно­го­грі­шний у глу­хів­ській умо­ві 1668. р. вдо­во­лив­ся 30.000 вій­ська, і це число збе­ре­гло­ся в пізні­ших умо­вах Самой­ло­ви­ча 1672. р. й Мазе­пи 1687. р. Але ж насправ­ді коза­ків, що пов­ни­ли вій­сько­ву слу­жбу”, було куди біль­ше; у XVIII. в. укра­їн­ська армія зно­ву чисель­но зро­стає. В 1723. р. нара­хо­ву­ва­ли 55.241 коза­ків і до 1000 охо­тни­чо­го вій­ська. В опи­сі 1777. р. нара­хо­ву­ва­ли аж 179.128 коза­ків, та не зна­ти, чи все це були справ­ді озбро­є­ні люди, чи тіль­ки нале­жні до коза­цько­го ста­ну. В 1783. p., тоб­то остан­ньо­го року перед ска­су­ва­н­ням коза­цько­го вій­ська, числи­ли 176.886 вибор­них коза­ків і 198.295 коза­ків-під­по­мі­шни­ків.

       Реє­стро­ві коза­ки. На Запо­рож­жі доступ до вій­ська мав у тео­рії кожний, хто хотів коза­ку­ва­ти; а про­те до вій­ська доби­ра­ли зда­тні­ших. Допов­не­н­ня вій­ська зва­ло­ся при­пис, а як спра­ва йшла про найма­не вій­сько, то — затяг або набір. Дозвіл на це дава­ла рада, набір про­во­див геть­ман із пол­ков­ни­ка­ми, а на Січі кошо­вий. Поль­ський письмен­ник Ста­ро­Е­оль­ський 1628. р. пише про це так: »Ран­ньою весною, коли сні­ги почи­на­ють схо­ди­ти зі сте­пів, кожний охо­чий до воєн­ної спра­ви, спо­ря­див­ши човен і при­пас, їде Дні­пром до коза­цьких остро­вів, а там їх стар­ший виби­рає вій­сько з цих при­хо­днів: зда­тних каже писа­ре­ві впи­са­ти у реє­стер, а незда­тних від­прав­ляє до дому, забрав­ши при­не­се­ні ними при­па­си. При­ня­тих роз­дає під око деся­тни­ків; їх вони слу­ха­ють, доки не змі­ни­ться їх заня­т­тя або ста­но­ви­ще«. Нови­ки не беруть уча­сти в раді й вибо­рах стар­ши­ни, аж до трьох років; »за той час вони пов­нять слу­жбу слуг і коли що вистро­ять, зазна­ють від сво­їх стар­ших тяж­ких кар«. »Таких нови­ків деся­тник, окрім девя­тьох ста­рих воя­ків, має під собою 30, ино­ді і 50, і ними роз­по­ря­джа­є­ться, як їх пов­ний хазя­їн, осо­бли­во в битвах; коли хто; з них з битви уте­че, то не сміє повер­ну­ти­ся, а то пока­ра­ли б його на гор­ло; хиба десь дома, як роз­хо­дя­ться на зиму, може їх пере­про­си­ти«. Ста­ро­воль­ський запев­няє, як це вже було зга­да­но, що в соро­кти­ся­чно­му вій­ську було тіль­ки 15.000 справ­жньо­го вій­ська, а решта були нови­ки. Боплян в »Опи­сі Укра­ї­ни« зга­дує, що ново­бран­ці бра­ли участь і в мор­ських похо­дах.

       На Запо­рож­жі в XVІІІ. в. моло­дих коза­ків зва­ли хло­пця­ми, чура­ми, а най­біль­ше моло­ди­ка­ми. На Січ при­йма­ли нераз навіть деся­ти­лі­тніх хло­пців, але до вій­ська, до »това­ри­ства«, запи­су­ва­ли щой­но таких, що покін­чи­ли 20 років. У пере­ка­зах про побут дав­ніх запо­рож­ців є згад­ки про те, що моло­ди­ки повин­ні були добре воло­ді­ти збро­єю, кер­му­ва­ти чов­ном, вияв­ля­ти орі­єн­та­цію й дотеп, — але тут не було ніяких постій­них при­пи­сів, а тіль­ки різні місце­ві зви­чаї. Мало ймо­вір­не те, що каже Боплян, немов до запо­розь­ко­го вій­ська при­йма­ли тіль­ки тако­го, що пере­плив Дні­про­ві поро­ги і то про­ти води. Кошо­вий на Січі мав поче­сну сто­ро­жу, що скла­да­ла­ся з 30–50 моло­ди­ків.

       Моло­ди­ки, чи чури були також у коза­цьких пол­ках на Геть­ман­щи­ні. Коли збо­рів­ський мир обме­жив число реє­стро­вих коза­ків до 40.000, бага­то »випи­щи­ків« при­ста­ло до коза­ків за чурів. Але пізні­ше, в XVIII. в., вже моло­ди­ків, ні чурів при пол­ках не стрі­ча­є­мо.

       Вій­сько було спи­са­не зре­є­стєр. Пер­ші такі пере­пи­си запо­розь­ко­го вій­ська зро­бле­но на жада­н­ня поль­ської вла­ди, що хоті­ла мати кон­тро­лю над коза­ка­ми. Але пізні­ше реє­стри веде­но для вла­сно­го поряд­ку, і так навіть пол­ков­ник Ски­дан, під­час пов­ста­н­ня 1637. p., вів реє­стер сво­го вій­ська. Пере­пи­су догля­дав спер­шу геть­ман осо­би­сто, пізні­ше цей обов’язок пере­йшов до Гене­раль­но­го обо­зно­го. Реві­зія реє­стру, т. зв. попис, від­бу­ва­ла­ся так, що коза­ки ста­ва­ли у вій­сько­во­му поряд­ку і стар­ши­на кон­тро­лю­ва­ла, чи кожний впи­са­ний у реєстр, та чи хто инший часом, не став на його місце. Коли в реє­стрі була »діра« тоб­то число коза­ків було непов­не, від­бу­вав­ся при­пис нових коза­ків. У часах, коли реєстр обі­ймав ледви кіль­ка тисяч людей, до вій­ська при­йма­ли най­біль­ше заслу­же­них, що вже від­зна­чи­ли­ся були в боях як охо­тни­ки; пер­шен­ство мали також сини коза­ків, — місце небі­щи­ка-батька мав пра­во в пол­ку заня­ти син. Бага­то зна­чи­ло те, коли когось пору­чи­ла стар­ши­на. Тим­то зго­дом ста­ло зви­ча­єм, що кан­ди­дат при­єд­ну­вав собі дарун­ка­ми впли­во­вих стар­шин.

       Коли тре­ба було змен­ши­ти вій­сько, від­бу­вав­ся випис. Такий випис пере­во­див нпр., Бог­дан Хмель­ни­цький після збо­рів­ської й біло­цер­ків­ської умо­ви; це викли­ка­ло вели­ке невдо­во­ле­н­ня і »випи­щи­ки« лег­ко пуска­ли­ся на вся­ку само­во­лю. У XVIII. в. на Геть­ман­щи­ні часто про­во­ди­ли основ­ні пере­ві­ри коза­цько­го вій­ська для вій­сько­вих і пода­тко­вих потреб. Упо­ряд­ко­ва­ний реє­стер нази­вав­ся також ком­пу­том.

       Всі коза­ки, що нале­жа­ли до запо­розь­ко­го вій­ська, ува­жа­ли­ся за рів­них і зва­ли себе това­ри­ша­ми. Але при цій тео­ре­ти­чній рів­но­сти все між вій­сько­вим това­ри­ством були оди­ни­ці й Гру­пи, що вище ста­ва­ли понад чернь, тоб­то рядо­ве вій­сько. Вже при кін­ці XVI. в. вири­на­ють стар и н ні коза­ки – ті, що дов­гі літа слу­жи­ли у вій­ську або похо­ди­ли з коза­цько­го роду. В XVII в. є зно­ву зна­тніі коза­ки, що мали за собою осо­бли­ві вій­сько­ві заслу­ги і решту това­ри­ства пере­ви­ща­ли сво­їм зна­чі­н­ням. Вій­сько­вий това­риш, це титул коза­ка, що мав уже стар­шин­ський уряд. Самій­ло­вич утво­рив окре­му кате­го­рію бун­чу­ко­вих това­ри­шів, що слу­жи­ли під геть­ман­ським бун­чу­ком; зви­чай­но це були сини стар­ши­ни. Зна­чко­ві това­ри­ші це зно­ву коза­ки, що слу­жать під пол­ко­вою коро­гвою, »зна­чком«. Рядо­вих коза­ків 1739. р. поді­ле­но на дві гру­пи: вибор­ні коза­ки мали бути все гото­ві до вій­ни й ходи­ли у похо­ди, під­по­мі­шни­ки мали ста­ра­ти­ся за воєн­ні засо­би і хар­чі для вибор­них. Вій­сько­ва слу­жба мала різні назви, як оса­вуль­ці, стій­чи­ки, курін­чи­ки. Дей­не­ка­ми в поло­ви­ні XVII. в. нази­ва­ли наро­дне вій­сько, що йшло у похід зі сами­ми пал­ка­ми, що саме зва­ли­ся дей­не­ки.

       »Охо­тне« вій­сько. Реє­стро­во­го вій­ська, обме­же­но­го числом, не все виста­ча­ло на потре­би укра­їн­ської дер­жа­ви. Коли при­хо­ди­ла вій­на, вири­на­ла потре­ба збіль­ши­ти кадри й тоді геть­ман покли­ку­вав до вій­ська всіх, хто міг носи­ти зброю, закли­кав, »щоб поспі­ша­ли не тіль­ки реє­стро­ві, але й нере­є­стро­ві: »аби добрі молод­ці, з доброю збро­єю він рад при­ня­ти за това­ри­шів«. Таким спосо­бом вій­сько Хмель­ни­цько­го могло дохо­ди­ти й до 200, а то й 300 тисяч. Деякі від­ді­ли охо­тни­ків, що зго­ло­шу­ва­ли­ся до вій­ська, зали­ша­ли­ся у слу­жбі дов­ший час як т. зв. затя­жне або охо­тне вій­сько, за від­по­від­ною річною пла­тою. Таке вій­сько мало осо­бли­ву ціну тоді, коли це були фахо­ві воя­ки, з доброю збро­єю, нале­жно виправ­ле­ні в воєн­ній такти­ці. Так Бог­дан Хмель­ни­цький під Замо­стям 1648. р. ста­рав­ся при­тя­гну­ти до сво­єї слу­жби німе­цьку піхо­ту, що була в поль­сько­му вій­ську. До стар­ши­ни нім­ців він писав: »Про­си­мо ваші мило­сти до себе в ком­па­нію, в одне това­ри­ство вір­не, під при­ся­гою Бога все­мо­гу­чо­го. Не лише жадної погу­би, але й най­мен­шої крив­ди від нас не спо­ді­вай­те­ся; хто тепер стар­ши­на, той і при нас на сво­йо­му ста­но­ви­щі і при сво­їй чести зали­ши­ться. Не буде­те ані голо­дні, ані голі, ані босі, а нав­па­ки – буде­те вдо­во­ле­ні і мною і обо­піль­ним това­ри­ством. Дума­є­мо, що ви радо зво­ли­те при­ста­ти на це, як хри­сті­я­ни ;і з роду бра­т­тя наші, як ті люди, що зви­кли сво­їм тру­дом і шаблею заро­бля­ти на шма­ток хлі­ба, такса­мо, як і ми на цьо­му сві­ті живи­мо­ся«. І Хмель­ни­цько­му дій­сно пове­ло­ся зор­га­ні­зу­ва­ти деякі німе­цькі від­ді­ли. Так нпр., слу­жи­ли в ньо­го дра­ґо­ни, на німе­цький лад зор­га­ні­зо­ва­ні, — »одя­гом нім­ці, вірою гре­ки, з нації укра­їн­ці«. У вели­ко­му числі напли­ва­ли на Укра­ї­ну мол­да­ва­ни, що тво­ри­ли воло­ську кін­но­ту, а також сер­би, що вті­ка­ли зпід туре­цької вла­ди. Хмель­ни­цький мав теж дібра­ний від­діл татар.

       Пізні­ші геть­ма­ни ще збіль­ши­ли найма­не вій­сько. Вигов­ський у гадя­цькій умо­ві 1658. р. засте­ріг собі пра­во три­ма­ти 10.000 затя­жно­го вій­ська. Доро­шен­ко мав найма­них туре­цьких сей­мє­нів.

Іван Крип’якевич “Істо­рія Укра­їн­сько­го вій­ська”. Вида­н­ня І.Тиктора. 1936р. Львів

Наші послуги

Страви в шинку

Вартість входу

100грн

Пільгові ціни(громадяни України)

  • 60грнПенсіонери
    При наявності пенсійного посвідчення
  • 60грнШколярі
    При наявності учнівського квитка
  • 60грнСтуденти
    В будні несвяткові дні при наявності студентського квитка

Безкоштовний вхід(громадяни України)

  • Дошкільнята
  • Інваліди І-ІІ груп
    За умови наявності пільгового посвідчення
  • Солдати та сержанти-строковики
    Збройні сили України
  • Ветерани АТО
    За наявності посвідчення Учасника бойових дій (УБД)

Наша адреса
вулиця Михайла Донця, 2, Київ
Це на теперішньому масиві Відрадний поблизу Національного авіаційного університету
Що до нас їде?
  • 27
    Від станцій метро Петрівка та Шулявська
  • 433
    Від перетину Хрещатика і бульвару Тараса Шевченка
  • 201
    Від станції метро Шулявська
  • 427
    Від станцій метро Палац Спорту та Шулявська
Весь транспорт їде до зупинки «вулиця Михайла Донця»