Жертва — обряд приношення дарів богам, духам, померлим предкам, щоб умилостивити їх.
Опубліковано: 07 Кві 2015 17:17

Жер­тва, офіра, повір­ниця — обряд при­но­ше­ння дарів богам, духам, помер­лим пред­кам, іншим потой­бі­чним силам, мета якого — уми­ло­сти­вити їх.

Із однієї з легенд укра­їн­ців Кар­пат довід­у­є­мося, що Бог-Тво­рець постав із роси, а його супро­тив­ник (Арі­дник) — із піни. Арі­дник був ски­ну­тий у потой­біччя, бо ж пра­гнув заво­ло­діти сві­том і ув’язнити Творця. Тоді божий народ став мно­жи­тися на землі. «Коли ж намно­жи­лося людей, що дава­лися (Три­юді-Арі­днику та його слу­гам) «юдити». Бог пішов на гору і вибрав собі Повір­ницю — Жер­тву. Вона була колись така, як людина, і пере­бу­вала між небом і зем­лею — на горі, де росли тільки афини  (чор­ниці). Вона живи­лася ними й була чистою. Бог поси­лав її на землю, аби вона йому опо­від­ала, що діє­ться на землі. Її нео­дно­ра­зово поси­лав Бог карати людей вогнем. І тоді вона пере­ки­да­лася в гадину з кри­лами, а на кінці її хво­ста була пацьорка (нами­стина), що сві­тила на весь світ. Одного разу Бог послав її диви­тися, що роблять люди на землі. Вона наїлася кар­да­шини (м’яса), не могла летіти, при­пов­зла на гору, і Бог про­кляв її, аби, доки віку, лише пов­зала. Але за давні заслуги все ж дові­рив сте­регти кри­ниці з водою і пускати лишень тоді воду, коли люди при­не­суть їй живого чоло­віка, дівку чи хло­пця. Коли Жер­тва була голо­дна, то не пускала людям води, поки не кидали їй чоло­віка, дівку або хло­пця. Але зна­йшовся такий хло­пець-свя­тець, що вбив її…».

Жер­тов­ники наших пред­ків сто­яли у Свя­щен­них гаях, де перед ста­туєю Бога зав­жди горів вічний вогонь. Богам ніколи не жер­тву­вали щось бридке — їм потрі­бні любов, повага і щирі­сть. Перед жер­тов­ни­ком ста­вали на коліна і цілу­вали землю. Несли най­кращі дари: писанки, рушники, хліб. Уже зго­дом вини­кло поня­ття «жрати», «жерти»: жер­тва богам, яка нале­жала і людям, і вони «пожи­рали» її перед лицем Бога. Деякі згадки маємо від часів князя Воло­ди­мира, який навіть за хри­сти­ян­ства ще вла­што­ву­вав жер­товні тра­пези. Такі тра­пези закін­чу­ва­лися іграми, піснями та тан­цями. Зали­шки жер­тво­при­но­шень кидали у вогонь або в річку, зако­пу­вали в землю або брали з собою як обе­ріг. Жер­товна кров вва­жа­лася чудо­дій­ною. Усі ці обря­до­дій­ства чини­лися з від­по­від­ними моли­твами, що озна­чало подяку богам за зро­блене або про­ха­ння ласки на май­бу­тнє. Ста­ро­давні місця жер­тво­при­но­шень пізніше стали нази­вати капи­щами.

Іноді обряд Жер­тво­при­но­ше­ння наби­рав жор­сто­ких форм, коли богам від­да­вали живих людей. Так пише Нестор у «Пові­сті врем’яних літ» під 980 р., зга­ду­ючи про Перу­нів пагорб у Києві: «І при­но­сили їм жер­тви, нази­ва­ючи їх богами, і при­во­дили синів своїх і жер­тву­вали бісам, і осквер­няли землю тре­бами сво­їми. І осквер­ни­лася жер­твами їхніми земля Руська і пагорб той». Візан­тій­ський письмен­ник X ст. Лев Дия­кон, опи­су­ючи похід Свя­то­слава, також звер­тає увагу на при­не­се­ння в жер­тву поло­не­них. Але вже в XI ст. у сво­єму «Слові про закон і бла­го­дать» митро­по­лит Іла­ріон пише: «Уже не зако­люєм ідо­лам один одного». Досить вира­зну кар­тину кри­ва­вого риту­алу в одному з гро­мад­ських капищ опи­сано в ста­ро­вин­ній колядці:

За річкою, за бистрою
Ліси сто­ять дрі­му­чії,
Вогні горять вели­кії.
Нав­круг вогнів лавки сто­ять.
Лавки сто­ять дубо­вії.
На тих лав­ках добрі молодці,
Добрі молодці, кра­сні дівиці
Спів­а­ють пісні коля­ду­шки.
В сере­дині їх ста­рик сидить,
Він точить свій була­тний ніж.
Котел кипить горю­чий;
Біля котла козел сто­їть —
Хочуть козла зарі­зати.

На Андрі­їв­ській горі, над при­станню в гирлі Почайни, у 1908 р. вида­тний архе­о­лог та істо­рик В.Хвойка роз­ко­пав жер­тов­ник, при­свя­че­ний Дажбо­гові. Вче­ний так зма­льо­вує вида­тну пам’ятку, як він пише, «доісто­ри­чної» куль­тури Над­дні­прян­щини: «Серед руїн різних буді­вель, мабуть, най­ста­ро­дав­ні­шими є руїни кам’яного фун­да­менту яко­їсь загад­ко­вої спо­руди. Фун­да­мент цей скла­дався з різних за роз­мі­ром каме­нів сірого піско­вика, що наби­рали іноді химер­них прим­хли­вих обри­сів, а іноді мали наскрі­зні отвори… Із захі­дного боку цього фун­да­менту було вияв­лено масив­ний стовп, у якому шари сильно обпа­ле­ної глини чер­гу­ва­лися з про­шар­ками попелу й вугі­лля. Нав­коло — велика кіль­кі­сть кісток та чере­пів тва­рин, голов­ним чином свій­ських».

Учені вва­жа­ють, що оваль­ний май­дан­чик київ­ського храму зі стов­пом для офі­ру­вань був свя­ти­ли­щем, куди захо­дили тільки жерці. Жер­тов­ник у свя­ти­лищі був обер­ну­тий до народу, який молився на схід, а вхо­див до храму зав­жди з заходу. Камені прим­хли­вих обри­сів з отво­рами, оче­ви­дно, мали вла­сти­ві­сть транс­фор­му­вати звуки так, начебто вони «йшли з неба» — від богів.

У «Веле­со­вій книзі» чита­ємо: «А отці наші при­но­сили жер­тву Дажбо­гові, і та на небі також свя­ти­лася мно­го­кра­тно»; «Ото греки всяке наго­во­рю­ють на нас, що при­но­симо в жер­тву людей»; «Боги Русі не беруть жер­тви люд­ські ані живо­тини, єдине плоди, овочі, квіти і зерна, молоко і сур’ю питну, на тра­вах насто­яну, і мед, ніколи живу птицю ані рибу. І це варяги богам дають жер­тву іншу і стра­шну чоло­вічу. А ми того не маємо діяти, бо єсми Дажбо­гові внуки і не ходимо сто­пами чужими».

Наші послуги

Страви в шинку

Вартість входу

60грн

Пільгові ціни(громадяни України)

  • 40грнПенсіонери
    При наявності пенсійного посвідчення
  • 40грнШколярі
    При наявності учнівського квитка
  • 40грнСтуденти
    В будні несвяткові дні при наявності студентського квитка

Безкоштовний вхід(громадяни України)

  • Дошкільнята
  • Інваліди І-ІІ груп
    За умови наявності пільгового посвідчення
  • Солдати та сержанти-строковики
    Збройні сили України
  • Ветерани АТО
    За наявності посвідчення Учасника бойових дій (УБД)

Наша адреса
вулиця Михайла Донця, 2, Київ
Це на теперішньому масиві Відрадний поблизу Національного авіаційного університету
Що до нас їде?
  • 27
    Від станцій метро Петрівка та Шулявська
  • 433
    Від перетину Хрещатика і бульвару Тараса Шевченка
  • 201
    Від станції метро Шулявська
  • 427
    Від станцій метро Палац Спорту та Шулявська
Весь транспорт їде до зупинки «вулиця Михайла Донця»