Згадаємо козака Мамая
Опубліковано: 20 Жов 2008 14:24

       Козак Мамай — герой українського фольклору чи, традиційніше, популярних народних картин, які побутували в середовищі українців кілька століть тому, та й зараз у зв’язку з суверенністю (хоч і вельми куцою), картини, поезія, музика зі славою козака Мамая починають повертатися у мистецьке життя, як правічна етнічна пам’ять виняткового духу нації. Фольклористи вивчають у феномені козака Мамая – особливу стримано мальовничу душу народного захисника і визначають час появи легенд про цю особу всього кілька століть. Безперечно – це не так. Козак Мамай – відлуння (за нашими дослідженнями і переконаннями) надто давніх епох, чи праепох, вельми далеких до нового літочислення. В тих епохах він поставав як уособлення духу незламного народного звитяжця, що натерпівся від найрізноманітніших катастроф, завойовників і найлютіших ворогів автохтонів наглої землі та залишився у поетичній пам’яті, переказах, легендах уособленням глибокого, задуманого філософа-мудреця, отого вічного сонячного променя, який вселяє надію і віру у народне бачення хисткого щастя, добробуту і надто “комунікабельних” (осучаснений термін) зв’язків з Небом. Він, певно, був у народній уяві отим інтелектуалом, мудрецем, волхвом, який зосереджувався і, в глибокій задумі, посилав свої могутні біоструми на Небо, до Сонця, Вселенського розуму і подавав інформацію вищим силам про рідну землю, свій гордий волелюбний і працьовитий народ, його нещастя та повні вінця горя… Адже його талановитому народові, світовому ратаю-орію, який, певно, протягнув першу борозну рільного землеробства і посіяв чотири гатунки пшениці, які зберігають генетичну стабільність та специфіку ще з трипільської доби і до цього часу мало не на всіх придатних для землеробства континентах. Але оцьому народові судилося народитися чи, правдивіше, зародитися, виникнути і постати у майбутньому як етнічній генетичній субстанції на такій особливій землі і в такій географічній зоні чи квітучому регіоні, що зазіхань на цю землю, народ, його духовні і матеріальні багатства було стільки, що ніяка ні елементарна, ні вища математика ніколи б не обчислила і не витримала тієї статистики катастроф, поневірянь, поневолень та горя. І характерно: ці зазіхання з усіх географічних напрямків (північ, південь, схід та захід) залишаються лицемірно-прихованими або брехливими навіть дотепер.


       Отже, народ творив свого виплеканого у гадках героя, як глибокого, впевненого у собі та своїх діях звитяжця і показував його не в січах зі змієм чи іншими вигаданими потворами, а в глибокій задумі, серед природи, з коником вороненьким та козацькими атрибутами, які не такі уже й давні. Збережені на народних картинах, зафіксовані образотворчі трактування козака Мамая звичайно сягають козацьких часів. Як і назва його “Козак Мамай” ніяк не обмежують його часове кількастолітнє образотворче втілення. Ми схильні вважати, що генеалогічна гілка козака Мамая (як зауважувалось раніше) сягає сивочолих часів трипільської доби. Зазначимо, що традиції козака Мамая складають на нашій землі низку системних напрямків: незламність духу, народну віру у своє безсмертя та звитяжний волелюбний дух. Готовність будь-якої миті стати на боротьбу зі злом. Та на цьому не обмежується інтерпретація особи.
Він, безперечно, мудрець, філософ, спадкоємець традицій і глибоких знань, як вояцьких, так і духовних (культурних). Адже музика, кобза-бандура – це мистецтво не звичайних людей, а персон особливих. По-сучасному, неабияких талантів. Та й народна традиція зберегла в пам’яті поколінь згадки про нього як характерника. По-сучасному-лікаря-чарівника щонайвищого штибу. І не штиль на його душі, а пекуча, драматична задума, яка спонукує узагальнювати, думати-гадати, робити висновки. Бути готовим і до січі шаблею та списом і… чарівними трунками. І магією музики та слова. Зберігати спадкоємне добро, мудрість, якої так багато розгубилось на крутоярах трагічної історії і викорінювалось та нищилось з фізичною нетерпимістю найрізноманітнішими завойовниками зі сходу, заходу, півночі та півдня (як уже зазначалось).
       Досліджуючи “генеалогію” козака Мамая, автор дійшов дивного висновку. Ще в кінці сорокових та середині п’ятидесятих років він цікавивсь поняттям “Козак Мамай” між етнічними селянами. Це були жінки та чоловіки надто похилого віку, народжені ще в другій половині XIX століття, на свідомості яких не тяжіла всеосяжна більшовицька руйнація. Слово “Мамай” мої надто літні земляки (степові чернігівці) розуміли і тлумачили як “проводир”, “герой”, “кумир”, “ідол”. І навіть “димар” та “бовдур”. Але у зміст своїх останніх слів вони вкладали не вульгаризми, а велике, чи величезне, поняття: козак Мамай, як особа незвичайна – чарівник, лікар, кобзар-бандурист, воїн. Власне, захисник рідного краю і правічної волі українського народу, виступав як прямий “зв’язківець” народу, землі, чистого поля з “вищими” космогонічними силами. Отже, через нього, як найскладнішого виразника колективної етнічної спадкоємної ідеї громадилась енергія не окремої особи, а величезна потужна снага народу, землеробської спадкоємної пам’яті. “Сидить козак у кобзу грає, що замислить – усе має”,- гадки мудрості у цих означеннях постають на повну силу.


       Отже, цей медитативний чарівник, словом, музикою, різноманітним причандаллям, яке ніби причаїлось і заховує в собі обереги та етнічні символи вічності праукраїнців: ріг – місяць, дуб – тотем, кінь – вічний рух, жовтоблакитний одяг Мамая – колір вогню -сонця та неба – води. Ці, та ще багато інших піктограм, прочитуються і тлумачаться не як звичайні побутові речі, а як закодована святість правічної спадкоємної гармонії тіла та душі давніх і ближчих до нас тисячоліть. І музика кобзи-бандури суголосно з голосом козака Мамая линула до святих небес і єднала світ і Всесвіт з рідною землею. Проте музику козака Мамая (як і взагалі музику як прадавнє мистецтво впливу гармонійних звуків на тіло і душу людини) годиться розглядати у контексті століть та тисячоліть як космогонічну, величну і найскладнішу стихію, яка уособлювала вищі світові сили — сили Богів.

Євген Товстуха – Академік Української міжнародної академії оригінальних ідей. “Ужиткова культура етносу і здоров’я”. 2004 рік.

Наші послуги

Страви в шинку

Вартість входу

120грн

Пільгові ціни(громадяни України)

  • 100грнПенсіонери
    При наявності пенсійного посвідчення
  • 100грнШколярі
    При наявності учнівського квитка
  • 100грнСтуденти
    В будні несвяткові дні при наявності студентського квитка

Безкоштовний вхід(громадяни України)

  • Дошкільнята
  • Інваліди І-ІІ груп
    За умови наявності пільгового посвідчення
  • Солдати та сержанти-строковики
    Збройні сили України
  • Ветерани АТО
    За наявності посвідчення Учасника бойових дій (УБД)

Наша адреса
вулиця Михайла Донця, 2, Київ
Це на теперішньому масиві Відрадний поблизу Національного авіаційного університету
Що до нас їде?
  • 27
    Від станцій метро Почайна та Шулявська
  • 433
    Від перетину вулиць Богдана Хмельницького та Терещенківської.
  • 201
    Від станції метро Шулявська
  • 427
    Від станцій метро Палац Спорту та Шулявська
Весь транспорт їде до зупинки «вулиця Михайла Донця»