Весільний обряд
Опубліковано: 11 Чер 2008 10:25

ВЕСІЛЛЯ — свято побрання; являє собою цикл обрядів, що йдуть один за одним. Наприклад, на весіллі у гуцулів зафіксовано 22 обряди. Весілля віддавна справляли гучно й весело, з міцними напоями та сороміцькими піснями. У пору весняного рівнодення і літнього сонцестояння, в час пробудження й запліднення землі люди й самі відчувають потяг до кохання, створення сім’ї та продовження роду. Тоді ж відбувалося більшість шлюбів, а весілля в основному справляли восени. У давнину тільки виконання шлюбних обрядів давало право на шлюбне співжиття. Віночок, сплетений у весняно-літню пору, яким дівчина чаклувала на Купала, втрачав свою силу; на весіллі його знімали та розплітали молодій косу. Після весілля дівчина вже не могла йти у хоровод.
Весільні обряди досить численні. Знайомство молодої пари, що приводило до шлюбу, розпочиналося заздалегідь. Парубки та дівчата кожного села, які досягли шлюбного віку, утворювали щось на кшталт товариства з отаманом та отаманкою на чолі, з відповідними внесками. Молодь улаштовувала вечірні збори: влітку на вулиці, взимку — похід колядників із «зіркою» та досвітки й вечорниці — з осені до весни. На цих зборах молодь співала, танцювала, частувалася, а на кінець приносили до хати достатню кількість соломи, після чого зговорені пари лягали спати, як гадають одні, зовсім безгрішно, а на думку інших — не завжди й без гріха. Вибирали собі пару цілком довільно. Такі збори були місцем ближчого знайомства між молоддю, що й приводило до шлюбу. Коли питання між молодими було вирішене, наречений звертався до своїх батьків з проханням заслати сватів (тому і «сватьба») до батьків нареченої. Цей обряд називається сватанням. У свати запрошують двох літніх та поважних господарів, і принаймні один із них має бути родичем нареченого. Часто разом зі сватами чи старостами йде і наречений зі своїм дружком. Дружко — найближчий товариш молодого. Цим кінчається перший акт весільних обрядів; другий — заручини.
Заручини відбуваються дуже урочисто, за присутності всіх родичів молодого та молодої. Все це супроводжується ритуальними піснями. Після благословення молодих хлібом дружко або староста з боку молодої, найчастіше її дядько, пропонує молодим узятися за кінці рушника, сам береться за його середину і веде таким способом молодих на посад, цебто на найпочесніше місце в хаті — покуття. В обряді заручин жіночий «персонал» називають свахами або свашками. Напередодні весілля, найчастіше в суботу вранці, в хаті молодої починають приготовляти гільце. Обряд вінчання завжди відбувається рано в неділю. Перед ним розплітають молодій косу, а мати пов’язує їй на голову білу намітку або білу хустку, що є ознакою молодиці. Потім молода просить благословення у батьків та у своїх родичів, кланяючись кожному в ноги, цілуючи їм руки й ноги та тричі цілуючись з ними у губи. В давнину все це дійство проводилося без церковного обряду, біля криниці.
Весілля — це третя, остаточна, частина обрядового циклу. Молодий, уже маючи титул князя, набирає собі «дружину». Парубки, які товаришують йому на весіллі, — це бояри, дружко — старший боярин, якому до шапки пришивають «квітку» з барвінку та червоної стрічки. Потім роздають такі самі квітки і всій дружині: світилкам (дівчатам, які беруть участь у «поїзді» молодого), піддружому, цебто товаришеві дружка, свашкам, старостам, музикам та візникові. Один із бояр дістає титул хорунжого. Перед весільним поїздом має бути корогва, звичайно червона. Заміжні жінки, які беруть участь у тих обрядах, що відбуваються після прийняття молодих у хаті молодого, звуться приданки. Придане — це те, що жених має платити за дівчину. Перезва у весільних обрядах — запросини перейти з одної хати до іншої; пропій — віддавати щось за горілку. Слід зазначити, що в давніх українців саме весілля кожен рід справляв лише одне на рік, спільне для всіх пар, які одружувалися. Це відбувалося під час головного річного свята — народження Сонця.
 

"Українська міфологія"  Валерій Войтович. Київ "Либідь" 2005

Наші послуги

Страви в шинку

Вартість входу

150грн

Пільгові ціни(громадяни України)

  • 120грнПенсіонери
    При наявності пенсійного посвідчення
  • 120грнШколярі
    При наявності учнівського квитка
  • 120грнСтуденти
    В будні несвяткові дні при наявності студентського квитка

Безкоштовний вхід(громадяни України)

  • Дошкільнята
    Крім організованих груп
  • Інваліди І-ІІ груп
    За умови наявності пільгового посвідчення
  • Солдати та сержанти-строковики
    Збройні сили України
  • Ветерани АТО
    За наявності посвідчення Учасника бойових дій (УБД)

Придбати квитки

Наша адреса
вулиця Михайла Донця, 2, Київ
Це на теперішньому масиві Відрадний поблизу Національного авіаційного університету
Що до нас їде?
  • 27
    Від станцій метро Почайна та Шулявська
  • 433
    Від перетину вулиць Богдана Хмельницького та Терещенківської.
  • 201
    Від станції метро Шулявська
  • 427
    Від станцій метро Палац Спорту та Шулявська
Весь транспорт їде до зупинки «вулиця Михайла Донця»