Звернення гетьмана Івана Мазепи до козаків у 1709 році.
Опубліковано: 09 Лют 2009 14:59

Ми сто­ї­мо тепер, Бра­тіє, між дво­ма про­ва­л­ля­ми, гото­ви­ми нас пожер­ти, коли не вибе­ре­мо шля­ху для себе надій­но­го, щоб їх обми­ну­ти. Вою­ю­чі між собою монар­хи, що набли­зи­ли театр вій­ни до гра­ниць наших, до того роз­лю­че­ні один на одно­го, що під­вла­дні їм наро­ди тер­плять уже і ще пере­тер­плять безо­дню лиха незмір­ну, а ми між ними є точка, або ціль всьо­го неща­стя. Оби­два вони, через сва­віль­ство своє і при­вла­сне­н­ня нео­бме­же­ної вла­ди, подо­бля­ться най­стра­шні­шим деспо­там, яких вся Азія і Афри­ка навряд чи коли спо­ро­джу­ва­ла. І тому подо­ла­ний з них і пова­ле­ний зруй­нує собою дер­жа­ву свою і обер­не її нані­вець. Жереб дер­жав тих визна­чи­ла напе­ред доля ріши­ти­ся в нашій отчи­зні і на очах наших, і нам, бачив­ши загро­зу тую, що зібра­ла­ся над голо­ва­ми наши­ми, як не поми­сли­ти й не поду­ма­ти про себе самих? Моє мір­ку­ва­н­ня, чуже усім при­стра­стям і шкі­дли­вим для душі замі­рам, є таке: коли Король Швед­ський, зав­ше непе­ре­мо­жний, яко­го вся Євро­па пова­жає і бої­ться, подо­лає Царя Росій­сько­го і зруй­нує цар­ство його, то ми, з волі пере­мож­ця, неми­ну­че при­чи­сле­ні буде­мо до Поль­щі і від­да­ні в раб­ство Поля­кам і на волю його ство­рі­н­ня та улю­блен­ця, Коро­ля Лещин­сько­го; і вже тут нема й не буде місця дого­во­рам про наші пра­ва та при­ві­леї, та й попе­ре­дні на теє дого­во­ри і тра­кта­ти самі собою ска­су­ю­ться, бо ми, при­ро­дно, пора­хо­ва­ні буде­мо як заво­йо­ва­ні, або збро­єю під­ко­ре­ні, отже, буде­мо раби неклю­чи­мі, і доля наша оста­н­ня буде гір­ша за пер­шу, якої пред­ки наші від Поля­ків зазна­ли з таким горем, що й сама згад­ка про неї жах нага­няє. А як допу­сти­ти Царя Росій­сько­го вийти пере­мож­цем, то вже лиха годи­на при­йде до нас од само­го Царя того; бо ви бачи­те, що хоч він похо­дить од колі­на, вибра­но­го наро­дом з Дво­рян­ства сво­го, але, при­брав­ши собі вла­ду нео­бме­же­ну, карає народ той сва­віль­но, і не тіль­ки сво­бо­да та добро наро­дне, але й саме жит­тя його під­би­ті єди­ній волі та заба­ган­ці Цар­ській. Бачи­ли ви і наслід­ки деспо­ти­зму того, яким він вини­щив числен­ні роди­ни най­більш вар­вар­ськи­ми кара­ми за про­ви­ни, стя­гне­ні накле­пом та виму­ше­ні тиран­ськи­ми тор­ту­ра­ми, що їх ніякий народ стер­пі­ти й пере­тер­пі­ти не годен. Поча­ток спіль­них недуг наших зазнав я на само­му собі. Вам-бо відо­мо, що за від­мо­ву мою в заду­мах його, убив­чих для нашої отчи­зни, виби­то мене по щоках, як без­че­сну блу­дни­цю. І хто ж тут не при­знає, що тиран, який обра­зив так гане­бно осо­бу, що репре­зен­тує націю, вва­жає, зви­чай­но, чле­нів її за худо­бу нетя­му­щу і свій послід? Та й справ­ді за таких їх ува­жає, коли посла­но­го до ньо­го депу­та­та все­на­ро­дно­го Вой­на­ров­сько­го із скар­гою на зухваль­ства та звір­ства, чине­ні без­устан­но наро­до­ві од військ Москов­ських, і з про­ха­н­ням потвер­ди­ти дого­вір­ні стат­ті, при відан­ні Хмель­ни­цько­го уло­же­ні, яких він ще не потвер­джу­вав, а пови­нен за тими ж дого­во­ра­ми потвер­ди­ти, він прийняв поли­чни­ка­ми й тюр­мою і висла­ти хотів був на шибе­ни­цю, від якої вря­ту­вав­ся той лише вте­чею. Отже, зоста­є­ться нам, Бра­тіє, з види­мих зол, які нас спі­тка­ли, вибра­ти мен­ше, щоб нащад­ки наші, кину­ті в раб­ство нашою неклю­чи­мі­стю, нарі­ка­н­ня­ми сво­ї­ми та про­кля­т­тя­ми нас не обтя­жи­ли. Я їх не маю і мати, зви­чай­но, не можу, отже, непри­че­тний єсьм в інте­ре­сах успад­ку­ва­н­ня, і нічо­го не шукаю, окрім бла­го­ден­ства тому наро­до­ві, який уша­ну­вав мене Геть­ман­ською гідні­стю і з нею дові­рив мені долю свою. Ока­ян­ний був би я і зов­сім без­со­ві­сний, якби від­да­вав вам зле за добре і зра­див його за свої інте­ре­си! Але час освід­чи­ти­ся вам, що я вибрав для наро­ду сво­го і самих вас. Дов­го­лі­тнє мисте­цтво моє у спра­вах полі­ти­чних і зна­н­ня інте­ре­сів наро­дних одкри­ли мені очі на нині­шній стан справ Міні­стер­ських і як вони збли­зи­ли­ся до нашої отчи­зни. За пер­шу умі­лість вва­жа­є­ться в таких випад­ках таї­на, непри­сту­пна ні для кого, аж до її події. Я її дові­рив одно­му собі, і вона мене перед вами виправ­до­вує сво­єю важли­ві­стю. Бачив­ся я з обо­ма вою­ю­чи­ми Коро­ля­ми, Швед­ським і Поль­ським, і все вмі­н­ня своє ужив перед ними, щоб пере­ко­на­ти пер­шо­го про про­те­кцію і милість отчи­зні нашій од вій­сько­вих напа­стей та руй­на­цій у май­бу­тній на неї нава­лі, а щодо Вели­ко­ро­сії, нам єди­но­вір­ної і єди­но­пле­мін­ної, випро­сив у ньо­го ней­тра­лі­тет, себ­то не повин­ні ми вою­ва­ти зі Шве­да­ми, ані з Поля­ка­ми, ані з Вели­ко­ро­сі­я­на­ми, а повин­ні, зібрав­ши­ся з вій­сько­ви­ми сила­ми наши­ми, сто­я­ти в нале­жних місцях і боро­ни­ти вла­сну отчи­зну свою, від­би­ва­ю­чи того, хто напа­де на неї вій­ною, про що зараз ми повин­ні ого­ло­си­ти Госу­да­ре­ві, а Боя­ри його, які не зара­же­ні ще Німе­щи­ною і пам’ятають про­ли­ту без­не­вин­но кров сво­їх роди­чів, про все теє пові­дом­ле­ні і зо мною зго­дні. Для всіх же вою­ю­чих військ вистав­ля­ти ми повин­ні за пла­ту про­ві­ант і фураж, в кіль­ко­сті можли­вій без вла­сно­го зубо­жі­н­ня нашо­го; а при май­бу­тньо­му загаль­но­му зами­рен­ні всіх вою­ю­чих дер­жав вирі­ше­но поста­ви­ти кра­ї­ну нашу в той стан дер­жав, у яко­му вона була перед воло­ді­н­ням Поль­ським, із сво­ї­ми при­ро­дни­ми Кня­зя­ми та з усі­ма коли­шні­ми пра­ва­ми й при­ві­ле­я­ми, що віль­ну націю озна­ча­ють. Пору­чи­ти­ся за теє взя­ли­ся най­пер­ші в Євро­пі дер­жа­ви: Фран­ція і  Німе­щи­на; і ся оста­н­ня силь­ним чином напо­ля­га­ла на тако­му ста­но­ви­щі нашо­му ще в днях Геть­ма­на Зино­вія Хмель­ни­цько­го, за імпе­ра­то­ра Фер­ді­нан­да III, але не справ­ди­ло­ся воно через між­усо­би­цю та нео­бду­ма­ність пред­ків наших. Дого­во­ри наші про вище­ска­за­не уклав я з Коро­лем Швед­ським письмо­вим актом, під­пи­са­ним з обох сто­рін і ого­ло­ше­ним в озна­че­них дер­жа­вах. І ми тепер ува­жа­ти повин­ні Шве­дів за сво­їх при­я­те­лів, сою­зни­ків, добро­ді­їв і немов­би од Бога посла­них, щоб увіль­ни­ти нас од раб­ства та зне­ва­ги і поно­ви­ти на най­ви­що­му сту­пе­ні сво­бо­ди та само­дер­жав­ство. Відо­мо ж бо, що колись були ми те, що тепер москов­ці: уряд, пер­вин­ність і сама назва Русь од нас до них пере­йшло. Але ми тепер у них – яко при­тча во язи­ціх! Дого­во­ри сії з Шве­ці­єю не суть нові і пер­ші ще з нею, але потвер­джу­ють вони і понов­лю­ють попе­ре­дні дого­во­ри та сою­зи, од пред­ків наших з Коро­ля­ми Швед­ськи­ми укла­де­ні. Бо відо­мо, що дід і батько нині­шньо­го Коро­ля Швед­сько­го, мав­ши важли­ві послу­ги од військ наших у вій­ні їх з Лівон­ця­ми, Гер­ман­ця­ми та Дані­єю, гаран­ту­ва­ли кра­ї­ну нашу і часто за нею обста­ва­ли супро­ти Поля­ків, а тому й од Геть­ма­на Хмель­ни­цько­го, по злу­ці вже з Росі­єю, висла­но силь­ний кор­пус Коза­цький з Нака­зним Геть­ма­ном Ада­мо­ви­чем на під­мо­гу Коро­ле­ві Швед­сько­му Густа­во­ві, і допо­ма­гав він йому під час здо­бу­ва­н­ня сто­лиць Поль­ських – Вар­ша­ви й Кра­ко­ва. Ітак, нині­шні дого­во­ри наші з Шве­ці­єю суть тіль­ки про­дов­же­н­ня коли­шніх, в усіх наро­дах ужи­ва­них. Та й що ж то за народ, коли за свою користь не дбає і оче­ви­дній небез­пе­ці не запобігає?Такий народ не клю­чи­мі­стю сво­єю подо­би­ться воі­сти­ну нетя­му­щим тва­ри­нам, од усіх наро­дів зне­ва­жа­ним.

Наші послуги

Страви в шинку

Вартість входу

100грн

Пільгові ціни(громадяни України)

  • 60грнПенсіонери
    При наявності пенсійного посвідчення
  • 60грнШколярі
    При наявності учнівського квитка
  • 60грнСтуденти
    В будні несвяткові дні при наявності студентського квитка

Безкоштовний вхід(громадяни України)

  • Дошкільнята
  • Інваліди І-ІІ груп
    За умови наявності пільгового посвідчення
  • Солдати та сержанти-строковики
    Збройні сили України
  • Ветерани АТО
    За наявності посвідчення Учасника бойових дій (УБД)

Наша адреса
вулиця Михайла Донця, 2, Київ
Це на теперішньому масиві Відрадний поблизу Національного авіаційного університету
Що до нас їде?
  • 27
    Від станцій метро Петрівка та Шулявська
  • 433
    Від перетину Хрещатика і бульвару Тараса Шевченка
  • 201
    Від станції метро Шулявська
  • 427
    Від станцій метро Палац Спорту та Шулявська
Весь транспорт їде до зупинки «вулиця Михайла Донця»